Врожай-2019: життя українців буде ситим, але не вельми “солодким”
Цьогорічні погодні “особливості” сприяють розвитку озимих зернових, але негативно вплинуть на врожайність цукрових буряків, ягід та фруктів
“Валове виробництво продукції рослинництва у нинішньому році скоротиться на 5,3%”, – прогнозують фахівці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”.
Не в останню чергу такі не дуже втішні прогнози пов’язані із доволі несприятливими для розвитку більшості сільськогосподарських культур погодними умовами цієї весни... затяжні дощі, квітневі приморозки, відсутність суми активних температур, необхідної для успішної вегетації рослин і ефективної “роботи” комах-запилювачів. Щоправда, не все так погано: деяким культурам (зокрема, озимим зерновим, які восени встигли набратися сил і успішно перезимували) волога весна тільки на користь. Тож на які врожаї можуть розраховувати вітчизняні аграрії? І чи не доведеться українцям наступної зими “класти зуби на полицю”? З’ясовуємо.
Озимина цього року має “порадувати”...
Якщо не станеться “форс-мажорів”, цього року в Україні зберуть більш ніж “пристойний” врожай озимих зернових – майже 30 мільйонів тонн, на 9% більше, аніж торік. Досягнути цього вдасться не за рахунок розширення площ, а завдяки збільшенню врожайності. Зокрема, продуктивність посівів озимої пшениці, за прогнозами, зросте більш ніж на 4 центнери з гектара. Тобто, за нинішніх цін пшениці 3 класу (5368 гривень за тонну) на кожному гектарі аграрії додатково можуть заробити понад 2 тисячі гривень. А подекуди прибутки будуть іще вищими – в деяких регіонах, за прогнозами експертів, вдасться намолотити на 8-10 центнерів із гектара більше, аніж торік.
Також науковці Інституту аграрної економіки прогнозують збільшення врожайності гороху, проса і ріпаку (останнього, щоправда, за рахунок збільшення посівних площ, а не завдяки врожайності).
Водночас загальний вал зернових і зернобобових (через несприятливі умови для розвитку ранніх ярих і пізніх культур – підвищений рівень вологості, нестача сонця і непрогрітий ґрунт) зменшиться на 2,3% – до 68,4 мільйона тонн проти минулорічних 70 мільйонів. Виробництво ярих зернових зменшиться до 37,5 мільйонів тонн (-9,9%) переважно внаслідок зниження на 13% урожайності кукурудзи. Але й такий вал – доволі непоганий показник: не рекордний, але один із кращих за останні роки. Головне, щоб “небесна канцелярія” у найближчі місяці не піднесла нам іще якихось неприємних сюрпризів...
Невже Україні доведеться імпортувати цукор?..
А ось інформація, яку оприлюднила прес-служба національної асоціації цукровиків України “Укрцукор”, засмучує уже зараз: через рясні дощі урожай цукрових буряків постраждає. Отже, виробництво цукру вітчизняними підприємствами восени і взимку зменшиться. За даними асоціації, перші сходи “цукристих” погано перенесли весняне перезволоження ґрунту та високу вологість повітря. До того ж, і посівні площі під цукровими буряками цього року суттєво зменшились – фактично на чверть у порівнянні з 2018-м. Ще більше песимізму додає порівняння із попередніми періодами. Адже й минулий рік “успішним” для цукрової галузі країни не назвеш: виробництво солодкого продукту у 2018/2019 маркетинговому році зменшилося на 15% і становило 1,82 мільйона тонн.
Цього ж року, за прогнозами "Укрцукру", отримаємо лише 1,1-1,2 мільйона тонн готової продукції. А це вже може призвести до виникнення дефіциту. Адже, нагадаємо: у 2010-2018 обсяги річного фонду внутрішнього споживання цукру коливалися у межах від 1,3 до 1,7 мільйона тонн. Тож можливості експортувати цукор, як це було раніше, вочевидь, не буде. Тоді як зазвичай приблизно чверть чи й третину виробленої продукції (500-600 тисяч тонн) Україна експортувала – здебільшого, до країн Близького сходу і Центральної Азії. При цьому обсяги імпорту цукру приблизно у сто разів менші – 4-7 тисяч тонн на рік. Та й то йдеться, в основному, про тростинний цукор для потреб харчової і кондитерської промисловості та елітні види солодкого продукту. Якщо ж прогнози науковців справдяться, цього року вітчизняному бізнесу доведеться імпортувати до 100 тисяч тонн “звичайного” цукру.
Не все гаразд і з іншими технічними культурами. Експертів непокоїть, зокрема, ситуація із соняшником – внаслідок зменшення площ посіву його виробництво у 2019 році прогнозують на рівні 12,7 мільйонів тонн, що на 10,3% менше, аніж торік. Щоправда, жодних проблем із олією на внутрішньому ринку не буде. Не втратить Україна і провідних позицій на світовому ринку. Маємо “запас міцності”. Чого не скажеш про сою. За даними Інституту аграрної економіки, цього року її валовий збір зменшиться на 12,2% – через прогнозоване зниження урожайності.
Фрукти, овочі і ягоди: перспективи також “не райдужні”
З початку року в Україні склалась доволі напружена ситуація із забезпеченням населення овочевою продукцією. Особливо “здивувала” стрімким зростанням вартості – у 5-6 разів – ріпчаста цибуля (про причини – в матеріалі Укрінформу) “Кусаються” ціни й на інші позасезонні овочі минулорічного врожаю. Кілограм моркви нині коштує 26-28 гривень, столових буряків – 25-26, старої картоплі 12-18, капусти – 23-25 (усе – фактично утроє дорожче, аніж рік тому).
Як наголошує голова Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко, “така ситуація цілком прогнозована. Адже останніми роками держава втратила функції прогнозування, планування і підбиття балансу виробленої та спожитої продукції”. З одного боку – мова начебто про суто ринкові відносини, в які держава, в ідеалі, й не мала б втручатися. З іншого, особливо коли йдеться про продовольчу безпеку, – будь-яка держава, яка дбає про своїх виробників, бізнес і населення, має реагувати, а головне – запобігати подібним ситуаціям. У нас же ринок, по суті, “віддали на поталу” не завжди передбачуваному й відповідальному бізнесу, для якого головне – прибуток, а не збереження балансу основних продуктів на внутрішньому ринку. Тож і маємо ситуацію, коли восени, реагуючи на кон’юнктуру міжнародних ринків, трейдери масово вивозять вітчизняну продукцію за кордон. А навесні ми часто-густо змушені імпортувати такі ж товари – уже за значно вищими цінами. Така ситуація приміром, зі згаданою цибулею, яку восени активно “гнали” на експорт. А навесні змушені шукати її по всьому світу – навіть, в далекій Новій Зеландії. При цьому завдяки імпорту цибулевий дефіцит на ринку вдалося подолати і ціни на “золотисту” поповзли донизу.
Та все ж більш “приємне” для споживача зниження вартості “старої” городини експерти прогнозують не раніше середини червня, коли почне дозрівати новий урожай. Але... і тоді “від пуза” наїстися вітамінів нам, вочевидь, не вдасться. Адже холодна весна-2019-го, схоже, таки дасться взнаки: урожай овочів, за прогнозами, зменшиться на 5,8% – до 8,9 мільйонів тонн. І не лише через погоду, а й у зв’язку із нашестям шкідників. Зокрема, кілька років поспіль складаються сприятливі умови для розмноження хрестоцвітих блішок, від яких потерпають молоді рослини капусти. А ще через сукупність несприятливих для городини умов цього року матимемо менше, аніж торік – на 8,6% (20,6 мільйонів тонн), вітчизняної картоплі.
Через низькі температури у період цвітіння дерев, а також відсутність і млявість комах-запилювачів навряд чи порадують нас врожаєм і плодові та ягідні культури. За розрахунками експертів, зберуть їх на 12,7% менше, ніж за рік до цього – 2,25 мільйона тонн. До того ж, подекуди (зокрема, на Київщині) до “загальних” проблем додався й активний розвиток в умовах високої вологості небезпечних хвороб плодових дерев. Відносно стабільна ситуація з виноградом, оскільки холодна погода суттєво не вплинула на його вегетацію, а відносно лагідна зима зберегла лозу у хорошому стані. Але й тут матимемо певний регрес – мінус 4,5% порівняно із торішніми показниками.
Отже, “загальна картина” не дуже радує: обсяги виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції цього року зменшаться. Звісно ж, у ринкових умовах це зовсім не означає, що українці голодуватимуть. Але, по-перше, нам однозначно доведеться витрачати більше на придбання “дарів ланів”. А по-друге, країні знадобиться більше валюти для імпорту “недовирощених” сільгоспкультур. Натомість можливості вітчизняного експорту будуть обмежені.
Не їж ананасів – яблука жуй!..
За таких умов один із важливих чинників запобігання дефіциту продукції рослинництва на внутрішньому ринку – мінімізація втрат при її зберіганні. І якісно зберігати агропродукцію в Україні уже навчилися – на відміну від, приміром, 1990-2000-х років. Останнім часом в країні збудовано десятки високотехнологічних елеваторів, містких овочесховищ із найсучаснішим устаткуванням. Також наші аграрії активно застосовують прогресивні технології тривалого зберігання овочів та фруктів. Такий ось приклад. Як повідомляв Укрінформ, в країні залишаються безпрецедентні запаси яблук – не менше 80 тисяч тонн. "Станом на початок травня в холодильниках фермерів і трейдерів, як і раніше, було не менше 80-85 тисяч тонн яблук. Тоді як роком раніше у сховищах на цю дату залишалося не більше 40 тисяч тонн, що теж було рекордом», – наголосили в Українській плодоовочевій асоціації (УПОА).
“З одного боку, це мало б призвести до зниження вартості яблук у торговельній мережі. Натомість маємо її зростання”, – дивуються наші читачі. І наводять приклади: “Голден” в супермаркетах був 7-8 гривень, а тепер – 12-15-18... Чому, якщо надлишок?”.
Як пояснили в УПОА, це пов’язано зі збільшенням закупівельних цін на продукцію. А вона, з-поміж іншого, залежить і від тривалості зберігання – адже аграріям потрібно компенсувати відповідні витрати. І йдеться не лише про енергетичний ресурс і трудові затрати, а й про значні обсяги відбракування зіпсованих плодів. Як-не-як, а зберігаються яблука вже 6-7 місяців... До того ж, як нагадує економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак, у цей період торік закупівельні ціни на яблука неекспортних сортів, таких як “Айдаред”, “Ренет Симиренка” утричі перевищували нинішні показники. Водночас у зв’язку з традиційним зниженням попиту на яблука у травні і в літні місяці розпродати такі колосальні запаси навряд чи вдасться. Вихід – активізувати експорт. Але зробити це не так просто.
«У минулому сезоні з травня по липень Україна експортувала понад 7 тисяч тонн яблук, однак у 2019-ому зробити це буде складніше, тому що рекордні запаси яблук зараз не тільки в Україні, а і в Польщі, Італії та інших країнах. А твердість українських яблук зараз, в основному, не така висока, щоб відправляти їх у віддалені країни. Торік же запаси яблук були мінімальними практично в усіх державах Європи, що й дозволяло нам нарощувати експорт, навіть якщо якість продукції не була ідеальною”, – каже Андрій Ярмак. Водночас експерт радить аграріям і трейдерам “придивитися” до ринків країн Близького Сходу. Там можуть купувати наші яблука. Але лише якісні. Зараз потреби близькосхідних країн забезпечують Нова Зеландія, ПАР, Чилі, Бразилія та інші держави Південної півкулі. Проте, їхня продукція дорога. Тож за ціновими показниками українські яблука можуть із нею успішно конкурувати, – вважають експерти. Але навіть за найсприятливіших умов навряд чи нам вдасться без довгострокових контрактів експортувати більше 10 тисяч тонн яблук. Що робити із рештою 70-ма тисячами тонн аграрії на разі не знають. Тож цілком ймовірно, що після травневого зростання роздрібні ціни на яблука знову знизяться. І наші співвітчизники зможуть завдяки яблукам дещо компенсувати “вітамінний недобір”, пов’язаний із не вельми оптимістичними прогнозами фахівців щодо майбутніх врожаїв овочів, ягід і фруктів.
Владислав Обух, Київ