Знов тарифи... Що вчергове боляче ударить по наших з вами кишенях?

Трохи про невтішні підсумки тижня, або "накипіло"

Цього тижня Укрінформ (у моїй скромній особі) писав про три підвищення тарифів: бізнес у лютому отримає дорожчі газ та електрику, а населення – воду і послуги з водовідведення. Колеги уже жартома просили не писати новин :) Подорожчання ресурсів промисловість буде вимушена швиденько перекласти на плечі кінцевого споживача, тобто, того ж населення, яке дуже скоро відчує зростання цін на усі продукти.

З газом нібито усе зрозуміло, його ціна, що вже перевалила для промисловості за 10 тис. грн за 1000 куб., диктується чарівним словосполученням «імпортний паритет» та прив’язкою до цін на нафту. Однак що не так з електроенергією? Прем’єр-міністр вимагає знизити ціни, майже непристойно дешева атомна енергетика сягає 60% у структурі генерації, у лютому має бути профіцит виробництва, а тарифи ростуть. Така ціна переходу до ринку електроенергії? Може, вже запитаємо у Європи, як перейти на ринок і не дотувати попутно пана Ахметова і компанію?

До речі, десь не за горами має бути перегляд цін на газ для населення. Від нас цього хоче Міжнародний валютний фонд: якщо гарантована Урядом ціна відхиляється більш ніж на 15% від імпортного паритету, її треба наблизити назад. Поки що ніяких ініціатив у цьому напрямку не чутно, так само не зрозуміло, чи запрацює ринок газу для населення у квітні 2017 року. Однак все це, попри винятково благі наміри (у які ми беззаперечно віримо), вчергове боляче вдарить по наших з вами кишеньках.

До чого все це я веду? У січні прийшла радісна платіжка за комунальні послуги. За двокімнатну квартиру треба заплатити не так уже й багато – всього лиш 100 доларів. Або практично усю мінімальну заробітну плату, що була встановлена з 1 січня 2017 року. Тих, кого така ситуація не влаштовує, закликають поглянути на Європу, або йти по субсидії. І, якщо ми вже згадали субсидії та субсидіантів, то таких у країні доволі швидко намалювалося 7,1 млн домогосподарств – половина від усіх, що є в Україні.

Не те, щоб це був поганий механізм по захисту зубожілого населення, однак борги за газ перед Нафтогазом уже сягнули більше 30 млрд. Усе це за рахунок цих самих субсидій та системи взаєморозрахунків, яка не працює і адекватно працювати не може в принципі. Нафтогаз вимушений брати кредити (які уже ніхто не дає, до речі), обслуговувати їх за відсотки… І за все це платить кінцевий споживач – населення!

P. S.  Ринкова заробітна плата голови Нафтогазу - 2-3 млн грн/місяць - також вражає. За цим якось тьмяніє мільйон голови Укргазвидобування чи скромні кількасот тисяч Бальчуна. Будь ласка, випишіть і мені ринкову заробітну плату, яку отримують мої колеги на аналогічних посадах у європейських компаніях.

Руслана Чечуліна