Роман Шеремета, український економіст, професор

Роман Шеремета – український економіст, професор Школи менеджменту ім. Везерхеда при Університеті Кейс Вестерн Резерв (США), лідер рейтингу «Кращий економіст України в світі» за версією видання Forbes-2015. Торік за рейтингом IDEAS-2018 Роман Шеремета визнаний лідером у номінації «Кращий молодий економіст світу».

В Івано-Франківську одразу два виші називають Романа Шеремету «своїм» студентом, оскільки він є випускником Прикарпатського національного університету (ПНУ) та Івано-Франківського національного університету нафти і газу (ІФНУНГ). Майже щороку знаний тепер економіст навідується до своїх альма-матер. Так, 11 червня в ІФНУНГ Роман Шеремета прочитав лекцію про поведінкову економіку, перед тим вручивши подяки та грамоти студентам і викладачам вузу. «Свого часу ви мені вручали таку грамоту, тепер я вам, із великим задоволенням», – пожартував Шеремета під час нагородження одного зі своїх викладачів, чим викликав схвальні оплески в авдиторії.

Нині молодий економіст вважає, що експериментальна та поведінкова економіки є найбільш прогресивними у світі, й в Україні ці дисципліни необхідно запроваджувати, аби бути конкурентними на ринку. Якщо експериментальна економіка може протестувати суспільні процеси, то поведінкова – пояснити сутність людини. Обидві науки, каже професор, – украй цікаві для бізнесу та влади. До експериментів залучають велику кількість людей, які можуть навіть про це не здогадуватись. У США та Великій Британії для фінансування таких експериментів уряди створюють спеціальні фонди.

В Україні про ці науки поки що немає жодних підручників і книг. Проте найближчим часом у Харківському університеті запрацює перша економічна лабораторія. Про те, що там досліджуватимуть, яка з українських реформ дає поштовх для розвитку та чи потрібний Україні дефолт, Укрінформ поцікавився у професора Романа Шеремети.

ЗАКОНИ ТРЕБА ДОСЛІДЖУВАТИ

- Щойно послухала вашу лекцію й одразу хочу запитати про економічну лабораторію, яку плануєте відкрити у Харкові. Коли вона запрацює, що й для чого будете досліджувати, хто замовник?

- Ми подалися на великий європейський гранд Erasmus+ (програма обмінів студентів, викладачів та науковців країн-членів Євросоюзу, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії, Туреччини - авт.). Хочемо відкрити першу в Україні економічну лабораторію UFEEL (Ukrainian First Experimental Economics Laboratory). Також плануємо провести великий економічний експеримент в Україні. Ідея така – ми хочемо вивчати питання дискримінації, ідентичності, патріотизму. Для цього ми вибрали три східні міста й три західні. До прикладу, Харків порівняємо зі Львовом. Будемо вивчати, як люди реагують на певні питання. Можу сказати, що в нас будуть професійні актори, які братимуть участь у цих експериментах. Для мене це буде унікальний досвід, бо це буде контрольований експеримент із числа тих, які в Україні ще не проводили.

- Якщо вдасться вивчити, наприклад, рівень патріотизму у цих містах, то як застосовуватимуть результат? Як він зможе вплинути на економічні процеси в Україні?

- У даному випадку цей експеримент буде прив’язаний до конфліктології. Бо є економічні питання, які вивчають проблему створення і розв’язання конфліктів. Можу сказати, що цей експеримент буде стосуватися мовного питання. Адже ухвалення мовного закону сьогодні викликає багато реакцій: на заході – «за», і «проти» – на сході. Ми отримали конфлікт. Тому, будемо досліджувати – позитивний цей закон чи ні, і наскільки. Попри те, що я – українець і патріот, розумію, що закони потрібно ухвалювати, враховуючи соціальні настрої, бо вони можуть мати як моральні, так і економічні наслідки.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ДАЄ ПОШТОВХ ДЛЯ РОЗВИТКУ

- У 2016 році, коли ми з вами розмовляли, ви зізнались, що дивуєтесь, чому так повільно йдуть реформи в Україні. За цей час ваша думка не змінилась?

- Ні. Реформи, як правило, пов’язані з Верховною Радою, бо саме там ухвалюють важливі рішення, а цей орган гальмує голосування за багато потрібних проектів і процесів. Єдина реформа, за яку я дуже радію, – децентралізація. Вона реально дає і даватиме поштовх для розвитку. Адже основні податки залишаються на місцях, що дає можливість громадам подбати про себе.

Відповідальність у містах лежить на мерах. Якщо мер погано виконує свої функції, його досить легко переобрати. Принаймні, набагато легше, ніж президента країни. Так, нарешті, ми переходимо від командно-адміністративної системи до ринкової. Навіть на рівні міст, областей, громад у державі. Це, справді, дуже потужна реформа. Щодо інших реформ, зокрема створення антикорупційного суду, реформування поліції, освіти, то тут потрібні кардинальні рішення на зміни.

- А медична реформа в Україні часом не є експериментом?

- Ні, це не експеримент. Зізнаюсь, дуже поважаю пані Уляну Супрун, не раз ми зустрічались і говорили. Вона не пов’язана з жодними олігархічними групами чи кланами. До України приїхала лише тому, що є патріотом і хотіла тут щось змінити. Той принцип медичної реформи, що гроші йдуть за пацієнтом, – є одним із фундаментальних в економіці.

Якщо б його запровадили в освіті, середній і вищій, коли б гроші йшли за школярем, і він би мав право обрати той чи інший університет, то виші б конкурували між собою у якості освіти. А це означає, що вони б змагались за кращих студентів і, відповідно, наймали б кращих викладачів, заохочуючи їх вищою зарплатою. Таким чином, були би створені конкурентні механізми.

Я прихильних того, щоб ми взагалі перейшли на ваучерну систему, коли на кожну людину закріплена певна сума коштів: на лікування, навчання і, таким чином, відбувалася б соціальна підтримка людей у державі. Наразі, медична реформа більш-менш демонструє цю систему.

Так, дуже багато є негативу, який люди озвучують. Мовляв, а як же вторинна ланка, а як же лікарні в селах? Тут варто зрозуміти, що це є запитання не до стратегії реформи, а до її конкретних механізмів і елементів, які можна змінювати. Водночас, сама стратегія обрана правильно.

ГІРКИЙ ПРИСМАК І ШІСТЬ ПОРАД ПРЕЗИДЕНТУ

- Три роки тому ви розповідали, що долучились і навіть лобіювали питання для напрацювання законів щодо розмитнення автомобілів в Україні. Як сьогодні оцінюєте ті норми, які запропонували євробляхерам?

- Ідея була досить проста, я був прихильником того, аби мінімізувати тарифи для розмитнення на будь-які європейські автомобілі, особливо на нові. Втім, у нас відбувається серйозне лобіювання українського автовиробника, який пропонує низькоякісну продукцію, і ми, фактично, платимо, аби стимулювати виробництво, яке не є конкурентним.

Те саме відбувається і з «Українськими авіалініями». Але тут, нарешті, вже є альтернатива, бо на ринок зайшли лоукости.

Втім, я радив би суттєво мінімізувати тарифну ставку на розмитнення нових автомобілів і на автомобілі, що вже були у використанні. Бо насправді я досі не бачив жодного розрахунку, який би виправдовував те, що запропонували євробляхерам. Все робилось під вимоги протестувальників і окремих груп. Економічно обґрунтованого рішення не було і немає, а мають бути розрахунки, докази, а за необхідності, – ще й проведені експерименти та емпіричні аналізи. А цього не було. Тому це законодавство – дивне, і в мене від цієї реформи залишився гіркий присмак. Планували одне, а вийшли на результат компромісів.

- Вже зрозуміло, що ви вважаєте розпуск парламенту потрібним для розвитку країни. А чи слухали ви інавгураційне звернення президента Зеленського?

- Так, звичайно.

- У ньому президент закликав усіх українців, які живуть за кордоном, повертатись і розбудовувати Україну. Ви би пристали на цю пропозицію?

- Так. Як радник і людина, яка опосередковано працювала би з міністерствами. Зізнаюсь, до цього часу я теж це робив. Мені не потрібно жодних посад. Я знаю людей із команди новообраного президента і маю намір підтримувати з ними контакт і працювати. Втім, я знаю ще більше десятка людей із партії «Голос» – і з ними теж працюватиму залюбки. До речі, це вже відбувається. Крім того, я зустрічався з кількома лідерами політичних партій в Україні й вивчав і коригував їхні економічні програми.

- Що ви як економіст порадили б врахувати президентові Володимиру Зеленському на старті його роботи?

- Найперше, я радив би йому визначити позитивні кроки, які вже зроблені, – і підтримати їх. Бо вже від президента звучить, що медична реформа погана лише тому, що так думають люди. Як економіст скажу, що інколи варто підтримати непопулярні рішення. Так, тоді падають рейтинги, люди перестають любити і політично це вважають неправильним, але ці реформи треба запроваджувати. Варто консультуватись із фахівцями, які не мають жодних вигод від їх запровадження. Бо коли питати в Ахмєтова і Коломойського, то вони будуть говорити одне, а бабусі й дідусі – інше. У кожної з цих груп є свої інтереси. Якщо Зеленський зможе побачити такі позитивні кроки, оцінити їх і не рубати те, що було зроблено позитивного, це для країни буде добре.

Друге – поставити на ключові посади фахівців. Багато людей, які прийшли з президентом до влади – громадські діячі, але цього недостатньо. До прикладу, я поважаю Данилюка і вважаю, що він є потужним фінансистом, але я не розумію, чому він опинився в РНБО. Людина має бути там, де вона є професіоналом.

Третє, що я вже можу порадити, – це кроки для консолідації у парламенті. Добре, якщо до Верховної Ради багато депутатів прийдуть від «Слуги народу». Так буде легше робити реформи. Втім, потрібно зробити ставку на сильну коаліцію, з конституційною більшістю. Не мінімальну, коли 50% + 1 голос. Щоб ухвалювати важливі рішення, треба консолідувати людей, а не робити у парламенті все під нагайку, як це було за часів Януковича, чи через постійні компроміси, як це було за часів Порошенка.

Четверте. Ті реформи, які пообіцяв Зеленський, зокрема і зняття депутатської недоторканості, треба зробити відразу. В іншому випадку рейтинг довіри до президента впаде і, як наслідок, – знову будемо повертатися до того, звідки все починалось. Змінити виборчу систему до Верховної Ради. Це потрібно теж робити, щоб дати суспільству позитивний сигнал.

П’яте. Зеленський має серйозно вдарити по корупції у нашій країні. Для цього вкрай важливо довести до кінця судову реформу, запровадити в дію антикорупційний суд, антимонопольне законодавство і всі його органи. Треба призначити такого прокурора, щоб за шахрайство не лише відкривали кримінальні справи, але й доводили їх до кінця. Бо корупція в Україні – це системна проблема і, якщо її не подолати, – працювати тут буде й далі складно.

І шосте – це лібералізація ринків. В Україні потрібно стабілізувати середній бізнес, зробити для нього мінімальні податки і викорінити всі преференції для олігархів. Середньому бізнесу потрібні низькі й доступні кредити. Те, що нам дає МВФ, потрібно переводити в Нацбанк, а звідти – у приватні банки, які мають давати точкові кредити для розвитку середнього бізнесу під 6-7 %. А чому ні?

- А як повертати людей із-за кордону?

- Відплив людей завжди відбувається в глобальному світі. Але я маю приклад Китаю. Коли я 15 років тому приїхав до США, то більшість студентів із Китаю тоді залишалися в Америці. Тепер ситуація змінилась – і вони повертаються після навчання додому. Сьогодні я знаю багато українців, які готові повертатися з-за кордону, аби змінювати Україну, бо вони – ентузіасти. За яких умов? Монетарного стимулу, очевидно, поки що в Україні для них немає. Думаю, я теж міг би приїхати і працювати, як і Уляна Супрун, – волонтером. Таких людей є достатньо, аби зробити кардинальні зміни в Україні.

Проте, якщо говорити, як повернути провідних економістів, то їх потрібно стимулювати в оплаті праці. До прикладу, в Каліфорнії один професор отримує на рік 69 тисяч доларів, а інший – 507 тисяч доларів. Різниця у зарплаті – майже в десять разів. Чи готові в Україні до того, що на одній і тій самій кафедрі, в одному університеті працюватимуть викладачі з такою різницею у зарплаті? Це – питання.

Але є інше. Аби реформувати економічну освіту в Україні, нам не потрібно повертати сотні економістів з-за кордону. Вистачить десятьох провідних фахівців. Але дати їм в Україні стимул, допомогти створити інститути – і цього було б достатньо, аби якісно змінити всю економічну освіту в нас.

ДЕФОЛТ – ЦЕ МАНІПУЛЯЦІЯ

- Нещодавно українці почули від Коломойського про те, що оголошення дефолту може стати одним зі шляхів розвитку країни. То шлях Греції нас може врятувати?

- Це смішно. Людина, яка озвучує такі заяви, просто займається маніпуляцією. Це утопічний шлях. Дефолт означатиме, що довіра до нашої держави впаде до нуля. Якщо тепер ми можемо отримати кредити, гривня стабілізувалась, то такий шлях усе це знищить. Це – маніпуляція і страшилка, а тому я серйозно не сприймаю такі заяви і не хочу їх коментувати.

- А можливість повернення Приватбанку його попередньому власнику через суд?

- Теж сподіваюсь, що цього не відбудеться. Націоналізація Приватбанку була непопулярним кроком. Так, коли ми говоримо про ринкову економіку, то держава не повинна забирати підприємства. Втім, наприклад, у США, у період «великої депресії», справді, деякі підприємства націоналізували. Їх держава купувала на певний період часу, а потім продавала. Вважаю, що Приватбанк теж варто було би продати. Можливо, навіть, попередньо розділивши його на два-три банки. Але повертати його через суди – це хибне рішення.

- Нещодавно команда президента Зеленського відтермінувала запровадження ринку електроенергії. Україна до цього не готова?

- Мені подобається підхід до цього питання в програмі партії «Голос». Бо насправді популістичним буде крок, коли сказати: «Ми зменшимо усі тарифи». Маємо розуміти, що ринкова ціна – це не завжди здешевлення. Нам потрібно підняти рівень життя людей так, аби вони могли платити ці тарифи. Наступна пропозиція «Голосу» – зробити більш ефективним використання електроенергії, а це – модернізація електростанцій, зменшення використання електроенергії у кожному господарстві, а тут – утеплення будинків та інші заходи для підвищення коефіцієнту корисної дії. Таким чином, ми зможемо тримати ринкову ціну, але кількість споживання електроенергії суттєво зменшити. Такі кроки є більш реальними.

- Ви добре знаєте програми партій «Слуга народу», «Голос». Вас не запрошували у їхні списки?

- Я відразу визначився, що залишатимусь поза політикою. Бо в Україні політика, то цікава річ – лише туди потрапляєш, відразу в тебе з’являються вороги йі антирейтинги. Думаю, якщо є бажання системно впливати на реформи, то краще залишатися осторонь і працювати з усіма. До цього часу я працював із представниками Порошенка, досі маю друзів у Радикальній партії Ляшка. Хоча у нас – кардинально різні погляди на закон, який декларує «Купуй українське». Я вважаю, що він хибний. Із партіями «Голос» та «Слуга народу» буду працювати. Коли я зустрічався з їхніми представниками, то питання моєї участі в партії ми навіть не зачіпали.

- Які ваші прогнози для України?

- Я оптиміст. Є негативні тенденції, але є й позитивні. Навіть оті 3,3% ВВП не є якісними, але це – позитивна динаміка, яку можна спостерігати з 2015 року – при тому, що у нас плаваючий курс гривні. Переконаний, якщо у нас після виборів буде якісний склад парламенту і сильна коаліція, то Україна зможе набагато швидше і більш якісно впроваджувати потрібні реформи. Сподіваюся, що до парламенту прийдуть люди, які не будуть пов’язані з великим бізнесом. А це для нас головна проблема. Бо, коли політика пов’язана з великим бізнесом, то такий бізнес постійно лобіює свої інтереси у Верховній Раді. Якщо вдасться нам перервати оцей ланцюжок, то все буде набагато краще.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото Юрія Рильчука, Укрінформ