Павло Жебрівський, голова Донецької обласної ВЦА
Хочу побачити того, у кого крильця за спиною і німб над головою
Окрім поточної, бюрократичної роботи, від якої нікуди не подінешся, потрібно вирішувати питання розвитку області у зовсім іншому напрямку. Ми багато говоримо про європейський вибір, Україну в Європі, але, на жаль, це часто залишається просто гаслами. І більшість людей, в тому числі й посадовці, не задумуються, що за цим слідує. А це, врешті-решт, дуже прості речі: а яка буде охорона здоров'я, яка буде освіта, яка буде культура, яка буде економіка. Потрібні не просто трафарети і штампи, а розуміння, як це зробити, дорожні карти - а це вже набагато важче.
Якщо говорити про інтелектуальний продукт моєї команди, то на сьогодні сформована "дорожня карта" не стільки відновлення (тому що це вузький термін), а побудови нової інфраструктури Донеччини. Адже проблема не лише у бойових діях і руйнаціях від війни. Питання в тому, що на більшості територій Донецької області ніхто 25 років нічого нікуди не вкладав. Вкладали в Донецьк. Трохи щось там вкладали в Єнакієве, трохи в Харцизьк, щось у Бахмут. Останнім часом спробували вкласти у Слов'янськ - щоправда, встигли за цей час 60% виділених грошей "зкомуніздити".
Загалом же, якщо поїхати по дорогах, де бойовиків не було, де ні наші військові частини, ні сепаратисти не ходили, то можна побачити дороги вбиті не менше, ніж там, де були бойові дії.
- Власне, дороги, це проблема всієї України...
- Так, це проблема всієї України. Але у Донеччини окрема позиція, адже тут достатньо багато промислових гігантів і досить багато, особливо під час правління Януковича, виділялося гроші на всі ці речі. Однак, це жодним чином не покращило життя жителів Донецької області.
І от зараз в нас вже є "дорожня карта" з цього приводу, є розуміння, куди рухаємося, є розуміння, якими мають бути медицина, культура. Це ті речі, можливо, не матеріальні, але над якими потрібно було працювати.
Станом на сьогодні у нас уже готова проектно-кошторисна документація на реалізацію заходів у 2016 році на суму 2,5 млрд грн, а до кінця квітня має бути десь на 7 млрд грн проектно-кошторисної документації.
- Ви говорите зараз про нещодавньо прийняту програму соціально-економічного розвитку регіону на 2016 рік, на реалізацію якої передбачається спрямувати 7,8 млрд грн?
- Саме так. І зараз робота ведеться над тим, щоб змусити керівників районів і голів міст зробити відповідні проектно-кошторисні документації. Раніше ж було як: гроші виділяються приблизно у вересні-жовтні, за цей час потрібно зробити проектно-кошторисну документацію, провести тендери і потім щось зробити. І таким чином, якщо виділяли, наприклад, 600 млн грн на рік на інфраструктуру, то потім у кінці грудня 300-400 млн грн вже вертали назад у державний бюджет.
Поруч із цим, за перших три квартали ми вже перевиконали план по обласних надходженнях на 57%. Якщо у січні-лютому було достатньо важке наповнення бюджетів, то вже в березні деякі райони у два рази перевиконали свій бюджет. Підтримка економіки, неотримання хабарів, м'яко кажучи, "рекомендація наповнювати бюджет" і приводить до таких дуже хороших результатів.
Наприклад, лише Маріуполь за перший квартал отримав додаткових надходжень на 85 млн грн більше, ніж планово затвердили. До кінця року ми очікуємо щонайменше 400 млн грн перевиконання бюджету. По Краматорську ми отримали перевиконання 35 млн грн за перший квартал, очікуємо перевиконання на суму до 200 млн грн.
Крім тих запланованих 7,8 млрд грн, думаю, ми ще отримаємо достатньо серйозний фінансовий ресурс по містам і районам. Але це системна робота, і її потрібно виконати. Якщо хтось скаже, що він за 2-3 місяці готовий побудувати роботу, то він великий брехун.
- Цих 7,8 млрд грн на цей рік достатньо?
Звичайно, якщо "пиляти" 80% коштів до кишені, то можна освоїти і мільярди доларів
- Було б дуже добре, якби було ще хоча 2,5 млрд грн на дороги. І тоді це той фінансовий ресурс, який можна було б ефективно вкласти. Не освоїти, а вкласти. Використати. Більше фінансового ресурсу не потрібно, бо поки що система не готова його використати ефективно. Звичайно, якщо "пиляти" 80% до кишені, то можна освоїти і мільярди доларів.
До речі, керівникам міст і районів ми кажемо: ви отримаєте не гроші, а об'єкт. А для того, щоб ні у кого сумнівів не було, що я ці гроші "попиляю", то ми паралельно запустили законопроект, за яким Донецька область - єдина область з усієї України, яка у квітні розпочинає запорогові закупівлі на електронних торгах товарів і послуг за системою ProZorro. Це - вище 200 тисяч гривень при закупівлі матеріалів, обладнання і більше 1,2 млн грн при наданні послуг. Держзакупівлі нижче цієї суми у нас вже проводяться через систему ProZorro. Сподіваюся, що відповідний закон буде прийнятий 14 квітня.
Минулого року ми зекономили 20% по системі ProZorro від попередньо озвученої проектно-кошторисної документації. І тепер, якщо ми на 7,8 млрд грн зекономимо 20%, то це понад півтора мільярда гривень - неймовірна сума.
- Недавно ви заявили, що обласна лікарня буде сформована у Маріуполі, а не в Краматорську, що спричинено позицією місцевої міськради. Коли вона буде створена?
- Наразі ми очікуємо фінансовий ресурс, працюємо в цьому напрямку. Будемо намагатися до кінця року все зробити.
Хоча, коли я заявив про перенесення обллікарні, то у Краматорську народ заворушився, почали збирати голоси до депутатів міськради, які тут розказують, що "не дамо області захопити нашу лікарню". Вже цілі громадські організації підписуються. Так що, побачимо.
- А де буде обласний аеропорт?
- Плануємо по Маріуполю. Там треба внести 60 млн грн. І на це потрібно півроку. Зараз ми відпрацьовуємо це питання з військовими. Я дуже хочу відновити аеропорт у Маріуполі.
Мені Ахметов пообіцяв, що, якщо там буде функціонувати аеропорт, то "Шахтар" буде грати у Маріуполі.
- Чи відчуваєте ви якийсь спротив на місцях новим змінам?
- В принципі, сьогоднішній день... А хто ж може противитися керівникові військово-цивільної адміністрації?
- Наприклад, ваш колега очільник Луганської обласної ВЦА Георгій Тука раніше неодноразово скаржився на неефективну роботу місцевих правоохоронних органів - МВС, СБУ, прокуратуру. Які у вас відносини з місцевими силовиками?
"Будуємо Україну з ким є для всіх" (гетьман Скоропадський)
- Колись, будучи в екзилі гетьман Скоропадський сказав таку річ, я її на Майдані почув: "Будуємо Україну з ким є для всіх". Я не призначаю силовиків, і коли я прийшов, вони вже були призначені. Різна кваліфікація, різні підходи, але, коли ти задаєш темп, розумієш що, куди і навіщо, то проблем немає. Тому, в принципі, я не можу сказати, що хтось із силових структур ставить мені палиці в колеса.
З іншого боку, якщо хтось скаже, що в нього крильця за спиною і німб над головою, то я хочу побачити цю людину. У кожного є свій скелет у шафі. Сама система така в Україні на сьогодні. Багато депутатів сьогодні таврують ганьбою і розказують про корупцію, а я у них питаю: мужики, дівчата, а на 5 тис. грн депутатської заробітної плати ви живете? Хочу на поліграф посадити, і нехай хтось мені поліграф пройде про те, що вони на 5 тис. грн живуть заробітної плати.
Але має бути відлік, має бути відправна точка: сказати - все, хлопці, так як жили, не будемо жити, починаємо з чистого аркушу паперу.
- Власне, Революція Гідності й мала стати цією відправною точкою, але чомусь вона все таки, на жаль, не стала, деякі зрушення відбулися, але їх недостатньо.
- Так. Але просто на кожному напрямку мають бути люди, віддані цим життєвим принципам. Важливо, щоб людина була таким собі "енерджайзером", задала ритм.
Потрібно рухатися вперед, потрібно будувати Україну з ким є і для всіх. Сьогодні я комусь можу не подобатися своїм рішенням, вони мені можуть не подобатися, але це не значить, що хтось із них є ворогом України. У нас чомусь сьогодні, просто задовбало вже, от всі - вороги.
- І зрадники.
- І зрадники. "Усі вороги і зрадники" - це ж розрив, анархія. І у нас виходить, хто найбільше верещить, хто найбільше критикує, той, вибачте, скажу непарламентське слово - в білому, а всі інші в г*мні. Тому потрібно оцінювати людину по її діям.
У Георгія Борисовича (Туки) інша ситуація. Боже спаси, це не про нього. У мене абсолютно дружні, навіть не товариські, відносини з ним. Георгій Борисович - насправді порядна і чесна людина, яка хоче щось робити і яка, як оголений нерв. Я його дуже шаную. Я зараз говорю більше про київські, Печерські пагорби, а не про Донецьку і Луганську область.
Таким чином, не можу сказати, що місцеві силовики мені заважають, хоча якісь непорозуміння є. Але що ми робимо: кожного понеділка об 11 годині збираються силовики і один одному можуть у вічі сказати все, що один про одного думають. Так само і я їм. Проблем з цього приводу немає.
- А чи відчуваєте ви тиск, якесь перешкоджання у роботі, з боку місцевого крупного бізнесу. Наприклад, якщо говорити про Краматорськ, то це, передусім, НКМЗ та "Енергомашспецсталь". Відчуваються спроби з боку бізнесу визначати місцеву політику?
- Слід розуміти, що є влада, і є бізнес.
- Які в Україні як правило пов'язані...
- Найголовніше: в мене тут жодного бізнесу немає, і тому він точно не поєднаний. Далі: я ні з ким з донецьких бізнесменів, навіть коли ще займався бізнесом, не мав жодних економічних контактів. А коли я зайнявся політикою, то ми були антагоністами. А враховуючи мій запальний характер, то я розказував про них все, що думаю, починаючи з Януковича.
Щодо нинішньої ситуації, то якоїсь протидії з боку місцевого крупного бізнесу, особливо по відношенню до мене, немає. Стосовно зведення якихось рахунків між собою, то це є. Але поправляємо, рекомендуємо. І я так розумію, що більшість з них дослухається.
- Чи відчуваєте достатньо повноважень, щоб врегульовувати такі питання і щось "настійно рекомендувати"?
- Повноважень не буває багато чи мало. Їх або використовують, або не використовують. Багато що вирішується на силі характеру, на знаннях. Якщо в тобі бачать людину, яка розуміється на речах, то відповідне до тебе і ставлення.
Мені недостатньо повноважень лише в тому, що стосується «Краматорськ-Київ». Мене задовбала ситуація, коли я все пробиваю. Я вириваю з Кабміну все і всьо.
Наприклад, 2,4 млрд грн з окупованих територій перекинули сюди. Але спочатку "великий фінансист" Уманський обманув депутатів і сказав, що не треба вносити в бюджет цих 2,4 млрд грн, що він постановою це зробить. А зараз вже Мінфін блокує, бо в них буде дірка перед МВФ. І на сьогодні ці гроші на казначейському рахунку бовтаються, як щось в ополонці. Вже 3,5 місяця пройшло, а я їх ще не можу використовувати. Однак я все одно їх вирву і заберу сюди.
- Що це за 2,4 млрд грн?
- Від підприємств, які змушені працювати на окупованих територіях, але перереєстровані в Україні, є різні надходження до різних бюджетів. Є надходження до Держбюджету, до обласного бюджету, надходження до міст і районів, де вони розташовані. Ці підприємства розташовані на окупованих районах, однак їх казначейські рахунки - на контрольованій урядом території. Розподіл до міського чи районного бюджету становить 40%. От оці 40%, які накопичилися, на 1 вересня минулого року складали 2,4 млрд грн.
Ми запропонували їх спрямувати не куди-небудь, а на відбудову інфраструктури на підконтрольних територіях Донецької області. І це справедливо, бо потім ця територія буде, після того як ми поновимо контроль, допомагати відновлювати ту територію. Але сьогодні треба запустити процес тут.
Був підготовлений відповідний законопроект, внесені відповідні зміни до Бюджетного кодексу. На 2016 рік треба було прописати окремим рядком, що ці 2,4 млрд грн йдуть на соціально-економічний розвиток Донецької області. Оскільки у Мінфіні хотіли показати красиву картинку перед МВФ, вони запустили ці гроші в доходи Державного бюджету, хоча кошти обліковуються за нами й по сьогодні. І потім не випустили. Але ж це не гроші Держбюджету, це - гроші Донецької області.
- В одному зі своїх інтерв'ю ви наголошували на тому, що економіка Донбасу монополізована десятком фінансово-промислових груп, з чим потрібно боротися, адже це заважає розвитку. Зокрема, заявляли про намір сформувати державний вугільний холдинг, держпідприємство, куди увійдуть морпорт і судноремонтний завод у Маріуполі. Чи вдалося сформувати той кулак держпідприємств, які будуть альтернативою фінансово-промисловим групам?
- На жаль, не вдалося. І тут величезна проблема. Як керівник ВЦА, обласної держадміністрації, я відповідаю за все, що тут відбувається - невиплату заробітних плат, борги до Пенсійного фонду тощо, але управляє вугільними копальнями не ОДА, а міністрство енергетики та вугільної промисловості. Вони призначають директорів, і директори їм звітують. Впливи облдержадміністрації на систему прийняття рішень у частині вугільної галузі мінімізовані. Тобто, область за все має "вигрібати", але якогось впливу на всі ці речі абсолютно немає. Тому розірваність у контактах Київ-Краматорськ є великою. Хоча, це стосується не лише Донецької, а усіх областей.
- Недавно депутатами від "Опоблоку", зокрема, пов'язаними з Рінатом Ахметовим та Віктором Медведчуком, було зареєстровано законопроект, який передбачає створення на території ОРДЛО міжобласного територіального об'єднання "Донбас" з самостійною системою державного управління. Як ви ставитеся до цієї ідеї?
- Передусім - це не конституційно. У нас немає поза межами Конституції права на таке утворення. Щодо тих же виборів на непідконтрольних Україні територіях, на сьогодні я не бачу, яким чином їх можна там провести. Поки не перекритий кордон, поки не виведені російські війська, поки не роззброєна та бидлота, яка ходить з гранатами, говорити про якесь волевиявлення не доводиться. Можливо, я йду в розріз із рішеннями, прийнятими на Мінській переговорній групі, "Нормандською четвіркою" тощо, але без цих речей говорити про якісь вибори там безперспективно.
- Але ж наші західні партнери тиснуть на Україну, мовляв, давайте проводьте вибори, вже конкретні терміни визначають. Хоча всім абсолютно зрозуміло, що умов для проведення виборів там немає.
- Саме так. І на сьогодні Україна, у тому числі Президент, перебувають під великим тиском з боку наших західних партнерів. Особисто я вважаю, що ми маємо замість "нормандської четвірки" повернутися до формату підписантів Будапештського меморандуму. Я вважаю, що країни, які давали гарантії територіальної цілісності України - США, Велика Британія, Франція, плюс Німеччина, як найбільша економіка Європи, це - ті країни, які мали б врегульовувати цю російську агресію на території України. Саме тому необхідний перехід від "нормандської четвірки" на формат підписантів Будапештського меморандуму плюс Німеччина.
- І перехід до цього формату заблокує Росія.
Є Будапештський меморандум - і його ніхто не піддав ревізії. Адже тоді виходить, що, як і підпис Росії під документом, нічого не варті й підписи США, Британії, Франції?
- Я перепрошую, але це, як у тому анекдоті: Ізя, ти хоча б квиток спочатку купи. Тому про це потрібно хоча б почати говорити. Є Будапештський меморандум, а його ніхто не піддав ревізії. І є його підписанти, а це поважні члени світової спільноти, і вони мають відповідальність за свої підписи, мають виконати свої зобов'язання перед Україною. Адже сьогодні руйнується вся ціннісна система світопоряку. Адже тоді виходить, що, як і підпис Росії під документом, нічого не варті й підписи США, Британії, Франції?
- Ідея щодо МТО "Донбас" - вона ж не могла виникнути спонтанно і саме зараз. Що за нею стоїть? Може спроба дати Росії вийти з піднятою головою?
- За нею стоїть щось таке серединне. На сьогодні достатньо багато працюють у форматі Мінської переговорної групи, "нормандської четвірки" з приводу того, яким чином врегулювати мирним шляхом ситуацію на Сході України.
Але все відбувається у вигляді перетягування канату. З одного боку, Росія хоче ще й "на бурячки кинути", тобто, всунути нам окуповані території з усіма тими проблемами, з гівами, моторолами, плотницькими, захарченками. А з іншої - Україна категорично відмовляється від того, щоб ці гіви й мотороли відігравали хоч якусь роль. Вони мають сидіти у в'язниці.
- Щодо Плотницького і Захарченка. Згідно з повідомленнями у пресі, Кремль нібито готовий їх змінити на менш одіозні фігури, провести ще одні "вибори". Називалися і конкретні прізвища, хто міг би очолити адміністрації ОРДЛО - бізнесмен Рінат Ахметов та лідер "Опоблоку" Юрій Бойко. На вашу думку, наскільки цей варіант можливий, і наскільки він доцільний у рамках врегулювання конфлікту?
- Якщо Україну все-таки змусять проводити вибори на тій території, то думаю, що в першу чергу зможуть виграти - це ті бізнесмени, які озвучені й які, в принципі, якимось чином мають впливи на уми людей, які знаходяться там.
Перед нами зараз стоїть завдання сформувати нову українську донецьку еліту
Проблема в тому, що на сьогодні навіть на контрольованій українською владою території спостерігається відсутність кадрового потенціалу демократичних партій. Не секрет, що якщо ти не був у Партії регіонів на Донеччині, то навряд чи ти міг бути директором школи, якимось чиновником чи вести нормально бізнес. Це була така КПРС, але в ще більш жахливому вигляді й регіональна. І через це в регіоні не розвинуте громадянське суспільство, структури політичних сил демократичного спрямування.
Представники "Опоблоку" виграли багато-де не тільки тому, що хтось там за них готовий голосувати, а тому, що демократичні сили не змогли виставити альтернативи. Реальної альтернативи, за якою було б підгрунтя, за якою були б справи. З іншого боку, це відбулося не тому, що демократичні сили не мають таких людей, а тому що їм не давали тут можливість розвинутися.
Перед нами зараз стоїть завдання сформувати нову українську донецьку еліту. І коли я в жовтні 2017 року піду звідси, то я хочу, щоб до цього часу така еліта тут вже була сформована. Така еліта, яка не буде розказувати про якийсь окремий донбаський народ, але буде говорити, що ми - українці з донецькими акцентами.
- Але той же, назвемо його - "фактор Ахметова", на Донбасі буде залишатися. Як ви, власне, оцінюєте його роль як на звільнених територіях, так і на окупованих?
- Що стосується територій, контрольованих українською владою, то тут Ахметов займається бізнесом. У нас є таке поняття: він не лізе в державне управління, платить податки, мінімально скорочує робочі місця, і зараз ми працюємо над тим, щоб привести екологію до відповідності, а влада займається системою державного управління. Це - роз'єднані речі. І тому на сьогодні відділення бізнесу від влади на Донеччині відбулося.
- Павле Івановичу, у вас певно є власна соціологія щодо настроїв та думок жителів Донеччини? Про що вона свідчить?
Неможливо виграти у цій "гібридній" війні, не здобувши перемогу на інформаційному фронті
- Президент вже у Краматорську озвучував соціологію, і я з нею погоджуюся, що фактично жити в "ДНР" тут ніхто не хоче. Це - перше і ключове питання. Друге - близько 9% ще певною мірою асоціює себе з Росією. Але абсолютна більшість людей у тому чи іншому форматі хоче жити в Україні. І людей тут турбують ті ж питання, що скажімо й у Житомирі чи Тернополі: тарифи, зарплата, пенсії, ціни. Хоча, безумовно, вплив рашистських телеканалів на свідомість людей, які звикли їх дивитися, залишається.
Повністю переконаний, що неможливо виграти у цій "гібридній" війні, не здобувши перемогу на інформаційному фронті. І справа тут не лише із простим забезпеченням трансляції українських каналів. От поїхав я у Жованку біля лінії розмежування. І люди там мені щось розказують, а я їм: надивилися рашистського ТБ і т.д. А одна жінка з вищою освітою мені каже: Павле Івановичу, а навіщо нам дивитися російські телеканали, ми подивимося на українські: президент такий-сякий, прем'єр - взагалі нікчема, депутати - ідіоти. От які стимули?
Тому в мене питання, у першу чергу, до власників українських телеканалів: вибачте, не все бруд і болото. Ми багато робимо класних речей, навіть тут. Інформаційна політика починається з Києва і з української телевізії. І крім критики, що треба робити, потрібно показувати, що, врешті-решт, хорошого робиться, не обов'язково про владу, про людей треба, реальну роботу.
І коли журналісти в мене питають з цього приводу, то я часто кажу: а як ти особисто долучився до інформаційної політики, крім критики, поливання брудом, ти показав щось хороше, загострив увагу на чомусь хорошому?
Василь Короткий, Краматорськ.