Серіал «Культура під час війни»: як Україна захищає і творить свою самобутність

ЄС підтримав ініціативу українських митців створити серію фільмів, як тримається і розвивається культура в регіонах України

“Культура – чим далі від Росії, тим краще”, – говорить музейниця зі Львова у документальному фільмі “Культура під час війни. Захід”. Це перша стрічка із 5-серійного спільного проєкту Представництва ЄС в Україні та освітньої мультимедійної спільноти Ukraїner – яку представили днями у Києві. У наступних фільмах покажуть культурний ландшафт інших наших регіонів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну: центр, північ, південь і схід.

Зібрані у першу кінострічку циклу історії митців, музеїв і театрів зі Львова, Чернівців, Луцька, Ужгорода демонструють, що українська культура не завмерла під ворожими обстрілами, а швидко мобілізувалася і взяла на себе додаткові функції: влаштовувати людям арт-терапію, розселяти переміщених осіб, волонтерити…

У приватному луцькому Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, який займає близько 5 000 кв м, художник і скульптор Петро Антип із Горлівки створює масштабну за розмірами і глибинним змістом “Космогонію”. А ще після 24 лютого 2022 року Музей Корсаків допоміг 7 тисячам біженців, у його стінах напакували 30 тисяч сухпайків, а засновник – лікар за освітою, організовував щоденні заняття тактичною медициною.

Ще. Музей тоталітарних режимів “Територія терору”, розташований у Львові на проспекті Чорновола, там, де у 1941–1943 роках було ґетто, а у 1944-1955 роках – пересильна тюрма №25, у період сучасної повномасштабної російсько-української війни повністю став цифровим. Тож з його експозицією можна ознайомитися онлайн з будь-якого куточка світу. А волонтерить команда Музею – в реальному світі.

Тим часом, письменнику Андрію Любці з Ужгорода вдається вправно збирати донати на авто для ЗСУ. Вони з командою вже придбали 165 машин і з такою волонтерською допомогою уже 18 разів побували на передовій.

Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської показує виставу “Фаустпатрон” Івана Бутняка. Дуже переймає, коли в мареннях пораненого бійця, являється Мефістофель і говорить… про повітряні тривоги в Україні.

Це тільки невелика частина яскравих прикладів того, як митці західного регіону тримають фронт – і культурний, і взагалі.

Загалом, документальні фільми циклу “Культура під час війни” створюються в рамках комунікаційної кампанії “Разом зберігаємо. Разом творимо”, яка інформує про підтримку Європейським Союзом української мистецької сфери під час війни з Росією. Вже перший фільм переконливо демонструє: українська культура гідно представляє самобутність України та її культури. І це попри понад 490 днів жорстокої війни – ракетні обстріли, теракти, нелюдську жорстокість окупантів. Після перегляду стрічки хочеться обов’язково доїхати у кожен із показаних закладів, щоби самому доторкнутися до минулого і сьогодення у дзеркалі культури.

 Богдан Логвиненко

Автор стрічки Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner, констатує, що зйомки документального серіалу “Культура під час війни” розпочалися у відносно спокійному тиловому регіоні. На сході і півдні буде значно складніше працювати, там наслідки війни болючіші. Йтиметься, зокрема, і про внутрішньо переміщені заклади культури і про людей. Герої фільму належать до різних мистецьких сфер, різні їх історій – і кожна серія покаже, наскільки цих людей війна змінила, але не зменшила їхнього масштабу.

До фільмів циклу заплановані субтитри: спочатку англійською, а потім – іншими мовами. “Культура – це м’яка сила, через яку ми можемо доводити, чому варто підтримувати Україну. Наша країна не просто воює, а ще й захищає власну культуру в часи національно-визвольної війни. І будь-яка підтримка України саме зараз – є надзвичайно важливою”, – каже Богдан Логвиненко.

Ремі Дюфло

Перед допрем’єрним переглядом першого фільму кінопроєкту відбулася експертна дискусія “Документальне кіно на варті збереження й переосмислення української культурної спадщини”. Серед присутніх у залі був заступник голови Представництва Європейського Союзу в Україні Ремі Дюфло.

Олександра Набієва

Олександра Набієва, кураторка міждисциплінарної мистецької програми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA DOCU/СИНТЕЗ, розповіла, зокрема, про створення з березня 2022 року “Архіву війни” – медіабази аудіо-, відеосвідчень воєнних злочинів Росії на всій території України.

“Спочатку була ідея, що це буде про воєнні злочини, – додала модераторка дискусії Марія Цип'ящук, керівниця кіноклубу «Права людини крізь обʼєктив» мережі DOCU/CLUB. – Але з часом ми зрозуміли, що є дуже багато матеріалів, які можуть напряму не свідчити про воєнні злочини, але вони показують життя українців під час війни – і це унікальний досвід. Життя триває, з’являються нові культурницькі проєкти”.

Ця величезна база матеріалів від початку створювалася для того, щоби вони були доступними для всіх: документалістів, соціологів, істориків, правників, правоохоронців…

 Андрій Різоль

Голова асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні – дивись українське!» Андрій Різоль нагадав, що з березня минулого року розпочався Всесвітній кіномарафон на підтримку України / CinemAid Ukraine Charity Film Marathon /, в рамках якого відбулося близько 80 показів наших фільмів за кордоном. А ще – близько 1300 показів у 20-ти областях відбулося у рамках всеукраїнського проєкту “Кіно заради Перемоги!”.

“Ця війна є війною світоглядів і цінностей, – каже Андрій Різоль. – У фокусі нашого документального проєкту «Культура vs війна» – носії української культури, які стали її захисниками. Рівень довіри до таких людей, які відклали мікрофони, гітари і пішли боронити Україну, у закордонних аудиторій зашкалює. Коли митці розповідають, що їх мотивувало стати захисниками – вони формулюють і окреслюють цінності, на яких тримається нація. Нині час, коли українці перетворюються у націю героїв. Розібратися у процесі, зафіксувати, донести, осмислити це можна, насамперед, завдяки документальному кіно”.

Валентина Самченко, Київ
Фото Геннадія Мінченка