Україна могла б більше допомагати українцям Молдови
Відбувається процес не так русифікації молдаван, як зросійщення української національної меншини
Сказали мені представники українських громадських культурних і освітніх організацій, що у Республіці Молдова проживає понад половина мільйона українців та що це становить найбільшу національну меншину у Республіці. У них є школи, культурні ансамблі, музей. Сама Молдова зачисляє заледве 4 мільйони населення. Молдавани, котрі вважають себе ні румунами, ні росіянами, шанують та люблять українців як братніх слов'ян.
На терені працюють кілька українських організацій. Між ними найповажніша – Товариство Української Культури в Республіці Молдова (ТУКРМ). Організаційні питання не найкраще влаштовані. Є 12 місцевих громад, але потрібно їх об'їхати та тримати постійний, хоч би комунікаційний, комп'ютерний контакт. Не усі комп'ютеризовані. Потрібна газета бодай комп'ютерного вигляду. До речі, я закупив у магазині в Кишиневі дуже звичайний комп'ютер для централі, що викликало подив і велику вдячність серед членів Товариства.
Туди, завдяки Злученому Українському Американському Допомоговому Комітету (ЗУАДК), також повіз я трохи грошової допомоги (3000 американських доларів, призначених на адміністративні, технічні потреби організаційної ділянки та комунікації, шкільництво та культуру). Це теж викликало велику вдячність. Маю надію, що інші західні українські громади відгукнуться також.
Для ілюстрації можна подати один для мене незрозумілий закон, який прийняла Україна ще у 2004 році і який, багато хто вважав, буде на велику користь українцям діаспори. Представляю цей приклад для аналізу ситуації не тільки з Молдовою, але й для пояснення, як влада в Україні не розуміє свою діаспору. У первинному напрямку Закону невірно було представлено, що закордонний українець немов одержує ті самі права і привілеї, що й громадянин України, крім, очевидно, активного і пасивного голосу. Правда, це не виписано у Законі.
Натомість у Законі вказано:
“Стаття 8. Порядок в'їзду та перебування закордонного українця на території України
В'їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Це трохи інакше, ніж сподівалося. Скаржились мені наші люди у Молдові, що мають родичів в Україні і з цим статусом можуть поїхати там тільки на 90 днів, подібно як і всі інші громадяни Молдови. Що з того, що вони закордонні українці. Вони фактично не мають жодних більших прав при приїзді в Україну, ніж молдавани, хіба у користуванню шкільною системою в Україні.
Ця свого роду ілюзія симптоматична для держави, що не думає щиро про своїх земляків, котрі проживають поза її територією. До речі ,ТУКРМ звернуло увагу Міністерства закордонних справ України і деяких причетних народних депутатів України на цю прогалину і чекають розв'язки. Наразі МЗСУ передало це питання Державній міграційні службі України і немов чекає на відповідь. Це було 22 травня 2018 року.
Правда, українці у США чи Канаді для України цікавіші, бо вони самі можуть допомогти у політичній чи гуманітарній, а то й комерційній площинах. Українці з Молдови, Росії, Польщі, Білорусі чи інших колись радянських або сателітних держав самі потребують допомоги від України, а Україна цю допомогу дуже рідко надає. Про брак виконання умов зі своєї сторони відносно серйозних двосторонніх домовлень між Україною (Міністерство освіти і науки України) і Молдовою говорили мені також у Міністерстві просвіти Республіки Молдова і сказали, що справи, пов'язані з місцевою українською громадою в Молдові, майже ніколи не є темою обговорення речниками України.
У Молдові домінують три мови: молдавська, румунська і російська. Різниці між молдавською і румунською незначні. Українська громада зацікавлена бодай у тому, щоби у місцевостях компактного проживання українського населення існувала українська мова не тільки для спілкування, але також для науки. При цьому служить Молдова, її державні структури й навіть фінансуванням. Правда, фінансування досить скромнее, але сама Молдова фінансово не багата. До речі, за статистикою Молдова найбідніша держава Європи. Одначе, за державний кошт працюють понад двадцять українських шкіл різних рівнів. Правда, у Міністерстві Молдови кажуть, що їх понад сорок. Колись, тобто у 1990-их роках було понад сімдесят. За СРСР не було жодної. Тобто Молдова непогано ставиться до українців. Зрештою, самі пересічні молдавани приязні до українців, як вже було сказано на початку.
Україна натомість могла б більше допомагати взаємними домовленостями, підручниками тощо. Москва активно працює в Молдові на інформаційному просторі книжками, журналами, намагаючись витиснути українство. Сам президент Молдови дружить з Путіним. Проходить процес не так русифікації молдаван, як зросійщення української національної меншини. Проти цього не бореться Україна, а українська громада дуже різноманітна за походженням і національною свідомістю.
Ось у чому є суть потреби. Можна очікувати чи навіть вимагати протидії і допомоги від України. Будь-який успіх, мабуть, займе багато бюрократичного часу і зусиль, я вже не говорю про емоції. Тому потрібно також зацікавити зорганізовану українську діаспорну громадськість на Заході з поважними структурами і засобами. Це, мабуть, буде більш перспективним. От ЗУАДК зрозумів це і подав перший добрий приклад. Інші організації поки що не дуже цікавляться бідними та мало впливовими. А українці в Молдові належать якраз до таких. Українці в Молдові так само бідні, як і бідні українці в Україні. І не треба обмежуватися бідними українцями Молдови. Вони є також у Придністров'ї, Білорусі, Росії, і деінде. Наразі їду в Придністров'я.
Аскольд Лозинський