Соломоплетіння, чіберек та леквар розширили список української культурної спадщини

До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини Міністерство культури та інформаційної політики включило три нові елементи.

Зокрема, до переліку внесені "традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області”, приготування страв “чіберек” та “янтик" з кримськотатарської кухні та “сливовий леквар” із Закарпатської області. Відповідний наказ міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підписав 25 липня, передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу МКІП.

“Національний перелік поповнився трьома новими елементами, що представляють українську культуру в її багатому розмаїтті, презентуючи як українське традиційне ремесло, так і традиційні страви кримськотатарського та угорського народів. Утім, найголовніше, що це ще одне свідчення життя і розвитку української культури та українських громад навіть попри війну”, – зазначив Ткаченко.

Соломоплетіння було поширене на території Волинської області з давніх-давен, як прадавнє ремесло і ліки. У побуті селян ще у 30-40 рр. минулого століття можна було зустріти солом’яні шкатулки, бочки для зберігання зерна, павуки, які вішали на стелі та дідухи, які носили господарі й встановлювали на покуті у Святвечір.

Традицію соломоплетіння у Турійському районі зберіг і передав нащадкам Олександр Якович Коптюк (1916 року народження із села Кустичі).

“Чіберек” та “янтик” – традиційні страви кримських татар. Їх рецепти зберігаються i передаються з покоління в покоління практично в кожній кримськотатарській сім'ї.

Останні роки кримські татари активно поширюють чібереки та янтики в різних регіонах України, готуючи страву в кафе та ресторанах.

Чіберек (çiberek утворюється поєднанням слів “çiy” – сирої, “börek” – м'ясна м'якоть). Це пиріжок з м'ясним фаршем, обсмажений в олії. Більшість жителів України знають цю страву під назвою “чебурек”. Формою янтик нічим не відрізняється від чіберека. Утім, головна відмінність між стравами полягає у способі приготування.

Сливовий леквар – традиційне закарпатське сливове повидло, дуже густе, оскільки цілий день (і часто ще й ніч) його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні до темно-синього, майже чорного кольору.

Окрім того, що сливовий леквар смачний, він ще й корисний. Споживання цього продукту лише позитивно впливає на здоров’я. Леквар дають навіть немовлятам. Закарпатці впевнені, що леквар ще має й лікувальну дію. Зокрема підвищує імунітет та підтримує організм, особливо у зимовий період. Допомагає леквар і при застудах та хворобах, пов'язаних з травленням.

“Таким чином нині Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України має 50 елементів”, - зазначили у МКІП.

Як повідомляв Укрінформ, до національного перелікунематеріальної культурної спадщини внесли бортництво Київщини.

Фото: mkip.gov.ua