Душа моя, Руся...
Далі треба писати некролог. Некролог про красиву жінку в розквіті сил і таланту, яка стала рідною. Почну з фактажу, щоб відразу не заридати вголос.
Ми знімали фільм “Демони” і тримали за інтригу, що Руслана Писанка зіграла в ньому головну роль. Ну такі маленькі кіношні радощі. Ми уявляли як дознімемо фільм і оприлюднимо перші ролики з нею, як всі будуть приємно вражені Новою Русею. Вона казала “я роблю квантовий стрибок”. В кадрі стригла своє розкішне волосся, а на телеефіри одягала перуку. Приїжджала на перезйомки на Полтавщину після ефіру за кермом і в ніч поверталася назад. Кожного дня робила подвиг на цих не простих зйомках в експедиції. Вона вражала своєю самовідданістю і довірою. Матеріал складний, але жодного капризу і ознак зірковості. Вона хотіла зніматися в українському кіно. Але її не знімали, будемо чесні. Я теж боялася брати телезірку. Був довгий пошук, сотня актрис. Я подивилась випадково її інтерв’ю і серце йокнуло. Як в коханні. Моя. Особистість, глиба, зміст, енергія. Коли вона зайшла на перші проби – то це зайшов всесвіт і повністю заповнив простір. А яка вона красива! Ми зараз монтуємо фільм і я постійно думаю “яка красива людина в кадрі”.