Приватизація заводу “Більшовик” відкриває нові горизонти розвитку Києва

Приватизацію колишнього "Більшовика" призначили на 27 жовтня

Перший київський машинобудівний завод – яскрава пам'ятка радянського індустріального минулого, яке не змогло пристосуватися до потреб сьогодення. Застаріле обладнання та закинуті цехи у центрі Києва, судові спори та величезні накопичені борги – саме цим нині живе колишній “Більшовик”.

Державна власність, яка на початку 1990-х років вважалася порятунком від олігархічного дерибану, перетворилась на важкий тягар, що навіки законсервував підприємство у минулому столітті. Фактично, мова йде про величезні руїни минулої слави площею в 46 футбольних полів на київській Шулявці.

Відсутність належного догляду та ігнорування нагальних технічних потреб зробили ПКМЗ абсолютно неконкурентним ані на ринках товарів, ані на ринку праці. Чи не єдиний шанс дати друге життя колишньому гіганту – передати його в руки приватного власника за об’єктивну ринкову ціну.

Для цього Фонд держмайна та приватизаційний радник провели ретельну підготовчу роботу, забезпечили маркетинг та належну оцінку підприємства. Вже 27 жовтня 2021 року відбудеться аукціон з приватизації 100% акцій АТ “Перший київський машинобудівний завод” – перший з великої приватизації.

ВІД КОМУНІЗМУ ДО РОЗРУХИ

За роки неефективного управління “Більшовик” назбирав понад 500 млн гривень боргів, що поставило підприємство на грань повної зупинки. Понад 400 млн гривень – це борги перед державою,, ще 150 млн – перед приватними компаніями.

З понад 20 цехів, що розташовані на виробництві у Києві, лише кілька частково використовуються, тоді як інші були передані в оренду або ж і зовсім пустують. Найновішому станку на заводі аж 38 років, лише 20% обладнання не є аварійним.

Занедбаний технічний та господарський стан заводу не з'явився сам собою за один день, а є наслідком тривалого безсистемного підходу держави до своєї власності протягом 30 років. Державний “менеджмент” або ж просто закривав очі на відверті порушення та розкрадання, або ж докладав до цього й свою руку.

Так сталося зокрема й з 5 будівлями заводу площею 6,4 тис. кв.м, які не без сприяння екскерівництва заводу в жовтні 2019 року абсолютно незаконно перейшли в руки третіх осіб. Лише після того, як ФДМУ ініціювало зміну керівництва заводу та почав судові баталії, справа зрушила з мертвої точки, та вже домігся перемоги по декількох справах у суді, продовжуючи відстоювати інтереси держави!

ПРОТИСТОЯННЯ З КМДА

Окремий негативний епізод в житті заводу – ситуація довкола будівлі цеху №5, про яку вже висловлювалися відомі експерти. Нагадаю, що ця споруда потрібна владі Києва для завершення будівництва Шулявського шляхопроводу, розпочатого в 2017 році, а саме одного зі з'їдів з розв'язки.

Зважаючи на численні судові спори та величезні борги АТ “ПКМЗ”, на все майно та на всі рахунки заводу наразі накладено арешт. В перелік цього майна входить і будівля п'ятого цеху. Єдиний законний спосіб отримати будівлю у власність міста – здійснити її викуп для суспільних потреб за ринковою вартістю.

За планом “Більшовика” та КМДА, до розробки котрого долучився і Фонд, у квітні минулого року відбулась оцінка вартості будівлі. Оцінювач, обраний КМДА, встановив ціну в 240 млн гривень за об'єкт разом з ПДВ. Після цього Київрада мала б ухвалити рішення про звернення з відповідним позовом до суду, який має розблокувати проведення угоди. Та замість пришвидшення процесу та виконання спільно розробленого плану КМДА вдалася до маніпуляцій.

Рішення про викуп досі не прийнято, натомість КМДА поширює фейки щодо оцінки будівлі заводу у 700 млн грн з боку ФДМУ та заводу. У цей час в судах київська влада вимагає провести нову оцінку – не погоджуючись придбати цех на визначеною власним оцінювачем вартістю. Не буду звинувачувати столичну владу в бездіяльності, лише зазначу, що вартість реконструкції шляхопроводу вже зросла з передбачених 600 млн грн до 2 млрд грн.

ЧИМ БАГАТИЙ “БІЛЬШОВИК”

Зважаючи на усі складнощі управління заводом, держава ухвалила єдине правильне рішення у цій ситуації – передати підприємство на приватизацію. Здавалось би, чи може такий об'єкт привабити інвестиції? У Фонді державного майна та в команді приватизаційного радника переконані, що так і наводять цьому кілька важливих аргументів.

У випадку з ПКМЗ новий власник отримає в управління не лише закинуті цехи чи застаріле обладнання. Передусім мова йде про величезну земельну ділянку в 33 га, розташовану в столиці України на правому березі Дніпра поряд з великою транспортною розв'язкою, станцією метро “Шулявська” та усією необхідною інфраструктурою.

Очевидно, що такий об'єкт стане справжньою знахідкою для будівельних компаній. Серед можливих претендентів на ПКМЗ медіа та експерти ринку вже називають KADORR Group, SAGA Development та інвестиційну компанію Dragon Capital. Потенційно, мова йде про конкурентний аукціон з суттєвим підвищенням фінальної ціни.

Замість закинутих аварійних споруд, що приваблюють хіба руферів та інших шукачів пригод, у самому центрі Києва може постати новий комфортний квартал міської забудови з сучасними офісними та житловими будівлями. Врахування потреб жителів району дозволить перетворити величезну білу пляму, якою є монструозні корпуси «Більшовика», на новий центр життя цілого району Шулявки.

УМОВИ ПРИВАТИЗАЦІЇ

За рішенням Аукціонної комісії Фонду держмайна, перша велика приватизація в Україні, як вже зазначалось, відбудеться трохи більше ніж за місяць – 27 жовтня 2021 року, а стартова ціна 100% пакету акцій АТ “Перший київський машинобудівний завод” складе 1,39 млрд гривень.

Як відомо, кожна приватизаційна угода супроводжується переліком вимог, що гарантують захист працівників, збереження виробництва чи інвестиції в розвиток. У випадку з ПКМЗ, що зобов'язаний зробити майбутній інвестор?

1) Зберегти основний напрям виробництва. Завод має продовжити виробляти продукцію й в майбутньому на базі виробничих майданчиків підприємства або перенести перспективне обладнання. Окрім цього, інвестор зобов'язаний вкласти не менше 57 млн гривень в модернізацію виробництва, а частина обладнання, необхідне для ОПК, перейде до підприємств “Укроборонпрому”.

2) Забезпечити соціальний захист працівників. Усі заборгованості по ЄСВ, заробітним платам, звичайним та пільговим пенсіям мають компенсувати працівникам заводу протягом 3 місяців з моменту підписання договору. Також майбутній власник ПКМЗ повинен забезпечити збереження робочих місць та виконання чинного колективного договору.

3) Погасити усі заборгованості підприємства. Мова йде про сплату наявних заборгованостей як перед державою та владою міста Києва (зокрема й за земельним податком), так і перед приватними компаніями та особами. Інвестор зобов'язаний зробити це протягом пів року, а надалі – не допускати появи нових заборгованостей.

У СВІТЛЕ КАПІТАЛІСТИЧНЕ МАЙБУТНЄ?

Фонд держмайна та приватизаційний радник провели ретельну роботу з підготовки об'єкта до приватизації, а також виявлення та розв'язання проблемних моментів у роботі підприємства. Прозорість процедури приватизації, а також перспективи трансформації потужностей АТ “ПКМЗ” мають сприяти залученню широкого кола потенційних учасників на аукціон.

Перетворення непродуктивних активів на продуктивні – головне гасло кампанії з приватизації, яка з початку минулого року вже принесла 5 млрд гривень до державного бюджету. Приватизація державного заводу, який не знайшов свого місця в постіндустріальну еру, може показати, як старі підприємства наповнюються новими змістами завдяки ефективному управлінню приватного власника.

В цьому і є історична роль київського “Більшовика” – відкрити нову епоху масштабних інвестицій в національну економіку.

Андрій Вітренко, депутат Київради, фракція "Слуга Народу", перший заступник міністра освіти і науки України
LB.ua