Деякі подробиці про майбутню податкову амністію в Україні

У “Слузі народу” назвали умови майбутньої амністії капіталів. Приміром, розказали, як “заробити” право легалізувати активи за пільговою ставкою

Проєкт закону про амністію капіталів, ухвалення якого було однією із передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського, фактично готовий до внесення на розгляд парламенту. Залишається затвердити тільки найоптимальнішу форму легалізації активів і розмір ставок оподаткування сум, які громадяни вноситимуть до так званої “нульової декларації”, чим і опікуються нині в Офісі президента. Це підтвердив в інтерв’ю виданню Цензор.нет Данило Гетманцев - новообраний народний депутат від партії “Слуга народу”, один із ймовірних претендентів на посаду голови парламентського комітету з питань податкової та митної політики . Він розповів про деякі вже узгоджені деталі майбутньої амністії.

Кого хочуть “амністувати” в ОПУ

Згідно з проєктом, право на податкову амністію отримає кожен громадяни України, котрий у визначені терміни зможе легалізувати будь-яку суму грошей, поклавши їх на рахунки у банках, або повідомивши про активи, що зберігаються у негрошовій формі (акції, нерухомість тощо) та про своє закордонне майно. Заплативши разовий податок (приміром, 5-10% від вартості задекларованого), людина може бути спокійною: у “органів” вже не виникне жодних запитань до цих коштів і майна. “Таким чином, ми хочемо дати людям можливість легалізувати усі доходи, які були приховані від держави і з яких не платили податків”, – розповів Гетманцев. При цьому, як запевнив, майбутній парламентарій, заповнення “нульової декларації” не стане “індульгенцією” для чиновників, котрі обкрадають державу і громадян. Адже дія амністії поширюватиметься тільки на статті 212 (“Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)”) і 205 (“Фіктивне підприємництво”) Кримінального кодексу України. Натомість передбачена іншими статтями відповідальність чиновників за фактами корупції, хабарництва, зловживання службовим становищем тощо, зберігатиметься. Стосується це і змін, які будуть внесені до законодавства у зв’язку з нещодавнім скасуванням статті про незаконне збагачення.

Однією із “фішок” нового закону стане можливість сплати за легалізацію активів за пільговою ставкою. Умовою цього може бути, приміром, придбання облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Таким чином, люди і державі допоможуть із коштами, і самі заощадять, та ще й зароблять – адже дохідність ОВДП набагато вища, аніж пільгова ставка оподаткування (ймовірно, 5%).

Зараз, до речі, не лише триває “внутрішня дискусія” щодо параметрів майбутньої амністії, зокрема, ставок оподаткування, а й ведуться консультації та переговори із цього приводу із зарубіжними партнерами України, зокрема, з МВФ. Це підтвердив нещодавно голова Держаної податкової служи Сергій Верланов. За його словами, може йтися про базову ставку оподаткування (9%) і пільгову – уже згадані 5%.

“Наступним кроком нової влади у податковій сфері буде впровадження в Україні загального декларування”, – повідомив Гетманцев. Але станеться це, ймовірно, років за два. Причому, щорічні декларації тоді зможуть подавати не лише окремі громадяни, а й цілі родини. І крок цей – зовсім не формальний: людям повертатимуть частину сплачених податків, якщо у їхніх родинах є утриманці, котрі не заробляють самостійно, та інші пільговики. А ще до суми податкової знижки пропонують додавати витрати родин на відпочинок усередині країни. Можливі й інші преференції.

Сплатив податки – спиш спокійно?

У світі запровадження загального декларування доходів із проведенням “стартової” амністії майна й капіталів застосовують, зазвичай, для боротьби з недобросовісними платниками податків, покращення платіжної дисципліни і рівня відповідальності громадян та залучення в економічний обіг частини “тіньового “ й “напівтіньового” ресурсу. Але такі кроки не завжди ефективні. Тому експерти вважають правильним кроком залучення до підготовки законопроєкту міжнародних експертів.

З іншого боку – це може призвести до затягування процесу, відкладення амністії “у довгу шухляду”, що невигідно команді президента. Адже подібні реформи, зазвичай, ефективні лише за умови високого рівня суспільної довіри до влади. В Україні нині – саме такий момент, а ось за рік-півтора ситуація може змінитися.

Водночас не забуваймо, що положення про відмову України від проведення будь-яких податкових амністій є в Меморандумі про співпрацю Києва з МВФ. І якщо влада спробує ухвалити рішення в обхід Фонду, ризикуємо втратити підтримку цієї фінансової інституції – насамперед, кредитну. Якщо ж прагнемо продовження співробітництва з МВФ, маємо переконувати його фахівців у життєвій необхідності для України цього кроку і в тому, що він не створить додаткових проблем. А для цього потрібно, передусім, сформувати на законодавчому рівні й на практиці ефективні запобіжники від легалізації коштів, отриманих у корупційний спосіб.

“Якщо такі механізми будуть виписані нечітко й неоднозначно, на тлі скасування відповідальності за незаконне збагачення це призведе до того, що чиновники зможуть “відбілювати” гроші, які не легалізували раніше – приміром, через родичів чи знайомих. Антикорупційні ж органи при цьому не матимуть змоги притягнути посадовців до кримінальної відповідальності за колишні злочини”, – каже директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. Завдання – переконати в ефективності протидії цим викликам як міжнародних партнерів, так і українське суспільство. Тобто, впровадженню новацій має передувати широка роз’яснювальна кампанія – українці повинні розуміти, навіщо це потрібно їм і державі.

Відповідно, термін проведення амністії не має обмежуватися кількома днями чи тижнями. У світі такі заходи, зазвичай, тривають від 1 місяця до року. Для України ж, за оцінками фахівців, найоптимальніший період амністії – від 3 до 6 місяців.

При цьому бізнес і громадяни повинні довіряти не лише владі, а й органам та посадовцям, що відповідатимуть за практичні кроки – зокрема, вивчення й узагальнення наданих при заповненні “нульових” декларацій відомостей. Бо, як свідчить світовий досвід, конфіденційність у цьому питанні дуже важлива. Свого часу спроба такої реформи в Росії провалилася саме через недовіру до тих, хто опрацьовував інформацію, та через ризики її витоку. Нам потрібні запобіжники від свавілля з боку податкових інспекторів чи інших “виконавців” – зокрема, через гарантії об’єктивного судового розгляду. Необхідною умовою правильної амністії і започаткування загального декларування є впорядкування податкових правил гри: зниження ставок податків та спрощення їх адміністрування, більш стрімка дерегуляція і суттєве скорочення можливостей та “спокус” для органів контролю "кошмарити" бізнес і “пити кров” з пересічних громадян.

А ще людям треба гарантувати, що за кілька місяців або років після амністії нікому не прийде в голову ухвалити (як це часто у нас буває) кардинально протилежні рішення. Також, на думку експертів, наші співвітчизники, котрі мають “дрібні грішки”, повинні усвідомлювати: аби гарантувати їхній спокійний сон, держава надає унікальну можливість, якої в найближчому майбутньому вже не буде. І тут варто пам’ятати про досвід Індії та Італії, де подібні кроки стали “буденністю”, тож люди, зазвичай, не поспішають користуватися наданими можливостями, відкладаючи легалізацію свого майна “на потім”. Все це треба врахувати при підготовці законопроєкту.

“Перш ніж готувати проєкт такої реформи, важливо чітко визначити її мету, – додає Ілля Несходовський, – від цього залежатимуть і розроблені ініціаторами механізми реалізації майбутнього законодавчого рішення. Одна справа – коли хочемо домогтися, щоб виведені у різний час та у різний спосіб капітали повернулися в Україну і почали працювати на її економіку. Інша – якщо йтиметься про впровадження тотального контролю доходів і видатків усіх громадян. Останнє вимагатиме більших зусиль і може призвести до негативних наслідків”. Переваги першого варіанту, як пояснює експерт, – не лише отримання державою додаткових коштів, а й вигода від активізації економічного життя. Вигідно це й бізнесу: люди, які до цього активно виводили кошти за кордон, матимуть можливість “без жодних запитань” придбати нове майно в Україні, інвестувати у виробництво, і, як наслідок – збільшити власні прибутки.

Щоправда, конкретно про економічний ефект від можливого оголошення податкової амністії, на думку експертів, говорити зарано – все залежатиме від обраної моделі.

Але навіть за умови втілення найоптимістичнішого сценарію обсяги тіньової економіки в Україні, які за різними оцінками, сягають 35-45%, вдасться скоротити лише на кілька відсоткових пунктів. У грошовому виразі це – не більше мільярда доларів. Натомість більший ефект отримаємо, лише впроваджуючи паралельно із податковою амністією інші модернізаційні заходи – зокрема, спрямовані на подальшу дерегуляцію бізнесу, гарантування права власності, поліпшення інвестиційного клімату та забезпечення невідворотності покарання за продовження незаконних дій (без альтернативи “порішати” щось у судах).

Владислав Обух, Київ