Буковинський урочистий вінок з ковилою додали до Нацпереліку культурної спадщини

Буковинський урочистий вінок з ковилою внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Про це повідомляє пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики, передає Укрінформ.

Вінок з ковилою (коди, павун, трава) – це вид дівочого головного убору деяких рівнинних сіл Буковини, який використовується як святковий та весільний головний убір. Це спеціальна бісерна коронка чи циліндр, до яких кріпляться пучки ковили для декоративного ефекту.

Він є важливою складовою весільного обряду у селах Чернівецької області – Рідківці, Топорівці (традиція фіксується як поширена), Магала та Чорнівка (рідше).

У такому вінку дружки та наречена ходять запрошувати на весілля. Якщо історично такий вінок, в статусі урочистого, дівчина одягала на храмове свято чи до церкви (якщо вже заручена), на загальносільські свята чи для участі в вітальних делегаціях, то зараз у селах Рідківці та Топорівці, окрім власне на весілля, заведено одягати вінок з ковилою на сучасні свята, зокрема День села.

Прародичем цього елемента нематеріальної спадщини є «вінок з султанами» (Казахстан), а також вінки з ковилою дівчат-лазарок Софійського повіту (Болгарія). Етимологічно спорідненими до нього є ключівський вінок з гусячого пір′я, покутський та полтавський вінки з пір'ям павича. Якщо у буковинської нареченої на голові вінок з ковили, обов’язково нефарбованої, то у парубка – пучок фарбованої ковили на капелюсі.

Як повідомлялося, 12 липня до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України увійшли традиційні жіночі прикраси із бісеру на Прикарпатті, традиція гуцульського художнього дерево різьблення та традиційний обряд Маланка із села Белелуя Івано-Франківської області. Також цей перелік доповнили традиційне ремесло бджільництва у Сватівському районі Луганської області та традиція і технологія вишивки жіночої сорочки на Гадяччині.

Фото: molbuk.ua