В єдиному селі на Житомирщині вже 300 років качають «крупки»
На Житомирщині популяризують автентичну страву «крупки», якій вже три століття
Її готують лише в селі Мостове Андрушівської територіальної громади. У липні традицію приготування «крупок» внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Тож на гастрономічній мапі Україні з’явилася ще одна страва, з якою асоціюється Житомирщина.
В рецепті страви три інгредієнти – пшоно, борошно, яйця, а для варіння знадобиться бульйон із домашньої курки. На перший погляд, усе просто, утім процес приготування довготривалий і вимагає неабиякого терпіння.
Про особливості приготування «крупок» читайте в репортажі Укрінформу.
«КРУПКИ» - ЦЕ ДВІ ГОДИНИ ПРАЦІ
В умовах війни, яку розгорнула росія проти України, нам важливо відстояти не лише свою територію, а й мову, історію, культуру. Тож зараз неабияк актуально зберігати та відроджувати свої традиції. Внесення українського борщу до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО активізувало популяризацію й інших гастрономічних родзинок. До цієї ініціативи долучилася й Житомирщина.
Про регіональну кухню навіть ми, які тут живемо, знаємо не так вже й багато. Її промоцією активно займаються на півночі області. Завдяки фестивалю дерунів у Коростені та фестивалю «Поліська пані Картопелька» в Овручі автентичні поліські страви вже стали брендом. Натомість про смаки півдня Житомирщини широкому загалу мало що відомо. Ця частина регіону передовсім асоціюється з білим борщем із квашеного цукрового буряка та стравою «крупки», яка нещодавно потрапила до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
Саме презентацію «крупок» та майстер-клас із приготування цієї автентичної страви влаштували в Житомирі 19 серпня. Своїми кулінарними секретами поділилися господині із села Мостове Андрушівської територіальної громади, які є носіями давньої кулінарної традиції.
Начальник відділу культури та туризму Андрушівської міської ради Наталія Рудницька розповідає, що «крупки» в селі Мостове готують щонайменше 300 років, а їх кулінарні тонкощі передаються із покоління у покоління. За її словами, над тим, аби страва потрапила до Національного переліку, довелося працювати понад 20 років.
Господині з Мостового жартують, що головний секрет у приготуванні «крупок» – це терпіння, а на сам процес вони кажуть «качати крупки».
«Ця страва качається тільки у нашому селі на Андрушівщині. Для неї потрібні гранчаста чарка пшона, 10 яєць і борошно (орієнтовно 2 кг). Яйця збиваємо до однорідної маси, пшоно висипаємо у дерев’яні ночви, поступово трішечки змочуємо його яйцем і качаємо, а тоді посипаємо мукою стільки, скільки вбирається. Цей процес займає близько 2 годин часу. Із такого пшона ми одержимо крупки. Після того їх варять у бульйоні, для приготування якого потрібна обов’язково домашня курка. Цією стравою пригощають на обрядові свята – хрестини, уродини, раніше варили й на весілля. Мене навчила готувати «крупки» баба мого чоловіка», - ділиться рецептом Наталія Стеценко із села Мостове.
Жінка наголошує, що «крупки» треба качати виключно в один бік, а дерев’яні ночви допоможуть, аби кожна крупинка була однаковою. Після того, як основний інгредієнт готовий, знадобиться ще близько 4 годин, аби зварився бульйон, а далі й самі «крупки», об’єм яких збільшується вдвічі.
Господині пояснюють, з такої порції продуктів виходить 10 літрів страви. При цьому додають, що «крупки» можна підготувати заздалегідь, висушити і готувати, коли забажається.
Поки качали «крупки», народний фольклорний ансамбль «Затишок» співав обрядові пісні, бо вони додають процесу особливої енергетики та колориту.
«КРУПКИ» КАЧАЄМО – ЗСУ ДОПОМАГАЄМО»
Під час презентації автентичної страви тривала благодійна акція «Крупки» качаємо – ЗСУ допомагаємо». Всі, хто проходив пішохідною вулицею Михайлівською, мали нагоду скуштувати «крупки» та підтримати українських захисників.
Провідний спеціаліст відділу культури і туризму Андрушівської міської ради Яна Гілевич пригощала й іншими місцевими смаколиками.
«Сьогодні Яблучний Спас, тому ми привезли у Житомир яблучний пиріг, прикрашений трояндами з яблук, печені яблука з домашнім сиром і корицею, пироги з яблуками та маком, а ще струдлі з маком, налисники з сиром, пампушки з часником, сало та кислі огірки до нього, деруни, медовуху та узвар із сушених яблук та інших фруктів. Ціни тут немає, кожен вирішує сам, скільки грошей може кинути в скриньку для потреб ЗСУ, та скуштувати наші страви», - говорить жінка.
Господині з Мостового навчали й усіх охочих правильно качати «крупки», бо справа вимагає спритності рук. Як слушно зауважила одна моя знайома, в отих двох годинах, які треба витратити на процес, поєднані дрібна моторика, медитація, а ще передається енергетика, якою ділиться жінка, що готує страву.
Всі, хто смакували звареними «крупками», зізнаються, що страва справді незвична.
«Ці «крупки» трохи схожі на бульйон з маленьким кльоцками. Дуже смачна страва. Думаю, до неї можна додати на свій смак спеції та зелень», - ділиться Людмила Данчук.
Марія Рябокляч приїхала до Житомира із західної частини України і каже, що про «крупки» дізналася вперше. Страва їй сподобалася і жінка не проти спробувати її приготувати самостійно.
«Страва оригінальна, дуже незвична, і видно, що вона має глибоке коріння, адже там всі інгредієнти не сучасні, а наші традиційні. Зрозуміло, що вона дуже трудомістка й не може готуватися щодня, а лише перед важливим обрядовим святом», - підкреслює краєзнавець Віктор Канчура.
У непростий час, коли ми емоційно вболіваємо за свою країну і не випускаємо з рук телефонів, аби не пропустити важливі новини з фронту, можна трішки заспокоїти себе качанням «крупок», а заодно долучитися до збереження українських традицій.
Ірина Чириця, Житомир
Фото автора