«Королі репу» - історія не стільки про реп, як про мрії. Втрачені мрії
В українських кінотеатрах триває прокат музично-кримінальної драми, якій випало конкурувати за глядача з «Барбі» та «Оппенгеймером»
У першому варіанті сценарію, який шість років тому потрапив до рук режисера Мирослава Латика від продюсера Юрія Мінзянова, фільм «Королі репу» мав розповідати про лихі дев’яності. Але Латик (який став співсценаристом стрічки) трохи його переробив і тепер, за його ж визначенням, це - алюзія на «нульові», коли йому самому було двадцять.
НАШ ФІЛЬМ - ЦЕ ІСТОРІЯ НЕ ТЕ ЩО ПРО РЕП, А ПРО МРІЇ І ПРО ВТРАЧЕНІ МРІЇ
«На створення фільму мене надихнув Юрій Мінзянов – йому потрапив до руки сценарій, він мені зателефонував і каже: давай, таке щось молодіжне робити! Це саме був період, коли почало з’являтися дуже багато нової української музики, зокрема, й хіп-хопу.
Але той перший сценарій був надто важким для мене: там про 90-ті роки, і деякі лінії - прямо лютий трешак. Я намагався це змінювати, протягом року ми переписували, зробили прикольний тизер, презентували його, і в 2019 році виграли пітчинг Держкіно», - розповів Мирослав Латик після прем’єри кінострічки в широкому українському прокаті 3 серпня 2023 року.
Далі – цілий рік процес «стояв» через брак грошей і лише з весни наступного 2020-го року були запущені зйомки.
«На той момент напевно єдине, що я найбільше знав про реп, це «Восьма миля» (американська драма 2002 року з Емінемом у головній ролі, режисер Кертіс Хенсон – ред.) Але наш фільм - це історія не те що про реп, а про мрії та про втрачені мрії. У ньому насправді дуже багато хіп-хоп-музики, і назва фільму відповідна, і історія в цьому ключі розповідається, але ж у кожного в 17-20 років бували моменти, коли зробив якусь одну дурницю, а вона може пересрати тобі все життя. І у мене в житті теж були моменти… От крізь це я і розказав історію героїв «Королів репу», - зізнався Мирослав Латик.
ЯКЩО ЗАРАЗ ВИЇХАТИ КІЛОМЕТРІВ ЗА 150 ВІД КИЄВА У БУДЬ-ЯКОМУ НАПРЯМКУ - ТАМ ДОТЕПЕР КРУТЯТЬ «ДВА КУСОЧЄЧКА КОЛБАСКИ»
Насправді прив’язки до реального часового періоду в стрічці досить умовні – це цілком може бути і наш час. «Якщо «по чесноку», то коли зараз виїхати кілометрів за 150 від Києва в провінцію у будь-якому напрямку, ви все це побачите наживо. Там люди продовжують жити в цих ідеях і дотепер крутять якісь «Два кусочєчка колбаски» чи Лєпса...», - зауважує Латик.
Тож, на екрані пересічне українське село десь на мальовничій периферії (степ і неосяжні кукурудзяні поля – як зловісне тло містичних і не дуже зникнень), яке говорить суржиком, монотонно проживає своє сповнене щоденними турботами життя, а з розваг для молоді має хіба що танці в БК по вечорах. Не на тверезу голову, звісно. Безрадісна картинка – але герої стрічки – друзі-репери Женя «Арахіс» та Діма «Казан» – намагаються прикрасити своє нудне та безперспективне, як їм здається, існування кольоровими мріями про виступ у сільському клубі (для початку) та втечею звідси «в город» (у перспективі). Хоча, ні. Конкретно вони навіть, до міста тікати не хочуть, все простіше – Діма хоче підкорити серце сільської красуні-продавщиці Свєтки (актриса Каріна Химчук), ладної віддатися будь-кому немісцевому, аби взяв заміж та вивіз звідси в краще життя, а Жені – й на місцевій заправці спокійно працюється. Стеля мрій - виступити зі сцени клубу з власними реп-композиціями – але навіть тут хлопці зазнали фіаско…
І от саме в цей момент суцільного розчарування, в житті головного героя з’являється роковий друг дитинства та й пропонує йому «бізнес-партнерство» в сумнівній компанії і в дуже брудній справі, яка натомість принесе їм всім легкі гроші. І «Казан», перемігши у батлі свою совість, погоджується. Але вихід з таких «ігор» обмежений: або на той світ, або в тюрму…
ПОТРІБЕН УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕНТ РІЗНОГО ЖАНРУ ТА НАПОВНЕННЯ - ХТОСЬ ХОЧЕ ПОСМІЯТИСЯ, ХТОСЬ ПОПЛАКАТИ
Шлях картини на великі екрани був досить довгим - офіційна прем’єра фільму «Королі репу» відбулась 14 серпня 2021 року на Одеському міжнародному кінофестивалі, потім його показали в межах Київського тижня критики у жовтні.
Продюсером музично-кримінальної драми є Дмитро Мінзянов, а починав продюсувати цей фільм його батько, нині покійний Юрій Мінзянов (який створив величезну кількість кінохітів: продюсував «Погані дороги», «Безславні кріпаки», «Припутні», «Секс і нічого особистого», «Схрон». Відкрив надзвичайно багато імен і картин, які справді створили великий рух українського кінематографа).
Також, за його словами, багато глядачів, які сприймають фільми суто за жанром, розгубилися: почали з комедії, перейшли в кримінальну драму, що це взагалі таке?
«А мені подобається змішування жанрів, і цей фільм задумувався для широкого глядача, він не в одній ноті. Потрібен український контент різного жанру, різного наповнення, різної якості, це дуже важливо - людям різне подобається, хтось хоче посміятися, хтось хоче поплакати. А комусь подобаються мелодрами – здавалося б, ми можемо їх називати дебільними, але у них величезна аудиторія! Те ж стосується і «новорічних історій», люди дотепер включають на Ютуб «С льогкім паром»! І ці контексти, цю радянську «тяглість поколінь» треба обривати своїм власним українським контентом», - наголосив режисер Мирослав Латик.
«КОРОЛЯМ РЕПУ» ДОВЕЛОСЯ ЗМАГАТИСЯ З «БАРБІ» ТА «ОППЕНГЕЙМЕРОМ», АЛЕ ТВОРЦІ ВІРЯТЬ - ФІЛЬМ ЗНАЙДЕ СВОГО ГЛЯДАЧА
Так склалося, що «Королям репу» довелося змагатися у великому прокаті з такими релізами, як «Барбі» та «Оппенгеймер», вони вийшли майже одночасно, але генеральна директорка групи компаній UPHub (яка спільно з Kristi Films та за підтримки Державного агентства України з питань кіно і Міністерства культури та інформаційної політики України займалася виробництвом фільму) Ольга Пантелеймонова, представляючи стрічку перед прем’єрою, висловила сподівання, що фільм все ж знайде глядача, тому що це - українське якісне кіно.
На її думку, приклад «Барбі» показав, що все ж нашим людям потрібен естетичний, якісний, позитивний, світлий контент, для того щоб залишатися в цій ситуації хоч трошки здоровими, відволікатися, зміцнювати себе. А феномен популярності «Барбі» та «Оппенгеймера» розкачує наш кінопрокат, люди починають ходити в кіно, навіть попри тривоги та попри війну..
«Глядачу зараз дуже важливо бачити українські продукти - фільми, серіали українською мовою. Важливо підтримувати цю культуру, щоби глядач вірив в українське кіно. Навіть, якщо воно важке, воно, все ж близьке, адже воно про нас. Тому я за те, щоб виходили в прокат будь-які картини, не тільки комедії», - сказала вона.
«У фільмі постають серйозні питання, на які потрібно знаходити відповіді або щось проаналізувати. Я вважаю, що це близька глядачеві картина, і вона має бути саме зараз, тому було прийнято рішення випускати її у прокат тепер. Будемо сподіватися, що фільм «Королі репу» додасть глядачу емоцій, бо картина справді класна, ми її любимо. А «рубка» з блокбастерами тільки показує, що ринок оживає, і я рада», - додала Ольга Пантелеймонова.
ЯК АКТОР Я МАЮ ВИПРАВДАТИ «КАЗАНА» І, ТАК, Я ЙОГО ВВАЖАЮ ХОРОШИМ
Актор Михайло Дзюба виконав роль юного сільського репера «Казана», який звернув зовсім не на музичну стежку. Для нього це перша головна роль у повнометражному кіно (раніше він зіграв ролі другого плану в фільмі «Між нами» та серіалі «На тому боці»). Під час роботи над роллю Михайлу довелося відточити навички екстремального водіння (бо багато сцен відбувалося під час руху у стареньких «Жигулях»), а також поспостерігати за реп-виконавцями, щоб відшліфувати навичку виконувати реп (хоча він і раніше займався музикою та писав тексти). Адже «реп не співають – реп читають», - саме так повторював його герой.
Осмислюючи життя, «Казан» розпачливо запитує у матері (актриса Олена Узлюк): «А я хороший?». Мама звісно підтверджує, це ж її син, до того ж вона не знає сумної правди...
«Як актор я його маю виправдати і, так, я його вважаю хорошим, – говорить про свого персонажа актор Дзюба. – Є в нього хороші риси - в нього були мрії, був талант, було прагнення до чогось, проте він обирає неправильний шлях. І ця помилка перекреслює все його життя. Але ж він прийняв рішення вийти з цієї ситуації по-правильному, міг би з цими бандюками бути далі, отримувати хороші гроші, машину собі купити. І те, що він ставить собі запитання, чи він хороший - вже, показник, що він точно не поганий».
АКТОРСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ У МЕНЕ НЕМА, Я НЕ ВМІЮ ГРАТИ, АЛЕ Я СТАРАВСЯ БУТИ ВІДВЕРТИМ, БУТИ СОБОЮ – АНТОН ВЕЛЬБОЙ
Роль Жені «Арахіса» - милого сільського добряка, який постійно потрапляв у кумедні ситуації – зіграв популярний співак Антон Вельбой (Wellboy), який прославився багатомільйонними прослуховуваннями своїх хітів «Вишні» та «Гуси» (між іншим, на момент зйомок фільму вони ще не були ним виконані). Свого героя він зіграв дуже природно, як то кажуть, прожив його життя перед камерою.
«У мене роль доволі провінційного хлопця, і я сам жив приблизно у таких самих умовах, як Арахіс, тому мені грати особливо і не доводилося. Скоріше за все, я був самим собою в цьому фільмі, але дещо перегравав, так трішки, але я старався. Вам сподобалось?», - з щирою посмішкою запитав він у залу після допрем’єрного показу. У відповідь – схвальні відгуки та овації.
КУЛІНІЧ СВІТЛА ЛЮДИНА, АЛЕ ЙОМУ ВДАЄТЬСЯ ПЕРЕКЛЮЧАТИСЯ - ХИТРИЙ, ПІДСТУПНИЙ, НЕБЕЗПЕЧНИЙ
Тотальне зло в фільмі уособив Юрій Кулініч («Погані дороги», «Мати апостолів», «Кіборги»), який зіграв роль кримінального авторитета «Сухого».
Що цікаво, у тизері «Королів репу», який виграв пітчинг, роль «Сухого» зіграв актор Яків Ткаченко («Червоний», «Припутні», «Безславні кріпаки»), він і мав зніматися у фільмі, але так сталося, що їхні стежки з режисером розійшлися, вони ображалися один на одного і не могли працювати разом. Було вирішено міняти «Сухого». І саме на той момент відзняли частину «Поганих доріг» (режисерки Наталки Ворожбит), де Кулініч зіграв бойовика «ДНР» Стаса, який взяв у полон київську журналістку і страшенно знущався з неї у підвалі занедбаної лікарні. Глядачі готові були задавити того мерзенного «героя», а от Юрій Кулініч отримав Національну кінопремію «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль.
«Мені Мінзянов показав Кулініча в «Поганих дорогах». Фактично, це не був кастинг, ми подивилися, я кажу: треба познайомитися і брати на репетиції.
А потім у нас якось були веселі репетиції, всі цілуються з Нінкою Обочиною, я вийшов за кавою і дивлюся – стоїть чувак у неосвітленому коридорі і мені від однієї його темної постаті вже неприємно стало (я ж його не впізнав). І потім виявляється, що це Юрій Кулініч! Насправді він неймовірно світла людина, естет, але йому дуже вдається переключати це, в нього зло дуже виходить - розумний, хитрий, підступний, небезпечний, з якимось таким флером, що це зло може тебе просто розчавити, побити», - розповів Латик про виконавця ролі «Сухого».
Персонаж Кулініча справді не плаский і не однозначний, у нього є якась демонічна органіка - в пластиці, в посмішці, в погляді, від чого його бандит «Сухий» ще страшніший.
ВІТОВСЬКА САМА СТВОРИЛА ГЕРОЇНЮ, ДАЛА ЇЙ ШАРМ, КРАСУ - ЗА СЦЕНАРІЄМ ЦЕ БУЛА ЗВИЧАЙНА ТРАСОВА ПОВІЯ, НЕ БІЛЬШЕ
Родзинка, чи навіть «полуничка» – повію-трасовичку Ніну Обочину в драмі «Королі репу» зіграла відома українська актриса театру і кіно Ірма Вітовська.
Вона дуже тепло згадує момент, коли Юрій Мінзянов подзвонив їй і запропонував зіграти в цьому кіно: «Він каже: «Ірмочко, у нас є потрясаюча роль для тебе, тільки, щоб ти розуміла, вона… повія». Я говорю: «Юро, а чому ви мені років 10 тому не подзвонили?». Він відказує: «Вона повія у віці». Я йому: «Ви хочете сказати, стара повія?!» (сміється). І з надією йому: «Ну, вона хоча б елітна?». Каже: «Ні, саме дно. На автостраді з далекобійниками...». І я визначилася: «Значить, є доля, є що грати, Юро, я беру!». Просто так людина ж не буде стояти на трасі, значить є щось, є якийсь життєвий вантаж, є глибокі душевні переживання, не від великої ж радості вони стоять там. Власне, я дивилася, почитала сценарій і погодилася».
Мирослав Латик розповів, що Вітовська справді сама собі придумала цю роль, розвинула героїню, створила її історію, дала їй «ірмовський» шарм і красу, бо за сценарієм це була звичайна трасова повія, не більше.
Доросла жінка, яка звикла продавати любов за гроші, раптом у пориві дружньої щирості вирішує безплатно подарувати любов головному герою. «Мінзянов дуже хотів зняти секс Нінки Обочини з 17-річним «Казанчиком» (як вона ніжно його називала), але актор боявся, я боявся, й Ірма сказала: «Ну, раз ви двоє боїтеся, то я теж не буду вв’язуватися». І ми це все винесли за кадр», - з посмішкою видав пікантні залаштункові секрети режисер. Але ця сцена все одно яскрава, глибока, справжня і варта уважного перегляду. Як і весь фільм у цілому.
Тож, як ви вже зрозуміли, «Королі репу» - це (за визначенням його творців і моїм особистим як глядача) не зовсім драма, і не зовсім комедія. Цей фільм дуже подібний на життя, коли зранку ми плачемо, бо читаємо страшні дописи, що когось вбили, в обід - бачимо, що наші десь мають успіх і тішимося, а ввечері (бодай між тривогами) намагаємося читати дітям казки і виглядати для них зібраними та абсолютно спокійними. Такі у нас всіх зараз емоційні гойдалки, в стрічці «Королі репу» це теж добре відчувається і додає фільму справжності та подібності до реального життя.
Любов Базів. Київ
Фото надані творцями фільму та з відкритих сторінок ФБ