У Варшаві презентували антологію «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія» українських авторів
У варшавському кінотеатрі Kino Kultura в суботу відбулася презентація української версії антології 40 відомих українських поетів та письменників, які написали свої твори після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого.
Участь у презентації взяли, зокрема, відомі українські письменники Володимир Рафєєнко, Вікторія Амеліна, головна редакторка Видавництва Старого Лева Мар’яна Савка, передає кореспондент Укрінформу.
Послухати читання творів з цієї збірки у виконанні відомих українських та польських акторів Ади Роговцевої та Адама Ференци прийшли сотні людей.
Як зазначив під час творчої зустрічі один з ініціаторів створення збірки журналіст Євген Клімакін, через декілька місяців після початку великої війни стало зрозумілим, що треба зафіксувати цей момент історії, емоції і переживання українців, переосмислити те, що відбувається. Оскільки найкраще це можуть зробити письменники, було вирішено створити велику антологію з творами українських поетів та письменників про останні 10 місяців агресивної війни росії проти України.
Клімакін зауважив, що упорядником антології попросили стати письменника Володимира Рафєєнка, який, крім загального болю від війни, пережив ще й власну драму – перебування в окупації упродовж місяця. Своєю чергою Рафєєнко подякував за те, що його попросили стати упорядником цієї книги, оскільки він перебував у важкому психологічному стані, і праця над цим проєктом дуже йому допомогла.
“Робота над цими текстами мене лікувала, тому що я відчув, що я не один. І ця травма, цей біль, неможливість дихати і спати – це не тільки моє, а наше спільне. Не приховую, що коли я читав, я плакав, але через це став жити далі”,- наголосив письменник.
Українські майстри слова під час презентації підкреслювали, що війна перевернула світ усіх українців і їхній також. Відтак багато з них перестали писати з 24 лютого і практично не роблять цього й донині, зосереджуючись, зокрема, на волонтерстві. Письменниця Вікторія Амеліна визнала, що за 10 місяців повномасштабної війни вона змогла написати лише два короткі есе, одне з яких увійшло до цієї антології. Вона розповіла, що тривалий час займалася волонтерською діяльністю, а зараз продовжує це робити, документуючи воєнні злочини росіян в Україні.
Поетеса, головна редакторка видавництва Старого Лева Мар’яна Cавка також зазначила, що їй було складно повернутися до творчості, але поступово вона повернулася до поезії, зокрема почала писати те, що раніше ніколи не робила, - дитячі тексти.
“Цей неймовірний стрес, який забирає в нас надзвичайно багато сил, він нам також багато дає – більше глибини, розуміння певних сенсів, до яких ми ще не допливали”,- зауважила вона.
Савка підкреслила, що українська література, яка незабаром народжуватиметься, “буде кроком уперед, адже мусить наступити момент рефлексії всього того, що відбулося з українцями”.
Вона наголосила, що після короткої форми – есе, щоденників, віршів, за якийсь час мають з’явитися великі твори, як осмислення того, що відбувається зараз.
“У такий спосіб літературна Україна стане дуже важливою на літературній мапі світу”, - переконана Савка.
Під час заходу його учасники згадали про колегу, життя якого забрала війна – дитячого письменника Володимира Вакуленка. Вікторія Амеліна розповіла, як їй було важко розкопувати під вишнею у батьківському саду поблизу Ізюма щоденник Вакуленка, який письменник вів в окупації і завбачливо сховав, очікуючи з дня на день на затримання російськими окупантами. Журналіст Клімакін зауважив: на момент публікації української версії антології ще жевріла надія, що Вакуленко усе ж вижив в окупації. Натомість, нещодавно стало відомо, що він, на превеликий жаль, загинув від рук окупантів. Журналіст висловив сподівання, що в інших версіях цієї антології, зокрема польській, з’явиться щось зі щоденника Вакуленка.
До учасників презентації звернувся письменник Артем Чапай, який записав відеозвернення зі сходу України, перебуваючи зараз у лавах ЗСУ.
Він подякував Польщі та іншим країнам Заходу за допомогу Києву і підтримку утікачів від війни в Україні, які знайшли тимчасовий прихисток за кордоном. Письменник зазначив, що хоч на Заході з’являється поняття втоми від війни в Україні, українці, як у перший день війни, так і зараз, не готові йти на поступки, оскільки розуміють, що це призведе лише до тимчасового “замороження” у просуванні російського імперіалізму, а українцям потрібна лише перемога над ним.
Акторка Ада Роговцева після презентації антології підкреслила, що війна “збурила, підняла усе найкраще, що є в людях, і втілює їх у творчі проєкти і задуми, що з’являються щодня”.
У коментарі Укрінформу упорядник антології письменник Рафєєнко наголосив, що в цій книзі відображено “перший, найважчий словесний досвід після початку повномасштабної агресії”.
“Це - перші тижні, про що писалося, це - щоденникові записи, тексти, що не могли не з’явитися, адже це писала сама народна душа. Через ці тексти я усвідомлював, що ми разом, що це війна всього народу, що ми в різних куточках країни виконуємо дуже важливу роботу серця, фіксуючи все те, що відбувається для себе і тих, хто буде після нас, для всього західного світу, який, насправді, може не вірити новинним сайтам”, - наголосив Рафєєнко.
Антологію “Війна 2022: щоденники, есеї, поезія” надрукувало Видавництво Старого Лева у партнерстві з Українським ПЕН. Меценатом проєкту виступив варшавський Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського. До збірки увійшли поезія, есе, щоденники 40 українських авторів. Серед них, зокрема, Рафєєнко, Амеліна, Ліна Костенко, Юрій та Софія Андруховичі, Сергій Жадан, Юрій Винничук, Андрій Любка, Павло Казарін, Катерина Бабкіна та багато інших.
Після презентації антології відбулася також зустріч з “очима Азовсталі” - фотографом Дмитром Козацьким та польським фоторепортером Мацеєм Станіком. Вони розповіли про свої переживання на війні і свої відомі фотороботи.
Під час цього відбувся також показ фільму “Вітер зі сходу” (2019) та зустріч із режисеркою Катериною Степаненко. У фільмі розповідається про виступи відомих українських акторів на прифронтових територіях у 2014-2019 роках. Глядачами імпровізованих виступів є вимушені переселенці, воїни, мешканці Донбасу. Як наголосили організатори, герої цієї стрічки розповідають про свою війну, і ця перспектива особливо важлива сьогодні, коли люди часто забувають, що російсько-українська війна розпочалася в 2014 році.