В Україні знімають документальний фільм про жінку, яка втратила сина у Маріуполі
Об’єднання українських продюсерів знімає документальний фільм «Лють дозволяє мені дихати», побудований на історії Ксенії Каян - однієї з героїнь стрічки «Маріуполь. Невтрачена надія».
Про це Укрінформу повідомили в ОУП.
«Коли ми записували інтерв’ю для «Маріуполь. Невтрачена надія», то відразу зрозуміли, що історія Ксенії - більша, ніж те, що може вмістити фільм про вторгнення російських окупантів. Це фільм-портрет. У героїні є внутрішній вогонь, який і роздмухує попіл її горя, але і дає їй енергію боротьби за життя. Зараз українці борються з ворогом зовнішнім, але після перемоги для багатьох настане час боротьби з ворогом внутрішнім, з посттравматичним синдромом», - розповів автор ідеї та режисер фільму Максим Литвинов.
За його словами, Ксенія Каян працювала в міжнародній гуманітарній місії, що займалася гуманітарним розмінуванням на Донбасі, у путінській росії ця організація названа екстремістською, що створювало для Ксенії додаткові ризики під час повномасштабного вторгнення 2022 року.
Але сама історія більше про особисте - героїня фільму «Лють дозволяє мені дихати» провела у Маріуполі перший місяць вторгнення, коли російські загарбники знищували місто усіма можливими способами. “Містяни ховалися від ракетних та авіаударів, наприклад, у підвалі драматичного театру, і ми знаємо, як трагічно це закінчилося; або у підвалі філармонії, як Ксенія. Вона провела там багато днів разом із кількома сотнями цивільних і згадує цей стан так: “Ми там були не людьми, ми там були… організми”», - зазначили в ОУП.
Під час російської атаки на Маріуполь Ксенія Каян втратила сина Богдана.
Після пережитого вона не знала, як жити далі.
«На той момент у мене вже був намір щось із собою вчинити. Але поки що я тримаюсь якось за це життя. В мені зараз дуже велика ненависть і біль. І ця лють допомагає мені дихати. Я розклала собі ймовірні варіанти розвитку подій. Перший варіант – збожеволіти, пускати слину й сидіти, хитаючись, у кутку. Другий варіант – довести себе до інфаркту. Третій варіант – вкоротити собі віку. І четвертий варіант - пройти реабілітацію та спробувати повернутися до подоби, якоїсь подоби нормального життя. Я так сіла, розписала ці варіанти. І я зрозуміла, що перших три Богдан би не схвалив», - розповідає Каян у фільмі «Маріуполь. Невтрачена надія».
Історія Ксенії Каян – це дослідження почуттів людини з посттравматичним синдромом, смисли та емоції, які допомагають героїні триматися, її боротьба за майбутнє. Автори вважають, що фільм «Лють дозволяє мені дихати» може надати сили багатьом у їхньому власному житті.
Наразі фільм «Лють дозволяє мені дихати» знаходиться на етапі монтажу і планується для глядацького релізу у лютому 2023 року.
Фото: ОУП