Знайомтесь, казахська юрта - Всесвіт народу і «Пункт Незламності»

Уже минулої воєнної зими українці на власні очі змогли побачити унікальне явище казахської культури — юрту. Розповідаємо докладніше

Кілька юрт представники казахської громади встановили цьогоріч у Бучі, в Києві, Харкові, Львові, планують встановлювати їх в інших українських містах. «Юрти Незламності» були сприйняті в Україні з особливою теплотою, адже з одного боку вони мають практичне значення — наче, те саме, що звичайний український «Пункт Незламності», де можна зігрітися, попити чаю, мати доступ до електрики; а з іншого— відкриваючи «Юрти Незламності», казахи ніби відчиняють двері своєї оселі — святині для казаха-кочівника. А ще, увійшовши до юрти, українці стають гостями древнього тюркського народу, багатовікові традиції, звичаї та вірування якого пов'язані саме з національним житлом. Ну і, не забуваймо, що український національний геній Тарас Григорович Шевченко малював юрти й людей, які в них живуть, будучи на солдатчині у Кос-Аралі (Див. фотогаларею нижче).

Ми вирішили детальніше розповісти і про них, і про юрту (перекладається, до речі, як «народ», «батьківщина»), елементи якої зображені на гербі Казахстану.

Філософія юрти

Для того, щоб краще розуміти, чому саме юрта була для казахів свого роду візуалізацією їх поняття про світобудову, уявимо, що їх оточувало багато століть тому. Це був безкрайній, свобідний азійський степ, а над ним — бездонне, незбагненне небо. Небо — Тенгрі — було головним божеством у предків казахського народу, як і у багатьох тюрків. Саме ці два пласти, небесний і земний, «верх» і «низ» світобудови, послужили основою для тенгріанства, яке виражалося в поклонінні Тенгрі, а також Єр-Су (Земля та Вода). У більш пізні періоди розвитку релігії з’являється уже пара богів - Тенгрі і Умай - що являють собою чоловіче та жіноче начала.

І древній кочівник, облаштовуючи своє житло, мав не порушити гармонію, а стати її частиною, жити у злагоді з природою та своїми божествами. Юрта була не лише житлом, пристосованним до кочового способу життя, але й символом єдності зі Всесвітом, кожен її елемент символізував міфологію, традиції та звичаї казахського народу.

Казахи усвідомлювали себе невід'ємною частиною природи, і навіть своє життя кочівників порівнювали з життям перелітних птахів. В міфології казахів є згадки про те, що своїми предками вони вважали диких гусей та лебедів. У багатьох тюркських народів також є легенди про походження людини від лебедя. Птахи відлітають восени на південь, і кочівники рухаються слідом. А найбільшу на небі дорогу, засіяну зірками, — Чумацький шлях — казахи називають «Құс жолы» — Пташиний шлях.

Юрта по праву вважається найрозвиненішим національним житлом переносного типу. Вона легко збирається та розбирається, добре зберігає тепло, покриття юрти захищає від вітру, влітку від спеки, а взимку — від холоду. Чієва прокладка перешкоджає проникненню вогкості, якщо покривні кошми промокли від дощу. Влітку в спеку нижні повсті піднімають для прохолоди.

Усе , пов'язане з виготовленням, встановленням юрти, проживанням у ній - сповнене різними сенсами і обрядовістю, у яких відображено особливості розвитку духовності, менталітету, звичаїв казахського народу. Наприклад, її збирання та розбирання при перекочуванні на інше місце символізували настання хаосу і створення гармонії заново. Символізм кочової культури представляв собою філософське, осмислене ставлення до світу і одночасно - був нормою життя. Не було поділу філософії світу та побуту, вони були взаємопов'язані.

Що у юрті для чого

Людина уподібнювала юрту не лише до «великого дому» — світобудови, а й до себе. Тому існує багато термінів для позначення частин юрти або її елементів: керегенін баси («голова кереге») (кереге — збірно-розсувна основа юрти, складається з дерев'яних ґрат), балашык («дитина» — найкоротші стрижні у ґратах), кіндік («пуповина» – центр приміщення юрти) тощо.

Юрта символізувала космос і єдність всесвіту, освоєний простір. Вона моделює вертикальну триярусну структуру Всесвіту (так звані верхній, середній та нижній світ). Її верх — небесний купол, краї окружності — обрій.

Зазвичай після вибору місця поселення, першим встановлювався «улкен уй» (буквально — великий будинок), нерідко називався «кара шанырак» (буквально — чорний обід, чорний обруч), він співвідносився з небосхилом. «Улкен уй» символізував ще й велич і благополуччя роду. Тому орієнтація улкен уй на східну сторону мала загальну силу для членів громади. Східна орієнтація у тюрків була пов'язана з культом Сонця, схід якого символізував оновлення світу, оживлення усього сущного. По праву сторону улкен уй, що співвідноситься у тюркських народів з півднем, залежно від генеологічної близькості до «кара шанирак» та соціального статусу в громаді розташовувалися юрти інших членів роду.

Шанирак (навершя юрти) асоціювався з небесним куполом, був сімейною реліквією, символом продовження роду. Він передавався з покоління в покоління. Коли вмирав останній представник роду, на його могилі залишали шанирак. Символ шанирака – хрест у колі – знак вічного руху Сонця, символ еволюції життя. Шанирак семантично перегукується з богом Тенгрі. З одного боку він є межею між верхом і низом, з іншого — між зовнішнім та внутрішнім простором. Через шанирак жителі юрти маюсь зв’язок із сакральними небесними світилами: Сонцем, Місяцем та зірками.

У перші місяці після весілля молода жінка мала вставати зі сходом Сонця і відкривати кошмове покривало (тундик) над шанираком. В уявленнях казахів існував зв'язок між шанираком та здатністю жінок до дітонародження. Так, якщо діти не виживали, помирали одразу після народження, то проводились обряди із шанираком. По купольному колу шанирака підвішуються вовняні шнури, переважно червоного кольору, або трикутні підвіси з гудзиками, які виконують функції оберегу.

Принцип дуальності світу виражався у казахів в розділенні юрти на чоловічу та жіночу частини. Поділ на дві половини суворо дотримувався в традиційному побуті кочівників. Також вважалося, що майстер помре, якщо зробить і юрту, і двері до неї. Очевидно, виготовлення остову юрти та дверей різними майстрами було зумовлено уявленням про обов'язкове поєднання в юрті двох начал — чоловічого та жіночого.

Символом чоловічого начала був бакан — дерев'яна жердина з роздвоєним верхнім кінцем. Сфера практичного застосування бакана надзвичайно велика. Бакан використовувався в пологовій обрядовості: він маркує місце пологів та опорну конструкцію для породіллі. У казахів бакан встановлювався під час пологів у правій частині юрти, на деякій відстані від входу. Бакан використовувався і у весільній обрядовості. На зв'язок бакана з ідеєю родючості, розмноження, росту, а можливо і життєдайної сили, вказує обряд використання казахами конструкції у вигляді піраміди з семи баканів для підвішування шапки, в яку укладають недоношену дитину.

У центрі юрти знаходиться вогнище. Це не лише її центр, а й сакральне, священне місце. Вшанування вогнища виражалося в умилостивленні духу вогню — хранителя вогнища. З шануванням вогнища, поважним ставленням до нього пов'язані заборони спеціально гасити вогонь. Для далеких предків казахів згасання вогню у вогнищі означало припинення життя сім'ї. В уявленнях казахів казан-ошак (вогнище) є символом продовження роду, функціонування сім'ї. Місце складання сімейних приналежностей — дук, маркує найпочеснішу частину юрти — тор — місце, що має «найвищу цінність». Воно було марковане постіллю з суворим дотриманням послідовності шарів та особливим способом складання.

Що є спільного в казахів та українців, в юрті і в «Юрті Незламності»

Заходячи в «Юрту Незламності», треба пам'ятати, що ми заходимо в дім казахів, в древню оселю їхніх предків, яка є священною. Казахський народ, як і ми, пережив голодомор, репресії та терор. Юрта була їх «місцем сили» в ті найбільш тяжкі періоди історії. Біля свого вогнища вони зверталися до духів предків, просячи про допомогу та силу, піднімали руки до неба, вимолюючи у Тенгрі справедливість і заступництво; долаючи всі біди, які пізнав їхній народ, трепетно передавали своїм нащадкам шанирак — символ роду.

У нашій незламності є важлива доля підтримки наших тюркських друзів. Саме зараз українці бачать хто справді друг нашого народу, і з ким після нашої Перемоги ми ще інтенсивніше розвиватимемо відносини. Серед таких, безперечно, Казахстан.

Жасасын Қазақстан! Жасасын Украина!

Марина Гончарук

Підготовлено за матеріалами Східно-Казахстанського обласного архітектурно-етнографічного і природно-ландшафтного музею-заповідника та сайту бюро ЮНЕСКО в Алмати