Проект “Сиваш”: як зробити гроші з вітру

Чи зможе міжнародний проект з відновлювальної енергетики на Херсонщині відновити ще й привабливість України для інвесторів?

На форумі в Давосі було укладено важливу для України міжнародну угоду, що стосується розвитку відновлювальної енергетики. Дві енергетичні компанії, норвезька NBT AS та французька Total Eren, разом з ЄБРР підписали угоду за проектом вітрової енергетики «Сиваш», який буде реалізовуватися українською компанією “Сивашенергопром”.

Будівництво має розпочатися вже за кілька тижнів, а після завершення «Сиваш» стане найбільшим проектом з відновлюваної енергетики країни. Та й обсяги інвестицій вражають: ще в листопаді 2018-го ЄБРР схвалив виділення 150 млн євро ТОВ “Сивашенергопром” на фінансування будівництва, а загальна вартість інвестицій складе близько 400 млн євро.

Проект передбачає будівництво 64 вітряків загальною потужністю до 250 МВт, які будуть розташовані вздовж північного узбережжя озера Сиваш на Херсонщині і займатимуть площу у 1300 га. Вироблена електроенергія буде продаватися державній компанії «Енергоринок» – оператору оптового ринку електроенергії України. Передбачається, що «Сиваш» генеруватиме достатньо електроенергії для задоволення потреб приблизно 100 000 домогосподарств у регіоні. При цьому очікується зменшення викидів CO2 на 470 тис. тонн на рік, що створить позитивний вплив на навколишнє середовище.

Після підписання цієї угоди в Давосі, одразу почалося її активне обговорення в Україні, а згадані компанії були представлені як найбільш знані та потужні оператори світової вітроенергетики. Та й очікування від такої міжнародної співпраці надзвичайно амбітні – прогнозується, що вона стимулює розвиток відновлювальної енергетики в Україні, на частку якої зараз припадає усього близько 1%. А ще – посприяє залучити інших інвесторів навіть поза енергетичним сектором, адже подібні угоди, запевнює керівництво держави, слугує показником поліпшення інвестиційного клімату країни. Аби перевірити такі прогнози, Укрінформ вирішив для початку придивитися уважніше до компаній, які займатимуться реалізацією проекту.

Що відомо про компанії, які вподобали український вітер?

Судячи з вихідних даних про компанії, норвезька NBT AS у проекті «Сиваш» виступає посередником між європейськими фінансистами та українськими замовниками, а Total Eren є виконавцем робіт. Згідно з інформацією Bloomberg, норвезька компанія NBT AS заснована 2004 року. Вона проектує вітряні електростанції і займається просуванням у світі технологій відновлювальної енергетики. Ігор Курочка, експерт аналітичної системи YouControl (аналізує відкриті дані про компанії) говорить, що компанія NBT існує на ринку вже понад 14 років. Але відмічає, що оскільки ця компанія виступає лише посередником для виконання робіт, то гарантії виконання угоди імовірно покладаються на її дочірню компанію “Іст Реньюебл Енерджі Ейбі”, яка придбала у 2018 році в Україні компанію ТОВ “Сивашенергопром” (існує з 2006 року).

Статутний капітал NBT AS, за її ж даними, становить 3,4 млн норвезьких крон (або $395 тис.). Однак є досить цікавий факт. За інформацією норвезької ділової газети Dagens Næringsliv (DN, третя за величиною газета в Норвегії), загальний дефіцит NBT у серпні 2017 складав понад 780 мільйонів норвезьких крон (або $91 млн). При цьому в статті зазначається, що компанія щороку “втрачала кошти з моменту свого заснування”, тобто була хронічно збитковою. Чесно кажучи, дивний факт в діловій “біографії” майбутнього інвестора.

Не можна не відмітити й те, що сайт компанії NBT AS виявився аж надто скромним (при цьому дивує, що мовами сайту норвезької компанії є лише українська, російська та англійська, а от рідної норвезької нема). На сайті повідомляється, що компанія займається розвитком вітрових електростанцій на ринках, що розвиваються, має офіси в Норвегії, на Кіпрі, в Китаї, Сінгапурі, Україні та Пакистані. Але схоже, що реалізованих проектів за участі компанії не так багато – принаймні на сайті згадується лише про два – обидва у Китаї (там компанія володіє 49% акцій вітропарку Linxi потужністю 100 МВт і 33% акцій вітропарку Baicheng потужністю 49,5 МВт; обидва вітропарки були введені в експлуатацію в 2011-2012 роках). Наразі ж компанія тільки вивчає можливості проектів в Таїланді, Албанії і В’єтнамі.

Інший учасник угоди, французька нафтогазова компанія Total Eren, була заснована 2012 року, займається розробкою проектів сонячної та вітрової енергетики. Згідно з інформацією на сайті компанії, Total Eren (входить в Eren Groupe S.A) розробляє, фінансує, інвестує, будує та експлуатує електростанції з відновлюваних джерел енергії по всьому світу. Компанія вже реалізувала проекти у Греції, Ізраїлі, Індії, Франції, Бразилії, Італії, Аргентині. Загалом річний оборот Eren Groupe в 2016 році становив 106 млн євро, прибуток – 53 млн євро, а сукупні активи сягали 1,2 млрд євро. Вона працює з відомими світовими будівельниками та постачальниками обладнання. Це насамперед помітно з контракту на розробку, закупівлю та будівництво обладнання за проектом «Сиваш», до якого буде залучено одну з найбільших будівельних компаній електростанцій у всьому світі PowerChina (Китай) та провідного виробника берегових вітрових турбін Nordex Group (Німеччина). У щотижневому французькому діловому журналі L'Usine nouvelle у вересні 2017 році йшлося про те, що Total прагне стати достойним конкурентом провідним гравцям на європейському ринку відновлювальної енергетики, збільшивши капітал на відповідні проекти на 237 млн євро.

Інвестклімат кращає, але інвестори ідуть на високі «зелені» тарифи

Між тим, Укрінформ запросив експертів висловитися про те, наскільки вплине прихід цих компаній на перспективи розвитку відновлювальної енергетики в цілому в Україні? Виявилося, що не всі схильні надто оптимістично оцінювати можливі зміни в галузі, хоча порадіти є чому.

“Прихід NBT AS та Total Eren – це сигнал для інших флагманів світової енергетики звернути увагу на перспективні проекти з відновлювальної енергетики в Україні. Інвестиційний бум можливий, але Україні потрібно вдосконалити законодавство. Верховна Рада України вже розпочала активну роботу над запровадженням нової моделі підтримки відновлювальної енергетики – у першому читанні було прийнято законопроект 8449д, що забезпечує конкурентну систему підтримки зеленої енергетики”, – каже Максим Білявський, експерт Центру Разумкова.

За умови зниження в подальшому “зеленого тарифу” (за яким оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний закуповувати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, наразі він становить – 5,73 грн/кВт·год для сонячної енергії та 3,68 грн/кВт·год (без ПДВ) з вітрової. До 2020 року планується зниження на 10-15% - Авт). На переконання Максима Білявського, 2018 рік можна вважати роком якісних перетворень, адже встановлена потужність об’єктів відновлювальної енергетики України сукупно була збільшена до 2200 МВт, що у 1,5 рази більше за показник 2017 р. “Всього на встановлення 813 МВт нових потужностей, що генерують електроенергію з відновлюваних джерел, було залучено €730 млн. Водночас, лише Total-Eren разом з NBT приходять одразу з половиною цієї суми - €350 млн, і це вражає”, – зазначає експерт.

Андрій Цимбал, керуючий партнер аудиторської компанії KPMG в Україні звертає увагу на те, що оскільки передбачається великий обсяг інвестицій, це безумовно дасть імпульс для розвитку суміжних областей, таких як будівництво, інфраструктура і відповідно - створенню робочих місць. “Успішна реалізація даного проекту може стати стимулом того, що в подальшому цей інвестор буде також розглядати інші потенційні проекти в Україні. Однак для прискорення та збільшення інвестицій у галузь відновлювальної енергетики в цілому необхідно запровадити прозорі та конкурентні інструменти розвитку ринку енергетики», – каже Андрій Цимбал.

Його думку підтримує і Олександр Запишний, засновник енергетичної компанії «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ»: “Говорити про повне оздоровлення інвестклімату України ще дуже зарано. Проте спорудження подібного за масштабом об’єкту в енергетичній галузі дасть вітчизняній економіці додаткові імпульси – як мінімум це нові робочі місця та збільшення досвіду фахових українських компаній з будівництва та експлуатації аналогічних об’єктів”.

А от Ростислав Чайківський, член CFA Ukraine (українського товариства фахівців з інвестицій) досить скептично оцінює появу в Україні двох енергетичних ”грандів”: “Українські "зелені тарифи" є найвищими в світі і забезпечують велику прибутковість, яку важко отримати будь-де. Тому прихід цих компаній не означає нічого, крім того, що вони поспішають скористатись щедрістю української влади і добре тут заробити. З точки зору інвестиційного клімату це ще нічого не означає».

З іншого боку, раніше навіть таких намірів ніхто до України особливо не виявляв. Оскільки до певного часу вітчизняну “зелену” енергетику намагалися по старій “добрій” звичці монополізувати місцеві олігархи, а саме “ДТЕК” Рината Ахметова. Тому в будь-якому випадку, розширення конкуренції піде економіці на користь.

Хоча дійсно, є певні ризики в тому, що неконтрольоване розширення потужностей без виконання заходів по запровадженню системного прогнозування та керування цими генеруючими потужностями в загальній енергосистемі країни може призвести до проблем балансу потужності між різними видами генерації – АЕС, ТЕС, гідроенергетики та “зеленої”. Але це вже інше питання до місцевих стратегів.

Юлія Горбань, Київ