Бракована російська нафта на якість пального для українців не вплине

Неякісну сировину з РФ уже прокачують до Європи. Утім, для виробництва пального ні Україна, ні Білорусь її не використовують

Білорусь тимчасово припинила експорт світлих нафтопродуктів в Україну, Польщу і держави Балтії. Причина – обмеження нафтопереробки через надходження неякісної сировини з Росії. Водночас експорт із Білорусі темних нафтопродуктів (мазути, бітуми, гудрони) збережено у повному обсязі. Проблемна ситуація, нагадаємо, виникла наприкінці минулого тижня, коли на Мозирському нафтопереробному заводі виявили серйозні відхилення якості нафти марки Urals, що надходить трубопроводом “Дружба” з Росії. Аналіз деяких проб виявив перевищення норми вмісту в сировині хлорорганічних сполук майже у 100 разів. У цьому зв’язку одразу ж після перших тривожних повідомлень із Білорусі вітчизняна державна компанія “Укртранснафта” посилила контроль російської вуглеводневої сировини. На підприємстві заявили про припинення переробки і накопичення російської нафти, запевнивши, що обладнанню вітчизняних НПЗ наразі ніщо не загрожує. Водночас попередили: неякісний російський ресурс може пошкодити нафтопроводи, якими він постачається до Європи. До речі, зіпсована нафта вже досягла європейських НПЗ. Зокрема, у понеділок – німецького нафтопереробного підприємства, розташованого на північній гілці трубопроводу “Дружба”, у вівторок – угорського НПЗ групи MOL (південна гілка нафтогону, що пролягає через Україну). Чим же викликані проблеми із якістю сировини і як вони можуть позначитися на вітчизняному ринку нафтопродуктів?.. Тим паче, що ця ситуація фактично збіглася в часі із анонсованим Москвою впровадженням (із 1 червня) обмежень постачань сирої нафти і нафтопродуктів до нашої країни...

Технічний збій, халатність, навмисна “диверсія”? Причини “псування” нафти

Російська "Транснєфть" майже одразу ж після заяв білоруської сторони визнала: нафтопроводом “Дружба” у європейському напрямку справді надходить сировина неналежної якості. Пояснили це технічними збоями. Якими – не уточнили. І це дало привід для дискусії щодо справжніх причин виникнення надзвичайної ситуації. На думку багатьох енергетичних експертів, зважаючи на успадковану росіянами традиційну “совкову” халатність, повністю відкидати випадкове потрапляння сторонніх речовин у нафтопровід не можна. Зокрема, за заявами російської сторони, джерело забруднення виявили у Самарі – за півтори тисячі кілометрів від білоруського кордону. На користь “технічної” версії – те, що скарги на неналежну якість російської нафти, яку транспортують “Дружбою”, періодично надходять уже щонайменше три роки. Одне із пояснень зниження якості російської сировини – загравання Москви із Пекіном. Адже кращу нафту РФ постачає на китайський ринок. Решті ж споживачів (зокрема, непоступливій у питаннях антикремлівських санкцій Європі) перекачує сировину гіршої якості.

Водночас не варто відкидати й навмисні дії, за якими – економічна і політична вигода для РФ. Не дарма ж ідеться про згаданий збіг у часі надзвичайної ситуації з якістю російської сировини і оприлюднення рішень Москви щодо “нафтового тиску” на Україну! Політична змова проти нашої країни за таких умов, погодьтеся, цілком ймовірна. Адже, попри постійну “незалежну” риторику білоруського Президента, Мінськ завжди “прислухається” до Кремля при ухваленні магістральних рішень. Хоча все ж більш ймовірний варіант, на думку експертів, індивідуальна гра РФ і проти України, і проти Білорусі. Річ у тім, що між Москвою та Мінськом уже кілька тижнів триває черговий раунд своєрідних “довкола-нафтових розбірок”: Білорусь хоче майже на чверть підвищити вартість прокачування своєю територією російської нафти. У Кремлі можливість перегляду транзитних тарифів рішуче відкинули. І, навіть, почали тиснути на Мінськ, запроваджуючи обмеження щодо білоруських товарів – зокрема, частково заборонивши імпорт білоруських харчів. У відповідь Олександр Лукашенко пообіцяв зупинити на капітальний ремонт білоруські ділянки міжнародних нафтопроводів, зокрема і згаданої уже “Дружби”. Причина – значна зношеність труб і обладнання. Натомість російська сторона назвала стан нафтогонів задовільним і заявила про згоду лише на поетапний частковий ремонт найбільш зношених ділянок – без припинення транзиту. Отже, як припускають експерти, РФ могла навмисне закачати у нафтопровід консервант, який і зіпсував значні обсяги нафтової сировини. При цьому білорусів навмисне не попередили про це, аби як-то кажуть, “провчити”. Хоча припинення транспортування російської сировини через білоруську територію доволі дошкульний удар по російському нафтовому бізнесу, але не “смертельний”. Адже Москва має альтернативні напрямки транзиту палива до Європи. Зокрема, постачання можуть переорієнтувати на російські порти, розташовані на узбережжях кількох морів.

“Брудна” нафта загрожує устаткуванню НПЗ. Споживачі можуть бути спокійні

За словами експертів, виявлені у великій кількості хлоровмісні сполуки мають високу корозійну агресивність. А це – загроза устаткуванню, насамперед, металевим деталям. Також переробка неякісної нафти може призвести до отруєння встановлених на виробничих потужностях каталізаторних систем (за деякими даними, частина такого обладнання на Мозирському НПЗ уже постраждала) і псування теплообмінного устаткування. Ремонт переробних потужностей може обійтися у сотні тисяч доларів. Та головне – триватиме щонайменше півроку. А це загрожує НПЗ вже мільйонними збитками. За деякими оцінками, загальні втрати лише одного підприємства можуть становити сотні мільйонів “зелених”. Також багатомільйонних збитків може заподіяти корозія великих ділянок трубопроводів.

Водночас споживачам світлих нафтопродуктів боятись не варто – їхнім авто ніщо не загрожує (якщо вони, звісно ж, звикли заправляти їх на легальних АЗС). І на білоруських, і на українських НПЗ запевнили: бракована сировина на якості готової продукції не позначиться. Як пояснюють експерти, на сучасних підприємствах галузі забезпечуються технологічні режими, які унеможливлюють вихід неякісної продукції, адже сировина проходить кілька рівнів очищення. Також про всяк випадок на НПЗ збільшили використання реагентів, які знижують ризики корозійного впливу на труби й обладнання. І головне: після виявлення бракованої нафти на білоруських підприємствах припинили переробляти сировину із “проблемної” гілки нафтопроводу. Поки що нафту закачують в окремі резервуари. Тим часом тривають переговори з російською стороною щодо можливості повернення зіпсованої сировини у реверсному режимі – після відновлення постачання якісної нафти. Не накопичують такої сировини і українські переробні підприємства. Уся неякісна нафта прямує українською територією транзитом. Тож єдина для нас можлива технологічна неприємність – підвищений рівень загрози корозії української ділянки магістрального трубопроводу. В російській компанії “Транснєфть”, до речі, переконують: проблему розв’яжуть уже у вівторок-середу. Роботи з відкачування нафти з підвищеним вмістом хлориду тривають.

Спокій, турбулентність чи дестабілізація? Перспективи українського ринку нафтопродуктів

Як нагадують експерти, швидкість нафтового потоку у трубопроводах – 6-7 кілометрів на годину. Отже, для того, аби якісна нафта повністю витіснила із труб зіпсовану, знадобиться не менше 8-10 днів. Тож розраховувати на відновлення постачань світлих нафтопродуктів із Білорусі у цей період не доводиться. До того ж, білоруським переробникам, певно, знадобиться іще кілька днів для задоволення потреб внутрішнього ринку і відновлення постачань пального на експорт. Чи ж впорається український ринок із дефіцитом, який може виникнути в цей період?

На відміну від газового ринку, де цілком реально упродовж кількох найближчих років взагалі позбутися імпортозалежності, Україна забезпечує лише 20% власних потреб у нафтопродуктах. І змінити ситуацію у найближчій і навіть середньостроковій перспективі, вочевидь, не вдасться. Додає клопотів те, що основними постачальниками нафтопродуктів на наш ринок залишаються Росія та Білорусь, яка залежить від надходження на переробку сирої нафти з РФ (частка цих країн у прямих постачаннях світлих нафтопродуктів в Україну приблизно однакова – по 36-38%). Вітчизняний бізнес поступово налагоджує альтернативні постачання палива – із Греції, Італії, Болгарії, Польщі, Казахстану та інших країн. Завдання – до 1 червня, коли РФ планує запровадити обмеження на продаж палива, максимально диверсифікувати джерела надходження бензину і дизельного палива. Аби не залежати від волі кремлівських «хіміків» й від того, видаватимуть чи не видаватимуть вони спецдозволи на експорт нафтопродуктів в Україну. Процес непростий. Зокрема, і з огляду на певні логістичні проблеми, адже прокачування нафти з Росії вигідне, насамперед, зручністю і низькою вартістю – ресурс транспортується магістральними трубопроводами. Тож “альтернативне” пальне на першому етапі може коштувати українцям відсотків на 10 дорожче. Утім, надалі відбудеться вирівнювання і ситуація нормалізується, – заспокоюють експерти. І одразу ж засмучують: вартість нафти на світових ринках найближчим часом, вочевидь, зростатиме... Через проблеми з Іраном і Венесуелою.

Додаткове завдання – утримання ринку у (поки що невизначений у часі) період до нормалізації ситуації з переробкою нафти на білоруських НПЗ. “Тож українському бізнесу варто вже зараз шукати додаткові обсяги постачань на травень, – наголошує директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн, – щомісяця ми імпортуємо у середньому 160 тисяч тонн білоруського дизпалива. Через проблеми з російською сировиною максимум імпорту з Білорусі, на який можемо розраховувати, – 60-80 тисяч тонн. Та й то – якщо проблеми вдасться швидко розв’язати і найближчими днями нафтопроводом “Дружба” піде чиста сировина. Отже, за оптимістичним сценарієм належить знайти 80-100 тисяч, за песимістичним – 150-180 тисяч тонн пального”, – каже експерт. На щастя, за його словами, в останній тиждень квітня і на початку травня суттєвих проблем на ринку не буде: мінімізувати наслідки збою в роботі білоруських НПЗ допоможуть великі запаси дизпалива, накопичені для посівної кампанії. Як буде далі – залежить від вправності вітчизняного бізнесу.

А ось проблем із забезпеченням українців бензином Сергій Куюн взагалі не прогнозує. Адже існують можливості заміщення білоруського палива українським і литовським. Також активізуються постачання морем із країн Європи і Азії.

«Вартість нафтопродуктів для українських споживачів найближчим часом продовжить зростати. Світова кон'юнктура сформувала потенціал підвищення роздрібних цін в розмірі до 1 гривні за літр. Фактор переходу на альтернативні постачання дизпалива позначиться на цінах у травні і складе також близько 1 гривні”, -  прогнозують в «Консалтинговій групі А-95».  Подальша ж ситуація, на думку експертів, залежатиме від того, чи вдасться Україні до червня успішно переорієнтуватися на інших постачальників. А також від поведінки РФ, яка, з одного боку, зацікавлена в отриманні коштів від продажу нафтопродуктів, а з іншого  - робить усе, аби дестабілізувати ситуацію в нашій країні — як загалом, так і в окремих сегментах українського ринку.

Водночас Україна має можливість скористатися цим шансом, щоб повністю позбутися імпорту російських нафтопродуктів. Про такі перспективи заявив прем'єр-міністр Володимир Гройсман. За його словами, заборона РФ на експорт нафти і нафтопродуктів в Україну є частиною економічної війни. І уряд вживає заходів для мінімізації негативного впливу такої заборони та відмови від російського нафтового імпорту у найближчому майбутньому. 

Владислав Обух, Київ