Зруйнувавши храм, не зруйнуєш віру: церкви у полум’ї війни
У Лаврі відкрили виставку про 30 сакральних споруд, понівечених російськими обстрілами
Виставка «...Але будуть відроджені у славі і силі» доводить дві речі: російські ракети загрожують релігійним осередкам всіх конфесій, і атаки ворога на культурну спадщину не здатні похитнути віру українців у перемогу.
За рік повномасштабного вторгнення росіяни поцілили у 415 сакральних споруд, сто з яких зруйнували вщент. Спільна робота музейників із заповідника «Києво-Печерська лавра», Музею Майдану, Музею війни та Штабу порятунку спадщини доводять, що це не абстрактні цифри: дуже дивне відчуття, коли маєш можливість помацати шматок обшивки з куполу з церкви, що на Донеччині. Була на Донеччині.
Експозиція у Лаврі «...Але будуть відроджені у славі і силі», де представлені світлини 30 зруйнованих церков і вцілілі об'єкти сакральних споруд, нагадує, що росіяни перед тим, як випустити ракету в бік України, не заглядають у реєстр культурних пам'яток. Водночас назва виставки просякнута впевненістю, що зруйновані храми ніяк не скасовують віру в Бога та прагнення перемоги над агресором.
ВІЙНА СКИНУЛА КУПОЛ ЦЕРКВИ ПРОСТО ПІД НОГИ
Я стою всередині найновішого храму Києво-Печерського монастиря – у Трапезній палаті з церквою. Ця споруда 17 століття ошатна не лише зовні, а й всередині: стіни і стеля оздоблені барвистими картинами на релігійні мотиви, а якщо придивитися, навіть помітите мазки фарби. Посеред цієї краси – інсталяція із обгорілої дзвіниці з каплиці з міста Малин, що на Житомирщині. Співкураторка виставки, співробітниця Музею Майдану Ольга Сало розповідає, що цей експонат знайшовся випадково, коли експедиція музейників проїжджала повз згарище.
«…З’ясувалося, що це була каплиця, яка повністю згоріла. Єдине, що вціліло, – це дзвіниця. Вона обгоріла, але встояла із парою дзвонів. Хрест, що над ними, прошитий уламками снарядів. А якщо придивитися, то в одному зі дзвонів можна віднайти застряглу кулю», – каже вона.
А тим часом мою увагу привертає інших експонат, що поблискує золотавим сяйвом – шматок обшивки з села Долина Донецької області. Як виявилося, це один із небагатьох предметів, що «вижив» під час російських обстрілів. Лише уявіть: історики забрали кілька цих «лусочок» з велетенського куполу, який лежав просто під ногами, обабіч поваленого храму. Війна, на жаль, – час для таких можливостей. А найіронічнішим, за словами Ольги Сало, є те, що це була новозбудована церква, підпорядкована московському патріархату. Вона тільки-но відкрилася – і все, її вже не існує.
Піднімаю голову й помічаю дерев'яні прикраси для ікон із дерев'яної церкви села В'язівка, які після обстрілу 7 березня 2022 року разом зі свічниками переїхали до музейної колекції у столицю. Ця церква 1862 року, дерев'яна, побудована без єдиного цвяха. По суті, вона пережила Першу і Другу світові війни, революції в російській імперії, вистояла в радянські часи. Здавалось би, що може загрожувати в 21 столітті…
«Беручи інтерв’ю у місцевих громад під час експедицій, зокрема, у Харківський і Донецькій області, ми зустріли людей, які зі сльозами на очах казали про знищені храми, збудовані до революції – їх руйнували комуністи у 1930-х, вони вистояли у двох війнах, але не пережили рашистської навали», – зауважує директор Музею Майдану Ігор Пошивайло.
Навпроти старожитностей з Житомирщини стоїть непоказна блакитна віконна рама. Це ще один експонат, який дивом вижив. Реально дивом. Ольга Сало розповідає, що церкву в селі Лукашівка у Чернігівській області окупанти використовували як склад для боєприпасів. Коли туди влучив снаряд, ви самі можете уявити, який у споруді стався «бадабум»: церква вкрай зруйнована, інтер'єр повністю вигорів. Музейниця припускає, що вікно – це єдиний дерев’яний предмет, що вцілів, бо його вибило вибуховою хвилею.
Я стою та роздивляюся всі ці уламки у просторі Трапезної палати, а в голові кружляє думка: «чи не зустріну я того янгола зі стелі в іншій «пам'ятній» виставці?»
ПОЦІЛЮЮЧИ В РЕЛІГІЙНІ СПОРУДИ В УКРАЇНІ, РОСІЯНИ ВЛУЧАЮТЬ У БОГА – НЕ ЗАЛЕЖНО ВІД КОНФЕСІЇ
А я проходжу далі, роздивляюся світлини зі зруйнованими релігійними осередками, що знаходяться на підконтрольній Україні території. Експозицію складають 39 фото. В основному на них зафіксовані пощерблені кулями фасади церков – на Донеччині, Харківщині, Чернігівщині, Херсонщині, Луганщині. Деякі споруди сфотографовані і зовні, й зсередини, тому об'єктів 30, а фото 39.
Організатори підкреслюють, що на виставці представлені не лише православні церкви, а осередки різних конфесій, бо російські ракети – проблема спільна для всіх.
«Ворог, стріляючи в наші храми, поцілює в Бога, не залежно від віросповідання», – підкреслює міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
За статистикою, яку він наводить, за рік повномасштабного вторгнення зруйновано 415 сакральних споруд, сто з яких – не підлягають відновленню. На тлі цих цифр постає запитання: яке реальне число культових предметів утрачено? Відповісти на це запитання ані музейники, ані представники МКІП поки не можуть, зокрема й тому, що зібрати інформацію з окупованих територій навіть про стан фасадів релігійних споруд украй важко, не кажучи вже про інтер'єр.
Тим часом голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський наголошує, що зараз, під час виставки, у тимчасово окупованому Сімферополі, «росіяни виганяють з останнього на території Криму храму ПЦУ громаду, описують його майно на користь рф, викидають стареньку маму митрополита Климента». Водночас він закликає до висловлення солідарності з християнами та мусульманами, які піддаються переслідуванням на тимчасово окупованих територіях Херсонщини, Криму, Донеччини та Луганщини.
«Віряни там отримують такі строки ув’язнення, яких не отримували в радянський час. Тоді не отримували від 8,5 до 19,5 року ув’язнення виключно за віру, за свою совість», – підкреслює він.
Ця виставка триватиме рік, стенди планують змінювати. Сподіватимемося, що за кілька місяців ми побачимо «фотозвіт» і з наразі окупованих територій.
ВІДБУДОВА ХРАМІВ ПОЧАЛАСЯ ПОПРИ ВІЙНУ
Попри невеселу статистику, гості на виставці аж ніяк не падали духом, бо сама назва – «...Але будуть відроджені у славі і силі» – свідчить про те, що всі об'єкти будуть відбудовані. Такий досвід в України є: Успенський собор було знищено у 1941-му році, разом із ним постраждала і Трапезна палата, але ж відновили. На думку директора Польського Інституту Роберта Чижевського, трагічні ситуації з сакральними пам'ятками здатні зміцнити громади: коли люди молитимуться у відновленій будівлі, вони ще більше відчуватимуть значущість цього місця.
Можливість правити служби у відновлених церквах поступово з'являється в громадах Київщини. За словами предстоятеля ПЦУ Епіфанія, у селі Лук'янівка він освятив перший камінь для храму, який закладають на місці знищеного. Також за допомоги благодійників відновлюють храм у Бучі. Митрополит переконаний, що після перемоги відбудова охопить кожний куточок України.
«Ця виставка покликана засвідчити, що зло неодмінно буде покарано… Ми боремося з ним, і я впевнений, що спільними зусиллями ми його здолаємо, ми здолаємо агресора. Справедливий мир запанує в Україні, коли ми остаточно виженемо окупанта з нашої землі… Ми пройдемо ці випробування, і після перемоги ми будемо відновлювати те, що агресор зруйнував. На жаль, агресор зруйнував багато. Але ми відновимо – стане тільки краще», – наголошує предстоятель ПЦУ.
Світлана Ткачук
Фото - Геннадій Мінченко