«Мавка. Лісова пісня» – це Україна з нового ракурсу

На екрани України вийшов повнометражний анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» за Лесею Українкою. І це Подія №1. Чому?

Сказати, що цієї прем’єри українці чекали – нічого не сказати. Але ж світ, звісно, нічого такого не чекав. Втім, не забуваймо, що мільйони українців-біженців зараз живуть у десятках різних країн на всіх континентах і значить там теж побачать перший український досвід у жанрі повнометражного анімаційного фільму. І то буде знову Україна практично незнайома світові, як це було рік тому, коли почалася Велика війна, і ніхто не чекав від нас того, що сталося.

Як чекали «Мавку»

Вперше про анімований повнометражний фільм за мотивами "Лісової пісні" в Україні заговорили у 2015 році. Тоді продюсери Сергій Созановський та Ірина Костюк озвучили ідею мультфільму на основі класичного твору Лесі Українки та української міфології.

Проєкт осучасненої розповіді про Мавку і Лукаша у вересні 2016 року здобув перемогу на 9-му конкурсі Держкіно. Навесні 2017-го майбутній український мультфільм успішно презентувався на найбільшому анімаційному форумі Європи Cartoon Movie.

…Взимку 2023-го ажіотаж наростав. В середині лютого – до Дня закоханих – студія Animagrad (FILM.UA Group) представила кліп на романтичний саундтрек з неї. 26 лютого стрічку показали в Саудівській Аравії, 28-го допрем’єрний показ відбувся у Львові, а 1 березня – у Києві.

У соцмережах це відбилося – без перебільшення – обвалом несподіваних оцінок, згадались діаметральні настрої після публікації тизерів 2015-го, 2017-го і 2020-го років: від “Зовсім не те, що було 5 років тому. Раніше вона давала надії на щось автентичне і цікаве, а зараз це проста пародія на американські мультики з шаблонним добром і злом”, – до “Так, у ньому є багато недоліків, він дуже дитячий з чітким розмежуванням на Добро і Зло, з простим сюжетом, де зібрано всі канони подібних витворів... Але тим не менше це дійсно шанс для України показати себе у мультиплікаційній сфері” А ще – писали таке: “...перша Мавка більше імпонувала через свою загадковість, вона передавала атмосферу лісу і чарівної сутності”, “...відчуття, що дивишся продовження "Викраденої принцеси"…

Як справдились очікування

Аплодувати в залі публіка починає ще до початку титрів, які йдуть під музику "Прадавні їх таємниці".

Але ж оцінки глядачів – знову полярні, як і «до того». Про що тепер пишуть: – «Обіцяли автентичний український мультфільм. І доробились до диснеївського штампу». – «Ні, не згодна. Штампи точно є, але є і своє”; “Капітально зруйнували першочерговий задум... і перейшли до голлівудського жанру... Зникла перша задумка, український колорит... Бабло перемагає...” – “Та буде вам, люди. ...дуже красиво як для початку української анімації в 3D. А за такий бюджет і без голлівудського досвіду – це взагалі подвиг. Тільки так можна отримати в подальшому ще більше українських анімаційних фільмів. Потрібно підтримати!!!”; “Продукт суто комерційний, для продажу у різні країни, тому і "диснеївські штампи". Іноземці малюють у 3D краще. Але добре, що у нас розвивається анімація, і діти можуть дивитись своє, українське”.

І ще пишуть про ступінь віддаленості від прототипу, Лесиної класики: “Це вже не екранізація, навіть не по мотивах”.

Видається, що з оригіналу автори взяли імена персонажів, ліс і сопілку. Хтось готовий це прийняти, хтось ні.

Утім, варто згадати, що Леся Українка писала п’єсу вже тяжко хвора, в 1911 році: “«Лісову пісню» я потім так відхорувала, що боялася повороту зимової історії, інші речі менших нападів коштували, але жодна не минула дарма, – вже нехай ніхто не скаже, що я «ні горівши, ні болівши» здобуваю собі «лаври», бо таки в буквальному значенні горю й болію кожнісінький раз». То Леся саможертовно віддала данину дорогим для неї дитячим споминам про Волинь. “Я в серці маю те, що не вмирає” – ці мавчині слова вкладені їй від самої авторки.

Щодо якості фільму – «сюжет, глибина візуалізації, музичний супровід» – суперечок менше: робота якісна, дивитися варто. Комусь сексуальність Мавки зайва, комусь очі Лукаша неемоційні, комусь Килина, яка найдальше випала з канонічного тексту – інстаблогерка і тим “руйнує атмосферу”. Це й на краще – гірше, коли нічого було б сказати. А якщо кортить вдосконалювати – “тут так треба було, а отут отак не треба”) – значить видовище зачіпляє.

Таке далі пишуть люди під враженнями: “ анімація просто чудова, немає передозу з гумористичними елементами, і локації просто фантастичні!”, “Класні локації, гарні харизматичні герої. “Анімаград” такі молодці! Це вже мульт реально гарної якості!”.

Тут зазначимо від себе: ще б пак – над костюмами і локаціями працювали серйозні експерти! Місця – впізнавані природні красоти – “з натури”. І «озвучка мультфільму неймовірна! Всі такі рідні і шикарні голоси». Акторка Наталка Денисенко озвучила головну героїню, співачка Христина Соловій заспівала у двох офіційних саундтреках.

Серед тих, хто дав голоси персонажам, також Ніна Матвієнко, Наталія Сумська, Катерина Осадча, Назар Задніпровський, Олег Скрипка, Олег Михайлюта, учасники етногурту «ДахаБраха» та Сергій Притула. З прими-балерини Національної опери Катерини Кухар копіювали рухи та пластику Мавки.

Навіщо реальність жорстко втрутилась в авторські задуми

Коли творці мультфільму починали роботу над стрічкою, то прагнули адаптувати “Лісову пісню” Лесі Українки для «сімейної анімації з щасливим кінцем». Але нині все в Україні неминуче сприймається крізь призму війни.

На думку авторів, більш слушного часу для презентації годі уявити. Одна з місій проєкту – захист культурних цінностей, і зараз ми глибше відчуваємо їх. В образах головних героїв вшито національну символіку – природні мотиви й прадавні міфи. Оригінальний саундтрек поєднує фольклорні українські мелодії в сучасних аранжуваннях. Один з них – "Мова вітру", який виконали Артем Пивоваров та Христина Соловій.

І знову щирі відгуки з Мережі: "Мавка" вийшла “саме такою, якою мала вийти. Світлою, сильною, лютою, красивою, тендітною. Нашою. Мавка вийшла та полетіла світом. Але найбільше вона потрібна Україні. Впевнена, вона допоможе нам пережити ці кляті роковини та йти далі".

Додамо від себе: "нерозбавлена лють", про яку йдеться в страшній передфінальній сцені, нині Україні – знайома і є повсякчасною.

Навіть злі капості Килини, головної антагоністки у творі – її нахабна, енергійна брехня – сприймаються не як мультяшне зло, а як ворожа ІПСО, цинічна земна підлість. За допомогою зловісних вигадок і штампів вона штовхає селян на війну з лісовими мешканцями. І реакція Мавки нагадує нам всі фази реагування України на віроломство і ницість між 2014 і 2022 роками: несприйняття, здивування, а потім – вогненний праведний гнів і перетворення Мавки на нищівне полум’я.

Тож вихід фільму саме у березні 2023-го, попри всі жахіття, на початку Другого року Великої війни – важливий і значущий. «Мавку» вже чекають у всіх країнах, де є українські біженці.

Як «мультик» представить Україну

Українська міфологія – різноманітна, поетична, цікава, однак мало, поки що, відома в світі. Світ знає античних та германо-скандинавських героїв, почасти індійських чи японських. А тут на екрані саме збирається барвистий "осучаснений" світ українського міфу як нового захоплюючого світу. І це – теж напрочуд своєчасно нині, коли воююча Україна опинилася в центрі світової уваги.

«Мавка. Лісова пісня» – це наш культурний наступ. В Україні є просто неймовірні аніматори, художники, режисери... Є народно-поетична стихія, з якої черпали і Шевченко, і Гоголь, і Коцюбинський... Сподіваємося, що повнометражний український мультик розлетиться Європою, світом, буде в багатьох кінотеатрах, в Амазоні, Нетфліксі… Він – відкриє світові українську анімацію, покаже і з цього ракурсу – саму Україну.

Це добре, що навколо прем’єри зійшлося стільки протилежних думок. Так, ми різноманітні і одночасно – єдині. І тому ми однозначно переможемо.

Олександр Волинський, Київ