Дефіцит Держбюджету майже 82 млрд. Але уникнути секвестру – шанси є

За прогнозами експертів, до кінця року цей показник зросте щонайменше у півтора рази. Але нового “офіційного” урізання бюджетних видатків не буде

За три квартали 2020 року (січень – вересень) Державний бюджет України звели з дефіцитом у 81 мільярд 725 мільйонів гривень. Такі дані оприлюднила Державна казначейська служба. Отже, за вересень негативне сальдо держказни зросло більш як удвоє. Бо в січні-серпні бюджетний дефіцит складав “лише” 40 мільярдів. Звісно ж, це не означає, що з вересня держава стала заробляти в рази менше. З наповненням доходної частини за рахунок власних надходжень не все так погано. Проблеми із плановими запозиченнями – як внутрішніми, так і на міжнародних фінансових ринках. А ще – під кінець року зростають видатки. Адже у зв’язку із посткоронавірусним відновленням ділової активності – та й традиційною сезонністю – почали (активізували) фінансування програм, до яких раніше як-то кажуть, “не доходили руки”. Проаналізуймо ситуацію детальніше і спрогнозуймо, завдяки яким резервам можна поліпшити “бюджетну ситуацію”.

Заробляли мало. Заощаджували як могли

Для початку – трохи цифр від Дерказначейства. Там підрахували, що доходи Держбюджету за 9 місяців ледь перевищили 765 мільярдів гривень. У тому числі, по загальному фонду – 655,4 мільярда при плані 665,4. “Мінус” рівно 10 мільярдів. “Просідання” не таке вже й велике. Чого не скажеш про виконання плану державних запозичень. А саме вони, на жаль, є основним джерелом покриття бюджетного дефіциту. Так ось: за 9 місяців запозичення становили 412,7 млрд гривень при запланованих 646,93 млрд. У тому числі, зовнішні – 186,17 млрд при плані 274 млрд гривень. Загальний “мінус” 234 мільярди! З одного боку, це начебто й непогано: позичаєш же чужі, а віддавати доведеться свої – та ще й з відсотками. Але ж – як тоді латати бюджетну дірку? Різко збільшити доходи? Навряд чи вдасться. Найпростіший варіант, що залишається, – вмикати грошовий друкарський верстат. А надмірна емісія у підсумку може завдати країні і українцям ще більше шкоди, ніж витрати на обслуговування боргу...

Інший варіант – скорочення видатків. Що теж не завжди добре. Хоча до такого скорочення Україна, схоже, уже вдається. Інакше діра в бюджеті була б іще більшою. Зокрема, у повідомленні Держказначейства знаходимо такі дані: погашення заборгованості за 9 місяців 2020-го становили 330,6 млрд грн при запланованих 355 млрд грн, у тому числі зовнішні – 134,7 млрд при плані 138,7 млрд грн. Тобто, загалом кредитори нашої країни (в основному, внутрішні) недоотримали 25 мільярдів гривень. Що, звісно ж, лише посилює проблеми, з якими Мінфін стикається на ринках нових запозичень, адже знижує довіру з боку потенційних позикодавців.

Ще один напрямок – заощадження через припинення (чи притримування) фінансування окремих проєктів і програм. Здавалося б, втілення багатьох із них і справді можна відкласти, економлячи у такий спосіб на відповідних видаткових статтях. Але ж це також не розв’язує проблему, а тільки відтерміновує її. Рано чи пізно фінансувати ці програми доведеться. (А хто дасть гарантію, що фінансове становище держави найближчими роками значно поліпшиться? Рік тому експрем’єр Олексій Гончарук, здається, щось про це говорив. І де тепер Гончарук? І де українське “економічне диво”?..) Інакше ризикуємо опинитися в ситуації, коли на ліквідацію наслідків “недогосподарювання” доведеться витрачатися в рази більше, ніж для запобігання можливим “траблам”. Якщо нічого не робити, то грім же рано чи пізно вдарить. Бо йдеться, в основному, про “далекосяжні” – хоча, як декому здається “необов’язкові”, – екологічні й інфраструктурні проєкти. 

Судіть самі. Станом на 15 жовтня до Держказначейства не надійшли належним чином затверджені бюджетні паспорти на фінансування 20 бюджетних програм. Загалом десь на 9 мільярдів гривень. Найбільше заощадили на фінансуванні екологічних проєктів: шістьма програмами зі згаданих двадцяти опікується Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. Яке з червня перебуває на стадії формування.

За розрахунками голови комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка, для формування відомства потрібно від 4 до 6 місяців. Відповідно, фінансування згаданих програм цього року, схоже, й не розпочнуть. Пояснюючи це цілком об’єктивним “становленням профільного відомства”. Доволі зручно. Пам’ятаємо, як торік у грудні уряд Гончарука вирішив заощадити на видатках, гальмуючи оформлення бюджетних паспортів. І пояснював це якраз бюрократичними процедурами й неквапливістю місцевих чиновників та міністерських клерків...

Хто може грошей не отримати?

Отже, до створення природоохоронного відомства навряд чи розпочнеться фінансування, приміром, таких видаткових статей: “Реалізація державного інвестиційного проєкту “Заходи із забезпечення комплексного протипаводкового захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь у Львівській області”, “Реалізація державного інвестиційного проєкту “Реконструкція гідротехнічних споруд захисних масивів дніпровських водосховищ”, “Забезпечення питним водопостачанням сільських населених пунктів Казанківського, Новобузького районів та реконструкція водоскидної споруди Софіївського водосховища Новобузького району Миколаївської області”. З точки зору столичних чиновників проєкти, може, і справді не першочергові. А якщо спитати про це у жителів Львівщини, Миколаївщини і придніпровських містечок та сіл?..

Ще за чотири проєкти, фінансування яких навіть не починалося, відповідає Міністерство енергетики. Поміж них – “Реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород”. Три програми підзвітні Міністерству розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства. Зокрема – підтримка державою фінансового лізингу на селі.

Серед проєктів, за підготовку бюджетних паспортів для фінансування яких відповідають інші відомства, привертають увагу такі: “Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам” (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України), “Безпека руху в містах України” (Мінінфраструктури), “Модернізація та оновлення матеріально-технічної бази багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування (Міністерство охорони здоров’я). 

Хоча експерти й не виключають: фінансування частини із цих програм до кінця року таки відкриють. Щось подібне відбувається з року в рік: чиновники “довго запрягають” із плануванням видатків, а під кінець року гроші розлітаються мов гарячі пиріжки – щойно потрапляють на казначейські рахунки. Є й об’єктивні причини: наприкінці року завершуються роботи, на які планувались асигнування, підписуються документи, здійснюються проплати. Відповідно, під кінець року, зазвичай, збільшуються й обсяги державних запозичень. Ось тільки цього року, судячи з усього, зробити це буде непросто...

100 мільярдів якось позичимо. Ще на понад 100 доведеться скорочувати видатки

"Жовтень-грудень – період, коли розпорядники коштів здійснюватимуть великі перекидання з програм, які не встигли освоїти, на програми, які можна буде закрити актами виконаних робіт. Це – велика проблема, бо залучити такі значні суми для покриття дефіциту на внутрішньому ринку майже нереально", – констатує заступниця директора Центру економічних стратегій Марія Репко.

На тлі затишшя у відносинах України з МВФ та іншими кредиторами урядові все складніше залучати ресурси. Нерезиденти, які масово купували українські облігації у 2019 році, поступово зменшують обсяги своїх інвестицій – їхня частка з початку року зменшилася з 14% до 9,8%. Крім того, падає попит на облігації Міністерства фінансів. "Попит визначається ціною. За ставками, які пропонує Мінфін, попиту немає. Це не означає, що його нема взагалі, адже ліквідність банків дуже велика. Якби у Мінфіну була нагальна потреба залучити кілька мільярдів, він би це зробив, підвищивши ставки", – вважає аналітик Concorde Capital Олександр Паращій.

Тому експерти і прогнозують поступове зростання до кінця року відсотків, під які Мінфін залучатиме кошти для фінансування бюджету, та скорочення термінів обігу українських цінних паперів. Що ускладнюватиме завдання з обслуговування держборгу у 2021-му і в наступні роки. 

Президент Інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак у коментарі Укрінформу нагадує про чотири основні джерела зовнішніх та внутрішніх запозичень, які можна використати для покриття дефіциту Державного бюджету: 

1. Підтримка з боку міжнародних фінансових інституцій, організацій і країн-партнерів. “Звісно ж, це кредити, а не подарунки. Але це дешеві кредити, які ми можемо отримувати за ставками до 2% річних в іноземній валюті, – каже експерт, – Проте, так видається, що цього року це джерело “пересохло”. Шанси отримати бодай один транш позики від Міжнародного валютного Фонду мінімальні. А на МВФ дивляться й інші – зокрема, Світовий банк та Євросоюз. Грошей вони, мабуть, теж не дадуть. Або позичать мінімальні суми”. Таким чином, за прогнозами пана Козака, із цих джерел Україна до кінця року отримає щонайбільше $1 млрд. Що неспівмірно з дефіцитом, який треба покрити.
2. Розміщення Україною цінних паперів – євробондів – на міжнародних фінансових ринках. “Ситуація відносно сприятлива. Рейтинги України, звісно ж, низькі, але шанс залучати фінансовий ресурс десь під 8% річних є. Раніше, коли МВФ надсилав на ринок позитивні сигнали, позичати у євро можна було дешевше. Зараз сигнали, скоріше, негативні. Тому ставка буде вищою”, – прогнозує Тарас Козак, який оцінює обсяги можливих запозичень у $2 млрд.
3. Справжній (не створений штучно через цільове рефінансування банківської системи) внутрішній попит на ОВДП. Президент Інвестгрупи “Універ” констатує: “На жаль, він зменшується. Мінфін змушений підвищувати ставки, щоб зацікавити інвесторів. Але це не завжди допомагає. Одна з причин – перманентна девальвація гривні, яку інспірує Національний банк. Хоча жодних фундаментальних причин для знецінення нацвалюти немає, НБУ сам штовхає долар угору. За таких умов позичати у гривнях в середині країни дуже складно. Хоча банківська система надзвичайно ліквідна і гроші там є, фінустанови шукають інші варіанти заробітку”.
4. Залучення коштів від Національного банку (переважно, через грошову емісію). “Глибина цього джерела – безкінечна. НБУ може “влити” хоч мільярд, хоч 100 мільярдів, хоч трильйон гривень. Але це украй небезпечно. Бо з великою ймовірністю призведе до катастрофічних для країни наслідків. З останніх прикладів – 2015 рік. Коли наприкінці 2014-го цим джерелом активно користувалися – тому що були активні бойові дії, тому що треба було платити Росії за газ... Надрукували кілька сотень мільярдів. І у 2015-му отримали величезну девальвацію, шалену інфляцію та інші проблеми. Якщо повторимо, матимемо те ж саме”, – застерігає пан Козак.

Загалом, за його підрахунками, завдяки першим трьом джерелам Україна зможе до кінця року позичити до 100 мільярдів гривень (в еквіваленті). Якщо ж ітиметься про “четверте, замасковане під третє” (тобто, про помірну і контрольовану емісію), ця сума збільшиться іще на кілька десятків мільярдів. “Думаю, так зараз і відбувається. Нацбанк рефінансує – переважно, державні банки, – які віддають отримані кошти Мінфіну, купуючи ОВДП. Але понад 100 мільярдів гривень із запланованого після секвестру у квітні 300-мільярдного дефіциту, думаю, погасити не вдасться. А якщо не зберемо усіх запланованих доходів (хоча ситуація із цим більш-менш стабільна), недобір буде ще більшим”, – каже економіст.

При цьому він не вважає ситуацію із недобором 100-120 мільярдів гривень позикових коштів критичною. Адже деякі видатки і після секвестрування, на його думку, залишаються роздутими. До того ж, в Україні завжди у кінці року головні розпорядники бюджетних коштів не встигають зробити усі необхідні запити. Відповідно, фінансування окремих статей майже безболісно переноситься на наступні роки.

“Головне, що затримок із виплатою зарплат і пенсій не буде. Заощаджуватимуть на інвестиційних проєктах, частину з яких і так згорнули через коронавірус. Тобто секвестру – як офіційної дії (через рішення Верховної рРади), – у 2020-му, мабуть, вдасться уникнути”, – заспокоює Тарас Козак.

Владислав Обух, Київ