Гречка: дефіцит — принаймні до вересня, високі ціни — надовго
На відміну від солі, нестачу якої на ринку обіцяють швидко компенсувати, хороших новин для поціновувачів дієтичної крупи небагато
Як кажуть у народі: і знов за рибу за гроші. Точніше: і знову гречка - за великі гроші. Сільськогосподарська культура, з якою в українців асоціюється більшість сплесків продовольчого дефіциту останніх десятиліть, вкотре б’є цінові рекорди і стає бажаною ціллю під час походів на закупи. Цей продукт, як і інші крупи, зник з полиць у перші дні російської агресії. Останніми тижнями ситуація повторилася, хоча інших крупів у магазинах наразі вдосталь. Ціна ж гречки з початку року зросла вдвічі — із 45 до 70-80 гривень за кілограм, а подекуди — вже й до 90-100 гривень.
За прогнозами експертів, з таким ціновим рівнем нам доведеться миритися принаймні кілька місяців — до вересня, коли збиратимуть новий урожай. Поміж причин (якщо коротко) - обмеженість власних запасів та відсутність можливостей для імпорту, а також — частково і спровокований штучно — аномальний попит на цей “суперфуд”. Далі - аналізуємо.
Гречка в Україні: попит vs пропозиція. Проста арифметика
Останніми роками вітчизняні аграрії засівають гречкою приблизно 80-85 тисяч гектарів. Тоді як для повноцінного забезпечення внутрішніх потреб — щоб, як-то кажуть, із запасом, - щороку потрібно мати, за підрахунками галузевих експертів, приблизно 150 тисяч гектарів гречаних полів. Це приблизно стільки ж, скільки засівали на початку 2010-их. Тоді як 20-25 років тому посівні площі перевищували 400 тисяч, іноді сягаючи й пів мільйона гектарів. Що дозволяло Україні разом з Китаєм та росією бути у трійці світових лідерів за обсягами вирощування цієї культури.
Поміж лідерів ми і зараз, випереджаючи сусідню Польщу, США та Францію. Але — не стільки через високі врожаї, як через низький інтерес інших виробників до культивування гречки. Адже країни, де ця крупа є невід’ємною частиною повсякденного раціону, можна перелічити на пальцях.
Така ситуація — одна із причин суттєвого й неухильного згасання інтересу вітчизняних аграріїв до культивування гречки. Адже можливостей для її експорту фактично немає: потенційних споживачів у світі небагато. До того ж, конкурувати за ціною з Китаєм, де виробництво гречки розраховане лише на іноземних покупців, заливаючи поля «хімією» для підвищення урожайності, фактично неможливо. А внутрішній український ринок — дуже чутливий і мінливий. Що ми не раз уже спостерігали: щойно виникає дефіцит якоїсь сільгоспкультури — тієї ж гречки, цибулі, картоплі, часнику — і на ринку відбувається ціновий сплеск, як на наступний рік площі під ними різко збільшуються. Що за сприятливих погодних умов та перевиробництва, природно, веде до зниження цін і робить вирощування менш вигідним або й зовсім невигідним для аграріїв. Тому ще за рік посівні площі знову скорочують, що провокує новий дефіцит. І так — по колу...
Додаймо до проблем зі збутом ще й те, що гречка — одна з найвибагливіших й найбільш чутливих до погодних примх сільськогосподарських культур. А також — стабільно маловрожайна. І відсутність гречкового ентузіазму в селян стає зрозумілою. Стільки мороки - а, приміром, висівання гречки більш ефективним широкорядним способом потребує ще й складного додаткового обробітку площ, - і щонайбільше агровиробник має 1-1,5 тонни зерна з гектара (середня врожайність гречки у нас рідко перевищує 13 центнерів). Навіть за високих закупівельних цін це — 20-30 тисяч гривень “брудними”. Тоді як на цьому ж гектарі можна виростити 7-8 тонн кукурудзи й заробити 50-55 тисяч. З меншими затратами й куди нижчими ризиками.
Не дуже допомагає й те, що держава останніми роками виплачувала фермерам спеціальну дотацію — по 5 тисяч гривень за кожен відведений під гречку гектар. Хоча ні. Трохи допомагає. Певно, це - одна із причин того, що 2021-го в Україні виростили рекордний за останні роки урожай гречки — понад 107 тисяч тонн. Якщо відняти від цього показника 8-10 тисяч тонн (потреба в насінні під майбутній урожай) та 1,2 тисячі тонн, які вдалося експортувати, отримаємо 96-98 тисяч тонн продукції для внутрішнього споживання. При щорічній потребі у 127-130 тисяч тонн. Вже бачимо, що «дебет з кредитом» не зовсім сходиться.
У минулі роки цей дисбаланс вдавалося виправляти завдяки імпорту. Завозили гречку, переважно з росії, а також із Казахстану (хоча, це, здебільшого, теж російська гречка, яку казахстанці просто підсмажували та фасували). Те ж стосувалося й постачань з білорусі. Зі зрозумілих причин, віднедавна ці напрямки постачань стали для нас недоступними. Хоча, за даними торговельних мереж, з вересня минулого року до цьогорічного січня в Україну встигли завезти приблизно 22 тисячі тонн імпортної продукції. Тобто, нестача на ринку, на перший погляд, незначна — приблизно 10 тисяч тонн у розрахунку на споживання до вересня, коли буде зібрано новий урожай.
До того ж, через російську агресію їдців гречки в Україні нині значно поменшало - за різними оцінками, 5-6 мільйонів наших співвітчизників змушені тимчасово залишити країну. Тож за нормальних умов Україні, певно, вистачило б, і наявних обсягів крупи. Але... Одна з особливостей воєнного періоду — так звана продовольча паніка, коли люди намагаються максимально закупити продукти “про запас”. І один з головних об’єктів продовольчого ажіотажу — разом із сіллю, борошном, консервами — якраз крупи й, передовсім, гречка. Звідси — аномальний попит. За даними Міжнародної асоціації гречки, нині за місяць українці скупують стільки гречаної крупи — січки та ядриці - як, зазвичай, за 3-4 місяці.
“До ажіотажу на ринку гречки нам не звикати, - каже в коментарі Укрінформу заступниця директора ProAgro Group Марія Колесник, - Ця культура для нашої країни є соціальною. Торішній врожай, хоча й був для останніх років рекордним, не може забезпечити внутрішній попит. А можливостей для імпорту гречки нині практично немає. Якщо говорити про китайську гречку, то можна уявити, скільки вона коштуватиме з урахуванням ускладненої війною логістики — коли її везтимуть, скажімо, через Роттердам чи Ґданськ. З території росії везти її не можуть, до портів Чорного моря - також. Раніше гречка до нас потрапляла, здебільшого, з КНР, росії і Казахстану. Європа її вирощуванням практично не займається”.
Щоправда, за даними ЗМІ, деякі торговельні мережі нині ведуть переговори і прораховують маршрути постачання гречки із Казахстану. Є шанси, що вільні обсяги цього продукту є у сусідній Польщі. Зараз ціна на гречку у наших країнах приблизно однакова. Якщо внутрішні ціни в Україні продовжать рости, то завозити продукцію із сусідньої країни, як видається, буде сенс. Але в будь-якому випадку, це може вплинути хіба що на зменшення дефіциту. Що ж до ціни, то до вересня гречка у нас навряд чи подешевшає. У цьому експерти одностайні.
Єдине, що при цьому вони не відкидають ймовірності посилення цінових обмежень на ринку з боку держави — принаймні у найближчі 2-3 місяці. Але це може призвести до того, що гречка взагалі зникне з наших полиць. І тоді знайти цей продукт за ціною, що навіть перевищуватиме психологічну позначку у 100 гривень за кілограм буде непросто.
Українська гречка: погляд у недалеке майбутнє
А що ж після літа? За розрахунками Марії Колесник, цього року в Україні зберуть 90-95 тисяч тонн гречки. Тобто, на 12-17 тисяч тонн менше, ніж торік. “Спрогнозувати точніше, поки що складно, адже ще немає повної інформації про засіяні площі. Багато говорилося про те, що фермери збільшуватимуть посіви. З одного боку, навіть ще до війни на гречку була доволі висока ціна. З іншого - це культура винятково внутрішнього споживання. А отже, не буде проблем з її продажем. Зокрема, перебоїв з логістикою, як із вивезенням за межі країни інших зернових. Також гречка не так багато місця займає при зберіганні. Якщо посівні площі справді вдалося збільшити, то зібрати до 95 тисяч тонн гречки нашим аграріям цілком до снаги. Це з урахуванням того, що Донецьку, Луганську й Херсонську області я взагалі не враховую, оскільки перспективи збирання врожаю там невизначені. Що стосується Запорізької, Миколаївської і Харківської областей, то там, залежно від регіону, втрати за посівною площею можуть сягати 5-10%”, - каже експертка.
Вона також нагадує, що ці регіони не є ключовими для вирощування гречки. У минулому сезоні на Донеччину припадало 4,3% усіх відведених в Україні під цю культуру посівних площ, на Луганщину — лише 0,1%, на Херсонську область — 0,5%. Кліматичні умови для вирощування гречки кращі в інших регіонах.
“Загалом в Україні погодні умови для зернових наразі сприятливі. Звісно ж, гречка - це пізня культура. Як покаже літній період, невідомо. Але поки що все гаразд. Якщо й є проблеми з вологозабезпеченням на Одещині та Миколаївщині, то це також не ті регіони, де масово вирощують гречку”, - пояснює Колесник.
Але в будь-якому випадку, без додаткового завезення гречки з-за кордону - навіть за зниження попиту із панічно-воєнного до звичайного рівня - нам не обійтися. Якщо ціна й очікувано знизиться восени, коли у продаж надійде зерно нового врожаю, то навесні та влітку наступного року вартість гречки може знову підскочити. Тож, на жаль, розслаблятися любителям гречки поки що не доводиться.
Щоправда, всередині травня ЗМІ повідомили хорошу новину: Канада безплатно передає Україні 140 тонн насіння гречки. Це допоможе засіяти частину площ у звільнених від ворога регіонах, де у квітні - на початку травня ще не завершили розмінування й посіяти інші культури селяни вже не встигають. Проте, це, швидше, про підтримку окремих виробників, які зможуть отримати бодай якийсь прибуток від своєї землі, аніж про реальний вплив на забезпечення українців улюбленою крупою.
Знову рахуємо: виходячи з нормативних витрат насіння у 60-100 кілограмів на гектар (залежно від способу посіву), не складно з’ясувати, що цієї кількості вистачить, аби засіяти від 1400 до 2300 гектарів. З яких, коли усе добре складеться, можна зібрати від 1400 до 3000 тонн зерна. Це, на жаль, крапля в морі порівняно із приблизно 40 тисячами тонн, яких не вистачатиме в українському “гречаному балансі”. Сподівання — лише на розблокування морських портів, куди можна буде дешевше постачати китайське збіжжя, або ж на прийнятні за ціною схеми постачання крупи із Казахстану.
А ось наступного сезону охочих сіяти гречку в Україні, за прогнозами фахівців, побільшає. Отже, має зрости і її валовий збір. “Основна проблема полягала в тому, що великі господарства, холдинги, зазвичай, планують посівні площі заздалегідь. І не в квітні-травні та навіть не в березні вони ухвалюють рішення про те, що сіяти, все прораховується ще восени. Для цього закуповують чи укладають угоди на постачання насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Тож їм набагато складніше, аніж дрібним фермерам, переорієнтуватися на вирощування інших культур. А от на наступний рік, звісно, більшість господарств зможуть переорієнтуватися на нішеві культури, зокрема, й на гречку”, - прогнозує Марія Колесник.
Інша справа, що гречаний «рай» проіснує, вочевидь недовго. Щойно ціни на гречку впадуть і її вирощування перестане бути цікавим для виробників, а також тільки-но відновляться можливості для експорту, площі під гречкою, за прогнозами експертів, знову почнуть скорочуватися, аграрії звільнятимуть місце для більш маржинальних культур. Що із цим робити — маємо думати. Вочевидь, уже після війни.
Частина експертів говорить про необхідність нових стимулів з боку держави — на кшталт уже згаданих цільових дотацій. Інші ж навпаки вважають, що ринок сам усе відрегулює. А ключовим завданням влади, натомість, є підвищення купівельної спроможності українців, які б могли витримувати високе цінове навантаження, а також мали ресурс для того, щоб замінити “гречані” залізо та вітаміни на овочі, фрукти, бобові, гриби, морепродукти, дієтичні види м’яса.
Гречка: важлива й корисна. Та чи безальтернативна?
І трохи про користь продуктів та харчові звички. Гречка, безперечно, належить до найкорисніших та найпоживніших крупів. Вона містить купу вітамінів, мікроелементів, мінералів і незамінних кислот. Поміж вітамінів та мікроелементів - вся група В, С, Р, РР, Е. З мінералів - мідь, кобальт, фосфор, кальцій, цинк, йод, магній, бор. За вмістом заліза гречка — узагалі рекордсменка у нашому раціоні. З-поміж кислот, містить фолієву, щавлеву, яблучну, лимонну, малеїнову, амінокислоти. Вуглеводи, які, окрім рослинного білка і незначного відсотка жирів (2,6-4%), входять до її складу, засвоюються дуже повільно. Тому після вживання такої їжі людина довго почувається ситою, а головне — гречка не викликає різких стрибків рівня цукру у крові, що, поміж іншого, робить її важливою складовою раціону людей, котрі страждають на діабет. Особливо корисною є пророщена зелена гречка.
Гречані зерна очищають кишківник і організм у цілому від токсинів та шлаків, запобігаючи розвитку процесів гниття, мають сечогінний ефект, покращують живлення мозку, роботу печінки, підшлункової залози, захищають від радіації, уповільнюють появу метастазів при злоякісних процесах. Рослинний білок, якого у складі гречки приблизно 20%, за цінністю прирівнюють до м’яса. Та, на відміну від нього, не дає відчуття тяжкості у шлунку й повністю засвоюється. Гречка покращує склад крові, підвищує гемоглобін та допомагає в утворенні еритроцитів, стабілізує тиск, зміцнює судини, позитивно впливає на зуби, нігті й кістки, покращує стан шкіри та волосся, має протиракові властивості, м’яко чистить печінку, поліпшує ситуацію при ожирінні.
До того ж, цей продукт майже не викликає алергічних реакцій, а його індивідуальна непереносимість зустрічається дуже рідко. Та й смак гречки подобається майже всім. Принаймні, на значній частині пострадянського простору, де її взагалі вважають “царицею крупів”.
Водночас жителі решти світу ставляться до неї прохолодно. Приміром, у деяких європейських країнах гречку згодовують тваринам. Виняток — хіба що Польща, де гречку, як і у нас, вирощують у промислових масштабах, по 70-80 тисяч тонн на рік), Франція, де полюбляють гречані борошно та мед, чи Італія, де гречку навіть продають в аптеках як ліки. Але загалом у Європі гречку вирощують у незначних кількостях.
Цікаво, що в Китаї, де її виробляють найбільше у світі, цю крупу також майже не споживають. Її вирощування зорієнтоване, переважно, на експорт. Може, звідси, й величезна кількість “хімії”, що використовується для підвищення її врожайності. У попередні роки, коли китайську крупу активно імпортували під час “гречаних загострень” в Україні, вітчизняні лікарі й науковці били на сполох, попереджаючи про шкідливість цього продукту. Та й смак китайської гречки, м’яко кажучи, ніякий.
Отже, робимо висновок: у більшості країн світу легко обходяться без “цариці крупів”. Але ж там також є діабетики й інші люди, котрі потребують дієтичного харчування. Тобто, виходить, цій крупі можна знайти заміну. Зрозуміло, що ризикуємо викликати обурення з боку прибічників національних традицій харчування (автор сам належить до послідовних “гречколюбів”), та все ж ситуація змушує бодай “натякнути” на альтернативу...
За словами аграрної експертки Марії Колесник, яка багато подорожує Європою, гречки на полицях європейських супермаркетів, за винятком Польщі, майже немає. “Більше третини крупів у продажу - це рис. Причому, рис будь-яких видів, типів, різної обробки. Він вважається більш корисним. У продажу також багато пшениці і макаронних виробів. Та — чого в Україні наразі немає, - дуже багато бобових. Звичний для нас горох — в обмеженій кількості. Зате безліч різновидів сої, сочевиці (до 10 видів), квасоля у різному вигляді — і подрібнена, і зелене зерно, і стручки. А ще - вівсяні пластівці, які у Європі, зазвичай, їдять на сніданок. Замінити гречку у повсякденному раціоні, вважаю, можна. Питання — у вартості. І головне — в тому, чи готові українці щось змінювати у своїх харчових уподобаннях”, - каже Колесник.
Тож — раптом що — про деякі альтернативні продукти детальніше.
Передовсім, про згаданий вже булгур. За поживністю, корисними властивостями а віднедавна - й за ціною - він, певно, найбільше може конкурувати з гречкою. Булгур — це крупа, виготовлена із сушеної подрібненої пшениці. Як і гречка, він містить багато вітамінів та мінералів, а також велику кількість білка і клітковини (100 грамів цієї крупи забезпечують майже 30% її необхідної денної норми). Причому, вуглеводнів в булгурі удвічі менше, ніж у гречці. Булгур містить багато марганцю, магнію і заліза, вітамін В6, пантотенову і фолієву кислоти.
Кускус дехто називає вітамінним коктейлем. У складі цієї крупи багато важливих для організму людини компонентів. Зокрема, це вітаміни групи В, які беруть участь у регуляції багатьох процесів - від росту волосся та нігтів до функціонування нервової системи. Також кускус містить мідь, необхідну для системи кровотворення, селен, який відповідає за роботу м’язів і загальний тонус організму, фосфор і калій – основу здоров’я кісткової тканини та серця.
Вважається, що додавши кускус в раціон, можна забезпечити собі нормальний обмін речовин, очистити шлунково-кишковий тракт, посилити роботу імунної системи, зміцнити серцевий м’яз, а також знизити рівень холестерину в крові.
Ще одна популярна за кордон крупа — насіння кіноа. Через високу поживну цінність та відсутність глютену багато хто вважає його суперпродуктом. Кіноа містить найбільшу поміж усіх зернових (рослина належить до псевдозлакових) кількість вітамінів і мінералів, рослинного білка, клітковини та корисних жирів. У складі насіння - магній, фосфор, марганець, мідь, залізо, цинк, вітамін В6, а також усі незамінні амінокислоти, які потрібні організму людини.
Детальнішу інформацію легко знайдете в будь-якому довіднику чи в Інтернеті. А улюблену гречку, сподіватимемося, кожен зможе без проблем знайти у найближчому супермаркеті. За нормальною (відносно) ціною.
Владислав Обух, Київ