Ярослав Демченков, заступник міністра енергетики

Енергетика є критично важливою галуззю для нормального функціонування суспільства. З початком повномасштабного вторгнення росії українська енергосистема витримала чи не найсерйозніше випробовування: від’єднання від енергосистеми агресора та забезпечення стабільної роботи в умовах бойових дій. Й енергетична інфраструктура значно постраждала через дії російської армії – йдеться, зокрема, й про об’єкти відновлюваної енергетики.

Але не лише для України енергетика є критично важливим сектором. Важливою вона є і для росії, адже доходи від продажу енергоресурсів формують значну частку бюджету агресора й дозволяють йому фінансувати воєнні дії.

 У прес-центрі Укрінформу ми поговорили із заступником міністра енергетики з питань євроінтеграції Ярославом Демченковим. Серед тем - вплив бойових дій на сектор відновлюваної енергетики, допомога у відновленні пошкодженої інфраструктури та санкції Європи проти росії в енергетичному секторі. 

- Як повномасштабна агресія росії вплинула на плани розвитку «зеленої» генерації в Україні?

- До початку війни енергомікс України був достатньо «зелений». Приблизно 70% складала саме безвуглецева генерація: відновлювані джерела енергії (ВДЕ), атом. Це дуже добрий показник навіть у порівнянні з деякими європейськими країнами. У нас були дуже амбітні плани щодо поступового заміщення певної частини вугільної і навіть газової генерації відновлюваними джерелами. Точилися дискусії, яким чином таке заміщення має відбутися.

Ми йшли до того, що частка ВДЕ в енергоміксі мала значно збільшуватись. Це дозволило б нам підійти до 90% і навіть більше «зеленої» генерації у виробництві електроенергії. Війна внесла свої корективи, проте не зруйнувала наше бажання зробити українську енергетику менш залежною від викопних видів палива і більш сталою.

У нас більшість об'єктів ВДЕ була побудована у південних регіонах, які мають найвищий потенціал. Це Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська області. Ми розуміємо, що там зараз ведуться активні бойові дії і надходить інформація про руйнування чи часткове пошкодження об’єктів ВДЕ. Також частина об'єктів знаходиться на тимчасово окупованих територіях: у Криму, Донецькій, Луганській областях. Ще частина об’єктів ВДЕ перебувають на територіях, де може початися військова агресія. Дуже поганим є зараз показник по вітрогенерації: близько 90% цієї генерації знаходиться на території, де точаться активні бойові дії.

Сьогодні наша електроенергетика виживає за рахунок атомної та теплової генерації. Ми вимушені робити певні обмеження ВДЕ, тому що вона дає не дуже стале забезпечення через залежність від сонця й вітру. Об’єкти ВДЕ у зоні бойових дій фактично зупинили свою діяльність через пошкодження. Загарбники насамперед б’ють по трансформаторних підстанціях, по лініях електропередач, під обстріл потрапляє персонал.

Крім того, окупанти не лише пральні машини, телевізори і вживані речі привласнюють, але й розкрадають обладнання із захоплених об'єктів ВДЕ. Ми бачили, що навіть у Чорнобильській зоні зруйнована лабораторія й викрадене обладнання.

За підрахунками, зараз у зоні бойових дій перебувають активи на суму понад 5,5 млрд доларів і ще майже 4 млрд доларів інвестицій під знаком запитання у сусідніх областях. Вже є значні збитки відновлюваної енергетики. Наприклад, вітрові електростанції виробили утричі менше енергії порівняно із аналогічним періодом 2021 року. Генерація сонячних електростанцій знизилася на 40%.

- Чи не стане така ситуація поштовхом для розвитку ВДЕ в інших регіонах України, наприклад, на заході?

- Ми багато часу від початку війни провели, консультуючись з урядами різних країн. У тому числі, переконуючи їх, щоб вони не зупиняли декарбонізацію, прискорювали «зелений перехід» й відмовлялися від викопних видів палива, в першу чергу, російських. Уряди ряду країн, на жаль, дуже залежать від російського нафтогазового комплексу. Ми знаємо історію Австрії і Німеччини, коли колишні очільники урядових інституцій йшли із своїх посад й обіймали посади у наглядових радах російських енергокомпаній.

Цілий сектор пропаганди працював над тим, щоб довести: немає можливості для Європи жити без російських вуглеводнів. Цей міф і далі мусується російською пропагандою, політиками, підтримуваними росією - що треба зупинити розвиток ВДЕ, що майбутнє за вугіллям та природним газом. Однак я бачу, що багато урядів нас чують. Європейська комісія нещодавно обговорювала дуже активні нові дії, так званий план REPowerEU. План передбачає, що, наприклад, буде пришвидшене виробництво біометану. В Єврокомісії бачать, що до 2030 року можна буде замістити майже 18 млрд кубометрів газу з росії біометаном.

Серйозна ставка робиться на виробництво та заміщення імпорту газу за рахунок збільшення частки «зеленого» водню. Наприклад, 15 млн тонн водню може замістити 25-50 млрд кубометрів російського газу.

Як бачимо, у Європі серйозно розраховують на «зелену» енергетику, в першу чергу на сонце, вітер, біоенергетику і водень. Відповідно, і ми маємо робити це. Тим паче, що зараз Україна дуже близько до членства у Європейському союзі. Наші плани й дії мають співпадати із планами й діями ЄС. Тому, коли сьогодні бізнес заявляє про готовність до переходу на відновлювану енергетику у такий складний час, ми дякуємо за таку готовність.

Але пріоритет воєнного часу полягає насамперед в тому, щоб наші громадяни отримали доступну електроенергію. Ми розуміємо, що люди перебувають у бомбосховищах - без води, світла, гарячої їжі. І не зможуть все це мати без електроенергії. Тому наше завдання – ліквідувати пошкодження енергосистеми, де є така можливість. Як тільки припиняються бойові дії – виїжджає бригада.

Завдяки роботі атомної та теплової генерації, наявності значної частки ВДЕ у нас є достатня кількість електроенергії. Більше того, через зменшення споживання у нас є можливість забезпечити продаж електроенергії у Європу, і ми зараз проводимо активні консультації для її реалізації у найближчій перспективі. Дуже важливо, щоб ми мали можливість продавати надлишки електроенергії, щоб отримувати кошти й підтримувати компанії енергосектору.

Але ми вже зараз прораховуємо, на яких принципах має далі розвиватися енергетика. Ставка все ж таки буде на ВДЕ, на атомну генерацію, і ми будемо прискорено «озеленювати» нашу енергетику.

- Міненерго повідомляло, що польські компанії допомагають із устаткуванням для відновлення енергетичної інфраструктури, а Велика Британія передала нам генератори. Чи є ще, на рівні окремих держав, подібні ініціативи?

- Знаєте, не буду перелічувати усі країни і компанії, тому що їх дуже багато і я не хотів би образити когось, кого не назву. Енергетичні компанії роблять спеціальну оцінку пошкоджень і нагальних потреб, щоб мати можливість негайно відновлювати пошкоджені мережі, трансформатори, інше обладнання. Міністерство, відповідно, складає emergency needs – лист надзвичайних потреб. Ми цю інформацію поширюємо серед урядів та наших партнерських енергетичних компаній. Відповідно до цього листа компанії та уряди реагують і надають достатньо потужну і швидку допомогу.

Цей процес триває. Наприклад, вчора я в Австрії спілкувався з міністеркою енергетики, заступником міністра закордонних справ, представниками асоціації бізнесу. Й Австрія вже надає допомогу. Це перший шлях.

Друге – нам потрібно вже думати не про відновлення енергетичної інфраструктури під час війни, а про більш комплексне відновлення. І це забезпечуватиме спеціальний фонд, який ми створили за допомогою Енергетичного співтовариства та Єврокомісії. Цей фонд передбачає участь спонсорів – країн і компаній. Визначається перелік енергокомпаній, яким надаватиметься допомога. Міністерство разом із партнерами визначатиме обсяг допомоги та її вигляд.

Є вже рішення данського уряду спонсорувати цей фонд, є рішення інших європейських країн. Енергетичне співтовариство відкрило спеціальний рахунок, куди будуть надходити кошти. Це буде прозорий інструмент допомоги.

Є тренд, коли компанії хочуть надати допомогу самостійно. Вони звертаються безпосередньо до міністерства, до наших працівників в Енергетичному співтоваристві – і ми шукаємо логістичні можливості. Система працює дуже злагоджено. І дуже важливо, що ми отримуємо допомогу від організацій енергосектору та громадянського суспільства.

Користуючись нагодою, дякую кожному, хто докладає зусиль, щоденно здійснюючи аналіз emergency needs, їхню верифікацію, забезпечує логістику. Це дуже важлива робота.

- Крім Енергетичного співтовариства, які ще міжнародні організації можуть надавати нам допомогу в енергетичному секторі?

- Я зустрічався із директором Міжнародної енергетичної агенції, і ми говорили про допомогу, яку вони можуть надати. Але зараз нам  важливо отримувати не тільки матеріальну або фінансову, нам дуже потрібна політична допомога.

Російська енергетика – це машина, яка заробляє гроші для путіна. У путіна є потреба фінансувати, у першу чергу, пропагандистську машину; друге – давати кошти народу у вигляді пенсій, субсидій, зарплат; велика потреба – армія та репресивна машина. Якщо наші міжнародні партнери докладуть зусиль і зупинять фінансування енергетичного сектору росії, то у путіна дуже швидко виникне проблема із виплатою пенсій, субсидій. Виникне проблема із фінансування машини пропаганди і, що дуже важливо, репресивні органи й армія теж матимуть проблеми із фінансуванням.

Тому для нас критично важлива політична підтримка. Не просто меседжі, а реальні рішення на рівні країн, Єврокомісії, на рівні інших наших партнерів- щодо зупинки оплати спожитих енергоресурсів, які отримуються з росії.

Ми розуміємо, що існує значна залежність. Але для нас кожна хвилина – це життя людей. Тому ми їм запропонували наступне: якщо ви не можете зараз зупинитися – не сплачуйте хоча б кошти безпосередньо росії. На рівні ЄС має бути прийняте рішення про створення спеціального рахунку, на який будуть надходити кошти за спожитий енергоресурс.

Євросоюз ці кошти акумулює і не сплачує росії. Вона отримає кошти після того, як зупинить війну, компенсує Україні завдані збитки.

Існує міф, що путін може завтра зупинити постачання газу в Європу. Припустимо, він може це зробити. Але давайте подумаємо про мотиви. Йому потрібні кошти на армію, пропаганду й підтримку у суспільстві. Це неможливо без доходів від енергосектору.

Припустимо, він призупиняє постачання природного газу. Певний час росіяни цей газ закачуватимуть у свої сховища. Але сховища майже повні, тому що узимку росія, накачуючи їх, не постачала достатньо газу в ЄС.

Припустимо, вони почнуть спалювати надлишки газу. Але це буде екологічна катастрофа протягом тижня. Така кількість газу не може бути спалена. Що тоді вони мають робити? Знайти інші ринки.

У росії кажуть, що це Китай та Індія. Але там немає газогонів. Вихід буде один – закривати свої газові родовища. Це - вбивство всієї газової галузі росії, бо вона втратить 70% потенціалу своїх родовищ під час консервації. І в росії це розуміють.

Тому путін зацікавлений у продовженні постачання газу в Європу. Він шантажує - то рублем, то цінами. Європа має прийняти рішення, щодо заміщення російського газу: вона ще буде ним користуватись, але сплачувати на спеціальний рахунок, і ці кошти не будуть іти путіну, доки він не зупинить війну і не відшкодує збитки.

- Як у Європі відреагували на пропозицію відкриття такого спецрахунку?

- Вони проводять консультації. На саміті у Версалі у березні було прийняте рішення зменшити залежність від російського газу, нафти, вугілля. Минув час, були зроблені певні кроки - наприклад, бізнес відмовився (від російських енергоресурсів – ред.). Є те, від чого вони відмовляються просто, наприклад - від скрапленого газу. Його частка становить 8% від світових обсягів, на Європу припадає половина його споживання. Тобто, якщо Європа зараз відмовиться від LNG, то на цей ринок швидко прийдуть інші постачальники.

Взагалі, європейський ринок дуже недооцінює себе. Він дуже привабливий, і на місце російських ресурсів прийдуть інші країни. По LNG бізнес почув сигнал, зараз до Європи прямує понад 70 барж із скрапленим газом із різних куточків світу. Так само по вугіллю.

У Європі не очікували, що їхні економіки будуть настільки чутливі до санкційних рішень. Тому вони зараз дуже обережно ставляться до санкцій, аналізуючи ризики. Єврокомісари не ризикують порушити інтереси певних країн.

Але ми сподіваємося, що ще трішки ми маємо надавити політично, якісними меседжами, що є вихід із ситуації. Вірю, що здоровий глузд переможе, і Європа ухвалить такий вид санкцій як відмову від російських енергоносіїв.

Вікторія Наконечна, Київ.