Захистити Софію Київську
Завдяки чому і кому історико-культурний заповідник працює під час війни
Війна змінила нашу культуру. Але культура так само повсякчас змінює країну, стає виразним ідентифікатором нації та її промоутером. А ще - зброєю, яка допоможе нам перемогти у війні та буде активно рухати успішний розвиток країни після перемоги.
Хто і як перетворює українську культуру на зброю у війні проти російських окупантів, якою ціною це дається та як змінюється сама культура піл час війни – про це новий, багатоплановий проект Укрінформу. Ми розповімо, які зміни та трансформації відбуваються з нашими музеями та бібліотеками, кіно та музикою, театром та іншими сферами і що допомагає митцям навіть під час війни думати про майбутнє та закладати його креативні підвалини... Читайте на сайті під плашкою «Культура як зброя». Сьогодні - перша публікація з циклу «Культура як зброя. Музеї»
Четверте березня, дев`ятий день війни. Йдуть бої за Гостомель, Бородянку. російські війська прориваються в Київ та обстрілюють столицю. А на одному з куполів Софійського собору кілька людей, працюючи на висоті, встановлюють хрест, який впав незадовго перед тим.
Цей епізод багато що говорить.
Софія Київська завжди була святим місцем та символом України. І працівники історико-культурного заповідника це чудово усвідомлюють. Тому, знаючи наскільки важливим сакральним знаком це буде для всіх українців, бачили своїм обов`язком, незважаючи на небезпеку, повернути в ті дні хрест, нехай навіть тимчасовий, на купол собору. І повернули.
Ось так Софія Київська із захисницею Орантою у головному храмі напружено переживала перші місяці ворожого повномасштабного вторгнення. А вже з кінця весни весь музейний комплекс активно працює. Про роботу Національного заповідника «Софія Київська» під час війни «Укрінформу» розповідає генеральна директорка Неля Куковальська.
Щоб охороняти - жили на території Софійського музею
- День нападу росії, 24-го лютого, звичайно, у нас усіх викликав шок, - розповідає Неля Куковальська. - Думаю, без перебільшення, в такому стані спершу перебував кожний українець. Але часу на переживання не було, бо ми, музейники, усвідомлюємо свою відповідальність і кожен з нас добре знає: які цінності оберігає і яка небезпека може їм загрожувати.
З перших днів нам вдалося організувати роботу у заповіднику таким чином, щоб на територіях музеїв постійно знаходилась охорона і працівники, які забезпечували безперебійну роботу музейної інфраструктури: електромереж, пожежної та охоронної сигналізацій, водопостачання та каналізації, опалення, зв’язку тощо.
Окремі наші співробітники навіть жили на території Софійського музею, мінімально облаштувавши свій побут. Це свого роду героїзм, бо ж знаємо і вони знали, на яку небезпеку в перші дні війни вони наражаються. Саме від безперервної роботи зазначених систем залежала і продовжує залежати безпека та збереженість музейних предметів та архітектурних пам’яток, які є надбанням людства.
Протидія планам російських загарбників
А потім ще одна загроза нависла безпосередньо над Софією - через деякий час, приблизно, через тиждень після початку широкомасштабного нападу, у ЗМІ було поширено інформацію про ракетний удар, який планують нанести російські загарбники по святині українського народу - київському Софійському собору. І це стало для нас потрясінням.
Але ми не розгубились: спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України розпочали працювати в інформаційному просторі, підготувавши та направивши відповідне звернення до ЮНЕСКО, Центру Всесвітньої спадщини, до урядів європейських країн тощо. Крім того, я і мої колеги зверталися до керівників провідних музеїв світу, до друзів-музейників закордоном із проханням не залишатися осторонь, втрутитися в ситуацію і допомогти всіма можливими та доступними музейній спільноті заходами запобігти страшній загрозі, яка нависла над унікальною пам’яткою, внесеною до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
То ж ми вдячні і працівникам Міністерства культури та інформаційної політики України, і співробітникам Штаб-квартири ЮНЕСКО та ЦВС, нашим закордонним друзям за оперативність і дієвість. Адже зроблена у відповідь на наші спільні дії заява ЮНЕСКО не лише окреслила небезпеку, яка нависла над нашими пам’ятками, але й нагадала агресору про Гаагську конвенцію і неминучу відповідальність за наслідки.
Превентивний захист
Після того, як російські війська відійшли від Києва і залишили північну частину України, ситуація почала крок за кроком стабілізуватися. Втім, звичайно, до сьогодні все ще залишається небезпека російських ракетних ударів якщо не прямої дії, то наслідків вибухової хвилі.
Розуміючи це, ми шукали рішення для захисту Софії. Залучили інженерів, реставраторів не лише нашого заповідника, а й провідних профільних науково-дослідних інститутів Києва. Врахували досвід захисту пам’яток під час Другої світової війни та інших військових конфліктів.
Все це дозволило нам розробити та запропонувати декілька варіантів превентивного захисту Софійського собору від можливих наслідків ударних хвиль. Після обговорень, інженерних розрахунків міцності споруд тощо – ми прийшли до оптимального варіанту, який реалізували силами та коштом заповідника і який сьогодні можна бачити.
У середині липня під час візиту голови Міжнародної ради пам’яток та видатних місць (ICOMOS) Терези Патрісіо та експертів Міжнародного центру з дослідження, збереження та реставрації культурних цінностей (ICCROM) ми ще раз обговорили прийняті і реалізовані наші рішення. У результаті прийшли до висновку, що це, мабуть, найкращий варіант з можливих.
Програми для дітей з Ірпеня та Бучі
Із середини травня відновили музейну діяльність. Попри те, що все відбувається не у звичному режимі, з певними обмеженнями та застереженнями, наші музеї відкриті для відвідувачів. Намагаємось зберегти і забезпечити надання всього спектру музейних, екскурсійних послуг, проведення культурно-мистецьких заходів.
Окрім звичних для наших відвідувачів екскурсій, квестів, програм, які проводили й раніше, з’явилося багато авторських екскурсій. Ведемо роботу з дітьми, відвідувачами похилого віку, соціально незахищеними верствами населення. Працюють не лише Софія Київська, а й інші наші музеї – «Андріївська церква», «Кирилівська церква» та «Золоті ворота».
Приїздять діти з Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Бородянки – населених пунктів Київщини, які постраждали від навали російських військ у перші тижні повномасштабного вторгнення. Проводимо для них екскурсії, квести і програми. Опісля в кав’ярні, яка працює у нас на території, на них чекає безкоштовне пригощання смаколиками. Дітлахи їдуть додому з позитивними емоціями, які вкрай потрібні нині всім. Пройшло уже кілька таких акцій.
«Дотик Янгола» і «Душа»
Враховуючи вимоги воєнного стану, ми разом з нашими партнерами – Культурним центром «Дом «Майстер-клас» у серпні цього року зуміли вже уп’яте провести фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. Звичайно, також в обмеженому форматі, але кількість відвідувачів перевершила всі сподівання.
Без перебільшення, в сьогоднішніх умовах це були унікальні події надзвичайної культурної ваги! Українська скрипалька, народна артистка України Богдана Півненко у супроводі ансамблю солістів «Київська камерата» виконали у Софійському соборі прем'єру твору «Душа» Вікторії Польової та «Дотик Янгола» Євгена Станковича. Виступав також і фантастичний Ансамбль камерної музики імені Бориса Лятошинського під керівництвом Богдана Пліша. Прониклива музика українських композиторів розчулила глядачів, викликала сльози і захват. «Київська камерата» і в Андріївській церкві, яка теж є нашим музеєм. З великим успіхом там проходять також концерти Національного будинку органної та камерної музики.
Європейський вектор
Багато глядачів у наших виставкових залах збирають і виставки українських художників, які зображують сучасну війну. Презентований у нас виставковий проєкт «Повертайся живим!» поїхав до країн Європи.
Сьогодні на території Софійського музею розгорнута виставка, присвячена давнім історичним зв’язкам Польщі та України. Проєкт розроблено заповідником спільно з музеєм Перших П’ястів на Ледниці (Республіка Польща) за підтримки Польського інституту культури.
Від початку широкомасштабної війни Софійський собор відвідує багато делегацій з-за кордону, культурних та релігійних діячів, акторів, спортсменів. Роблять зйомки та записують інтерв’ю багато телевізійних компаній світу. І це дуже добре і потрібно. Саме через ЗМІ шириться світом інформація про Україну, нашу унікальну історичну і культурну спадщину, висвітлюються події цієї кривавої війни.
Епіфаній освятив хрест
Напередодні Дня української державності Його Блаженство митрополит Епіфаній освятив новий хрест для південно-східного куполу Софійського собору, який від сильного вітру впав у ніч із 13 на 14 січня цього року.
Вже 4 березня – того дня Київ вкотре зазнав ракетного удару - тимчасово було встановлено хрест, який готували для іншого об’єкту заповідника.
Найближчим часом планується замінити тимчасово встановлений хрест на відновлений і вже освячений, який стояв раніше.
Нові видання
Ще тільки російські війська відійшли від Києва, а більшість співробітників просилися якомога швидше повернутися до своєї улюбленої роботи. Тож сьогодні усі співробітники заповідника працюють у звичному режимі, окрім тих, хто у планових відпустках. Навіть наші науковці науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія», які можуть дистанційно працювати, всі стали до роботи.
Науковцями заповідника напрацьовано та підготовлено до друку три двомовних (українсько-англійських) видання: книга «Андріївська церква через призму реставрації», монографія «Софія Київська Володимира Великого» та оновлене видання про всі пам’ятки заповідника різними мовами. Не видані вони поки що тільки через брак коштів, але ми працюємо над тим, щоб залучити фінансування з благодійних фондів.
Судак – це Україна!
Ще одна наша пам’ятка – Судацька фортеця. На жаль, вона розташована на тимчасово анексованому росією Кримському півострові, втім ми віримо, що незабаром його буде звільнено і музей «Судацька фортеця» повернеться до складу Національного заповідника «Софія Київська».
Нещодавно у заповіднику вийшов друком «Сугдейський збірник» - тематичний збірник наукових праць, присвячених історії та археології давнього та середньовічного Криму, його політичним, торгівельним, етнічним та культурним зв’язкам з Візантією, Причорномор’ям, Україною, Європою.
Такі збірники виходять раз на два роки за результатами роботи міжнародних наукових конференцій, які було започатковано у 2002 році на базі відділу заповідника – в музеї «Судацька фортеця». У зв’язку з анексією Криму російською федерацією, її перенесено і продовжено проведення на базі пам’яток заповідника у Києві.
На жовтень готуємо ювілейну Десяту Судацьку міжнародну наукову конференцію, на якій обговорюватимемо новітні дослідження наших пам’яток.
Спілкувалася Валентина Самченко.
Фото Геннадія Мінченка.