У німецькому Оранієнбургу з ініціативи діаспори висадили вербу Шевченка
У палацовому парку німецького міста Оранієнбург (земля Бранденбург) з ініціативи очільниці Центрального товариства українців у Берліні (ЦСУН) Людмили Млош висадили вербу Тараса Шевченка.
Про це Укрінформу повідомив письменник, перекладач і журналіст Анатолій Крат.
За його словами, пані Млош подарувала Шевченкову вербу громаді українців Оранієнбурга до річниці Незалежності України. Бургомістр Олександр Лезіке підтримав ініціативу українців і дав дозвіл на те, щоб посадити вербу в міському парку.
У заході, організованому заступницею бургомістра Ілоною Саф'яненко, взяли участь бургомістр Орієнбурга Олександр Лезіке, радник-посланник Посла України в Німеччині Максим Ємельянов, культураташе Аліса Подоляк, Людмила Млош зі супутником свого життя Дітером Фляйшнером, який невтомно допомагає громаді, журналістка Ксенія Ланчак, культуролог Наталія Андрієвська.
Також на захід була запрошена відома українська письменниця, дослідниця долі Тараса Шевченка і авторка популярних романів про поета Антонія Цвід.
Вперше верба з'явилася в Берліні до 200 річчя Шевченка і була посаджена 9 березня 2014 р. Її привіз Голова УВКР Михайло Ратушний – ініціатор акції «Тарасова верба в діаспорі».
Пан Ємельянов наголосив на важливості цієї події, на тому, що наші народи мають бути завжди на захисті своїх держав. Україна захищає свою країну і мир в Європі. Бургомістр міста пан Лазіке запевнив, що дерево ростиме на німецькій землі і буде пам'яткою збереження миру та захисту демократії.
Пані Млош повідала, що верба – символ сплетення і гнучкості в житті людей з різними культурами, символ витримки і виживання у несприятливих умовах, вона буде збирати і гуртувати людей, які живуть на цій землі. Вона також висловила подяку німецькому керівництву за те, що надало притулок для всіх українців, особливо дітям, і надалі дає можливість вростати і зміцнюватись у цьому суспільстві.
Антонія Цвід коротко презентувала своє трикнижжя: «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка», у якому описана праісторія верби, що далеко не всім відома.
Так, працюючи над романами, письменниця натрапила в архівах на спогади близького друга Тараса, польського художника Залеського, з яким він листувався майже до кінця життя і посвячував у свої сердечні таємниці. Той повідомив у спогадах про Шевченка, що в Оренбурзі зустрів Тараса – побитого й скривавленого, коли його етапували до Новопетрівського укріплення. І поет зізнався йому, що в Губерлінських горах його понесли коні та мало не вбили. Ось чому Тарас спирався на палицю, аби дійти до Мангишлака і встромив її в землю, бо він знав, що вона жива. Адже саме те, що «ломака» прийнялася, і дає нам зрозуміти, що він її не знайшов на дорозі, а виламав.
«І ось вона - мить істини: пані Млош торкнулася верби й опустила її на призначене місце і - робота закипіла. За лопати взялися бургомістр Оранієнбурга пан Лазіке і радник-посланник Посла України в Німеччині пан Ємельянов. І кожен з присутніх прагнув хоч чимось допомогти, хоч якось долучитися до цього історичного моменту. Праця була дружна й весела. А потім ще довго милувалися на красуню, спілкувалися й відчували, що Тарас Григорович теж поряд і радіє разом з усіма. Та головне, що відтак і в Оранієнбурзі житиме згадка про Тараса Григоровича, який виламав невмирущу гілку, що прижилася аж у Німеччині», – наголосив Анатолій Крат.
Нагадаємо, Центральна спілка українців у Німеччині організувала у Берліні леді-зустріч для жінок з різних куточків України, які через війну покинули батьківщину та приїхали до ФРН.
Фото: Анатолій Крат