«Маленький» Лисенко при «великому» Чайковському
Сухі факти про необхідність дерусифікації Національної Музичної Академії України
P.S. - як до листопадової розмови з Мирославою Барчук, так і до нинішніх чайковськобатлів: слухайте фахівців, завжди і в усьому – слухайте фахівців (див. пост Павла Ґінтова, хто не знається на фортеп'янному виконавстві – автора гугліть самі, він моїх представлень не потребує)).
Але одну річ від себе все ж мушу додати. Розумієте, в чому, як на мене, полягає найгірше паскудство ситуації з найменуванням Київської конси. Школу академічної музики нам у Києві заснував, як не крути, - Микола наш Віталійович Лисенко, в т.ч. буквально, не тільки як композитор-піаніст-хормейстер-музпед, а й як меценат: за "всі гроші", які мав. При тім, що багатієм він ні разу не був - був батьком великої родини, на яку мусив заробляти, а українськими операми на сцені імператорського театру в роки Емського указу, вибачайте, не зароблялося (розстрілювати тоді за укр. музику ще не розстрілювали, але до цюпи цілком собі вкидали, і пана Лисенка, м.ін., траплялося, також...), - ну, то вдячна громада на 35-річчя творчої діяльности зібрала Миколі Віталійовичу солідну суму, щоб він хоч на старість купив собі порядний будинок, а він на той кошт узяв та й заснував музично-драматичну школу, - і ото з неї й виросла нинішня Муз. академія ім. Петра Ілліча Чайковського (!).
Це якраз той "Київ Косачів", без якого б нас нині не було, і про який я пишу в "Як рубали вишневий сад" і раніше, в Notre Dame d`Ukraine. Академічні дискусії про те, чим Чайковський (якого я особисто ніжно люблю) завдячує українській муз. традиції, і де там у нього були українські мотиви, а де укр. предки, залишмо музикологам - це не має нічого до діла з засадами культурної меморіалізації (пост Павла Ґінтова їх демонструє без слів!). Як у лікарів перша заповідь - "Не зашкодь", так у меморизаторів мала би бути - "Не зневаж" (тих, завдяки кому ти тут). А Лисенкову школу, а відтак і всю українську академічну музику нам зневажили умисне - і так кріпко, що аж подосі.
|
|
У 1920-х це був Музично-драматичний інститут ім. Лисенка. А в 1934 р., коли Київ узявсь "денацифікувати" Сталін, інститут "реформували", щоб і згадки про місцеві еліти не залишилось, - поділили й зробили з нього два, театральний (ім. Карпенка-Карого, не думайте, що "петлюрівця" Садовського!) - і консерваторію - правильно, імені Чайковського, не думайте, що Лисенка... А щоб "люті вороги українського народу, українські буржуазні націоналісти" не "клєвєталі по заграніцах", ніби радянська влада тут щось утискає й зневажає всім іще тоді пам'ятний подвиг Миколи Віталійовича, то при консі відкрили дитячий муз. інтернат і ім'я Лисенка присвоїли йому (правильна колоніальна субординація, Олександр ІІ схвалив би: "маленький" Лисенко - при «великому» Чайковському, хто не вірить – див. текст на меморіальній дошці Лисенкової оселі на Рейтарській, котру то дошку я особисто «дерусифікувала» б найпершою!).
Ось такі справи, малята. Ось так воно «всьо запущено»…
А пост Гінтова я, мабуть, тут повторю, щоб не загубився:
Щодо Національної Музичної Академії України. Вже було багато влучних дописів моїх колег, з якими я цілком погоджуюсь, тому лише сухі факти.
Варшава - Музичний Університет імені Фридеріка Шопена, видатного польського композитора.
Гельсінкі - Академія Музики імені Яна Сібеліуса, видатного фінського композитора.
Будапешт - Академія Музики імені Ференца Ліста, видатного угорського композитора.
Мілан - Консерваторія імені Джузеппе Верді, видатного італійського композитора.
Зальцбург - Університет Моцартеум, на честь Вольфганга Амадея Моцарта, видатного австрійського композитора.
Брно - Академія Музики імені Леоша Яначека, видатного чеського композитора.
Торонто - Школа Музики імені Глена Ґульда, видатного канадського піаніста.
Москва - Консерваторія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора.
Київ - Національна Музична Академія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора.
Оксана Забужко