Ціни в Україні: хоч щось у нас майже “європейське”

Один із “побічних ефектів” зміцнення гривні – підвищення цін (у перерахунку на $ і €). За багатьма показниками ми вже обігнали Польщу

Рівень цін в Україні поступово наближається до європейського. Одна з причин – як не дивно, зміцнення (приблизно на 15% з початку року) національної валюти. Десь на стільки ж зменшилася різниця між середньою вартістю продовольчих і промислових товарів в Україні та в Об’єднаній Європі. Адже, як, зокрема, писав Укрінформ, ціни більшості товарів у гривні, незважаючи на ревальвацію, залишилися на колишньому рівні, а за деякими позиціями навіть зросли – зважаючи на інфляційні процеси, сезонність і дефіцит. Відповідно, у перерахунку на долари чи євро вартість товарів підвищилася, ще більше наблизившись до середньоєвропейської.

Звісно ж, у порівнянні із найбагатшими країнами Євросоюзу з високим рівнем доходів населення товари (особливо – продукти) у нас не такі вже і дорогі. Приміром, у Данії ціни на 30% вищі, аніж середньоєвропейські. У Швеції, Фінляндії, Ірландії, Люксембурзі, Австрії – на 20-25%. Але ж і доходи тамтешніх громадян у рази (чи й у десятки разів) вищі, аніж у нас. Тож куди об’єктивнішим буде порівняння із менш заможними – східними державами ЄС. Так от: у Болгарії, Польщі й Румунії ціни на 25-35% нижчі, ніж у середньому по Європі. В Угорщині, Литві, Чехії – на 15-18%. І ми, виявляється, не особливо їм “поступаємося”. Більше того, за середнім рівнем вартості продуктів українці уже “наздогнали” румунів, поляків та болгар. А деякі товари у нас навіть дорожчі. Також нижчі, аніж в Україні, ціни (за окремими винятками) і у низці держав континенту, що не входять до ЄС: у Сербії, Боснії й Герцеговині, Албанії та Північній Македонії. Стосується це і промислової, і – що дивно для такої як наша “аграрної” країни – продовольчої продукції.

2019-й: Ціни вгору – “політ нормальний”?

Не секрет, що левова частка наших витрат припадає на комунальні послуги і харчі. Приміром, на продукти, за даними Держстату, українська родина щомісяця витрачає приблизно 4 тисячі гривень. Придбання м’яса – це 25% усіх “продовольчих” витрат. 15% іде на хліб. 12% сплачуємо за молоко, сир і яйця. Ще 10% витрат припадає на картоплю.

На жаль, більшість цих товарів з початку року подорожчали. Тож далі – про те, як же змінювалися цінники в українських магазинах і на ринках. За даними Асоціації постачальників торговельних мереж, які на своїй сторінці у Фейсбук навів голова організації Олексій Дорошенко, середня вартість продовольчих товарів змінилася у рамках показника інфляції (6-8%). Насамперед, це стосується так званих соціальних продуктів (31 позиція). Звісно ж, за окремим винятками – як-от, різкий стрибок вартості цибулі навесні чи картоплі – у серпні-вересні. Окрім того, нині “галопують” ціни на яблука та гречані крупи. Загалом, за даними Асоціації, “соціальний продуктовий кошик” за перші десять місяців року подорожчав на 5,9% – із 1233 до 1306 гривень. Далі – конкретніше.

1. Спочатку про приємне. Вартість нашого “культового” продукту – сала, – за даними Асоціації, взагалі не змінилася. А Держстат навіть звітує про тривідсоткове зниження ціни. Яйця ж подешевшали доволі “пристойно” – на 12,6-16,7%. Упали в ціні і деякі овочі борщового набору: капуста – на 18,8% (може, Мікола Яновіч Азіров додому повернеться? – жарт), буряки – на 16,7%, морква – на 30%, цибуля (після сумнозвісних весняних “гойдалок”) – аж на 43,2%!

2. Фактично не змінилася вартість соняшникової олії, рису, манної і ячмінної крупи.

3. Подорожчали – але несуттєво: борошно (на 1,7%), яловичина (3,8), куряче філе (4,5), м’який сир (4,6%). Приблизно на рівень інфляції зросла вартість вареної ковбаси (5%), свинини (6), цукру (7,3), молока (7,5), білого батона (7,9%).

4. Більш суттєво підвищилися ціни на житній хліб (14,7%), пшеничний хліб із борошна першого ґатунку (14,5), пшеничний хліб із борошна вищого ґатунку (9,2), курячі тушки (10,2), морожену рибу (10), вершкове масло (9,4), сметану (9,2%).

5. І насамкінець – про найнеприємніші цінові “сюрпризи”. Гречка із січня додала в ціні 70% (як пояснюють експерти – через скорочення на 60% посівів цієї культури). За прогнозами, на кінець року за кіло дієтичної крупи доведеться викласти 32-33 гривні. Яблука за десять місяців подорожчали на 73% (через неврожай). І нарешті про сумнозвісного (але такого смачного) цьогорічного “рекордсмена”:  картопля зросла в ціні, за підрахунками фахівців, аж на 90% (про причини – Укрінформ писав у серпні).

Здавалося б, якщо залишити за дужками пункт №5, – ситуація не така вже й погана. Але ж усе, як-то кажуть, пізнається у порівнянні. І якщо порівнювати ці цифри із ситуацією в сусідніх країнах, то підвищення курсу гривні, на жаль, грає не на нашу користь.

Україна vs Польща: вартість продуктів

Так уже склалося, що найяскравішими і найбільш показовими у нас вважають порівняння із Польщею. Сусідні країни співмірні за територією, чисельністю населення, “стартовими” економічними умовами тощо. Цілком логічним буде таке порівняння і за ціновими параметрами. Одразу ж зауважимо: ціни у різних торговельних мережах Польщі, як і в Україні, суттєво відрізняються. Також доволі поширені, як і у нас, усілякі акційні пропозиції. Тож підрахувати “до копійки”, на чию ж користь цінове співвідношення, фактично неможливо. Але оцінити загальні тенденції зібрана нами інформація, думаємо, допоможе. Отже:

Свинячий ошийок в українських супер- та гіпермаркетах коштує 120-140 гривень, у Польщі (в перерахунку на наші гроші) – 110-130. Вартість сосисок вищого ґатунку зі свинини – 120-160 гривень, у Польщі – 100-120. У середньому на 10-20 гривень дорожчий у нас кілограм свинячих грудинки та шинки. Приблизно на 50-70 гривень за кілограм у Польщі дешевша риба (лосось, сьомга, форель).

Стосовно м’ясної продукції, то донедавна в Україні дешевшою, аніж у сусідній країні, була птиця: курячі гомілки – у середньому на 10-15 гривень за кілограм, філе – на 12-25, стегна – на 2-5 гривень, філе індика – приблизно на 20 гривень. Але тепер, за даними фахівців, вартість цієї продукції вирівнюється.

А ось яйця в Україні усе ще дешевші – приблизно на 10 гривень за десяток. Соняшникова олія у маркетах Києва і Варшави коштує однаково. Зате оливкова, що виготовляється у країнах ЄС, в Польщі трохи дешевша.

Тверді сири в Україні у середньому на 20% дорожчі. Як і масло. Ще більша різниця (не на нашу користь) у вартості молока. У нас – приблизно 30 гривень  за літрову пляшку, у Польщі – менше 20 (у перерахунку). Те ж стосується і дедалі популярнішого у нас спагетті із твердих сортів пшениці – півкілограмова пачка у середньому на 10 гривень дорожча, аніж у сусідів. Може, дається взнаки, що Польща розташована ближче до Італії? Але ж і ціни на інші борошняні вироби у сусідів нижчі. Зокрема, на хліб, – який, до речі, дуже часто випікають із українського борошна, – на 15-20%. При цьому вартість самого борошна, а також цукру, рису, інших популярних крупів приблизно однакова. Як і вартість більшості овочів. Але саме зараз сезонна овочева продукція в Україні стрімко дорожчає, тоді як у Польщі її вартість фактично не змінюється. Про причини – трохи згодом...

Щодо алкогольних напоїв, то горілка у Польщі дорожча – в середньому 130 гривень за “півлітровку”. Середня вартість цигарок у сусідній країні – 80 гривень. Що й робить такою привабливою контрабанду українських тютюнових виробів. Особливо, коли їх планують переправляти далі територією ЄС – приміром, до Німеччини, Франції чи Британії, де пачка цигарок у середньому обходиться курцям відповідно у 135, 190 і 300 гривень (на наші гроші). Але чи можна вважати таку нашу цінову перевагу над Європою “перемогою”, – сказати складно (автор просто не курить)...

Загалом же, хоча деякі продукти у нас і дешевші, аніж у Польщі, занадто радіти, певно, не варто: адже купівельна спроможність українців набагато нижча. Середня зарплата у Польщі – понад 1000 євро, в Україні – 400. На мінімальну зарплату у нашій країні, як підрахували експерти, можна купити менше 40 так званих “борщових” наборів, у Польщі – понад 80.

Україна vs Польща: промислові товари

За даними туристичних і “шопінгових” сайтів, кросівки популярних марок у Варшаві можна купити гривень на 400-600 дешевше, аніж у Києві. Те ж стосується і іншого якісного взуття та брендового одягу – зокрема, суконь, поло, футболок, светрів і кардиганів. При цьому, як стверджують мандрівники-шопоголіки, знижки у Польщі – приміром, у ту ж “чорну п’ятницю” – справді реальні, на відміну від України, де у більшості випадків такі “подарунки” покупцям є фікцією. (Читайте приміром, у матеріалі Укрінформу). Серед причин переплати – правило, за яким брендований товар в Україну можна імпортувати лише за згоди власника бренду. А далеко не всі хазяї світових брендів вважають для себе вигідним працювати в Україні. Відповідно, на цій ситуації наживаються посередники. Також у нас доволі високе у порівняння із європейським ввізне мито на одяг і взуття – іноді аж до 40%!

Щодо товарів побутової хімії, то пральний порошок популярних світових брендів у Польщі дешевший. Приміром, за підрахунками українських експертів, за одне прання із використанням порошку чи гелю “Персіл” або “Аріель” українці платять ледь не удвічі дорожче, такої ж продукції “Тайд” – десь на 10%. Зате засоби для миття посуду, шампуні, зубні пасти – у нас навпаки на 10-20% дешевші.

При цьому закупівля промислових товарів у Польщі приваблює наших співвітчизників можливостями так званої системи Tax Free. Йдеться про повернення частини податку на додану вартість іноземцям, які вивозять куплений товар за межі країни. Заощадити можна, придбавши у Польщі товари або послуги на суму не менше 200 злотих (приблизно 1200 гривень) в одному чеку та оформивши відповідний документ. Скажімо, ставка ПДВ на побутову техніку у сусідній країні – 23%. Іноземним покупцям повертають, зазвичай, 18,7% від вартості товару. А деякі торговельні мережі пропонують як бонус і повне повернення ПДВ.

До речі, щодо побутової техніки, то в Польщі, як і у нас, у різних мережах і на різні моделі ціни різні. Тож якщо досліджувати пропозиції українських і польських супермаркетів та Інтернет-магазинів, про єдину тенденцію говорити складно. Приміром, більшість популярних моделей телевізорів у сусідній країні дешевші. А ось пральні машини й мікрохвильові печі (особливо – старих моделей) дешевші у нас. Як і дрібна побутова техніка (фени, кухонні комбайни, кавоварки). Але йдеться про незначну різницю (чи то на нашу, чи на їхню користь). Тобто, поляки й українці удома купують техніку приблизно за однакову ціну. Але українці, які їдуть за покупками до Польщі, можуть заощадити завдяки згаданому вже поверненню ПДВ.

Причини “цінового статус-кво”: монополії, оподаткування, “вчорашні” технології

Ще донедавна вартість більшості продуктів у сусідній країні була трішки вищою, аніж у нас. За винятком хіба що молока і м’яса (окрім курятини). Зокрема, дорожчими були овочі. Але під осінь-2019 ціни вирівнялися. Більше того, ми готові “вирватися уперед” (незважаючи на те, що продукти у Польщі за останній рік також подорожчали – у середньому на 6%). І причина не лише у зміцненні гривні. Приміром, сезонні коливання вартості продуктів у сусідній країні (як і майже по всій Європі) становлять 2-3, зрідка – 4-5%. Виняток – хіба що ціни на огірки, помідори, перець і гриби, різниця між вартістю яких у період пікової пропозиції та під час умовного дефіциту сягають аж (!) 10-15%. Натомість українського споживача “не дивує” й різниця у 70-100 і навіть 150%!

І це частково пов’язано із тим, що ми, навіть вирощуючи хороші урожаї фруктів та овочів, не вміємо належним чином зберігати продукцію. Зокрема, не вистачає сучасних сховищ. Приміром, за деякими даними, через неправильне зберігання Україна щороку втрачає третину (приблизно 6 мільйонів тонн) вирощеної картоплі. Цього б вистачило для того, аби повністю забезпечити потреби населення – навіть у неврожайні роки.

Також на сезонне коливання цін впливає різна вартість енергоресурсів (особливо – газу) у різні періоди. Тоді як у Польщі ця вартість упродовж усього року приблизно однакова. А ще у Польщі й Туреччині більшість овочів вирощують у теплицях. Відповідно, урожай не залежить від погодних факторів, як в Україні, де ці культури вирощують, в основному, у відкритому ґрунті. Хоча, на думку багатьох, краще вживати не дуже красиві огірки й помідори “із поля”, аніж блискучі й великі, але несмачні овочі, вирощені на гідропоніці. Твердження спірне, – кажуть експерти. Якість та безпечність продукції на полицях польських маркетів набагато вища, аніж у нас.

З-поміж інших причин зависоких цін в Україні фахівці називають такі:

1. Вища собівартість вітчизняного тваринництва, крім птахівництва, і труднощі при перетині кордону транспортом із продуктами, що швидко псуються. Українські потужності з виробництва м'яса і молока, здебільшого, неефективні порівняно із європейськими фермерськими господарствами. Більшість свино- і молочних ферм в Україні працюють як додаток до рослинництва, щоб забезпечити роботою місцевих селян-пайовиків.

2. Антиконкурентні змови. Низькою собівартістю в Україні можуть похвалитися лише виробники курятини. Але усі потужності сконцентровані в руках кількох холдингів. Що дозволяє їхнім власникам “домовлятися” про цінову політику. Як наслідок – найбільші виробники накручують маржу на свою продукцію до 40% собівартості.

3. Відсутність на державному рівні обліку, чіткої “картинки”, скільки й чого ми виробляємо та споживаємо. У результаті і виникають продовольчі “провалля”. Як це, приміром, було на початку року із цибулею чи восени – з картоплею.

4. Усе ще неповороткий бізнес, який іноді запізно реагує на товарний дефіцит. І так званий психологічний фактор. Коли через незначну нестачу товару попит на нього різко зростає. Відповідно, в рази збільшується ціна. І часто панічні настрої й ажіотаж довкола тих чи інших продуктів роздмухують виробники, продавці та посередники.

5. І чи не головне: За словами голови Асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, однією із визначальних причин різниці в українських і польських цінах є система оподаткування. У Польщі середній розмір ПДВ на товари продуктової групи – 5%, у нас – 20%. Взагалі ж у сусідній країні до питання оподаткування підходять доволі зважено й вибірково. Зокрема, із забезпеченням преференцій для продукції власного виробництва та підтримки виробників соціальних товарів. Тож розмір податку на додану вартість варіюється там – залежно від груп товарів – від 0% до 23%. Саме завдяки таким преференціям у Польщі чи державах Балтії українську курятину, експортом якої ми так пишаємося, скажімо, можна купити дешевше, аніж в Україні. А в далекій Іспанії через це дешевша, аніж у нас, іще одна українська “експортна гордість” – соняшникова олія... Тож висновки робіть самі.

Владислав Обух, Київ