Тарас Єлейко, директор департаменту Фонду гарантування вкладів

В Україні мертвих банків сьогодні більше, ніж живих. Працюючих - 82. У процесі ліквідації, яку проводить Фонд гарантування вкладів - 92. У ще двох банках - тимчасова адміністрація.

Усе їхнє майно потрібно порахувати, оцінити, продати, а потім - роздати клієнтам і тим, кому банк винен. У теорії - грошей має вистачити. На «папері» від продажу цих банків можна виручити 500 млрд грн - це як весь бюджет України в 2015 році. Оцінка незалежних експертів показала цифру в п'ять разів меншу - 96 млрд. На практиці активи, в основному це кредити, коштують ще дешевше. Навколо цих цифр, вартості активів, їхнього продажу, доступу до торгів - основні претензії до продавця - Фонду гарантування вкладів.

Тарас Єлейко у Фонді гарантування очолює департамент консолідованого продажу активів, тобто  відповідає за продаж активів. Запевняє, за останні два роки відбулася еволюція процесів. Фонд звинуватити нема в чому. Активи продаються через незалежну систему Прозорро.Продажі. Ціну на активи визначає ринок. Докладніше - в інтерв'ю Укрінформу.

-Глава фонду гарантування Костянтин Ворушилін в інтерв'ю якось сказав, що на ринку банків-банкрутів триває «війна» за активи. На якому боці «воює» Фонд гарантування і хто у цій «війні» перемагає?

-В якому розрізі у нас іде війна? З усіх наших активів 20% - це нерухомість, транспорт, меблі тощо. 80% - це кредити, права вимог, тобто борги. Часто це білети на війну.

97% кредитів перестають обслуговуються, коли банки потрапляють у Фонд. На кредитні історії в нашій країні ніхто не звертає уваги. У Фонду залишається єдиний вихід, щоб отримати хоч якусь компенсацію - звернути стягнення на об'єкт застави. Є різні способи. Але у будь-якому випадку, щоб об'єкт застави став абсолютно чистим і його можна було продати - потрібно відсудитися, пройти три судові інстанції. Коли застави є більш-менш значимими, позичальники включаються в судову війну, щоб не дати стягнути заставу або визнати кредитний договір недійсним, згорнути його тощо.

Фонду важко відстоювати у судах свою позицію. В українських реаліях ми боремося з людьми, які винні мільярди гривень. Часто суди тривають роками, виносяться дуже дивні рішення. Потім починається  питання виконання цих рішень. Тому найбільш ефективний спосіб роботи з активами - це їхній продаж. Цим ми передаємо актив у приватні руки, і вже вони починають судитися з позичальниками на рівних правах, як такі ж бізнесові люди.

Для нас це - найшвидший шлях отримання коштів за активи. Зважаючи на те, що строк ліквідації банків обмежений, а якість активів з часом тільки погіршується. У фонді гігантська маса активів. По балансу це шалена сума - 500 млрд грн. Якщо розкласти цю суму, то мінімум до 150 млрд - це був вивід грошей через різні схеми, 120 млрд грн - це нерухомість, земля, яка оцінена часом у 1000 доларів за сотку у Макарівському районі, при реальній вартості умовно до 50 доларів, і то ще спробуй її продати. Поки ці активи знаходяться у судових інстанціях, вони - у сірому секторі економіки. Підприємство, яке винне гроші, намагається піти у банкрутство, що ми бачимо масово. Через ліквідаційні процедури намагаються повиводити активи. Адже, якщо активна діяльність триватиме, рахунки фірми можна заморозити та стягнути з них кошти. Тож у випадку продажу цих активів - вони швидше увіллються в білий сектор економіки.

- Ви обіймаєте посаду з репутаційно непривабливим шлейфом. Наприклад, Андрія Кияка, який займався продажем активів, без прямих доказів, але звинувачували у тому, що на державній посаді він займається бізнесом, в тому, що продаж активів непрозорий, активи продаються «потрібним людям за потрібною ціною». Чому погодилися на цю посаду?

- Ніколи не працював у державних структурах. Після отримання наукового ступеня працював в інвестиційному бізнесі. Займався управлінням активами в іноземній компанії. З початком революції Гідності почався переломний етап. Почали відбуватися зміни, і я зрозумів, що можу допомогти. І тут у 2015 році змінили закон про Фонд гарантування. Функції продажу активів від ліквідаторів передали на фонд і почалося створення консолідованого офісу з продажу активів. У фейсбуці побачив, що розшукуються люди - так і потрапив у фонд.

Якщо говорити про репутаційний шлейф, який ви згадали, то, озираючись на два роки назад - абсолютно не соромно за зроблене. Ми на конференціях спілкуємося з інвестиційним середовищем. Більшість людей дають гарну оцінку нашій роботі. Тому цей шлейф не такий вже й однозначний.

-Нікуди не подіти історію про хабар у 5 млн доларів, який не встигла взяти Юлія Приходько - ліквідатор банку «Форум». Відома ситуація з ліквідатором «Ерде банку» Артемом Караченцевим, який написав заяву до Генпрокуратури про те, що йому намагалися дати хабар у 5 тис. доларів...

-Після змін 2015 року в законі про Фонд, ліквідатори виконують чітко прописані технічні функції: це подача активу на продаж, заповнення кімнати даних по активу, друк оголошень в газеті. І у разі успішного проведення аукціону - підписання договорів про продаж активів.

Щиро кажучи, ми прийшли сюди побудувати прозорий процес продажу і ринок знає, що відбулися зміни. Я не розумію, за що працівникам фонду, які займаються продажем, можна пропонувати хабар. Доступ до торгів у всіх однаковий, інформація відкрита. На торги вплинути неможливо.

-Наразі активів на папері у фонді від неплатоспроможних банків - на 500 млрд грн. Реальна їхня вартість у п'ять разів менша. Це оцінка незалежних оцінювачів Фонду держмайна. Як вона проводиться?

-Коли ми прийшли сюди, зіткнулися з тим, що жодної методики оцінки прав вимог в Україні немає. Ринку кредитів як такого ще не було.

Кожен оцінювач проводить оцінку відповідно до своїх внутрішніх підходів. З цим був пов'язаний широченний розкид оцінок. Ми почали з допомогою експертів, радників  міжнародних організацій розробляти методику оцінки кредитів. Намагалися  її імплементувати через Фонд держмайна. Після створення чергової робочої групи зрозуміли, що поки все це затвердиться, можуть закінчитися терміни ліквідації усіх банків.

Коли оцінюється кредит, перше, що береться до уваги - це застава. А далі вартість застави коригується на час та витрати, щоб стягнути цю заставу і ймовірність її стягнення. Коли ми проводили оцінку кредитів і застав, зіткнулися з тим, що частина каже, що це дешево, інша, що це дорого. Тож з кінця 2016 року ми відійшли від поняття оцінки і визначаємо початкову ціну продажу на рівні заборгованості за кредитами.

За два роки відбулася еволюція процесів. Коли створили консолідований офіс у 2015 році, зібралося 43 людини і стояло завдання - продавати. Ні в кого не було досвіду продажу кредитів, тому що такого досвіду в принципі ні в кого в Україні не могло бути. Перше, що ми зробили - почали розкривати всю інформацію про кредит, окрім імені позичальника - бо це банківська таємниця. Потім регламентували нормативкою, яким чином має здійснюватися продаж. Коли після прийняття рішення про продаж має бути надруковано оголошення, що у ньому має бути: зовнішній паспорт активу, інформація, коли і де будуть торги. При цьому прописано, що банк має створити кімнату даних, і покупець може прийти в банк, підписати договір конфіденційності і отримати доступ до всіх документів. Ці речі чітко зафіксовані.

Кредити у більшості своїй валютні. Через девальвацію вони зросли  більш як у чотири рази. На жаль, ані квартири, ані машини так у ціні не зросли. За номінал їх ніхто не купить.

Відповідно до внутрішніх методик оцінки (до кінця 2016 р. - ред.) ми визначали стартову ціну активу, і у випадку, якщо його ніхто не купляє, на наступних торгах зменшували вартість на 10%. Так намагалися знайти ринкову вартість цих активів. Але тут зіткнулися з проблемою - біржами, де продається кредит. У  фонді було акредитовано близько 30 бірж і, чесно сказати, ми не були задоволені їхньою роботою. Часто після торгів  у нас були гори скарг на те, що покупці не могли зареєструватись на торги, додзвонитися на біржу, не спрацьовували кнопки аби зробити ставку. Тож наші зусилля щодо розкриття інформації, коли людина не може потрапити на аукціон, були марними. Особливо це проявлялося при спробах продати великі активи. Відбувалися просто чудернацькі речі, DOS-атаки. З точки зору бізнес-логіки ми розуміли, чому так. Коли ви надаєте ексклюзивне право продажу конкретній визначеній особі, вона має провести торги і знайти покупців, прорекламувати товар. При цьому відбувається суміщення двох функцій: брокера і торгуючого майданчика, і виникає шалений конфлікт інтересів. І тоді з'явилася ідея: наші продажі від закупівель Прозорро майже нічим не відрізняються. За півгодини були підняті телефони, ми зв'язалися зі всіма стейкхолдерами Прозорро і почали роботу.

Був у учасників ринку деякий скептицизм: щоб Фонд віддав активи на продаж через проект, який лише започатковується. Але тут треба віддати належне голові фонду Констянтину Ворушиліну, який сказав: пробуйте. І у червні 2016 був підписаний меморандум про створення пілотного проекту Прозорро.Продажі. Його підписали Фонд гарантування, Національний банк, Трансперенсі Інтернешнл, Мінекономіки. У жовтні пройшли пробні аукціони. За місяці-два всі зрозуміли, що це працює. І держава на цей процес має мінімальний вплив. Ми створили великою мірою прозору товарну біржу, на якій застосували принцип живої конкуренції між гравцями.

Також у 2017 році був запущений механізм Голландських аукціонів, який дозволяє продавати кредити в межах чітко прогнозованих часових рамок і суттєво максимізувати ціну їхнього продажу.

-Як це працює?

-Є центральна база даних. Якщо ми хочемо щось продати, вносимо інформацію у цю базу. Вона повністю адмініструється Трансперенсі Інтернешнл Україна. Де-юре власник бази - Фонд. Сама база знаходиться на Амазоні. Дістатися туди неможливо, навіть якщо дуже-дуже захочеться. Коли актив виставляється на продаж, покупець може купити його через будь-яку біржу, приєднану до ЦБД. Зараз до неї підключено більш як 40 майданчиків. Вони займаються персоніфікацією покупця і, якщо знаходять купця, за проданий кредит отримують 3% - але не більше 3 млн грн. Що відбулося? Забезпечені прозорі торги, бо на бази даних ні в кого впливу немає, ніякі DOS-атаки, вірус Петя тощо - на систему впливу не мають.

Біржі, зрозумівши, що торги проходять абсолютно чесно - почали конкурувати за покупця, надавати додаткові послуги. Коли ми виставляємо актив, за нього починається бійка, усі хочуть заробити комісію. Біржі більше на пани.

- Чи є нарікання на систему?

- Вони є, але мають переважно індивідуальний характер. Нещодавно була скарга від великого покупця, людина наплутала з кількістю нулів і купила актив за 3 млн грн, а не за 300 тис, як хотіла. Часто інформація про актив некоректно відображена або ми можемо її просто не знати. Це особливо стосується квартир, які взяті на баланс, а там, виявляється, прописані неповнолітні діти. Ми про це дізнаємося лише коли починаємо перереєстровувати їх.

Крім того, ми на початку 2017 року змінили норму, згідно з якою покупцями кредитів можуть бути тільки фінансові компанії. Дозволили купувати наші активи будь-кому. Єдина заборона - прямий позичальник чи поручитель за кредитом. Адже коли напряму купляє поручитель, за законом це може трактуватися як прощення кредиту.

-Як зросли продажі?

-До 1 січня 2016 року всі продажі фонду складали 1 млрд грн. Успішні аукціони у 2016 році дали вже 3 млрд грн. У 2017 році - 5,8 млрд грн. За перший місяць цього року - 1,2 млрд грн.

-На цей рік що стоїть у планах?

-9 млрд. Сподіваємося, що ми його виконаємо. Цьогоріч плануємо зосередитися на пакетних продажах. Потрібно продати 60% активів, які є у Фонді, зважаючи на закінчення строків ліквідації.

-Найпривабливіші лоти, які будуть виставлені?

-Кредити Надра-банку з одним із найбільших в Україні торговим центром, який знаходиться у м. Київ у заставі. Останні рази лот торгували за 1,1 млрд грн. Олієперевалочний комплекс в Іллічівську - кредит Дельта-банку. В продажу є кредити банку Форум, за якими в заставі є три маслозаводи. Вже ціна на них знизилася до 83 млн. Є на продаж кредити агрохолдінгу Мрія.

Два місяці тому продавався будинок за адресою Мазепи, 11: при стартовій - 118 млн доларів ціна на торгах за нього піднялася до 210 млн. доларів при 1 115 доларів за метр. Це суттєво вище ринку, хоча там аварійний будинок і потребує повної реконструкції.

-Є інформація, що непродані активи на голландських аукціонах будуть продаватися ще раз. Хоча у фонді наполягали, що вони будуть продаватися гуртом, у пулах…

-Зараз іде продаж іпотеки фізичних осіб і корпоративних кредитів на індивідуальній основі. З 1 березня цього року кредити, які не знаходяться в заставі третіх осіб, продаються на голландських аукціонах на індивідуальній основі зі зниженням ціни до 20% від номіналу. Якщо їх ніхто не придбає, вони будуть продаватися далі тільки у пулах. Тут слід наголосити, що всі активи на індивідуальній основі будуть торгуватися на голландських аукціонах з максимальним зниженням до 20% від заборгованості!

Дар'я Вершиленко, Київ

Фото: Олена Худякова, Укрінформ