Втрата цієї будівлі буде втратою цілого пласта історії дерев’яного мереживного будівництва в Києві
У Пущі-Водиці активісти намагаються зберегти та відновити після пожежі столітній історичний будинок з «дерев’яним мереживом»
Двоповерхова дача на вулиці Миколи Юнкерова, 37 у Пущі-Водиці – вишукана памʼятка архітектури місцевого значення, зведена на початку ХХ століття за проєктом архітектора Едуарда-Фердинанда Брадтмана.
Унікальна споруда має стіни з дерев’яного бруса, різьблене оздоблення, а також вежу зі шпилем та цоколь, складений із цегли Якова Бернера – відомого київського виробника цегли кінця ХІХ - початку ХХ століть. На жаль, зараз це все у досить плачевному стані – будівля майже знищена масштабною пожежею. Але надія на відновлення є - вже два місяці поспіль щосуботи небайдужі пущанці та кияни влаштовують «толоку», розбирають завали на згарищі, розчищають територію від чагарників, розподіляють понівечені та закопчені рештки та елементи на невідновні і такі, що підлягають реставрації.
УНІКАЛЬНЕ «ДЕРЕВ’ЯНЕ МЕРЕЖИВО» Є ВІЗИТІВКОЮ ЧЕРНІГОВА, А ТУТ ЩЕ БІЛЬШ ЦІННЕ, АДЖЕ НЕ ХАРАКТЕРНЕ ДЛЯ КИЄВА
«Це унікальне різьблення, так зване «дерев’яне мереживо». Воно є візитівкою Чернігова, а тут ще більш цінне, тому що не характерне для Києва. Дерево – специфічний матеріал у плані експлуатації та догляду, тому в столиці зберіглося досить мало дерев’яних історичних будівель, яким понад 100 років. З них – одиниці оздоблені «дерев’яним мереживом». У Пущі-Водиці є інші старі дерев’яні будівлі, але вони вже перелицьовані, затягнуті вагонкою, пластиком – оригінальне оздоблення втрачене, а тут воно майже не зазнало змін. Тобто, якщо ми втратимо цю будівлю, ми втратимо цілий пласт історії епохи дерев’яного мереживного будівництва в Києві», - пояснив нам співзасновник пам’яткоохоронного простору «Цегла» Дмитро Перов. Відомий захисник пам’яток охорони в місті Києві фактично відразу виявив ініціативу, щоб врятувати дачу після пожежі, і разом з командою допомагає тут з перших днів після вогняної біди.
Велике будівництво в Пущі-Водиці розпочалося в 1898 році. Тоді в моду увійшла екзотична архітектура у мавританському, грецькому та турецькому стилях. Київський бомонд купував там дачі, будував заміські будинки – виростали цілі елітні квартали, адже в той час саме культивувалася ідея жити за містом, подалі від гамірного і запиленого Києва, – провів нам екскурс в історію Костянтин Піонтковський, громадський активіст, член ГО «Київська Пуща», яка активно долучилася до рятування будинку з «дерев’яним мереживом».
Транспортного сполучення з містечком спочатку не було, але цивілізація прийшла в Пущу доволі швидко - вже в 1900 році проклали першу колію для парового трамваю (згодом там почав їздити й електричний трамвай), в 1912-му в місті-курорті вже користувалися телефонами, також там швидко з'явився і модний сінематограф.
За іронією долі… перша конференція більшовиків на території майбутньої УРСР 1907-го пройшла теж у Пущі-Водиці. Після Жовтневої революції більшість цих вишуканих заміських дач потихеньку «повіджимали» з приватної власності, вони відійшли державі, де згодом стали розташовувати санаторії та будинки відпочинку.
У радянський період Пуща не переставала бути широко відомою зоною відпочинку, але вже для радянських людей – близько 40 санаторіїв у мальовничих краєвидах соснового лісу та озер приймали відпочивальників звідусіль. У двоповерховій будівлі по вулиці Миколи Юнкерова, 37 розташовувався санаторій імені Першого травня. Потім, за часів незалежності ділянку переводили та передавали через «треті» руки, наразі будинок перебуває у власності приватної компанії.
ПОЖЕЖА ЗРОБЛЕНА МАЙСТЕРНО, ЩОБ ЗГОРІВ ДАХ - ЦЕ ПОЧЕРК ТИХ, ХТО ЗАЦІКАВЛЕНИЙ У РУЙНАЦІЇ
Попри те, що всі історичні будівлі мають відповідний охоронний номер (і коли їх продають-передають, нові власники повинні дбати про ці пам’ятки), проблема будинку з «дерев’яним мереживом» тягнеться вже понад 20 років. Тут давно ніхто не жив, востаннє його використовувало підприємство «Київкурорттеплоенергія», і хоча нові власники поставили паркан, будинок не охоронявся. Звісно, що така тиха місцина приманювала безхатьків, які розводили там антисанітарію й безлад, наслідком чого було кілька пожеж ще до повномасштабної війни.
«Департамент охорони культурної спадщини КМДА повинен був вимагати від нового власника довести історичну будівлю до ладу, за необхідності, діяти через прокуратуру, щоб змусити його дбати про неї. Цього не робилося і все закінчилося ще однією пожежею навесні 2023 року, яка ледь не стала фатальною - будівля згоріла фактично на дві третини», - говорить Костянтин Піонтковський.
«Перші пожежі – підпал то чи не підпал, але вони були не такі масштабні. Остання – в березні 2023-го – очевидно, була підпалом, тому що вона майстерно зроблена – спалили 2-й поверх. Так робиться, коли навмисно підпалюють верхній поверх, щоб згорів дах. Це почерк тих, хто зацікавлений у руйнації», - додав голова ГО «Київська Пуща» Петро Тігунов.
За його словами це був найкращий зразок дерев’яної архітектури кінця ХІХ - початку ХХ ст. у Пущі-Водиці, який пережив сторіччя і дожив до наших днів. «Його знищення – катастрофа для Пущі. Він понад 100 років простояв, пережив дві світові війни з бомбардуваннями, але отакого варварства, яке зараз відбувається, не зміг винести», - зітхає пан Петро.
Раніше до будинку водили екскурсії, екскурсоводи показували, якою була Пуща 100 років тому - можна було подивитися, доторкнутися, відчути цю атмосферу.
ЗАРАЗ ГОЛОВНА РУЙНІВНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ЦІЄЇ ПАМ’ЯТКИ (КРІМ ЗЛОВМИСНИКІВ) - ЦЕ ДОЩ, СНІГ І МОРОЗИ
«У нас - пущан, і у людей, які організовували екскурсії, досліджували, писали про це місце, була пропозиція створити в цій будівлі музей Пущі-Водиці. Щоб зібрати в одному місці пам’ятки, спогади, речі, які відносяться до її 100-річної історії. Враховуючи, що це не окрема будівля, а частина майнового комплексу, робити з неї щось комерційне на кшталт кав’ярні може й не варто, але тут вистачить місця і на рекреаційні речі, і на те, щоб віддати данину історії, пущанському духу, який ще можна відновити в цій будівлі», - говорить пан Тігунов.
Але це – поки що далекі плани, попереду багато роботи з рятування та відновлення. Активісти «Цегли», громади Пущі-Водиці, члени громадської організації «Київська Пуща» та небайдужі кияни з першого дня і вже протягом двох місяців збираються щосуботи, розчищають ділянку та готують пам’ятку архітектури для консервації.
«Професійні архітектори з «Цегли» проводили заміри, планували роботу, ми виконуємо допоміжні і технічні функції. Хочу подякувати активістам міста Києва, які опікуються цією справою, приїжджають, витрачають час, привозять з собою інструменти. Ви ж бачите, скільки тут балок, які треба розібрати, винести, щоб не допустити подальшого руйнування. – Проводить мені екскурсію на місці пожежі пан Тігунов. – Після того, як знімуть всі аварійно-небезпечні конструкції, почнеться другий етап – треба затягнути дах поліетиленом, щоб уберегти будівлю від опадів. Зараз головна руйнівна небезпека для цієї пам’ятки (крім зловмисників, які можуть її підпалити чи зруйнувати) – це дощ, сніг і морози – тому що в конструкції немає даху. Одна-дві зими максимум, і не буде що зберігати... Ми повинні до холодів провести всі роботи і законсервувати те, що залишилося».
На щастя, лишилося багато світлин будівлі «до», тож після «чорнового» етапу роботи, який зараз проводиться, розпочнеться робота фахівців – тих, хто має вкласти сюди майстерність, душу, бачення, інтелект та напрацювання, щоб відновити його в тому вигляді, як воно було задумано 100 років тому.
Реставрація - це серйозна копітка робота, за участю десятків людей, але це справді безцінно для суспільства.
«На сьогодні в Пущі-Водиці залишилося близько 10-ти дореволюційних будівель, внесених до переліку об’єктів, офіційно визнаних культурною спадщиною (включаючи церкву святого Серафима 1910 року в стилі неоренесансу), а в задовільному стані з них напевно п’ять. Ніхто не застрахований, що завтра не буде пожежі в якомусь іншому будинку, якщо влада після цієї трагедії не реагує», - ділиться переживаннями керівник ГО «Київська Пуща».
ОДНІЄЮ З ВИМОГ ПЕТИЦІЇ БУЛО ПОВЕРНЕННЯ БУДИНКУ В ДЕРЖАВНУ КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ. ДЕПАРТАМЕНТ У ЦІЙ ЧАСТИНІ ВІДМОВИВ
Як ми вже зазначили, пам’яткоохоронний простір «Цегла» гуртує людей довкола ідеї захисту і збереження культурної спадщини, захищає пам’ятки, історичні будівлі також і у судах, оскільки, за словами його співзасновника Дмитра Перова, зазвичай буває, якщо якась історична будівля в Києві горить - чекай біди, її зараз будуть розбирати, позбавлять статусу, і будувати якесь нове житло або офісний центр.
«Тож, щоб такого не було, як тільки я дізнався про пожежу, відразу створив петицію щодо збереження дачі Едуарда Брадтмана в Пущі-Водиці. Петиція, завдяки увазі громадськості, набрала потрібні 6 тисяч голосів і була взята на реалізацію», - розповів пан Дмитро.
Далі, за його словами, Департамент охорони культурної спадщини КМДА (який займається всіма питаннями, пов’язаними з пам’ятками історичної культурної спадщини) мав вжити заходів, відповідно до розпорядження київського міського голови Віталія Кличка щодо відновлення збереження цієї будівлі, але, на жаль, поки що, крім припису власнику за недодержання вимог щодо захисту, збереження та утримання, та припису щодо надання науково-проєктної документації на проведення реставрації, жодних інших дій департамент не вчиняв.
«Однією з вимог нашої петиції було повернення будинку з «дерев’яним мереживом» у державну комунальну власність. Департамент у цій частині відмовив, пославшись на те, що в них начебто немає на це повноважень. Але, ми подавали відповідний запит до Мінкульту і міністерство відповіло, що це не їхні повноваження, а повноваження саме місцевого рівня. Тобто департамент у частині повернення пам’ятки до державної власності – самоусунувся», - розповідає Дмитро Перов.
ЗАГАЛЬНОВІДОМО, ЩО ВЛАСНИКИ ПІСЛЯ ТАКИХ ІСТОРІЙ НІКОЛИ НЕ ЙДУТЬ НА КОНТАКТ, АЛЕ ТУТ ВИНЯТОК, ВЛАСНИК ЗГОДУ ДАВ
Тоді представники «Цегли» вирішили спробувати зробити щось власними силами – взяли за основу рішення Київської міської ради про приведення в належний стан фасадів історичних будівель та пам’яток - пішли до профільного департаменту і попросили надати дозвіл на проведення «толоки», щоб привести територію в належний стан, почати розбирати завали, робити якісь захисні перекриття. Департамент відповів, що підтримує, однак, оскільки будуть проводитися роботи, безпосередньо пов’язані з будівлею, попросили надати погодження Департаменту міського благоустрою. Активісти його отримали, а далі попросили надати погодження власника.
«Це стандартна відписка Департаменту, хоча загальновідомо, що власники після таких історій ніколи не йдуть на контакт, - пояснює пан Перов - Але тут виняток, власник згоду дав. І стало це можливим тому, що є петиція, а згідно з законом, якщо власник неодноразово не виконує вимоги щодо захисту і збереження історичної пам’ятки, її можуть забрати до державної комунальної власності. Раніше були приписи, які не виконувалися (сталася пожежа, за якою невідомо, хто стоїть, тобто, є певні правові підстави для повернення цього об’єкта в державну комунальну власність)».
Власник будівлі - юридична особа ТОВ «Кайлас юа». Ділянка навколо будівлі – у комунальній власності територіальної громади міста Києва. І якщо власник втрачає право власності на цю будівлю, відповідно, він втрачає будь-які права на ділянку. Тому в цій історії культурні та прагматичні прагнення зійшлися - власник зацікавлений у збереженні будівлі, щоб утримати ділянку, і, будемо вірити, щоб зберегти історичну та архітектурну цінність, про що він також заявляє.
Більше того, власник не лише дав письмове погодження на реставрацію та відновлення унікальної пам’ятки, а й заявив про готовність допомогти з проведенням першочергових протиаварійних робіт та взяв на себе певне фінансове забезпечення.
Але на цьому ще не крапка. З погодженням власника активісти знову пішли до Департаменту, а там їм пояснили, що Пуща-Водиця – місце, де велися активні бойові дії, тут можуть бути міни або нерозірвані снаряди і попросили… довідку з Міністерства з надзвичайних ситуацій, про те, що ця територія розмінована.
«Але ж ми всі розуміємо, що таку довідку до кінця війни ніхто не дасть… Тобто, те, що відбувається тут зараз – напівлегально. З одного боку - юридично - воно має погоджуватися департаментом, але, оскільки погодження департаменту немає, ми діємо в рамках рішення Київської міської ради про приведення в належний стан фасадів історичних будівель та пам’яток», - пояснює Перов.
БУДІВЛЯ ДАВНО ПЕРЕБУВАЛА В ЗАНЕДБАНОМУ СТАНІ, ОСОБЛИВО ПІСЛЯ ПЕРШОЇ ПОЖЕЖІ. ЦЕ НЕ ПРОВИНА НИНІШНЬОГО ВЛАСНИКА
Олександр - представник власника (ТОВ «Кайлас юа») на момент, коли Укрінформ завітав до історичного будинку, разом з активістами розчищав ділянку від чагарників, носив обвуглені балки, прибирав дерев’яні уламки. Він постійно бере участь у таких «толоках» і каже, що розуміє: хоча відновити будівлю буде дуже складно, але реально. Вони в це вірять.
«Ми співпрацюємо з активістам пущанської громади і плануємо відновити цю пам’ятку повністю. До того ж, на ділянці ростуть величезні дерева, але й багато чагарників - ми розчистили, але, буквально, місяць проходить і все відростає на декілька метрів. Потрібно постійно слідкувати», - акцентував він.
Пан Олександр розповів, що власник садиби змінювався неодноразово, і приписи з приводу того, що пам’ятка зберігається в неналежному стані, складалися відносно їхнього попередника.
«Будівля вже давно перебувала в занедбаному стані, особливо після першої пожежі, тобто, це не провина нинішнього власника. Остання пожежа навесні 2023 року сталася внаслідок умисного підпалу. Наразі йде досудове розслідування і винну особу мають притягнути до відповідальності, але з огляду на те, що розслідування триває, я не можу надавати будь-які відомості», - сказав представник власника пущанського будинку з «дерев’яним мереживом».
ВОЛОНТЕРСТВО – ЦЕ ПРЕКРАСНО, АЛЕ НЕПОГАНО, ЩОБ МІСЬКА ВЛАДА І ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ДОЛУЧИЛИСЯ ДО ПРОЦЕСУ - ТІГУНОВ
Після того, як активісти розчистять територію, буде споруджено захисні конструкції, перекрито верх будівлі і будівлю «законсервовано», розпочнеться етап розроблення і затвердження відповідної проєктної документації.
«Проєкт реставрації затверджується в середньому 1,5-2 роки і важливо, щоб за цей час будинок не зруйнувався, не було маніпуляцій з приводу того: ой, воно аварійне, воно саме впало, ми проводимо консерваційні роботи. Далі це вже питання власника, який має розробити проєкт реставрації. Контролюючий орган (Департамент) має його погодити і дати дозвіл на реставраційні роботи. Ми готові надати фахівців, сприяти. У нас в громадській організації є архітектори, реставратори, які працювали в Чернігові, Харкові по об’єктах, які були в набагато гіршому стані, особливо в прифронтовій зоні, де йде відновлення будівель у місцях, де вже немає активних бойових дій», - розповів співвласник пам’яткоохоронного хабу «Цегла» Дмитро Перов.
Інше питання, що там з цим допомагає Європа і Сполучені штати Америки, але вони дають гроші на відновлення пам’яток, які постраждали в результаті бойових дій, тут руйнування - у результаті пожежі. Тому з фінансуванням складніше, але, як розповіли нам активісти, вже є попередня домовленість з власником будівлі, що вони беруть на себе витратні частини з накриття даху і в подальшому - розробку проєктної документації на реставрацію.
«Волонтерство – це прекрасно, ми зібралися, у нас є руки, є сили і, головне, – є бажання цим займатися. Але треба матеріали, технічне забезпечення. Було б непогано, щоб і міська влада, і Департамент охорони культурної спадщини долучилися до процесу. Вони повинні займатися своїми прямими функціями - охороняти культурну спадщину. Добре, що є люди, яким це болить, які цим займаються на громадських засадах, але без організаційної структури, яка опікуватиметься питанням системно в режимі робочого дня, маючи владні повноваження, відповідні ресурси, і виконуючи свої функції, як це передбачено законом – це складно. Зараз вони самоусунулися, але головне, щоб цей будинок раптом не був виключений з Реєстру пам’яток, мовляв, раз він зруйнований. Бо, якщо його звідти знімуть, то, відповідно, і захисні статуси, і зобов’язання на власника щодо збереження, консервації, будуть зняті... Він стане просто ще одним звичайним старим будинком - приїхали, бульдозером поваляли і ніхто не буде нести відповідальності за це», - підсумував голова ГО «Київська Пуща» Петро Тігунов.
У НАС ГРАНДІОЗНА МОТИВАЦІЯ. В ТАКІ МОМЕНТИ РОЗУМІЄШ, ЩО САМОВРЯДУВАННЯ, ЛЮДИ – ЦЕ ДУЖЕ ВЕЛИКА СИЛА
Мешканку Пущі-Водиці, засновницю і директорку трикотажного бренду RITO Тетяну Абрамову я застала, коли вона разом з активістами завзято прибирала біля будинку «з дерев’яним мереживом». Вже кілька років пані Тетяна разом з однодумцями та членами ГО «Київська Пуща» протестує проти незаконної забудови їхнього унікального курортного містечка і відстоює історичні будівлі.
«Ми ж завжди, коли ми приїжджаємо до Європи, захоплюємося, Боже, як красиво. Але ж воно все не робиться помахом чарівної палички! Це історична спадщина і її потрібно зберігати», - говорить вона.
Тетяна Абрамова розповіла, що активні мешканці Пущі-Водиці стали дуже активно себе проявляти, коли почалася незаконна забудова на вулиці Квітки Цісик. «Але, на жаль, у нашій країні перемагає той, у кого більше грошей. Потім почалася забудова на 3-й лінії. Зараз у Пущі триває три масштабні незаконні забудови (у розпорядженні нашої громадської організації є всі документи, які доказують, що там оренда на 20 років, тобто, забудова незаконна). Ми навіть виходили на Генеральну прокуратуру, але ситуацію змінити не змогли», - поділилася пані Тетяна.
Наразі, вона дуже вдячна, що на проблему з цим будинком звернув увагу пам’яткоохоронний простір «Цегла», оскільки пущанська громада дуже малочисельна, а зараз, коли багато людей виїхало через війну, то й поготів (хоча вони завжди докладали максимум зусиль, навіть, перекривали дороги).
Тож, у Пущі-Водиці зараз залишилося три такі історичні будинки-пам’ятки. За словами активістки, один загородило парканом одне з міністерств. «Але, може, саме завдяки цьому, цей будинок поки що зберігається, - припустила пані Тетяна. - Другий будинок – приватизований і теж руйнується потихесеньку. І ось цей - єдиний, який зараз, завдяки громадському розголосу, ми спробуємо відновити».
Як ми вже зазначили, активне ядро громади Пущі-Водиці збирається тут кожної суботи і намагається приєднати до хорошої справи більше людей. «Десь близько 20-ти людей щотижня приходить, і пущанці, і люди з «Цегли», і кияни. Мені надзвичайно приємно, що дуже багато молоді. Я вам чесно кажу, коли ми перший раз сюди прийшли, я подивилася і думаю: «Боже, невже ми це зможемо зробити»? Діма Перов каже: «Звільняємо ліву сторону». Думаю: «Мамо дорога, там же два тижні працювати»... Але, за три години ми впоралися з завданням. Бо у нас грандіозна мотивація. У такі моменти розумієш, що самоврядування, люди – це дуже велика сила. І коли вони не мовчать, щось роблять і голосно кричать, це спрацьовує», - переконана активістка ГО «Київська Пуща» Тетяна Абрамова.
Скоро – знову субота, якщо маєте бажання долучайтеся, такі громадські ініціативи справді безцінні для збереження нашої історії.
Любов Базів. Київ
Фото автора та ФБ