Лія Бетстоун, музикознавиця зі США

Не так багато концертів є настільки знаковими, щоби згадувати про дату навіть 100 літ по тому. Про виступ Капели Української Народної Республіки під керівництвом Олександра Кошиця 5 жовтня 1922-го у США нині, у повномасштабно воєнний для нашої країни рік, коли у престижному залі Карнегі-Холл відзначатимуть цей ювілей,  міністр закордонних справ  Дмитро Кулеба каже: «Ми сприймаємо цьогорічне свято як чудову нагоду відзначити українську багатовікову культуру та державність у часи, коли Росія намагається їх знищити. Упевнений, цей захід дасть присутнім зрозуміти, що ми захищаємо, і чому Україна переможе».

Сто років тому росія уже жорстоко розправилася з УНР (бо не отримала тоді Україна належної підтримки світу); 23 січня 1921 року у батьківській хаті на Вінниччині чекіст розстріляв Миколу Леонтовича - скромного автора музики «Щедрика», який у виконанні Хору Кошиця у сотнях концертів за кордоном, без перебільшення, підкорив континенти. А відряджена для промоції незалежної держави Капела УНР однак успішно доносила прагнення нашої країни з тисячолітньою історією бути вільною. 

Укрінформ у рамках проекту «Культура як зброя» говорить з Лією Бетстоун -  музикознавицею зі США з українським корінням - про великий концерт Notes from Ukraine: 100 Years of the Carol of the Bells («Нотатки з України: 100 років Колядки дзвонів»), який відбудеться у найпрестижнішому концертному залі Нью-Йорка через 100 років після прем'єри «Щедрика». Подію організовують за сприяння Українського інституту та Міністерства закордонних справ України.

У колі творців українського музичного модернізму

- Ліє, коли ви долучилися до реалізації ідеї відзначати 100-ліття прем'єри у США українського «Щедрика» - мистецької події, яку дослідники нині називають початком культурної дипломатії України  та Сполучених Штатів Америки?

- Я стала частиною проєкту у квітні 2020 року. Обговорювали його з директоркою в Україні  Програми наукових обмінів США імені Фулбрайта  Мартою Коломиєць (нині вже покійною- авт)... У Нью-Йорку я багато працювала з музикантами як засновниця та організаторка Ukrainian Contemporary Music Festival –  щорічної триденної серії концертів, які демонструють унікальний  внесок України у сферу сучасної музики, з долученням дискусійної програми. Запитала тоді Марту: як можна допомогти у цьому дуже цікавому проєкті?. 

Знаю Нью-Йорк: події, музикантів, запити аудиторії. Я музикознавець і виконавець – у минулому скрипалька, але нині тільки дослідниця музичного мистецтва і  викладачка: спочатку професорка у Гантер коледжі в США у Нью-Йорку, а тепер у мене є пост-док у Віденському університеті в Австрії. Працюю над новою книгою про український музичний модернізм.

- Який саме період і хто з українських музикантів охоплені вашим дослідженням? Музичний модернізм прийнято розглядати приблизно з 1890 по 1930 роки.

- У колі моєї уваги переважно двадцять років початку ХХ століття: 1910-1930-ті;  такі прізвища, як Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Микола Рославець, Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович, композитор Юзеф Кофлер, який народився у Стрию Львівської області, навчався у Львові, а згодом там викладав у консерваторії.  

Зі зрозумілих причин це масштабно найменш досліджений період українського музичного мистецтва. Охоплюю митців і події в Києві, Харкові, Львові та роботу українських композиторів за кордоном: як-от Йозефа Шіллінгера у США. У своїй першій музикознавчій книзі я досліджую творчість австрійського композитора і диригента Густава Малера (1860-1911), чия творчість стала ніби мостом між романтизмом і модернізмом у музиці.

- Ви вперше в Україні? Коли зацікавились темами нашої країни?  

- В Україну  я приїхала  вчетверте.  Я американка з українським корінням. Родина моєї мами з України, мої прадідусь і прабабуся територіально – з Вінниччини та Тернопільщини.  Виїхали вони у середині 1910-х років, під час Першої світової війни. 

Спорідненість з батьківщиною предків є дуже важливою для мене. Хоча до університетських років я не володіла  українською мовою. 

Коли досліджувала творчість австрійського композитора Густава Малера, часто думала, чому я не знаю  українських композиторів? Це стало поштовхом знайомитися з українською музикою та  культурою загалом. Вітак надихнулась ідеєю просувати українську музику в США та англомовних країнах.

За століття «Щедрик» став для американців найважливішою Різдвяною піснею

- Український «Щедрик» зазвучав у Північній Америці рівно 100 років тому. Його англомовна адаптація з музикою Леонтовича Carol of the Bells – «Колядка дзвонів» стала трохи згодом суперпопулярною у світі. За підрахунками Довженко-Центру, мелодія у тому й іншому варіанті звучала в міжнародному кінематографі у 75 (!) фільмах. Вперше глядачі чули виконання саме українською мовою ще 1930 року  — в музичній  «Пісні полум’я» (Song of the Flame). А найвідоміший фільм з Carol of the Bells – «Один вдома». Однак про українське походження пісні знають не всі. Коли ви дізналися про це?

- Під час навчання в університеті в Огайо, у студентському клубі української громади. І це справді найулюбленіша колядка американців. І дуже цікаво, що це колядка з України. Для мене це було відкриття, цей зв’язок з країною моїх предків. Мені хочеться, щоби американці знали цю історію і зв’язки між культурами США й України. 

Нині Сполучені Штати потужно підтримують вашу країну у військовій царині. Це добре. Однак, варто налагоджувати й культурницькі мости. Бо багато американців думає: Україна – це далеко, я нічого про неї не знаю. Ні! 

«Щедрик» засвідчує, що українська колядка з музикою Миколи Леонтовича є частиною американської культури. Дуже важливо, щоби якомога більше людей про це знали. І це моя робота музикознавиці – докладати зусиль для поширення цих знань про музичний твір, композитора й українську культуру загалом.

- Пісня «Щедрик» насправді обростає великою контекстною історією про Українську народну республіку, державну політику тодішнього керівництва за головування Симона Петлюри стосовно промоції УНР через культуру, загалом важливості мистецтв у боротьбі за незалежність. Чи вивчали ви детально цю історичну частину?

- Я знаю історію. Але вона не є моєю спеціалізацією.  Микола Леонтович і Кирило Стеценко є частиною українського музичного модернізму. Їх можна назвати в музиці «батьками» Бориса Лятошинського та інших композиторів. 

Закордонний тур Хору Кошиця  відбувся під егідою Міністерства освіти і мистецтва та Міністерства закордонних справ УНР, і лише в Північній Америці вони дали понад 200 концертів у великих залах та університетах.

- Нині в Україні, яка мужньо восьмий місяць протистоїть повномасштабному  вторгненню рф,  дискутується питання, чи має Національна музична академія носити ім’я композитора Петра Чайковського, якого у світі сприймають як російського композитора. На вашу думку музикознавиці, яка вивчає життя і творчість українських композиторів, чи є достойні постаті, щодо яких не виникають  сумніви? 

- Музику та бренд Чайковського активно та наполегливо використовує російська пропаганда. Тому використання в назві головної музичної академії України імені цього композитора автоматично долучає заклад до кола російської пропаганди – пропаганди країни, яка восьмий місяць повномасштабно веде війну в Україні проти усього цивілізованого світу.

В Україні справді є чимало видатних композиторів, які цікаво і фантастично створювали музику і при цьому залишаються без будь-яких запитань беззаперечними українцями. Чому, наприклад, у Києві Національна музична академія не носить ім’я Бориса Лятошинського чи Максима Березовського – це питання залишається відкритим.

- Консенсусом для більшості могло би бути прізвище саме Бориса Лятошинського – його часто згадують в обговореннях. Або Миколи Леонтовича – але є вже Вінницький коледж мистецтв. Або Миколи Лисенка – є Київський музичний ліцей. 

Але, повертаючись до теми розмови, 5 жовтня 1922 року – чому концерт тепер організовуєте у грудні?

- Для американців за століття «Щедрик» у варіанті  Carol of the Bells став найважливішою Різдвяною піснею. Спершу ми обговорювали проведення великого концерту саме 5-го жовтня. Утім вирішили, що доречнішим і зрозумілішим він буде у період наближення Різдвяних свят – 4 грудня. Нью-Йорк у цей час наповнюється туристами. Багато хто з них мріє про свято саме у цьому місті і саме у Карнегі-Холлі.

Відбудеться світова прем’єра твору з поезією Сергія Жадана 

- «У Чехії ця капела творила фурор і багатьох москвофілів перетворила на українців», - писав Симон Петлюра у листі до голови української дипломатії у Парижі Михайла Тишкевича. Як Нью-Йорк зустрів українських виконавців на чолі з Кошицем 100 років тому? 

- Я читала багато відгуків. Загалом, вони дуже позитивні. Хоча інколи американці сприймали Хор Кошиця як представника російської культури, на жаль. У США тоді не дуже розуміли, що Україна – окрема країна. 

- Як створювалася програма концерту «Нотатки з України: 100 років Колядки дзвонів»? Як вона змінювалася від 2020-ого року?

- Програма за два роки дуже трансформувалася. Незмінним, зрозуміло, залишилося виконання «Щедрика» Миколи Леонтовича, українською та англійською мовами.  Буде багато хорової музики. 

Глядачі почують, наприклад,  джаз-варіант колискової  «Ой ходить сон коло вікон» Джорджа Гершвіна – американського композитора з сім’ї емігрантів з України. (Обробку цієї пісні  свого часу створювали і Леонтович та Кошиць – авт.). Звучатимуть англомовні композиції сучасних композиторів Максима  Шалигіна,  Святослава Луньова, твори Валентина Сильвестрова, Вікторії Польової і Ганни Гаврилець.

Організаторами концерту спільно є Український інститут, Міністерство закордонних справ України, Razom for Ukraine та Ukrainian Contemporary Music Festival.

- Хто серед виконавців? 

- У концерті 4 грудня візьмуть участь хорові колективи з України та Північної Америки, зокрема, Український хор «Думка» в Нью-Йорку, Українська капела бандуристів, дитячий хор «Щедрик» з Києва та хор «Трініті Вол-Стріт». А також спеціальні гості: оперна співачка Джанай Брюггер та українська фолк-співачка Марічка Марчик. 

У нас була ідея запросити Національну заслужену академічну капелу України «Думка», але колектив запланував раніше інший гастрольний тур.  До речі, долучався до створення концерту Вірко Балей – він мій друг, один з тих людей, які стояли понад 30 років тому біля витоків «Київ Музик Фесту». Долучався порадами Іван Остапович зі Львова та Любов Морозова з Києва.

Нам важливо, щоби виконавцями були загалом американські музиканти. Тоді твори українських композиторів чи тих, хто пов’язаний з Україною, народні пісні надалі можуть стати складовою їхнього репертуару у США чи закордоном.

- Як потрапив у програму новий музичний твір зі словами Сергія Жадана?

- У фіналі відбудеться світова прем’єра твору Тревора Вестона, який створив хорову композицію, використавши нову поезію відомого українського письменника Сергія Жадана. Його долучили за сприяння Українського інституту. Це відбулося уже після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого росії в Україну. 

- Чи є плани участі Сергія Жадана у концерті у Карнегі-Холлі?

- Ми дуже сподіваємось, що Сергій Жадан буде з нами. Але як складеться.

- Коли розпочнуться репетиції? 

- Кожен учасник їх уже проводить на своїх майданчиках. Спільні відбудуться на початку грудня у Карнегі-Холлі.

- Чи думаєте про те, що такі великі концерти української музики у Нью-Йорку могли би бути щорічними? 

- Поки мова про один концерт – це дуже великий проєкт і дуже затратний.

- Хто надає фінансову підтримку? Чи долучаються компанії, які використовували Carol of the Bells у різний час для власної реклами, такі як Coca-Cola? 

- У нас вже є підтримка діаспори, та ще шукаємо. 

Багато великих американських корпорацій використовували «Щедрик» для промоції своєї продукції. Під час цієї повномасштабної російсько-української війни, сподіваємося, вони долучаться до підтримки концерту Notes from Ukraine: 100 Years of the Carol of the Bells, звісно - ми розіслали  їм пропозиції. 

У будь-якому випадку, концерт точно відбудеться. 

Валентина Самченко

Фото Руслана Канюки