Андрій Коболєв втримав посаду, але вже без “дратівливої” зарплати

Компроміс між акціонерами та керівником "Нафтогазу" досягнуто – платня “лише” 1 млн грн на місяць та рік часу, щоб завершити реформи

Кабмін прийняв компромісне рішення – 5-річний контракт з головою правління "Нафтогазу" Андрієм Коболєвим, що закінчувався 23 березня, буде продовжений ще на рік. Але за трьох умов: 1) якщо той завершить процес анбандлінгу – виокремлення газотраспортної системи в окрему компанію та створення нового сертифікованого оператора з 1 січня 2020 року, 2) доб'ється збільшення видобутку українського газу до 18 млрд куб і 3) погодиться на зарплату вдвічі меншу за нинішню та відмовиться від премій. Коболєв заявив, що умови прийме. І висловив сподівання на підтримку законодавців, без “кооперації” з якими виконати перші два завдання буде неможливим. Відносно третього пункту теж заспокоїв, мовляв, повністю віддасть на благодійність, як і обіцяв.

Якщо найманий менеджер вмотивований, він небезпечний

...Якби менеджери "Газпрому", звільнені в результаті краху в Стокгольмському арбітражі, змогли “дотягнутися” до Андрія Коболєва, глави НАК “Нафтогаз”, вони б, певно, порішили його власним руками. Його ім’я в Україні знають усі – якщо не через ціни в платіжках за газ, то через його зарплату, що стала злою притчею та політичним фактором. Його Фейсбук – це, по суті, перша шпальта і “бойовий листок” однієї з надважливих реформ в країні – реформи ринку газу. Його прямий “босс“ – прем’єр – грюкає кулаком об стіл, демонструє невдоволення, та чомусь залишає на посаді. Гнів свого босса та його наміри Коболєв принципово не коментує. На скажені депутатські закиди: “Барига!” не реагує. Натомість погоджується продовжити справу на нових, більш жорстких, умовах. Каже: внутрішня мотивація важливіша. Обивателі та олігархи клянуть його на чому світ стоїть. Зате реформаторська спільнота повністю підтримує, покладаючи великі надії на нього як на одного із головних “подразників” системи.

Попередньо зазначимо, що окрім "Нафтогазу" є купа інших, в тому числі, й іноземних газових трейдерів, які постачають газ в Україну. Завдяки реформі ринку газу десятки компаній вільно купують газ на європейському ринку та постачають його українським комерційним споживачам. Крім того, газ продають місцеві видобувники і трейдери. Загалом на ринку зареєстровано кількасот торговців.

"Нафтогаз" зберігає монополію лише в послугах транспортування газу. Тому ціна, яку отримає промисловий споживач в Україні, визначається за формулою німецького газового хабу “Дюссельдорф+”. Однак, зараз іде процедура анбандлінга – виокремлення газотраспортної системи в окрему компанію, яка буде відділена від видобування газу і його продажу. Тобто, з часом, "Нафтогаз" позбудеться цієї “монопольної” функції.

Якби не загальний переполох на газовому ринку...

У українських побутових споживачів такого вибору, як у промислових, немає. Населенню газ постачається за регульованим державою тарифом, який нижче від ринкового. І тут виникає проблема. Між "Нафтогазом" та населенням стоять приватні облгази та їхні “дочки” – збути, що належать переважно одній людині – Дмитру Фірташу. Облгази, бажаючи максимізувати прибуток, “мутять” схеми. Зокрема, усіляко саботують встановлення лічильників та верифікацію споживачів, оскільки головна схема полягає в тому, що газ начебто постачається населенню по спецтарифу, а перепродується промисловим споживачам за “ринком”. Відтак, облгази – з гешефтом, "Нафтогаз" – з боргами та збитками.

"Нафтогаз" прикрив ці схеми шляхом запровадження добового балансування газу на онлайн-сервісі Укртрансгазу (раніше у облгазів був місяць, тому вони встигали “погратися” в хитру газову бухгалтерію на папері та по факту. – Авт.). І аналітична система одразу показала, як саме облгаззбути крадуть і перепродують "газ для населення" промисловості. В результаті за ініціативою Укртрансгазу регулятор (НКРКП) мусив розпочати перевірку 30 “газзбутів”.

Інша схема полягає в тому, що облзбути “домальовували” населенню зайві цифри в платіжках – то включаючи нову методики обрахунку використаних обсягів (споживачам з лічильниками), то маніпулюючи нормативами споживання (споживачам без лічильників). На що вже й Кабмін мусив відреагувати такою ж ініціативою про перевірки “газовиків”. В свою чергу Федерація роботодавців нафтогазової галузі (ФРНГ) в партнерстві з "Нафтогазом" та громадянською мережею ОПОРА запустила сайт підтримки споживачів газу – http://gazpravda.com.ua. Споживачів запрошують звертатися сюди по консультації та захист своїх прав, обіцяючи реакцію протягом 24 годин.

Звісно, Фірташ став активно чинити спротив, підключаючи то НКРЕ, то суди, то НАБУ (не виключено, що й звільнення Коболєва ініціювалось не без подачі з Австрії, де нині переховується власник українських облгазів, відбиваючи спроби передати його в руки американської Феміди).

Менеджерам "Газпрому" не позаздриш

А тим часом, "Нафтогаз" у 2018 році сплатив до державного бюджету 136,5 млрд грн податків та дивідендів. За повідомленням його прес-служби, трохи менше половини з цих коштів, біля 56 млрд грн (близько $2 млрд), надійшло на рахунки держказначейства саме як результат перемоги в Стокгольмському арбітражі за транзитним контрактом. Нагадаємо, 28 лютого 2018 року Стокгольмський арбітраж зобов'язав "Газпром" виплатити "Нафтогазу” $4,63 млрд за недопостачання узгоджених обсягів газу для транзиту. Залишаються невиплаченими 2,56 млрд доларів, на які нараховується пеня за кожен день невиконання арбітражного рішення.

Коболєв стверджує, що в результаті своїх посад у "Газпромі" позбулися одразу два заступники Олексія Міллера (голова правління "Газпрому"): Олександр Мєдвєдєв, який відповідав за Стокгольмський арбітраж, був свідком в Стокгольмі, та Валерій Голубєв, який відповідав за контракт на постачання газу Нафтогазу і теж був свідком у Стокгольмі.

В липні 2018 року Нафтогаз знову подав позов до Стокгольмського арбітражу з вимогою переглянути ставку тарифу на транзит з 18 березня 2018 року і стягнути з "Газпрому" близько $12 млрд дол. за період з 18 березня 2018 го по 31 грудня 2019 року. У січні 2019 року в "Нафтогазі" заявили, що Україна готова переглянути суму або відмовитися від позову до "Газпрому" на 12 млрд дол. у разі укладення нового довгострокового контракту на транзит. Сума позовних вимог може бути знижена до 2 млрд дол. Контракт між українським "Нафтогазом" і російським "Газпромом" щодо транзиту газу закінчується наприкінці 2019 року.

В березні цього року трибунал в Гаазі визнав, що Росія несе повну відповідальність за захоплення активів групи "Нафтогаз" у Криму. А це ключове рішення в рамках процесу ще на $5 млрд.

Отже, продовження контракту з Андрієм Коболєвим, навіть попри існуючі розбіжності у поглядах на тактику реформування галузі, усе ж є виваженим, ефективним рішенням. Як мінімум з точки зору менеджменту – адже будь-який процес реформування має перейти точку неповернення, коли зміни стають необоротними. Лише тоді можна сподіватися, що система запрацює якісно по-новому, а нові менеджери, ким би вони не були, не пригальмують цей процес. Для нафтогазового ринку України такий момент ще не настав...

Марина Нечипоренко, Київ