Картина Марії Примаченко з Венеційської бієнале прикрасила дизайнерський одяг

Фото

У Києві презентували колекцію трикотажного одягу з відтвореними картинами Марії Примаченко та оригінальними назвами-посланнями, які народна художниця залишила на зворотньому боці своїх багатьох робіт.

Обличчям колекції стала Анастасія Примаченко - правнучка талановитої мисткині, яка ще 1966 року отримала Шевченківську премію, передає кореспондент Укрінформу.

У Києві презентували колекцію одягу за мотивами творів художниці Марії Примаченко / Фото: Євген Котенко. Укрінформ

Поштовхом для популяризації в дизайнерському одязі 91lab  чудернацьких звірів й інших самобутніх образів художниці з Київщини, чиї роботи ще до Другої світової війни побували на виставці в Парижі, стало руйнування російськими військами в 2022 році, буквально в перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну, Іванківського історико-краєзнавчого музею, в якому зберігалися роботи Марії Примаченко. 

Дизайнерка Альона Пікуль розповідає: «У перші дні повномасштабного вторгнення росії я з родиною була у мами поблизу Києва, всі сиділи в пабліках, відслідковуючи інформацію про дії російських військ. Було відчуття, що ти весь пошматований. І тебе продовжують шматувати. І ще - це руйнування російськими військами музею. Дуже велика трагедія - все те, що трапилося з людьми. Але коли ще й спадок наш руйнують, - це взагалі щось надтрагічне. Тому виникла ідея створити те, що продовжило би життя картинам Марії Примаченко й популяризувало нашу чудову майстриню в Україні і за кордоном".

На початку березня дизайнерка зробила перші ескізи колекції. Після знайомства з правнучкою художниці - Анастасією Примаченко, засновницею Благодійного фонду «Творча спадщина родини Марії Примаченко» до ескізів додалися й маловідомі загалу картини художниці з села Болотня, яке за 5 км від Іванкова. Для колекції одягу взяли, зокрема, найвідоміші твори Марії Овксентіївни «Звір» та «Опудало».

Нагадаємо, роботу з назвою "Опудало" цього року представляли в кураторській виставці «Молоко снів» 59-ї Венеційської бієнале сучасного мистецтва. Тобто це одна з картин Марії Примаченко (1909-1997), про яку гучно заявлено на одному з найпрестижніших міжнародних арт-майданчиків.

У дизайнерській колекції також зреалізували ідею поєднати героїв кількох робіт і написи до них на одному полотні — ніби створити Маріїн скетчбук. До того ж, дизайнерка перевела їх з кольорового живопису в чорно-білу графіку. Білі та чорні худі й кардигани — фронтмени цієї колекції. Є сукня, пальто. Й інший принцип роботи зі спадком Марії Примаченко – коли на одязі зображено одну роботу художниці: худі з квітами і птахами або светр зі звіром. У них намагались максимально зберігати кольори робіт майстрині. До аксесуарної лінійки колекції входять хустки, балаклави, розібрані жилети з капюшоном, шарфи-палантини.

Вперше бренд поекспериментував з новою для себе, але старою українською технологією — вибійкою. Футболки в капсулі виконані не промисловим способом принтування, а крафтовим — за допомогою спеціальної дерев’яної форми, зробленої народним майстром із Полтави Володимиром Маркар’яном, олійних фарб і методу ручного відтиску.

Анастасія Примаченко, засновниця Благодійного фонду «Творча спадщина родини Марії Примаченко» каже: "Кожна колаборація – це нова історія. Мене вражає в цій колекції, що Олена використала не просто картини Марії, а й написи –  її почерк, графіку її руки, її послання до людей. Це як інший бік медалі. Бо Марія – це не просто картинка, це історія, розказана її рукою. Вона просто геніальна".

Правнучка Марії Примаченко розповіла, що її прабабусю можна назвати теж певним чином дизайнеркою. Бо сама шила собі речі, і вишивала. "І не тільки собі, а й людям – вона цим заробляла гроші, коли були скрутні часи. У ті часи вона не могла й подумати, що її картини будуть на таких красивих речах таких класних брендів", - розмірковує Анастасія.

 У команди є амбітні плани створити арт-резиденцію і Музей Марії Примаченко в селі Болотня, де народилася і жила художниця. Частину коштів від продажу дизайнерської колекції спрямують на його спорудження.

Фото Євгена Котенка