Храм, школа і творчість: в парафії УГКЦ в Місісазі розповіли про те, як плекають українське
У парафії Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у Місісазі зберігають віру, мають школу, ліплять вареники, танцюють, співають українських пісень і грають на бандурі.
Про це розповідається в фільмі «Живого ТБ» у рамках серії «Жива парафія», повідомили в Департаменті інформації УГКЦ.
«Парафія собору Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ знаходиться у місті Місісазі (Місісаґа – місто в провінції Онтаріо, шосте за величиною в Канаді). Як розповідає новий фільм «Живого ТБ» у рамках серії «Жива парафія», вона налічує 1300 родин і вважається найбільшою парафією УГКЦ в Канаді.За пароха тут служить з 2000 року о. мітрат д-р Роман Паньків», - йдеться у повідомленні.
Як зазначається, зведення собору почалося у 1952 році. Парафіянка Дар'я Соханівська пригадує: «Я була одна з тих, хто будували ту церкву. Люди останній долар давали на церкву». А Рома Ганівська додає: «Ми виросли в тому дусі, що потрібно допомагати».
Дружина священника Ольга Паньків розповідає, як вони з чоловіком приїхали сюди, то побачили дуже імпульсивну живу парафію, адже тут дуже багато молоді, дітей.
При парафії діє школа Святої Софії. Священники теж беруть участь у вихованні. Щотижня вони проходять з дітьми підготовку до першого Святого Причастя. Також вивчають загальні релігійні питання.
Наталя Бабицька, вчителька 8 класу, була ученицею цією школи і однією з перших повернулася сюди, щоби стати учителькою. Вчителює вже 17 років. «Нам дуже важливо зберігати цю віру. І плекати її для наших дітей», – ділиться вона.
Іван Дмитраш, директор школи Святої Софії розповідає, що 95 відсотків учнів школи Святої Софії – це греко-католики з українським корінням. «Ми шануємо свої традиції. Сподіваємося, що діти, завершуючи нашу школу, матимуть не лише якісну освіту, але і глибоку віру. А ще пам'ять про те, ким вони є», - каже він.
У школі дітям змалку починають розповідати, чому саме святкують ті чи інші свята, хто такі українці і ким є Бог.
Учень Тимофій вважає, що ця школа не дає йому забути, звідки він приїхав і як йому було в Україні.
Парафіяни кажуть, що українська церква в Канаді для них – «це серце, це життя», місце, де вони відчувають себе вдома та черпають багато сил і натхнення, а також де можуть отримати допомогу.
Отець Роман відзначає, що серед парафіян – багато бізнесменів. «Зараз маємо три українських ресторани, які відкрили українці з четвертої хвилі. Також маємо українські магазини», - розповів він.
Один з таких магазинів знаходиться одразу біля церкви, і люди після Служби заходять у магазин за чимось українським. Найбільш ходовим товаром вважається ковбаса лікарська та гречка.
Крім того, при цій парафії, як і практично на кожній парафії УГКЦ у США, Австралії та Канаді, ліплять вареники на продаж. «Чому ми ліпимо вареники? Бо це є добрий заробіток для церкви. Усі церкви в Канаді і Америці були споруджені на тих варениках», - розповідає парафіянка Дар'я Соханівська.
Отець Роман додає, що особливий попит на вареники на Різдво та Великдень: «люди стоять за ними в черзі, вареники дуже смачні».
При парафії уже п'ятий рік діє молитовна група Матері в молитві. Також тут готують до подружнього життя, навчаючи, серед іншого, й фінансовим та медичним аспектам.
При парафії діє також танцювальна група «Барвінок», яка є найбільшою групою в Канаді.
Як розповідає художній керівник школи танцю «Барвінок»Федір Даниляк, цю організацію створили любителі 50 років тому. Тут вивчають гуцульські, волинські, подільські, поліські танці – все, на що багата Україна.
А ще при парафії співають українських пісень. «До нас приходять діти від 3 до 14 років. Співаємо українських народних пісень у сучасній обробці. Велику увагу приділяємо розвитку української мови через вивчення пісень», - розповів художній керівник студії «Резонанс» Володимир Коханівський.
Крім того, о. Роман, приїхавши в парафію, створив капелу бандуристів «Золоті струни». На початку капела налічувала 40-45 дітей. Як тут вважають, бандура – душа українського народу.
Фото: УГКЦ
Відео: Живе Телебачення