Опалювальний сезон-2021: як в умовах децентралізації не отримати «тепловий удар»

Місцева влада віднедавна отримала всю владу над виробниками тепла. Але без держконтролю це може обернутися проблемами в новому опалювальному сезоні

Днями один із найбільших постачальників газу компанія «Нафтогаз Трейдинг» (входить до групи НАК “Нафтогаз України”) звернулася до теплокомуненерго (ТКЕ) та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) з власними котельнями з проханням прискорити подання відповідних заявок або активізувати пошук альтернативних постачальників газу. “Місцевим органам влади та іншим власникам підприємств теплопостачання важливо вчасно ухвалити всі необхідні рішення та взяти на контроль контрактування обсягів газу, необхідних для своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону. Станом на кінець серпня трирічні угоди на постачання газу з «Нафтогаз Трейдингом» уклали 493 виробники тепла. Це приблизно 45% підприємств, що отримували газ від Нафтогазу в попередньому опалювальному сезоні. Нагадаємо, курс на децентралізацію, що передбачає передачу ресурсів і повноважень на місця, запустив також процес переходу "тепловиків" у відання регіонів. І тепер саме від влади на місцях залежить те, наскільки активно будуть готуватися тепловики до холодного сезону, вчасно закуповуючи енергоресурси, та наскільки адекватними будуть тарифи на тепло і, відповідно, розрахунки споживачів. Укрінформ проаналізував можливі наслідки такої “вольниці”.

Децентралізована воля: і хочеться, і колеться

Виробники тепла до недавна мали два центри впливу. По-перше, це керівники місцевих органів влади, які підписували контракти з директорами ТКЕ. По-друге, це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, яка встановлювала тарифи на тепло для половини (за обсягами реалізації) суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання. Курс на децентралізацію, що передбачає передачу ресурсів і повноважень на місця, запустив процес переходу "тепловиків" у відання регіоні і в липні цього року тарифоутворення в комунальній сфері та плани розвитку ТКЕ передано на місцевий рівень. “Повноваження щодо формування тарифів на теплопостачання передано на місцевий рівень постановою НКРЕКП «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 9 червня 2021 року» – уточнили Укрінформу в Міненерго.

Певний час регулятор залишав за собою контроль лише над 28 великими підприємствами з обсягом річного виробництва понад 170 тис. Гкал з наявних у країні майже 650 ліцензіатів. На сьогодні у сфері відповідальності НКРЕКП залишається виробництво тепла лише на ТЕЦ, ТЕС, АЕС і когенераційних установках.

Однією з умов перебування під пильним оком комісії було оснащення ТКЕ на 90 відсотків вузлами комерційного обліку теплової енергії. Тому, щоб уникнути надмірної уваги центрального органа, деякі компанії йшли на хитрість. У Києві, наприклад, показник оснащення лічильниками тепла раптом знизився, що дало можливість уникнути комунальній компанії Київтеплоенерго “юрисдикції” комісії та перейти до більш лояльної підприємству міськдержадміністрації.

Але запаморочення від волі швидко минуло. Виявилося, що тема виробництва тепла глибоко специфічна. Аналізувати тарифи тепловиків на предмет відповідності витратам на місцях просто нікому. Фахова дискусія залишилася в стінах НКРЕКП.

У деяких випадках регулятор був своєрідним запобіжником від ризикових операцій тепловиків, які лягали в кінцевому підсумку на тариф. Наприклад, купити втридорога якесь обладнання було практично нереально – НКРЕКП просто б не пропустив таку інвестпрограму ТКЕ. Рішення НКРЕКП по тарифах проходило кілька слухань з широким колом обговорення. Що буде зараз, коли вся влада над стратегічними комунальними підприємствами перейшла в одні руки?

У ситуації, коли місцеві органи влади мають необмежені можливості управління ТКЕ і в них, швидше за все, знайдуться аргументи для тиску на державу, якщо в опалювальний сезон щось піде не так, розумно не доводити справу до крайнощів, а спробувати відновити систему стримувань і противаг. Можливо, є сенс повернути регулятору функцію контролю за інвестиційними програмами теплокомуненерго – за їх формуванням, і, найголовніше, виконанням. Галузі від цього гірше точно не буде.

Тим більше, що принцип "як з очей – так і з думки" щодо держави і ТКЕ не спрацює. Уряду все одно доведеться повернутися до розробки стратегії розвитку теплового господарства. Інакше численні аварії на теплотрасах ніколи не припиняться.

Теплове господарство: за рахунок чого тримаємось

Теплове господарство України наразі живе тільки завдяки тому, що при СРСР промислові об'єкти будувалися з подвійним запасом міцності – при нормативному терміні 25 років, вони можуть працювати й півстоліття. Але і цей резерв вже добігає кінця. Сьогодні в українському тепловому господарстві, за оцінкою експертів, потребує заміни 70-75% обладнання. Показовим є приклад Білої Церкви, де у реконструкцію тільки основної мережі теплового господарства міста необхідно вкласти близько 500 млн грн. Це в 1,7 раза більше річного обсягу інвестицій всіх 28 виробників тепла, які до недавнього часу звітували НКРЕКП.

У масштабах країни необхідний інвестиційний ресурс оцінюється в понад 100 млрд грн. Фахівці наводять приклад Білорусі, де щорічно ремонтують не менше 3% тепломереж. У нас цей показник в рази менше. З такими темпами країні знадобиться не менше сотні років, щоб замінити радянську спадщину. Однозначно, попросити скинутися на нові труби споживачів не вийде – за рахунок тарифу зібрати такі кошти нереально.

Були спроби муніципалітетів залучати зовнішнє фінансування. Але довга процедура держгарантій, складні умови від банків, відсутність фахівців, здатних підготувати інвестиційний проект, не дозволили поставити цю схему пошуку грошей на потік.

Ще одна проблема – люди і матеріали. Знайти хорошого зварювальника в Україні важко. Молодь не горить бажанням, а бувалі працюють переважно в Європі.

Але найголовніше, відсутнє розуміння, що міняти і де. Міста, у яких є перспективні схеми теплопостачання, можна перерахувати по пальцях. Як правило, ніхто не планує модернізацію, враховуючи фактичне споживання тепла і скорочення профіцитних потужностей. А дарма: грошей освоюється менше, зате не потрібно нести додаткові витрати і перекладати їх на споживача.

На рівні міста необхідно єдине розуміння ситуації. В усякому разі, проекти з підвищення енергоефективності житлового фонду і реконструкції тепломережі повинні бути узгодженими. Як і тарифна політика та контроль над процесом укладання контрактів з постачальниками енергоресурсів. Відсутність якого приведе як мінімум до соціального напруження в тому чи іншому регіоні.

Тарифна головоломка на місцях

Нинішній опалювальний сезон стане серйозним викликом для регіонів, адже передача “теплової” влади відбулася в не дуже зручний час. Тарифи на тепло давно не змінювалися. І навіть ті, які НКРЕКП переглянула в грудні 2020 року, не застосовувалися через відсутність схваленого Кабміном проекту публічного договору, на який повинні перейти споживачі, згідно із законодавством про ЖКГ. Документ очікують до початку опалювального сезону-21/22.

На сьогодні 70% у тарифах ТКЕ становить вартість енергоресурсів. Ціна газу в ньому закладена поки на рівні 5375 грн без ПДВ за тисячу кубометрів. З червня 2021 року основний обсяг цього палива, яке витрачається на потреби населення, можна купити за трирічним контрактом у компанії "Нафтогаз Трейдинг", але вже за ціною 6180 грн за тисячу “кубів”. Тобто через підвищення ціни газу тариф може піднятися максимум на 10%.

Хоча ціни на газ на світових ринках вже б'ють рекорди. Наприклад, газ на Українській енергетичній біржі за рік подорожчав на 290% – до 15 000 грн за тис. куб без ПДВ.

Загалом цього року прогнози щодо вартості тепла невтішні – очікується серйозне її підвищення. Чиновники на місцях називають різні цифри: від 36% в Полтаві до 70% в Тернополі. Звідки такий приріст? По-перше, зросли ціни на паливо та його транспортування. По-друге, значно зросли і інші складові витрат, наприклад, зарплата, на яку припадає близько 15% у тарифі. Нарешті, зниження відпуску тепла споживачам, приміром, через відмови від централізованого опалення, також відбивається на розцінках: витрати ті ж, а доходи менші.

Але головне питання не в тарифі, а в готовності місцевої влади фінансово брати участь у тарифній реформі. І продумувати варіанти фінансової підтримки ТКЕ в періоди касових розривів. Відповідь у них одна: немає грошей в місцевому бюджеті, нехай думає держава.

«Якщо враховувати поточні ціни на газ, його транспортування, вартість електроенергії, води, мінімальну заробітну плату та інше, то тарифи на постачання тепла та гарячої води треба підіймати на 50-60%, аби привести їх до економічно обгрунтованого рівня. Але більшість споживачів будуть не в змозі оплачувати такі рахунки, і ми будемо мати величезну проблему неплатежів і тарифні майдани», – коментує ситуацію радник директора «Полтаватеплоенерго» Євген Палєнка.

За його словами, у цієї проблеми глибоке коріння. «Вона потребує фахового обговорення і розуміння ринкової ціни на газ в Україні та наявності так званого примусового споживання газу через систему ТКЕ. Останнє означає, що споживач в переважній більшості не може регулювати, скільки тепла йому потрібно, а отримує середній рахунок за загальними витратами ТКЕ. Крім того, у цій ситуації котельні мають подавати значно вищу температуру теплоносія до найближчих будинків, аби забезпечити необхідну якість послуг об'єктам на периферії. Вихід тут полягає у створенні індивідуальних теплових пунктів. Вони є частиною централізованого теплопостачання та дозволяють позбутися її головних вад», – пояснює представник галузі.

Євген Палєнка переконує, що через низьку платоспроможність, населення сьогодні невзмозі сплачувати за газ більш ніж 200-250 доларів за тис куб м (6-8 тис. грн), а промисловість – більш ніж 300-350.

«Щоб уникнути серйозних проблем восени, на мою думку, можна підняти тарифи на опалення та постачання теплої води на 10-15%. При цьому треба компенсувати ТКЕ різницю у тарифах. Джерело – надходження до центрального та місцевих бюджетів коштів видобувних компаній, що значно збільшаться з огляду на зростання світових цін на газ. Частину цих коштів необхідно направити на модернізацію підприємств ТКЕ: на реконструкцію та автоматизацію котелень, заміну труб, перспективні проекти. Приміром, в Полтаві є ідея побудувати завод з утилізації сміття, що виготовлятиме альтернативне паливо для системи теплопостачання та гарячого водопостачання в місті», – каже радник директора «Полтаватеплоенерго».

Плани й графіки на шляху до опалювального сезону

Уряд вже подумав – забезпечив газ для виробників тепла за вигідною схемою, пропонуючи довгострокові контракти на закупівлю газу.

Як повідомили Укрінформу у Міністерство енергетики, відомство розробило “План заходів з підготовки об’єктів паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства України до осінньо-зимового періоду 2021/22 року та його проходження”, схвалений розпорядженням уряду від 09.06.2021 № 586-р.

Серед ключових пунктів Плану заходів, зокрема, таке:

• накопичення обсягів вугілля та резервного палива (мазуту) відповідно до затвердженого Міненерго графіка накопичення вугілля та резервного палива;
• закачування природного газу до газосховищ в обсязі не менше 17 млрд м³;
• виконання планових ремонтних робіт генерувального обладнання електростанцій та теплоелектроцентралей відповідно до затвердженого Міністерством графіка, посилення контролю за повнотою та якістю проведених ремонтів;
• створення необхідного аварійного запасу обладнання матеріалів і устаткування для виконання аварійно-відновлювальних робіт на повітряних лініях електропередачі та підстанціях усіх класів напруги.

«На виконання зазначеного плану Міненерго активізує підготовку до успішного проходження підприємствами ПЕК осінньо-зимового періоду 2021/2022 рр. Серед іншого, затверджено новий помісячний графік накопичення вугілля для теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей. Згідно з новим документом, на складах ТЕС і ТЕЦ до початку опалювального сезону має бути накопичено 3046,4 тис тонн вугілля. Це у понад два рази перевищує показник попереднього графіка, яким було встановлено план накопичення вугілля на рівні 1409,1 тис тонн», – йдеться у коментарі пресслужби відомства (детальніше про реалістичність цих планів читати ТУТ).

Також Міненерго планує збільшити обсяг накопичення газу до 19-20 млрд куб. метрів, щоб забезпечити комфортні умови для проходження опалювального сезону. «Додаткові обсяги гарантовано допоможуть уникнути дефіциту газу взимку навіть у разі ймовірних додаткових потреб теплових електростанцій в енергоресурсах», – вважають у міністерстві.

За даними Міненерго, станом на 25 серпня у газосховищах було накопичено понад 17,7 млрд куб. метрів газу.

«Міненерго ініціює та активно бере участь у засіданнях Антикризового енергетичного штабу, де обговорюються стан підготовки підприємств паливно-енергетичного комплексу до роботи в осінньо-зимовий період 2021/22 року та забезпечення фінансової стабілізації ринку електричної енергії на середньострокову перспективу», – запевнили у відомстві.

Тож, у поточній ситуації варто не чекати початку холодів, а на рівні центральної та місцевої влади визначатися зі стратегією розвитку теплового господарства. Експерти впевнені, що своє "Велике будівництво" має з'явитися і в сфері комунального теплопостачання.

Віктор Чорноморець, Київ