Той самий «Щедрик», що колись долетів за океан, через століття повернувся в Україну
Як у Києві 24 грудня відтворюють концерт, на якому мелодія Миколи Леонтовича вперше прозвучала у США, і чи потрапить вона до Списку ЮНЕСКО
Наближення Різдва повсюди у світі уже багато років поспіль проходить з мелодією «Щедрика», яку знають з англійським текстом Carol of the Bells. Але музика українського композитора Миколи Леонтовича, життя якого обірвала у батьковому домі на Вінниччині куля чекіста у 1921 році, перекладу не потребує. Кажуть навіть таке: якби не було «Щедрика», то не було б культового американського фільму «Сам удома». Загалом, за підрахунками Довженко-центру, ця мелодія українського автора звучала у 75 кінострічках.
Чому незмінно популярним є «Щедрик» з музикою Миколи Леонтовича, вперше публічно виконаний в 1916 році у Києві? Яким концертом-реконструкцією здивують слухачів цього разу столичних слухачів? І чи вдасться потрапити у Список нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО відомій щедрівці про передвісницю весни – ластівку?
Відповіді підготував Укрінформ.
ВИСТУПИ У 45 ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІСТАХ І СОТНІ КОНЦЕРТІВ НА КУБІ, У МЕКСИЦІ, БРАЗИЛІЇ, УРУГВАЇ
Популяризації «Щедрика» поза Україною сприяли розпочаті 1919 року закордонні гастролі Хору Української Народної Республіки, яким керував Олександр Кошиць. Колектив було створено на підставі закону УНР і відряджено за державний кошт до інших країн з особливою місією заявляти про новостворену незалежну державу, представити її національну ідентичність. У звіті українського Посольства у Німеччині тих часів хористів названо «українською закордонною армією». Вона гідно виконала завдання, що і це право говорити про понад 100-літню історію українських культурно-дипломатичних місій.
Найпершим завданням для хору Кошиця було виступити у Франції, де проходили засідання Паризької мирної конференції та вирішувалося питання щодо України. Тур почався 11 травня 1919 року в Національному театрі Праги. Загалом зібрали аншлаги у 45 містах десяти країн Західної Європи. Виступали – незмінно зі «Щедриком» у програмах концертів – зокрема у Варшаві, Лондоні, Парижі, Брюсселі, Відні, Барселоні.
«Симон Петлюра знайшов чудовий спосіб подолати західноєвропейську необізнаність. Цей командувач, котрий намагається врятувати свою країну від пастки більшовизму та царизму, здатний не тільки воювати. Він знає, що меч сам по собі безсилий і щоб здобути симпатії західноєвропейського світу, знайомить нас із мистецтвом своєї країни», – писала тогочасна зарубіжна преса.
А цього року виповнюється 100 років від південноамериканської прем’єри «Щедрика». А роком раніше, 5 жовтня 1922 року, у США Хор Олександра Кошиця тріумфально заполонив українськими піснями Карнеґі-Хол у Нью-Йорку. Уже не існувало УНР (бо сили були нерівними, а закордонна допомога – практично відсутньою) – однак українська культура, не без труднощів, але продовжувала утверджувати право української нації на існування.
Упродовж 1923-1924 років Хор Олександра Кошиця ще дав кількасот концертів у далеких Мексиці, Аргентині, Уругваї, Бразилії та на Кубі. «Співай, поневолена Україно! – писав 23 вересня 1923 року після прем’єри «Щедрика» у Ріо-де-Жанейро відомий критик Енріке Коельйо Нетто. – Рознось по світу голоси синів твоїх. Можливо так отримаєш від душ, які ти причащаєш те, чого не здобули сльози твоїх жінок і кров твоїх героїв. Співай, щоб дали тобі Волю! Прийде Весна, якої ти чекаєш!»
Торік, незважаючи на дуже тяжкий повномасштабний період російсько-української війни, Україна і США спільними зусиллями провели у переповненому залі Карнеґі-Хол ювілейний концерт «Notes From Ukraine» на честь 100-річчя прем’єри «Щедрика» у Нью-Йорку. А в дні наближення 2024 року у Києві топподією стає реконструкція на сцені Національної філармонії України прем’єрного концерту Хору Олександра Кошиця в Карнеґі-Холі.
ВИРЯДЖАЄ МАТИ ДОНЬКУ НА ВІЙНУ…
Усіх секретів київського концерту «Гай, Рожество!», який організовують Національна філармонія України та ГО «Інститут Леонтовича», до 24 грудня, дати його проведення, не розкривають. Однак головне Укрінформу вдалося дізнатися.
Паралелі й асоціації минулого та сьогодення закладені вже у назві дійства. Її взяли з приспіву маловідомої української колядки «Була вдовойка», яка разом із «Щедриком» та іншими піснями з репертуару Хору Олександра Кошиця презентувала Україну на сцені Карнеґі-Холу сто років тому. Збережені фольклорні записи Лесі Українки про Марусю, Ганнусю і Настусю зі старовинної пісні, яких ненька називала «донейками». Вони ведуть розмову про тих, хто збирається на «войнойку».
«У колядці оспівується українська мати, яка овдовіла й виряджає на війну останній свій скарб: доньку, – розповідає Тіна Пересунько, очільниця Інституту Леонтовича, авторка дослідження «Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919—1924)». – Понад 100 років тому глава держави і головнокомандувач армії Української Народної Республіки Симон Петлюра відрядив на український дипломатичний фронт чи не останню свою надію – Капелу Олександра Кошиця, аби піснею здобути Україні міжнародне визнання та військову допомогу у війні з Росією».
У Києві прозвучать пісні з першого відділення прем’єрного концерту Хору Олександра Кошиця в Карнеґі-Холі, який завершувався виконанням «Щедрика» Миколи Леонтовича. Багатьох здивує, що відкривав прем’єрний виступ Хору Олександра Кошиця в Карнеґі-Холі старовинний український кант «Страшний суд» в аранжуванні Порфирія Демуцького.
Як зазначає організаторка дійства Тіна Пересунько, англійською мовою назву пісні тоді переклали «Doomsday» – «Судний день». Дослідниця коментує: «Хористи мали виспівати Волю Україні на вольній землі Вашингтона», як заповідала співакам найстарша українська газета в США «Свобода» напередодні концерту. Ноти канту я знайшла в Музичному фонді Бібліотеки Вернадського лише в одному екземплярі. І їм понад 100 років. Хор Українського радіо вивчив твір, що відкривав ту історичну українську прем’єру в Карнеґі-Холі, і вперше представить його на сцені Національної філармонії України 24 грудня».
Ще один твір запланованого концерту – маловідома сьогодні колядка «Ой рано, рано кури запіли» Василя Ступницького. Вона також була хітом світових гастролей Хору Олександра Кошиця. Багатьох здивує, що це теж колядка історико-військового змісту, хоча її назва для сучасного слухача налаштовує на інше сприйняття.
«Буде виконано колискову композитора Василя Барвінського «Ой, ходить сон» в обробці Олександра Кошиця, що вразила тоді не лише нью-йоркську публіку, але разом зі «Щедриком» стала перлиною заокеанських гастролей хору, – уточнює Тіна Пересунько. – Будуть виконані також інші хіти турне капели Олександра Кошиця країнами Північної та Південної Америки у 1923-1924 роках: давні українські канти, колядки, щедрівки, веснянки, коломийки та народні пісні в обробці композиторів Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, Василя Ступницького. Сьогодні вони рідко звучать на світовій і навіть українській сценах».
Сучасним «Кошицем» – диригентом концерту-реконструкції – є Юлія Ткач, диригентка Академічної хорової капели Українського радіо. Її співпраця з дослідницею Тіною Пересунько, яка ініціювала створення проєкту «Гай, Рожество!», розпочалася з роботи над документальним фільмом «Щедрик проти «русского міра», прем'єра якого відбулася 25 грудня 2022 року в ефірі Всеукраїнського марафону «Єдині новини». У фільмі Академічна капела Українського радіо вже «зіграла роль» хору УНР, яким керував Олександр Кошиць.
«Українське хорове мистецтво завдяки і фільму, і концерту-реконструкції підноситься на щабель культурної дипломатії та інструменту промоції нашої культури і загалом країни у світі, – коментує Юлія Ткач. – Усі 80 творів з репертуару Хору Олександра Кошиця неможливо відтворити в одному концерті. У першому відділенні прозвучить 7 творів, трохи більше – у другому. Якщо буде нагода – продовжуватимемо реконструкцію».
ЧИ БУДЕ «ЩЕДРИК» У СПИСКУ ЮНЕСКО
«Щедрик» з музикою Миколи Леонтовича дуже шанують і люблять в англомовному світі під назвою Carol of the Bells. Але, на жаль, там переважно не знають про українського композитора. А він – однозначно є культурним капіталом України у світі. Навіть якщо більшість слухачів знають його з англійським текстом Петра Вільговського, який зареєстрував авторське право ще у 1936 році.
До Великої війни не раз звучали ініціативи внести «Щедрик» до списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО, були офіційні подання, які відхиляли. Наступного тижня планується з цього приводу офіційна інформація від Міністерства культури та інформаційної політики.
Претендент спочатку має потрапити до регіонального списку, потім національного, а вже потім міжнародного. Клопотання про таке включення до Міністерства культури подають органи державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації всіх форм власності, творчі спілки, громадські об’єднання, діяльність яких пов’язана з охороною національної культурної спадщини. Нагадаємо, влітку минулого року Структура ООН з питань освіти, науки і культури, наприклад, внесла український борщ до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони.
Але є найсуттєвіший нюанс, який ставав на заваді реалізації задуму. Відповідно до статті 2 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 року, авторські твори, яким є «Щедрик» Миколи Леонтовича, не підпадають під визначення «нематеріальна культурна спадщина». І це правило має бути враховано при укладанні відповідного досьє.
«Микола Леонтович використав у «Щедрику» початкову фольклорну тему – дитячої щедрівки, а дві теми створив сам. Це не обробка, а саме авторський твір з елементами автентичної музики, – коментує Ілля Фетисов, сертифікований міжнародний фасилітатор (тренер) ЮНЕСКО. – Я бачу два варіанти подачі «Щедрика». Перший – у контексті святкувань Нового року, Святого Василя, як одну із традиційних пісень. Для ЮНЕСКО одним з головних аргументів є безперервність традицій хоча б протягом двох поколінь і наявність спільнот, які це практикують. Зрозуміло, що щедрування передається з покоління у покоління. Але треба довести, що саме «Щедрик» Леонтовича співають не лише професійні колективи, а саме народні гурти, які щедрують по хатах.
Є ще другий варіант – внести до переліку традицію міського щедрування і «Щедрик» – як головну мелодію. Насправді можна знайти колективи, які колядують зі «Щедриком» Миколи Леонтовича у різних варіантах (обробках)».
За інформацією Укрінформу, як і у випадку із внесенням до Списку ЮНЕСКО українського борщу, до підготовчого етапу стосовно «Щедрика» підключатиметься Євген Клопотенко. Популяризація української знакової пісні з музикою Миколи Леонтовича за будь-яких обставин продовжуватиме представляти незалежну державу Україна.
Валентина Самченко, Київ
Фото Геннадія Мінченка, Руслана Канюки, Євгена Котенка і надані Тіною Пересунько.