Художник Анатолій Криволап: «Я бачу життя крізь живопис, а не дивлюся на живопис крізь життя»
В Центрі сучасного мистецтва M17 у столиці відкрилася виставка одного з найдорожчих українських художників. Радимо відвідати
Виставка має назву «Першообрази», на ній не означена чітка хронологія, але вона вимальовується – від абсолютно абстрактних картин автора 1990-х – початку 2000-х, до іконописних творів, створених впродовж минулого року.
ХУДОЖНИК РОЗРОБЛЯВ СВІЙ КОЛІР, СВОЇ ВІДТІНКИ, ШУКАВ ЇХ МАЙЖЕ ЯК НАУКОВЕЦЬ В ЛАБОРАТОРІЇ
Перш ніж відшукати власну творчу неповторність, Анатолій Криволап пройшов складний шлях випробування формою та експериментів з кольором. Після закінчення Київського художнього інституту, вів непублічний спосіб життя, шукаючи себе у мистецтві й не бажаючи творити в єдиноприйнятому радянському стилі соцреалізму.
Лише через 10 років він знайшов свою техніку, тоді ж з-під його пензля почали з’являтися перші абстрактні образи.
«Анатолій Криволап починав як академічний живописець, писав етюди з натури. Його ранні роботи дуже точно виписані, як цього вимагають в академії. Але його цікавило інше - він розробляв свій колір, свої відтінки, шукав їх майже як науковець в лабораторії. Теорія кольору це його основний меседж в мистецтві», - пояснює український художник Антон Логов, супроводжуючи нас експозицією виставки.
«Я ніколи не займався радянським мистецтвом. Я той час провів в підвалі, відшукуючи свій колір, свою структуру, і абстракції стали ходом до чогось того, що я тоді відчував. Я тоді не писав картини, бо все те, що я бачив, мене морально вбивало», - розповів нам в коментарі пан Криволап, згадуючи той період життя.
«Він сильний художник образу, який пройшов шлях абстракції. А цей шлях не всі проходять в мистецтві, адже він радикальний, бо ти відмовляєшся взагалі від всього і залишаєш тільки фарби, полотно, власну уяву і працюєш з ними. Він відкидає все зайве і залишає головне, що хоче сказати - в абстракції Криволап говорить через колір, лінії чи плями, а в реалізмі - акцентуючи та чомусь одному, наприклад, тільки на одній хатинці або на одній смужці горизонту. І цей стик неба й землі для нього важливіший ніж всі детально вималювані гілочки на деревах», - підкреслює Логов.
Анатолій Криволап працює з різними фактурами, він додає до фарби пісок, тирсу, використовує емаль – створюючи певний рельєф. Ці поверхні для нього важливі, вони тактильні, до них можна доторкнутись і відчути цю нерівність на енергетичному рівні. Його кольори - грають, створюють щось більше, що можна розглядати і розгадувати безкінечно.
ЙОГО ПЕЙЗАЖІ ДУЖЕ ВПІЗНАВАНІ, ЯКЩО ПОБАЧИШ ДЕСЬ НА ВИСТАВЦІ, ТО ЗНАЄШ ТОЧНО, ЩО ЦЕ – КРИВОЛАП
Оскільки для Криволапа важливий імпульс - розмаїття енергії, кольору, фактур та фарб, то в певний момент він зрозумів, що це почало виходити за межі абстракції. Митець почав брати енергію від природи – виїхав за Київ, віднайшов місце, облаштувався і почав працювати на повітрі.
«Але не з етюдником, пишучи з натури, а інакше – він дивиться, підживлюється від природи енергією, а потім віддає її в своїх нових роботах. Це вже не абстракція, бо в абстракції ти тільки уявляєш. Так він прийшов до того, що йому стало важливо писати пейзаж і він створив свою формулу українського пейзажу. Тобто, коли він повернувся до природи, він віднайшов своє обличчя і здобув впізнаваність. Його кольори близькі Україні – це її образ, зітканий з відчуття місцевості, клімату, краєвидів, сонця, повітря, озер», - говорить Логов.
Його пейзажі справді дуже впізнавані, якщо побачиш десь на виставці, то знаєш точно, це – Криволап. Це його кольори, його види – зазвичай, це види Дніпра в різні пори доби, там де він живе, бачить, передає.
На початку експозиції виставки розміщена велика абстрактна картина з різнокольоровими горизонталями. Здавалося б, це рівні за шириною горизонтальні лінії, різні за текстурою, але художник тонко оперує узагальненнями і це теж - умовно пейзаж, якщо подивитися на них здалеку.
Я НАПИСАВ ТІЛЬКИ ОДНУ РОБОТУ, ЯКА СТОСУВАЛАСЯ ВІЙНИ, БО МІЙ КОЛІР І ТЕКСТУРИ НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕДАТИ ТРАГІЗМ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ – КРИВОЛАП
З 2014 року і до сьогодні Анатолій Криволап працює над розписами церкви Покрова Пресвятої Богородиці, розташованої в селі Липівка, що на Київщині: храм пронизаний кольором, метафізика якого зливається з метафізикою духу, до якого художник йшов усе своє життя.
Звернення митця до іконопису для багатьох, навіть для самого художника, стало несподіваним, неочікуваним, непередбаченим.
На початку повномасштабної війни Липівку окупували росіяни. Храм став укриттям для людей. На церковному дворі йшли бої – деякі розписи постраждали, але їх вирішили залишити в такому стані для нащадків, як нагадування про варварство, знищення української культури росіянами.
Антон Логов нагадує, що Анрі Матісс свого часу творив живопис у жіночому монастирі міста Ванс (Франція). І, коли у Матісса запитували, чи він вірить в Бога, він відповідав: так, тільки коли я працюю.
На думку Логова, звернення Анатолія Криволапа до сакральності – це шлях художника: «Він хотів сказати своє слово, переглянути тяглість традиційних церковних канонів, «переозначити» їх кольором, вільною трактовку фігур».
Анатолій Криволап розповів нам, що за період повномасштабного вторгнення написав тільки одну роботу, яка стосувалася війни.
«Недалеко від мене йшли бої біля озера... Але колір, текстура, з якими я працюю, не можуть передати трагізм того, що відбувається. А повертатися до малювання «картин з прапорами» я не можу, я це завжди ненавидів. Але, звісно, у мене, як у людини, котра все це переживає зараз, є враження і я думаю, вони якимось чином передаються в моїх картинах. Я бачу життя крізь живопис, а не дивлюся на живопис крізь життя», - поділився він.
КОЛЕКЦІОНЕРИ РОЗУМІЮТЬ: БЕЗ КРИВОЛАПА – КОЛЕКЦІЯ ЦЕ НЕ КОЛЕКЦІЯ
Роботи Анатолія Криволапа двічі встановлювали рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. А вартість найдорожчої його картини сягнула 186 тисяч доларів.
Про феномен високої вартості робіт українського художника ми запитали у арт-дилера Ігоря Абрамовича.
«Це тонкощі розуміння живопису, який він створює. Ви пам’ятаєте, як було з NFT (Специфічний тип криптографічного токена на блокчейні, що являє собою унікальний актив або право власності, який існує в єдиному екземплярі. Будь-який витвір цифрового мистецтва можна назвати NFT – ред.), коли всі загорілись і ціна просто зашкалювала. Але старе покоління колекціонерів, та навіть і нове, говорить: ні, ми хочемо більше кольору, фарб, емоції, імпульсу, вібрації. І коли дивишся на роботи Криволапа, там якраз все це є. Саме це і є його головна «фішка». Його роботи викликають емоцію. Коли немає емоцій, робота не може дорого коштувати», - пояснив експерт.
За його словами, до коронавірусу, картини художника Криволапа здебільшого колекціонували люди 50+, які знаються на мистецтві і розуміють, що без Криволапа – колекція це не колекція. Але зараз вік колекціонерів помолодшав, з’явилась багато нових поціновувачів віком до 40 років –це представники сфери-IT та різних бізнесів.
«Спочатку вони приходять «за ім’ям», а потім втягуються, особливо, коли поспілкуються з самим Криволапом», - говорить пан Абрамович.
ЗА ЦІ ДВА РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ МИТЕЦЬ ПЕРЕРАХУВАВ НА ЗСУ БЛИЗЬКО 350 ТИСЯЧ ЄВРО
Його картини активно продаються за кордон - він подобається американському атр-ринку, є колекціонери англійці, багато поціновувачів живуть у Швейцарії. Вже під час повномасштабної війни додалося два колекціонера в Італії.
Так, цікавість до картин Криволапа зараз зумовлена і більшим інтересом до всього українського, а тут є і українська складова, і живопис. Анатолій Криволап пропускає цю війну через себе, тому що це його земля, природа, його емоції і він реально дуже багато робить для наближення Перемоги: купує машини для фронту, тепловізори, допомагає з лікуванням поранених військових, оплачує протезування за кордоном. За два роки митець перерахував на ці цілі приблизно 350 тисяч євро.
«Тут - українська душа, українська ДНК», - вважає арт-дилер Ігор Абрамович.
ЯКЩО ЛЮДИ КУПУЮТЬ КАРТИНИ, ВОНИ КУПУЮТЬ ЕМОЦІЇ ТА ВРАЖЕННЯ
Народний артист Остап Ступка є давнім поціновувачем творчості Анатолія Криволапа і має в своїй колекції його картини. Говорячи про феномен художника він зауважив: митець шукає свій колір, як актори шукають свою роль.
«На мій хлопський розум, так казав мій батько, я розумію, що у Криволапа кожен колір - це емоція, а сукупність кольорів - якесь ширше сприйняття», - сказав він.
На питання, що йому ближче абстракціонізм чи класичний живопис, актор відповів: «Мені ближче те, що мене зачіпає. І я не можу сказати, що якщо подобається мені, то має подобатися всім. Це – особисте. Люди купують не стільки картини, скільки емоції, враження. Картини Криволапа – дають мені це», - поділився Остап Ступка.
Виставка «Першообрази» триватиме в Центрі сучасного мистецтва M17 до 9 червня 2024 року. Тож всі, хто захоче може відчути, буквально доторкнутися і скласти власне враження про картини Анатолія Криволапа, спробувати розгадати загадку його непересічного дару, що вражає поціновувачів мистецтва по всьому світу і допомагає наближати нашу Перемогу.
Любов Базів. Київ
Фото Павла Багмута