Чарівні «пенделі» від МВФ: щоразу все починається з великим ентузіазмом

Українського запалу не вистачає надовго - як відступають загрози фінансового краху, «домашня» робота відкладається до нових віників

З 1994 до 2013 Україна брала участь в п'яти програмах міжнародного кредитування МВФ, сьогодні реалізується шоста. Проте всі програми не були завершені. Кожного разу все починалося з великого ентузіазму та обнадійливих заяв. Отримували кілька траншів, знімали загрозу фінансового краху, і на тому все закінчувалося - влада не виконувала вимоги кредиторів, або з політичних міркувань не прагнула цього робити.

Чи не найбільший ризик для України полягає в тому, щоб і цього разу все не пішло й не завершилося за «звичним» сценарієм. Адже, на відміну від інституційних інвесторів, які дають гроші виключно на ринкових умовах (зараз грошей на фінансових ринках достатньо і для нашої країни вони коштують 7-8%), МФВ надає позики лише під 3%. При цьому, звісно, Фонд вимагає від позичальника проведення структурних реформ. Лише після виконання "домашніх завдань" можна розраховувати на наступний транш Фонду. Сьогодні від України, зокрема, вимагається термінове проведення пенсійної реформи, приватизації, посилення боротьби з корупцією. Лише лінивий експерт досі не констатував, що, за великим рахунком, ці реформи реально більше потрібні Україні, ніж самому Фонду: Фонд якось і без України в майбутньому проживе, а от ми залишимось наодинці з нашими багаторічними економічними проблемами.

Тож сьогодні бентежить те, що певні успіхи України в запозиченні коштів на світових ринках (зокрема, отримання після кількарічної перерви $3 млрд від розміщення зовнішніх цінних паперів) можуть остаточно «розхолодити» тих, від кого залежить українська економічна політика.

Рідко які гроші МВФ «доберуться» до середини Дніпра

Відкрита в березні 2015 року чотирирічна програма EFF (механізм розширеного фінансування) загальним обсягом близько $ 17 млрд спочатку передбачала щоквартальний перегляд програми та виділення траншів. У 2015 році Україна отримала лише два транші – $ 5 млрд в березні і $ 1,7 млрд – в серпні. У вересні 2016 року МВФ виділив Україні третій транш – $1 млрд, в квітні 2017 року - четвертий транш, теж $1 млрд. Наступний мав бути ще влітку, але, строки знову переносяться. Сьогодні МВФ все ще чекає і погоджується надати кошти, але гарантовано після змін пенсійного законодавства. Є ризик, що інші стратегічні законопроекти знову ляжуть у довгий ящик. Адже гроші надійшли з іншого джерела – Україна досить вдало ($3 млрд на 15 років під 7,3% річних) розмістила на зовнішніх ринках так звані «євробонди» - державні цінні папери. Це стало можливим після нещодавнього підвищення суверенного рейтингу країни агентством Moody's Investors Service.

МВФ підтримала цей крок. Однак чиновники Фонду непокояться, чи буде Україна тепер виконувати вимоги, які раніше поставив перед нею кредитор?

«Існує ризик, що реформи зупиняться остаточно», - каже експерт Лутц Роехмаєр, який працює на Landesbank Berlin Investment GmbH. - Якщо подивитися на історію українських програм МВФ, всі вони починаються з ентузіазмом. Але як тільки вимучені реформи починаються, ми спочатку говоримо про затримки, потім про зупинку, а потім про закриття програми».

На минулому тижні до України приїжджав Директор-розпорядник МВФ Девід Ліптон, який зустрівся провів переговори з Петром Порошенко. Пан Ліптон дуже сподівається, що Україна скористається позитивним поліпшенням у внутрішній економіці для завершення реформ і стабільного зростання.

«Якщо подивитися на історію України, то країна була в подібній ситуації і раніше: поставала перед проблемами та їй вдавалося стабілізувати ситуацію. Проте жодного разу не вдалося продовжувати рухатися вперед і стати динамічною країною із стійким зростанням. Навпаки, Україна завжди призупиняла  та переривала реформи. В результаті, коли більша частина регіону рухалась вперед, Україна дрейфувала назад», - заявив в інтерв’ю УП Девід Ліптон.

Іншими словами, МВФ натякає на те, що у Фонді добре обізнані зі звичками нашого політичного бомонду - утриматись на плаву і дрейфувати по можливості від виборів до виборів. А потім знову йти на поклон до МВФ (бо на зовнішніх фінансових ринках грошей або ніхто не позичає, або пропонують високі відсотки, а внутрішні інвестори розбігаються), знову на все погоджуватися, і знову ігнорувати свої ж обіцянки.

За словами Ліптона, якщо в усіх напрямках (а не тільки у головних) просунутися вперед, включаючи, обіцяне створення антикорупційного суду, Україна матиме хороші перспективи для швидшого зростання економіки. З приводу останнього, президент України Петро Порошенко у ході нещодавнього міжнародного форуму YES у Києві висловив сподівання, що у жовтні в Україні з'явиться антикорупційна палата. Чи досить цього, аби МВФ позитивно оцінив просування української влади на шляху боротьби з корупцією? Поки що МВФ не висловив свою думку…

Усюди якась напасть і камені спотикання

Що ми маємо ще? Кілька ініціатив, які, на думку МВФ, можуть призвести до зростання бюджетного дефіциту та загрожувати стабільності країни.

Зокрема, Кабмін заклав до проекту держбюджету-2018 мінімальну зарплату у розмірі 3723 грн, і обіцяє на цьому не зупинятися. Економіці було нелегко «переварити» 3200, і тут нове завдання…

Далі. Уряд вже кілька місяців шукає різні способи узгодити з МВФ нову методику розрахунку вартості газу для побутових споживачів. Обіцяють людям, що формула буде справедливою. Хоча МВФ вважає, що занижена ціна газу не дозволить забезпечити необхідні кошти для інвестицій у власну газовидобувну галузь. Відтак, енергонезалежність, як мета, - під загрозою.

Знову ж таки, законодавці ніяк не «домучать» пенсійну реформу. Ще в травні Кабінет Міністрів схвалив її проект. В липні Верховна Рада підтримала його в першому читанні. У вересні профільний комітет Ради погодив 2144 поправки до пенсійної реформи. А коли проголосують остаточно – одному Богу відомо.

«Проблема в тому, що сама так звана пенсійна реформа, яку пропонує Кабмін, не є пенсійною реформою за своєю суттю. Ця зміна умов виходу на пенсію і умов нарахування пенсій. Не більше того, - зазначив голова Комітету економістів України Андрій Новак. Тому навіть якщо реформа і зірветься, то нічого катастрофічного не станеться. По суті, вона і так не змінює однорівневу пенсійну солідарну систему. Норма про введення другого, накопичувального рівня пенсійного забезпечення з 2018 року міститься в одному з чотирьох законопроектів, які і складають пенсійну реформу, але наразі на розгляд парламенту винесено лише той з них, в якому йдеться про те, що говорить пан Новак.

«В рамках солідарної системи ліквідувати дефіцит ПФ неможливо в принципі, з огляду на співвідношення працюючих і пенсіонерів - приблизно один до одного», - міркує експерт.

За його словами, МВФ цікавить тільки те, щоб Держбюджет був збалансований і з меншим дефіцитом. «Будь-які зміни, які зменшують цей дефіцит, вони будуть підтримувати. МВФ вимагає одного - платоспроможності держбюджету. А як цієї платоспроможності досягає країна - справа уряду, їх це не хвилює», - наголошує Андрій Новак.

З огляду на повільне виконання Україною зобов'язань для отримання п'ятого траншу, надання чергових $1,9 млрд. ймовірно може бути відкладено до кінця 2017. Усе залежатиме від активності і плодотворності Верховної Ради в цьому політичному сезоні. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій розраховує на розгляд парламентом пенсійної і медичної реформ вже на поточному пленарному тижні - 19-22 вересня. Це обнадіює. Наскільки надії втіляться в життя, покажуть вже найближчі дні роботи людей «під куполом» Ради.

Марина Нечипоренко, Київ

Коротка історія «недоспівробітництва» з МВФ

I этап

1994 – 1995 р.р.

Програма «Механізм фінансування системних перетворень»

На перехід від планової економіки до вільного ринку Україні було виділено і використано $780 млн.

Україна виконала більшість рекомендацій Фонду стосовно посилення фінансової політики. Позитивні результати співробітництва проявилися вже в перші місяці 1995 року – інфляція трохи сповільнилася, експорт збільшився, обмінний курс стабілізувався.

II етап

1995 – 1998 р.р.

Програма «stand by» (стенд-бай)

Планувалось отримати $2,9 млрд, реально дали $1,9 млрд.

Перед Україною стояло три головні цілі: уповільнення інфляції шляхом скорочення дефіциту бюджету, збільшення експорту і розвиток ліберальних реформ. Але уряд зволікав з імплементацією програми, а також порушив кілька її пунктів. В результаті МВФ відмовився надати Україні останній транш позики.

III етап

1998 – 2002 р.р.

Програма «Розширене фінансування»

Планувалось отримати $2,6 млрд, реально виділили $1,6 млрд.

Цілі - 4%-ний ріст ВВП і 7%-на інфляція. В 2001 році вони були досягнуті, але виконання деяких рекомендацій Україна при цьому уникала, покладаючись лише на хорошу світову кон’юнктуру. На додаток до всього МВФ виявив недостовірність звітів НБУ про стан золотовалютних резервів в 1996-1998 роках.

IV етап

2002 – 2008 р.р.

Програма «Попереджувальний стенд-бай»

Була можливість отримати $ 605 млн; реально отримано нуль.

Гострої потреби в позиках Україна не відчувала, і тому не хотіла проводити реформи, які вимагав Фонд. Співпраця застопорилося після того, як уряд відмовився виконувати структурні критерії стосовно верхньої межі касового дефіциту бюджету і простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.

V етап 2008 – 2013 р.р.

Програма «stand by»

Планувалось отримати $25,7 млрд; реально отримано $14,4 млрд

Після кількох траншів, Україна повинна була приступити до вирішення «наболілих» питань, пов'язаних з дефіцитом бюджету, проблемою цін на енергоносії та девальвувати гривню. На непопулярні заходи уряд України йти не хотів, і далі йшли «меморандуми про меморандуми». Україна стрімкими темпами почала нарощувати державний борг і витрачати ЗВР.

VI етап

2015-2019 р.р.

Програма EFF (механізм розширеного фінансування)

Плануються обсяги фінансування - $17,5 млрд. Отримали чотири кредитних транші на загальну суму $ 8,7 млрд.

Для отримання фінансування Україна має провести ряд структурних реформ – земельну, пенсійну, медичну, судову, тарифну. Завершити створення ефективної антикорупційної системи.