Атомна галузь України оддаляється від російської залежності
Практично готовий до введення в експлуатацію в зоні ЧАЕС перший комплекс Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива
Про це сховище говорилося на різних рівнях вже багато років – по суті з проголошенням незалежності України. За результатами міжнародного тендера, проведеного ще в 2005 році, право будувати ЦСВЯП (таку дещо громіздку абревіатуру має цей об’єкт у робочих документах) отримала компанія Holtec (США). Але відповідний «дозвільний» закон Верховна Рада України ухвалила лише в 2012 році, настільки могутнім ще зовсім недавно було в Україні проросійське лобі – і в парламенті, і на поверхах виконавчої влади.
Проект був фактично заморожений з огляду на політичну кон’юнктуру та високий посадовий рівень тих, хто «керував процесом» вивезення до Росії нашого відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Адже навіть для остаточного вирішення земельного питання з відведенням у натурі ділянок під сховище (загальною площею всього-навсього у 45,2 гектара в Чорнобильській зоні відчуження!), парламентаріям і держчиновникам знадобилося ще … чотири роки тяганини з погодженнями, з’ясуваннями, уточненнями. Від такого підкилимного саботажу Державний бюджет втратив мільярди, і ще втратить сотні мільйонів. З урахуванням недоотримання захмарних сум від курсової різниці долара до гривні.
І от крига скресла. Офіційне введення в експлуатацію сховища, як це обіцяють, у найближчі місяці, стане «завершальним етапом із здобуття атомною галуззю України політичної незалежності від Росії».
Йдеться поки що про перший, але дуже важливий крок – про введення в експлуатацію 1-го пускового комплексу. Проект будівництва, затверджений постановою уряду №380-р від 7 червня 2017 р. і розрахований на 16,5 років, загалом передбачає 15 пускових комплексів. ЦСВЯП стане автономною ядерною установкою, яка забезпечить тривале зберігання (100 років) відпрацьованого ядерного палива з енергоблоків вітчизняних атомних електростанцій – Рівненської, Южно-Української та Хмельницької. При цьому використовуватимуть технологію поверхового «сухого» зберігання із застосуванням двобар’єрної системи ізоляції палива від навколишнього середовища. Це забезпечуватиме обладнання спеціально спроектованих інженерних систем контейнерного типу.
Проектна місткість усього сховища становитиме 458 контейнерів, які зможуть вмістити 16 529 відпрацьованих паливних збірок (ВПЗ). Більшість з них сьогодні перебуває у пристанційних басейнах витримки згаданих українських АЕС або вивезені до Росії для тимчасового зберігання. Це ВПЗ з реакторів ВВЕР-1000. А з ВВЕР-440 Рівненської атомної станції відпрацьовані паливні збірки переробляються на підприємствах «Росатому». Високоактивні відходи від цієї переробки, уже в упакованому і осклованому вигляді, Україна повинна була забирати, згідно з багатьма угодами, ще на початку цього століття. Але нам ніде їх подіти, бо не маємо відповідного сховища. Тож і доводиться платити колосальні кошти росіянам – і за зберігання таких небезпечних відходів, і за інші послуги з відпрацьованого ядерного палива, які надаються нашому «Енергоатому». За словами Марі Йованович, колишнього посла США в Україні, «лише з 2005 року (по 2017-й – авт.) Україна сплатила Росії два мільярди доларів за вивезення відпрацьованого ядерного палива».
Саме 9 листопада 2017 року в центрі зони відчуження офіційно розпочалося будівництво багатостраждального Центрального сховища. Пані Йованович брала безпосередню участь у цьому врочистому заході, адже власником найсучасніших технологій зберігання і поводження з ВЯП, виробником головного обладнання для сховища є відома американська компанія Holtec International. Як уже мовилося на початку, проект цього сховища намагалися реалізувати, починаючи з 2005 року. «Але через опір частини українських депутатів кількох скликань і намагання російського ядерного сектору зберегти український ринок, будівництво розпочали лише зараз, – наголосив під час церемонії відкриття будмайданчика Володимир Кістіон, тодішній перший віце-прем’єр-міністр України.
Відповідно до ТЕО проекту сховища, який було затверджено урядом ще в лютому 2009-го, очікування були такими: оборот одного кілограма ВЯП у сховищі в зоні Чорнобильської АЕС коштуватиме приблизно 200 доларів. Тобто практично в шість (!) разів дешевше, ніж в ті роки це обходилося «Енергоатому» при відправці ВЯП на зберігання або переробку до Російської Федерації.
Колосальні втрати держбюджету і сьогодні в прямій залежності від термінів будівництва сховища, додержання відповідних графіків здачі конкретних об’єктів. А вони нині, на щастя, виконуються сумлінно. «Я приємно вражений масштабами реально виконаних робіт…» – заявив, за інформацією прес-служби НАЕК «Енергоатом», Вільям Доффермир, віце-президент Корпорації зарубіжних приватних інвесторів OPIC. Такого висновку іноземні інвестори дійшли після інспекційної перевірки безпосередньо на будмайданчику, де споруджується сховище. ходу виконання Україною угоди про залучення 250 млн доларів.
Щодо безпосереднього виконання компанією Holtec своїх зобов’язань відповідно до контрактів, то тут все відбувається так, як має бути у солідного партнера. (А компанія вважається одним з небагатьох в світі власників сучасних технологій поводження з ВЯП та експортерів іншого унікального обладнання для атомної промисловості. Його використовують у 53 країнах, портфель підтверджених замовлень, за інформацією спеціалізованих ЗМІ, торік становив майже 5 млрд доларів).
Угоди з компанією Holtec на будівництво ЦСВЯП передбачають виготовлення і постачання спеціального обладнання для сухого зберігання відходів, зокрема контейнерів для їх безпечного транспортування з дев’яти реакторів Рівненської, Хмельницької і Южно-Української атомних станцій. Американські партнери вже надають Україні технології, які застосовуватимуть як на енергоблоках АЕС, так і при перевезенні відпрацьованого ядерного палива з атомних станцій до сховища. До речі, в останні два роки на РАЕС, ХАЕС і ЮУАЕС уже відбулися випробування американського обладнання, працівники цих атомних станцій мали можливість більш детально ознайомитися з процесами перевантажувальних операцій та безпосередньо транспортування в Чорнобильську зону відпрацьованого палива. А загалом, як передбачається контрактами першого етапу постачань, до кінця 2020-го «Енергоатом» отримає від компанії Holtec 110 систем зберігання ВЯП, а далі їх виробництво відбуватиметься на харківському «Турбоатомі».
Отож є надія, що з офіційним введенням в експлуатацію ЦСВЯП уже цього року Україна отримає, за словами колишнього президента «Енергоатома» Юрія Недашковського, «одне з найсучасніших і найбезпечніших у світі сховищ відпрацьованого ядерного палива». А все йде, як кажуть, за графіком. Ще на початку грудня минулого року прес-служба енергокомпанії повідомляла про виконання генпідрядником ТОВ БК «Укрбудмонтаж» майже 97% робіт з побудови сховища. Словом, зроблено колосальний крок для посилення економіки держави, покращення її інвестиційної привабливості.
Насамкінець слід додати, що відпрацьоване паливо зберігатиметься не в «могильнику», як дехто спекулює назвою, а у високотехнологічній споруді на ім’я «ЦСВЯП» І йдеться не про ядерні відходи, а надзвичайно цінний природний ресурс майбутнього. У провідних країнах світу вже починають поступово залучати ВЯП для вироблення електроенергії в реакторах нових поколінь. Індія, наприклад, його давно використовує для роботи реакторів «на швидких нейтронах». Такі самі золоті відходи, але вже з Чорнобильської атомної станції, зберігатимуться, до слова, в сухому сховищі відпрацьованого ядерного палива №2. Але це – окрема тема, інша багатообіцяюча перспектива.
Станіслав Прокопчук