Василь Крилас, гендиректор ДП «Завод ім. Малишева»

Днями в «Укроборонпромі» заявили: державне підприємство «Завод ім. Малишева», яке вже практично 10 років перебуває у стані банкрутства, має неабиякі перспективи, у середині травня завод отримає аванс на нове замовлення, зможе повністю погасити зарплатну заборгованість і стабільно працюватиме протягом наступного року. Ба більше, говорилося, що цьому підприємству оборонки, яке зірвало купу контрактів, знову почали довіряти іноземні замовники. 

Тож про те, як переконували потенційних клієнтів націлити свій погляд на «Завод ім. Малишева» і чи справді ми побачимо його відродження, Укрінформ розпитав генерального директора підприємства Василя Криласа.

Забігаючи наперед: усю нашу розмову з Василем Дмитровичем ми проведемо на ногах. Уперше та ексклюзивно для агентства керівник стратегічного підприємства покаже абсолютно нові ділянки виробництва, найсучасніше унікальне обладнання, придбане за останній рік, а також процес виготовлення надскладних деталей танкових двигунів і корпусу майбутнього «Оплота», який ЗМІ охрестили «танком для параду». Без перебільшення, ми побачили, як на «Малишева» уживаються минуле та майбутнє, комп’ютерне управління та досвід старожилів.

ХОЧЕМО ПОЗБУТИСЯ МАЙНА, ЯКЕ НЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ

На головній прохідній заводу нас зустрічають представники пресслужби та охорони, з ними йдемо до бюро перепусток, і вже за кілька хвилин – після перевірки документів і офіційного «добра» на фотозйомку – проходимо на підприємство, де зустрічаємося з директором. З двору на машині вирушаємо на окрему територію – агрегатний майданчик. Там виробляють танкові двигуни, і це наш перший пункт призначення. Поки їдемо вулицями міста, починаємо розмову.

- Василю Дмитровичу, спитаю про ваш шлях в «оборонку». Директором «Малишева» працюєте другий рік. А до того?

- У 2019 році мене запросили на роботу в «Укроборонпром», був радником заступника гендиректора з виробництва, а згодом змінив його на цій посаді. Наприкінці листопада 2019 року взяв участь у конкурсі на посаду директора «Заводу ім. Малишева». Я – харків’янин, хотілося бути ближче до родини, бо все-таки робота в Києві створювала певні незручності. Пройшов конкурс – і з 9 січня 2020 року очолюю завод.

За освітою я інженер-механік. Починаючи з 1991 року, на харківському «Турбоатомі» пройшов усі сходинки – від інженера-технолога 3-ої, найнижчої, категорії до начальника виробництва. У 2006 році мене запросили на роботу на завод «Електроважмаш». Там працював 10 років із перервою – певний час очолював «Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод». Скажу, що це був дуже корисний досвід, бо управління державними підприємствами та приватними дещо відрізняється.

- Це ви м’яко висловлюєтеся. Напевно, не «дещо», а дуже сильно?

- Швидкості прийняття рішень, спрощених механізмів, звичайно, не вистачає. Зараз у Верховній Раді є законопроєкт «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (№3822), він уже пройшов перше читання. Ми дуже на нього очікуємо, бо там прописана і швидка реалізація надлишкового майна, і залучення інвесторів.

Крім того, ми очікуємо ухвалення змін до Кодексу з процедур банкрутства, бо зараз у ньому не прописані особливості підприємств. Передбачено, що керівником санації може бути лише арбітражний управитель. З усією повагою до інституції, професії, але арбітражний управитель – як правило, людина з економічною чи юридичною освітою. І основна задача управителя – задовольнити вимоги кредиторів, і так він діє. А після цього підприємства вже може не існувати.

Але в нас же зовсім інша історія. Ми не можемо зупинятися, нам треба працювати, щоб вийти зі стану, в якому завод уже дуже давно. План санації, який ми закінчуємо і скоро будемо погоджувати з «Укроборонпромом», передбачає, що левова частка коштів, які ми заробимо виробничою діяльністю, направлятимуться на погашення кредиторської заборгованості. Тому управляти санацією має людина, яка розуміє виробництво.

- Яка роль заводу відводиться в реформованому «Укроборонпромі»?

- Як ви, напевне, знаєте, буде створюватися бронетанковий холдинг, у який увійде понад 20 підприємств, і «Малишева» якраз буде тим підприємством, що виготовлятиме продукцію серійно. У будь-якому разі, завод залишиться в державній власності на 100%.

- Щодо згаданого плану санації...

- Є план реструктуризації заборгованостей, укрупнення виробництва. Нам не потрібні всі наявні площі: завод будувався під виробництво 800-900 танків на рік, а такими об’ємами і весь світ разом, думаю, не виготовляє. Ті компактно розміщені потужності, що в нас будуть, повністю забезпечуватимуть потреби нашої армії й спецекспортерів.

- А яка взагалі територія заводу і чого саме хочете позбутися?

- Територія дуже велика. Площа разом з об’єктами, розташованими в області, – понад 200 гектарів. Цю інфраструктуру треба зберігати, обслуговувати, охороняти. І значна частина просто непотрібна, бо не експлуатується і ніколи вже не буде. У нас 9 будівель, деякі навіть не на території заводу, що просто стоять, сиплються.

- А що ж було поза територією заводу?

- Якісь склади, навіть магазин. Намагаємося здати в оренду, але воно в таких місцях, що нікому це не потрібно. І ці будівлі стоять на землі, за яку треба сплачувати. Маємо 36 млн грн земельного податку на рік, це майже сума зарплатного фонду на місяць! Цього року ми налагодили зв'язок із міською владою: розраховуємо, що матимемо пільгу на землю. Чекаємо, що питання винесуть до сесійної зали і міські депутати нас підтримають.

НАШ ДВИГУН – УНІКАЛЬНИЙ, ПЕРЛИНА!

Заїжджаємо на територію і йдемо до цеху, де виготовляють танкові двигуни 6ТД1 і 6ТД2 – це 1000 і 1200 кінських сил відповідно, розповідає на ходу директор.

- Це наша унікальна продукція. Дана партія – для Пакистану. Як нещодавно сказав керівник делегації від замовника: «Ваш двигун – перлина серед двигунів у світі». І це справді так. Китайці все намагаються його повторити! Також маємо контракт і для нашої армії – на двигуни в межах модернізації танків Т-64 «Кедр», яку ми робимо разом із Харківським бронетанковим заводом.

- У якому загалом стані приймали підприємство?

- Ви знаєте, що вже багато років воно знаходиться в стані банкрутства. Я прийшов на завод, коли загальна кредиторська заборгованість перевищила 1,8 млрд грн. Почали аналізувати ситуацію, насамперед – наявні контракти. Різна була ситуація, але головне, що по більшості – до 80% коштів уже було отримано. При цьому за деякими договорами, як кажуть, ще й кінь не валявся – ні матеріалів, ні комплектуючих, нічого не запускали взагалі у виробництво, а грошей уже нема! І всі ці контракти прострочені, що тягло нові штрафи.

Комісіонером за всіма цими договорами був «Укрспецекспорт», тож поїхав з документами до його очільника Вадима Ноздрі. Розбираємо цю «картину», і він говорить: «Та це ж піраміда!». Понад 400 млн грн проавансовано, і вони ніяк не підтверджені, немає готової продукції на складах.

- Куди ж поділися ці гроші?

- По завершенню року роботи ми зробили такі прості розрахунки: порівняли суми, які надходили на рахунки в 2019 та 2020 роках, та на скільки мільйонів гривень було виготовлено продукції у ці роки. І що ми побачили? У 2019-му, щоб виготовити продукції на 1 млн грн – витрачали 1,35 млн. Можна було так працювати? Так, і премії платити. А торік ми товар на мільйон робили за 660 тисяч! І я дуже вдячний нашим кредиторам, в основному це постачальники матеріалів і комплектуючих, від яких ми вчасно все отримували, і з якими обов’язково розрахуємося. Вони з розумінням ставляться і чекають. А чекати залишилося недовго, бо в першій половині травня ми отримаємо авансування під нові контракти, зайде дуже вагома сума, і ми зможемо увійти і в ритм стабільної роботи, і погасити зарплатну заборгованість, на тривалий період забезпечити зарплатний фонд і виконати зобов’язання за договорами.

І, повертаючись до запитання, куди поділися гроші? Були витрачені. Ось так жили, так вели діяльність. Тому був збиток за 2019 рік – мінус 420 млн.

- То як вже вдалося виготовити продукцію за простроченими контрактами?

- Дав завдання службі постачання порахувати, скільки матеріалів і запчастин потрібно, щоб закрити всі замовлення. Вийшло, що коли все закупляємо, грошей вистачить на 2 місяці зарплатні, а виробляти ж треба цілий рік! Домовилися з керівником «Укрспецекспорту», що вони продовжать фінансування за контрактами у рамках тих 20%, які залишалися, а я щомісяця буду звітувати, що зроблено. Тобто було так, що ми отримували на місяць 50-60 млн, а продукції треба віддати на 100-120 млн. І до кінця 2020 року ми вийшли з цієї «історії», закрили оті 400 млн продукцією. Навіть кредиторську заборгованість вдалося зменшити на 80 млн. Бралися за будь-які нові замовлення, бо ми б не витягнули. Наприклад, з Житомирським бронетанковим заводом підписали контракт на постачання 25 комплектів гусениць. За свої оборотні кошти нам вдалося виконати контракт на ремонт за технічним станом танків «Булат». Я наголошую, що за свої, бо Міністерство оборони, згідно з законодавством, не може авансувати підприємства, що вже мають перед ним заборгованість. Ми навіть зробили більше, ніж передбачалося, бо вдалося зекономити.

- А COVID-19 як вплинув на торішню роботу?

- Усі наші контракти передбачають, що продукція приймається інспекцією замовника на території підприємства. У 2020 році до нас не приїздили, бо були перекриті кордони. Продукція накопичувалася на складі, і грошей за неї ми не отримували. Зараз ситуація кардинально змінилася. У лютому близько 30 інспекторів від замовників працювали одночасно. Все прийняли. У березні ми відвантажували продукцію. І за перший квартал року загалом маємо реалізацію більш як на 470 млн грн. І в нас амбітні плани на цей рік: збільшити кількість виробленої продукції на 30% і більш як у 2 рази її реалізацію.

НЕПОРОЗУМІННЯ З ПРОФСПІЛКОЮ ВИЧЕРПАНО

- Днями на брифінгу ви говорили, що в межах санації, реорганізації буде введений і новий принцип оплати праці. Який?

- Наприклад, виготовляє працівник за зміну 5 деталей і не має ніякої мотивації робити більше, бо все одно отримає фіксований оклад. Я хочу змінити цю форму оплати праці, щоб працівники отримували оплату в залежності від виробітку. Для цього нам із профспілками треба напрацювати колективний договір.

- А яка середня зарплатня на підприємстві?

- Виробничі спеціальності – близько 11,6 тис. грн. Це вище, ніж у середньому по Харківській області, але все одно мало. Моя мрія, щоб у нас була зарплатня, найвища в регіоні, щоб люди дорожили роботою і впевнено почувалися.

- Наразі основна маса працівників – люди пенсійного віку?

- Відсотків 40% – так. Звичайно, це дуже багато. І скажу відверто, є спеціалісти справді незамінні. Ми зараз розглядаємо програми, які б дозволили залучати молодь. Але нам треба пройти ось цей період, поки вийдемо на стабільний режим роботи. І вже тоді набирати молодих людей, яких будуть навчати досвідчені працівники. Будемо мотивувати й учнів, і тих, хто візьметься навчати. Я впевнений, що захочуть повернутися і працівники, які раніше звільнилися.

- Заступник голови «Укроборонпрому» Ігор Фоменко сказав, що не всім подобається відновлення роботи «Заводу Малишева», зокрема, й Росії. І йдеться не лише про відкриту конкуренцію продукції, а й про інформаційну війну, на яку треба зважати. Він зазначив, що особливо наголосив на цьому під час зустрічі з членами профспілки, котрі звернулися до президента з вимогою «запобігти знищенню підприємства». 

- Ось цей період, починаючи з Нового року, справді складний. Ми вже вичерпали всі можливості, всі ресурси, тому вкотре постала проблема з виплатою заробітної плати. І виникла напруга, негатив. У соцмережах пішла певна хвиля нагнітання, критика. З працівниками говорив я неодноразово. І була зустріч із колективом Ігоря Фоменка та Олександра Черниша, голови Профспілки працівників оборонної промисловості України. Я дуже вдячний колективу за терпіння. Люди розуміють, люди хочуть працювати, і робота буде.

- Ця історія з двома заводськими профспілками дещо дивна. Два протилежних за змістом листи до президента. Одні – за вас, інші – проти. 

- Діяльність двох чи більше професійних організацій законом не заборонена. Коли я прийшов на роботу, дві профспілки, які мали приблизно рівну кількість членів, уже існували більш як рік, хоча, чесно кажучи, це новий для мене досвід. Постійно якийсь рух, пишуться заяви, виходять, вступають, переконують. З одного боку – конкуренція…

- А з другого – якийсь «броунівський рух» на стратегічному підприємстві й гучні заяви.

- Так, на жаль. За великим рахунком, для іміджу підприємства це недобре. Відкритий лист до президента якраз у часі наклався на приїзд іноземної делегації, причому такої, що йдеться про боротьбу за замовлення саме між нами та Росією.

- То це вже схоже на якусь інформаційну кампанію? Свідомо чи несвідомо…

- Ми можемо тільки додумувати. Ніяких фактів я не маю. На сьогодні всі непорозуміння вичерпано. 15 квітня ми з головою профкому підписали спільне рішення, згідно з яким він відкликає свої вимоги до «Укроборонпрому» щодо мого звільнення, а я – позовну заяву з суду щодо захисту ділової репутації. Так що дві профспілки, я вважаю, як права та ліва рука – обидві потрібні. І там, і там – наші працівники, а люди в нас дійсно дуже хороші й професійні.

- Ви доволі спокійно реагуєте на критику.

- Мені інколи закидають, зокрема, що в цехах холодно. Але дивно, що це пише в Фейсбуці людина, яка працювала головним інженером на підприємстві саме в той час, коли віддається наказ відімкнули цехи від котельних, а потім і взагалі котельні порізати. Ну, і як це сприймати? Я за рік таке відновити не в змозі – чарівної палички не маю.

МОДЕРНІЗУЄМОСЯ ПІД СЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО «ОПЛОТІВ»

Рухаємося на іншу ділянку. Заходимо в приміщення, де монтують комп’ютеризований стенд для випробувань двигунів. Придбали його за кошти, отримані за державною цільовою програмою модернізації виробництва. Вона розрахована на 2019-2024 роки.

- До кінця літа ми запустимо цей стенд, – каже Василь Крилас. – Двигун проходить 4 етапи стендових випробувань. І тут же замовники прийматимуть продукцію. Старі стенди настільки морально застаріли… Загалом у нас уже встановлено нового обладнання на більш як 18 млн доларів. Ми нарощуємо можливості, щоб бути готовими виготовляти «Оплоти» для нашої армії.

- До речі, про «Оплот». Нещодавно ви приймали делегацію з Єгипту. Є перспектива замовлення танків?

- Ми показали їм наші виробничі можливості, а другого дня на полігоні – можливості танка. І на тому ж тижні ми демонстрували «Оплот» ще одній країні близького Сходу. Стріляли з усіх видів озброєння. Практично стовідсоткові попадання, дуже хороша динаміка-швидкість, подолання перешкод. Усі залишилися задоволеними, під враженням. Я можу сказати, що дуже серйозно нас розглядають. Наш конкурент – російський Т-90. Але я сподіваюся на підтримку держави в перемовинах на найвищому рівні, й зазначу, що велику роботу проводять наші спецекспортери. Тож сподіваємося.

Далі рухаємося до нових верстатів із програмним управлінням. Таких на заводі вже до двох десятків.

- Кожен із них заміняє 5-7 одиниць старого обладнання, – розповідає гендиректор. – На цих верстатах виготовляються найважливіші й найскладніші деталі двигунів. Наприклад, маємо таке унікальне обладнання як електроерозійні верстати. Вони працюють за принципом випалювання. Зрозуміло, що на старих станках – такої якості та точності просто неможливо досягти. Маємо новий просочувальний комплекс, що теж покращило наші вироби. Зараз покажу вам іще одну ділянку – ще рік тому там було голе місце. Гроші на обладнання нам держава дала, а сам майданчик – підлогу, стіни – власними силами облаштували. І це при дефіциті коштів, про який ми вже говорили, але викроювали, не зупиняли і цей напрямок, бо модернізація – наше майбутнє...

Далі – ще одна абсолютно нова ділянка, яка ще будується. Частина обладнання вже встановлена, постачальники його налагоджують, під деякі верстати готують місце. Два станки – для виготовлення циліндрів і шліфувальний – замінюють роботу 45 старих. Особливу увагу директор звертає на італійського «монстра» вагою 28 тонн. До цеху його затягли з третьої спроби, нарешті знайшовши підхожі машини та пристрої. Власне, тягнули 3 доби – по метру на годину. Станина цього верстата зроблена з каменю, тож не розширюється при перепаді температур і забезпечує виготовлення, як наголошує директор, «ідеальної» деталі.

- Без перебільшень, унікальний шліфувальний станок, – пояснює Крилас. – Таких у Європі – всього 3 і 19 – у світі. Тут проводиться кінцева обробка колінчастого вала. Тиждень тому в нас були представники виробника цього обладнання, ми закінчили тестові деталі та зробили контрольні заміри. Все просто чудово.

Прямуємо через стару виробничу ділянку далі. Тут нелюдно, але певні роботи ведуться.

- Усіх старих верстатів хочете позбутися?

- Більшості. Сучасне обладнання не тільки підвищує продуктивність заводу. Зараз щотижня додаються у виробництво нові позиції, які раніше нам треба було замовляти на стороні. Ось іще одна нова ділянка. Ці станки працюють у дві зміни. Бачите, тут молоді хлопці заправляють. На цьому обладнанні обробляються дуже складні деталі – корпус масляного відцентрового фільтра, корпус нагнітача. Навіть на цих надсучасних верстатах виробничий цикл триває 2 тижні, при тому що станок повністю автоматизований. Завдяки новому устаткуванню ми інозамовникам і доводимо нашу виробничу спроможність.

...Заходимо у маленьке приміщення, наче лабораторію. Одна з машин, що трохи нагадує медичний апарат, насправді призначена для коректування інструментів з точністю до мікрона.

Наша «екскурсія» майже завершилася, їдемо до останнього пункту призначення — у зварювально-складальний цех, де роблять замовлений «Укрспецекспортом» «Оплот».

ТАНКИ ЗА БУКЛЕТОМ НЕ ПРОДАЮТЬ. ПОТРІБЕН ЗРАЗОК

- Скільки треба щомісячно заводу виробляти продукції – двигунів чи, будемо сподіватися, танків, щоб виходити хоча б у мінімальний «плюс»?

- Танки – це ідеальний варіант, тому що рівномірно завантажуються роботою всі цехи. Оскільки ми зараз виготовляємо двигуни та запчастини, агрегатники мають дуже багато роботи. І за найближчими контрактами, які ми підпишемо – на 66 двигунів, а потім ще на 36, і ще на 36 – матимуть  величезну завантаженість. Інші цехи, на основному майданчику, роблять запчастини на Т-80УД – катки, дахи моторно-трансмісійних відділень. І цього буває замало. Звичайно, краще, коли є замовлення на танк. Хоча б один на місяць, а краще 3-5. Тоді б і додатково людей на роботу треба було набирати.

Я хочу сказати, що довіра інозамовників повертається. Що я чув? Спершу: «Ви нас покинули, підвели», бо замовлення ж усі були зірвані в попередні роки. І це було неприємно вислуховувати. Але наразі є зворотний зв'язок, нам сказали: «Так, ви від слів перейшли до діла». І всі домовленості ми виконуємо. Зараз, за даними «Укрспецекспорту», на бронетанкову продукцію розігрується 12 лотів приблизно на 150 млн доларів, і в нас дуже великі шанси перемогти.

- Багато вже галасу довкола замовленого «Укрспецекспортом» «Оплота». Що лише один та ще й дешевший, бо лише «для параду». То що ж із ним не так?

- Та ми були б горді й щасливі, коли б наш танк проїхав по головній вулиці країни на День Незалежності. Це було би просто супер! А робимо ми його для себе, щоб можна було демонструвати готову машину потенційним покупцям. Хоче країна купити: запросили виробників, полігон, однакова траса, чия машина краще пройде, краще відстріляється, у того й замовлять. Наявна машина, зроблена в попередні роки і котру ми показуємо іноземцям, у цьому році буде відвантажена замовникам. І все, в нас нічого не залишиться. Тому й було прийняте рішення виготовляти «Оплот». Ну, не торгують танками за буклетом!

- А щодо його ціни?

- Це буде найсправжнісінькіша бойова машина, краща з кращих, зразково-показова. Справді дещо дешевша, але тільки тому, що практично всі наші партнери-комплектатори пішли нам назустріч і майже за собівартістю, з мінімальним прибутком, поставлять продукцію.

Над «Оплотом» заводчани працюють із кінця лютого. Ми побачили, як на механічній ділянці, робиться корпус танка. На вже звареній із броні башті майбутньої машини робляться конструктивні отвори. Директор коментує процес.

- Тут чеське обладнання, встановлене за радянських часів. Але воно доволі хороше. І на ньому працюють професіонали. Це не для випускника інституту. Потрібен досвід танкобудування.

Крім «Оплота», на ділянці спільно з Харківським бронетанковим заводом виконують замовлення Міноборони на модернізацію 12 машин «Кедр Т64БМ2».

- Торік повідомлялося, що в майбутньому наша армія матиме на озброєнні модернізовані Т-64 та «Оплоти». Робота над «Крабом» і «Бастіоном» на якому етапі, коли може початися виробництво цих машин?

- Це життєво важливі для нас проєкти. Міністерство оборони, дуже дякуємо їм, профінансувало ці дослідно-конструкторські роботи, які проводить КБ ім. Морозова, бронетанковий і наш заводи. Коли почнеться виробництво, долучаться ще до двох десятків підприємств, що постачатимуть пристрої, вузли, які раніше купувалися у країни-агресора.

Маємо виготовити два дослідні зразки наступного року, а я хочу, щоб почали вже в кінці поточного року, і на кожній нараді всім кажу: «Давайте швидше почнемо!». І потім Міністерство оборони, як нам пообіцяли, буде замовляти мінімум по 10 машин щороку.

- Ви особисто впевнені в перспективі?

- Упевнений! У нас справді дуже хороші перспективи на багато років уперед. У 2021 році ми виготовимо продукції на 1 млрд 560 млн грн. Це якраз продукція з високою доданою вартістю, бо йдеться про повністю власне виробництво, починаючи від заготовок, руди, феросплавів, металопрокату, закінчуючи готовим виробом. Ми впевнено дивимося у майбутнє, на відміну від деяких підприємств, які були набагато успішнішими протягом останніх 20 років.

Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського