Перші успіхи й великі плани «Великої Реставрації»
57 об’єктів відновлюють по всій країні в межах проєкту «Велика Реставрація». Не минуло і року (в хорошому сенсі)...
Певно, як і кожен масштабний проєкт, «культурний» напрямок президентської програми «Велике будівництво» спочатку викликав чимало скепсису й недовіри. Дехто з критиків сумнівався, що в підсумку на його втілення знайдуть кошти, хтось чекав на підступи − мовляв, ідеться про відволікання уваги й окозамилювання, які дозволять розікрасти «народні гроші». Одні не вірили в справедливість при визначенні об’єктів для реставраційних капіталовкладень, інші (таких, Слава Богу, небагато) взагалі вважали, що розбудова музеїв та відновлення архітектурних пам’яток не на часі, бо ж треба «щось робити із цінами» й «розбиратися із тарифами»...
Але більшість українців, − особливо, причетних до галузі, − прекрасно розуміли: йдеться про реальний шанс, яким варто скористатися. Свідченням цьому − те, що до першого етапу відбору об’єктів, які претендували на реконструкцію, відновлення й модернізацію коштом держави, подали більше 200 заявок. Спеціальна комісія обрала понад 100 об’єктів для участі у трирічній програмі. 22 з них − для першочергового фінансування у 2021 році. Пізніше перелік «пріоритетів» доповнювали: кожен регіон вносив пропозиції щодо об’єктів, якими місцеві жителі найбільше пишаються і які можуть стати його «туристичними магнітами». Причому, у багатьох випадках вирішальною була думка громад, адже люди брали активну участь в обговоренні об’єктів-претендентів та навіть голосували за них в Інтернеті.
Як наслідок – реставраційні роботи цьогоріч почалися на 57 об’єктах по всій країні. Реалізацію більше десятка проєктів успішно завершено.
Від формули «матеріальне vs духовне = виживання» до «духовне + матеріальне = успіх»
Масштабна розбудова дорожньої інфраструктури по всій країні, з одного боку, позбавила наших співвітчизників купи проблем, пов’язаних із мобільністю, а вітчизняний бізнес − логістичних негараздів і зайвих витрат. Також вона надала спеціальним службам можливість краще виконувати свою роботу − рятувати життя, гасити пожежі, вчасно прибувати на місця злочинів. Проте й привернула увагу до інших «траблів», на які в багатьох випадках давно вже махнули рукою. Поміж них − стан музеїв, історичних пам’яток та об’єктів архітектурної спадщини. Статистика невтішна: більшість нерухомих пам’яток в Україні − 80%, − потребують серйозних реставраційних робіт, майже 30% − в аварійному стані. При цьому досвід багатьох країн − зокрема, Франції, − свідчить: за хорошої промоції й належної інфраструктури (дорожньої, готельної, ресторанної), такі об’єкти можуть не лише самі на своє утримання заробляти, а й місцеву та державну казну поповнювати. Якщо вони, звісно ж (дивимося вище), не «перебувають в аварійному стані». Тобто, вкладаючись в їх відновлення, держава й місцеві громади не тільки збережуть ці пам’ятки для нинішніх і наступних поколінь, а й поступово робитимуть їх надбанням усього людства. Це − про духовне.
Про матеріальне: за оцінками експертів, мультиплікаційний ефект від кожної вкладеної в реконструкцію гривні − від кількох (для міст, селищ і сіл з «нерозкрученими» туристичними магнітами) до кільканадцяти гривень − там, де є об’єкти, відомості про які містяться в усіх путівниках. Плюс очевидна вигода для місцевих жителів та підприємництва, які завдяки розвитку туризму отримають нові робочі місця або зможуть відкрити власну справу (масштабувати чинний бізнес), заробляючи на індустрії гостинності. Це в майбутньому. Але ж чимало вигод громади матимуть і одразу. Адже участь у реставраційних роботах беруть, переважно, місцеві компанії. А це − додаткові робочі місця й додаткові надходження до місцевих бюджетів.
Вочевидь, саме такою логікою й керувалися автори ініціативи, що отримала назву «Велика Реставрація». «Інвестиції у культуру працюватимуть на державу роками. І на її славу, і на туристичну привабливість, і на регулярне поповнення казни», – вважає один з ініціаторів проєкту, міністр культури й інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
«Велика Реставрація» – проєкт з відновлення пам’яток культурної спадщини в усіх регіонах країни. Він передбачає роботи із реставрації, консервації, ремонту на об’єктах культурного значення та пам’ятках культурної спадщини, у тому числі − в замках, інших фортифікаційних, оборонних, палацово-паркових комплексах.
«Велика Реставрація»: організаційні моменти, фінансування та результат
Порядок відбору проєктів, які втілюватимуться в межах цієї складової частини програми «Велике будівництво», Кабінет міністрів затвердив 9 грудня 2020 року. До квітня 2021-го збирали заявки на участь у першому відборі об’єктів-претендентів на державне фінансування. До конкурсу допустили 211 проєктів, 109 з яких були підтримані комісією та ранжовані за рейтингом.
Перелік проєктів, рекомендованих експертною групою, визначали з урахуванням об’єктивності та повноти інформації, наданої у заявках, розробленої науково-проєктної документації з кошторисом, дотримання принципу територіальності розташування пам'яток культурної спадщини, наявності об'єктів − пам'яток культурної спадщини, де вже почалися роботи із реставрації, консервації, ремонту, а також для яких передбачено фінансування на нинішній рік.
22 проєкти-лідери потрапили до переліку пріоритетних для реалізації у 2021 році, оприлюдненого в середині травня. За втілення решти, як планувалося, мали взятися у наступні роки (проєкт розрахований на 2021-2023-й, хоча, цілком ймовірно, його буде продовжено). Проте, вже цього року перелік кілька разів доповнювали. У серпні до списку об’єктів реставрації додали 7 проєктів (окремі споруди на територіях Києво-Печерської лаври та Софії Київської, Національний будинок органної і камерної музики України, Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах). Як зазначається, внесенню цих об’єктів до переліку сприяло те, що вони вже мали розроблену проєктно-кошторисну документацію з експертними звітами, провели тендерні процедури з відбору підрядників та отримали дозвільну документацію ДАБІ (ДІАМ). Тож керівникам об’єктів, які претендують на державне фінансування в майбутньому, мабуть, варто врахувати цей досвід й завчасно подбати про документальне оформлення своїх проєктів та про необхідні розрахунки. Адже у МКІП запевняють: відбори нових учасників проєкту «Велика Реставрація» триватимуть.
Серед обраних проєктів такі знакові, як: Національний художній музей у Києві, Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Національний заповідник «Хортиця», Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», Львівська національна галерея мистецтв Возницького, храм Св. Йосифа у Підгірцях, а також Одеська обласна філармонія.
Безумовно, віховим для втілення проєкту стало внесення змін до законодавства, які дозволили участь у ньому не лише об’єктів, підпорядкованих Міністерству культури й інформаційної політики, а й тим, що перебувають у комунальній власності. Після цього до проєкту приєдналися ще майже три десятка закладів по всій країні. Поміж них – Ужгородський замок і Святодухівська церква села Колочава. Також було ухвалено зміни до цьогорічного бюджету, якими надано 275,4 мільйона гривень для субвенції на реставрацію пам’яток культурної спадщини, що перебувають у комунальній власності.
Таким чином, упродовж цього року в межах «Великої Реставрації» буде освоєно 711,1 млн гривень (з них: 435,7 млн грн – на об’єкти державної форми власності, 275,4 млн грн. – на об’єкти комунальної форми власності). Масштабні реставраційні роботи розпочалися на 57 об’єктах. Станом на початок грудня втілення щонайменше 12 проєктів завершено. Йдеться, зокрема, про реставрацію храму Святого Йосифа в селі Підгірці на Львівщині, реконструкцію будівлі «Зала пам’яті» Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору, облаштування приміщень камерної сцени Національного академічного українського драматичного театру імені Заньковецької, виконання підготовчих, проєктно-кошторисних та ремонтних робіт на об’єктах, підпорядкованих Національним заповідникам «Софія Київська», «Києво-Печерська лавра», «Замки Тернопілля», Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка», Державному історико-культурному заповіднику «Хотинська фортеця». Ще на кількох об’єктах повністю виконано роботи, заплановані на нинішній рік.
Чи все відбувалося «гладко»? Певно, що ні. Були організаційні труднощі, через що перелік об’єктів для участі у програмі затвердили лиш у травні, були сумніви, що щось піде не так, як планувалося. А головне − не було так би мовити «фінансової впевненості». Однак у процесі перегляду держкошторису необхідний для повноцінного фінансування проєкту ресурс знайшли. Зокрема, внесли зміни до бюджету, надавши місцевій владі субвенції для збереження пам’яток культурної спадщини.
2022 рік: грошей більше, але й завдань − нівроку
Наступний рік має принести українцям чимало добрих новин, пов’язаних із втіленням проєкту «Велика Реставрація». Зокрема, на завершальній стадії роботи із будівництва низки об’єктів в Національному заповіднику «Хортиця» – такі як майдан «Козацьке коло», перша черга Музею історії Запорізького козацтва, оглядовий майданчик і паркова зона на території об’єкта «Курган Єдності України». Також у першому півріччі планують завершити реконструкцію дерев’яних дахів об’єктів культурної спадщини, розташованих на території Хотинської фортеці. Десятки проєктів, як очікується, будуть готові до кінця 2022 року. Також почнуться роботи на нових об’єктах, підтриманих експертною групою для участі у «Великій Реставрації» (загалом одночасно працюватимуть на сотні об’єктів).
Додає оптимізму те, що бюджетне фінансування проєкту збільшили удвічі − до 3 мільярдів гривень. «У 2022 році сподіваємося значно прискорити реставрацію. Зокрема, для посилення програми необхідно ухвалити зміни до законодавства щодо протидії хаотичній забудові в історичних ареалах міст. Без цього – контролювати процес руйнацій чи зведення будинків-монстрів буде складно. Оскільки немає механізмів дієвого контролю та покарання тих, хто цим займається», − написав Олександр Ткаченко у блозі для «Української правди». Він також анонсував створення в Україні інспекції з охорони культурної спадщини.
Експерти сподіваються, що наступний рік стане знаковим і для розвитку державно-приватного партнерства в цій сфері. Адже маємо розуміти: за такого стану об’єктів культурної, історичної й архітектурної спадщини на повну їх реконструкцію по всій країні не вистачить жодного бюджету. Тому важливо шукати шляхи додаткового фінансування таких робіт. Чим і повинні перейматися відповідальні чиновники в центрі та на місцях. У лютому під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Інфраструктура» Президент Володимир Зеленський підтвердив, що проєкт реконструкції пам’яток та об’єктів культурної спадщини передбачатиме різні форми фінансування, зокрема і згадане державно-приватне партнерство. «Треба рухатиcя багатьма шляхами: концесія, державно-приватне партнерство, віддавати приватному сектору, і держава повинна окремо інвестувати. Бо реставрація по всьому світу йде навіть не десятиріччями, а сторіччями. Це програма, яку ми починаємо в Україні і яка не зупинятиметься. У нас багато історичних пам’яток: все це відновити за три-п’ять-десять років просто неможливо», – сказав глава держави.
Такої ж думки і керівник МКІП Олександр Ткаченко: «Наступним кроком має стати розвиток державно-приватного партнерства. Впевнений, маючи фінанси та покроковий план і запустивши процес, його не зупинити. Все вдасться».
«Маємо пам’ятати, що «Велика Реставрація» – це не будівництво, у неї своя складна специфіка з підготовки проєктно-кошторисної документації та експертизи. Ще важлива спроможність керівників закладів і керівників областей організувати процес. Тому що ми зіштовхнулися з окремими випадками, коли люди говорили «дайте кошти», але організувати процес підготовки документації та проведення тендерів – виявилися неспроможними. Та хороша новина полягає в тому, що в реставрацію повірили, й на наступний рік є багато регіональних об’єктів, у яких вже є вся необхідна проєктно-кошторисна документація», – запевнив Олександр Ткаченко.
Владислав Обух, Київ