Глобальна продовольча криза і Європа: час протидіяти загрозі

Москва, програючи розв’язану проти України війну, хоче штучно створити глобальну продовольчу кризу та звинуватити в ній Європейський Союз

Метою кремлівського режиму є не лише спричинити глобальний голод в Африці та Азії, а й перекласти провину за майбутню катастрофу на Захід – мовляв саме через накладені ЄС санкції РФ виключена з міжнародних ланцюжків постачання продовольства, що обрікає мільйони людей на голодну смерть... Це можна вважати першим етапом неоголошеної війни проти Європи – він має відвернути увагу від війни в Україні та активізувати проросійські сили в ЄС.

Підступний сценарій з подвійним дном

Відповідальність РФ за поглиблення продовольчої кризи, що наразі наростає у Світі, не викликає жодних сумнівів. На початку квітня заступник голови Ради Безпеки РФ Дмітрій Медведєв не соромлячись назвав експорт зернових «тихою, але потужною зброєю, оскільки продовольча безпека в низці країн залежить від російських постачальників». Ця маніакальна жага перетворити на зброю людську потребу в їжі призводить до того, що РФ розширює присутність на нових ринках, постачаючи зернові до більш як 90 країн. Крім того, країна-агресор, ведучі війну в Україні, цілком свідомо знищує не лише критичну інфраструктуру, а й сільськогосподарські угіддя, елеватори, блокує експорт української пшениці, а в травні ц.р. було знищено навіть Харківський насіннєвий банк.

За оцінками Всесвітньої продовольчої програми ООН, лише в портах України через війну заблоковано майже 4,5 мільйона тонн зерна, що призначалося на експорт. Частину зерна, що було захоплено в Бердянську, Маріуполі і Херсоні, окупанти вивозять в РФ, або в окупований Севастополь. Далі вкрадене українське зерно росіяни продають за підробленими документами за кордоном (зокрема, у Сирії).

Таким чином, РФ, намагаючись усунути Україну як світового виробника та експортера продовольства, особливо пшениці, має намір не лише завдати удару по економіці України та спричинити хаос в Африці та на Близькому Сході. Країна-агресор хоче монополізувати торгівлю пшеницею в умовах глобальної кризи. За таких умов нестача міжнародних поставок продовольства є майже неминучою, а вину за це РФ намагатиметься перекласти на Європу.

Відомий польський експерт Вітольд Репетович вважає, що йдеться про спробу впливу Кремля на уряди країн-імпортерів пшениці, яким загрожує голод і пов’язані з цим соціальні заворушення. Наслідки залежності від поставок пшениці з Росії (у т.ч. вкраденої в Україні) будуть нагадувати такі у сфері постачання газу та інших енергоресурсів, тобто будуть пов’язані з можливістю тиску Москви на отримувачів цього ключового товару. 

Росія бажає отримати глобальну підтримку з боку урядів, залежних у постачанні пшениці, щоб тиснути на Захід з метою скасування санкції. Йдеться також про впровадження в міжнародний порядок денний наративу про те, що, мовляв, треба зосередитись на відміні ведених проти РФ санкцій, а не причини, за що саме вони були введені – не на російській агресії проти України та її неоімперських планах... Слід зазначити, що, певною мірою це вже відбувається, оскільки ЗМІ в Африці та на Близькому Сході часто більше критикують Захід і НАТО, ніж РФ за війну в Україні.

Голодні бунти та біженці – союзники Москви 

Викликати соціальні заворушення в країнах, яким загрожує голод, є першим кроком російського плану. Глобальна віра у відповідальність Заходу (а отже і в обов’язок розв’язати кризу та надати гуманітарну допомогу) поширюватиметься не лише владою країн-імпортерів зерна, прихильними до Москви, а також місцевим суспільством та ЗМІ. Все це буде вдало вписуватися в російські плани використання проти Заходу демографічної або міграційної зброї шляхом провокування нестабільності і чергового потоку біженців до ЄС. 

Довідково: За даними ООН, у світі близько 60% людей, які недоїдають, живуть у районах, охоплених конфліктами. Торік 140 млн людей страждали від гострого голоду в усьому світі, передусім, у таких країнах, як: Афганістан, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Гаїті, Нігерія, Пакистан, Південний Судан, Судан, Сирія та Ємен. За словами Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, війна в Україні загрожує голодом і бідністю для 1,7 мільярда людей у всьому світі, що становить 20% населення світу А за прогнозами EurasiaGroup вже до листопада 2022 року близько 1,9 мільярда людей стикнуться з проблемами продовольчої безпеки. 

Тобто, Росія досить легко може отримати підтримку залежних від зерна країн, щоб стимулювати міграційний потік до Європи, закрити очі або навіть підтримати експорт джихадизму, тероризму, а також нелегальних товарів, у тому числі зброї і наркотиків.

Поява нового міграційного потоку в Європі, спрямованого з півдня (з Африки через Середземне море до Південної Європи), з південного сходу (через Туреччину до Греції та Балкан), зі сходу (через Білорусь і РФ до Польщі та країн Балтії) та північний схід (через РФ до Скандинавії), може призвести до політичних криз у багатьох європейських країнах. Такий сценарій цілком відповідає планам Кремля.

За експертними оцінками, у відповідності до парадигми демографічної атаки, її супроводжуватиме потужна інформаційно-психологічна операція Кремля, спрямована насамперед на крайньо праві та ліво-ліберальні кола. ЇЇ мета - розпалювання страху і не сприйняття мігрантів. Це має штучно занурити Європу в політичну кризу, в якій антиімміграційні групи, часто більш прихильні до співпраці з Росією, створять альтернативу урядам, які не зможуть зупинити нелегальну міграцію. 

Кризу, що виникне внаслідок цього, будуть посилювати терористичні атаки, расистські інциденти, а також інформаційний хаос. Водночас, проросійські ЗМІ надаватимуть спотворену версію подій з наголосом на збільшення видатків, зростання цін і погіршення матеріального стану європейців. Як наслідок, суспільства, найбільш схильні до негативних наслідків міграції, будуть все менше цікавитися ситуацією в Україні. Вони також не будуть пов’язувати міграційну кризу з нападником, Росією, а навпаки, навіть розглядатимуть її можливості в якості рішення проблеми. 

За експертними оцінками, реалізація такого сценарію має на меті домогтися як військової, так і стратегічної перемоги РФ в Україні, що відкриє Кремлю шлях для подальшої експансії. І це для Москви є останнім засобом для того, щоб повернути поточну тенденцію на 180 градусів. 

Зараз Росія стратегічно програє війну, і її здатність досягти військової перемоги поставлена під знак запитання. Однак відвернення Заходу від України, як вважають в Кремлі, надасть РФ можливість виграти час, відновити свій потенціал і повністю змінити цю ситуацію на власну користь. За дуже вдалим визначенням голови МЗС Німеччини Анналени Бернбок, «зерновою війною» путін намагається роз’єднати світ». 

Отже, протидія російській дезінформації та поширенню нею недовіри до урядів демократичних країн знову виходить на перший план. Росія не лише погрожує демократичному світові зброєю, а й залишається ключовим викликом. 

Ключовим елементом для недопущення розвитку прокремлівського сценарію є розуміння того, що наразі вже недостатньо буде обмежуватися спробами обійти російську блокаду для українського зерна або зменшення нелегальної міграції лише шляхом укріплення кордонів Європи.

Адже російська атака з використанням міграційної зброї, за класикою цього жанру, почнеться в країнах походження мігрантів, як наслідок перетягування їх урядів на російський бік. Тож, наразі виникає необхідність прийняття (на рівні міжнародної антиросійської коаліції, що складається з більшості країн НАТО, ЄС та деяких інших країн вільного світу) комплексної стратегії протидії цьому російському плану. 

З огляду на це, Україна попереджає про неприпустимість послаблення тиску на РФ та загрозу порушення єдності цивілізованого світу в справі протидії агресору.

Український потенціал

Однією з ключових складових, яка унеможливить реалізацію російського сценарію дестабілізації ЄС, має стати якомога швидке розблокування українських чорноморських портів і відновлення зернового експорту. Тим більше, що для експорту Україна має достатньо запасів, а елеватори, де зберігається зерно, необхідно звільнити для зерна вже нового врожаю 2022 року. 

За словами директора Всесвітньої продовольчої програми ООН Девіда Біслі, керівництво ООН працює над пошуком пакетного рішення, яке дозволить  Україні експортувати продовольство через Чорне море. Зокрема, всесвітня продовольча програма охоплює близько 125 мільйонів людей, й 50% зерна закуповуються в Україні, яка спроможна забезпечити зерном 400 мільйонів людей на планеті. Бізлі звертався від імені ООН до президента РФ Володимира Путіна з проханням розблокувати українські порти, але марно. В обмін Кремль продовжує свій шантаж і вимагає скасування діючих проти РФ міжнародних санкцій.

Згідно з дослідженням ООН, у 2021 році Україна стала шостим у світі експортером пшениці з часткою ринку в 10%, кукурудзи – 16%  відвантаживши 20 млн тонн пшениці та жита, 24 млн тонн кукурудзи, понад 15–20 % ячменю, понад 55 % соняшникової олії (5,1 млн тонн). 

Серед регіонів світу, які найбільше залежать від української продукції, є країни Африки та Близького Сходу. Поставки української пшениці становлять понад 10% річного споживання пшениці в 15 країнах. 

Держсекретар США Етоні Блінкен вважає, що треба примусити Росію "створити коридори" для експорту продовольства з України для боротьби з голодом у світі. За його словами, на українських складах зараз зберігається до 22 мільйони тон зерна, що «…може безпосередньо спрямовуватись для тих, хто цього потребує, якщо його просто можна буде вивезти з країни».

В умовах повномасштабної війни Україна продовжує експорт сільськогосподарської продукції з використанням річкового, залізничного та автомобільного транспорту. Без поставок з України кількість доступного зерна на світовому ринку зменшується, що провокує зростання цін. Залежно від типу зерна, різкий збій зернового експорту з України може призвести до зростання на 25% світових цін на продовольство, чого не можна допустити. 

Українські порти мають бути розблоковані

Усі прикордонні країни відреагували на проблему експорту зерна з України до третіх країн і або значно спростили процедури перевезення вантажів, або активно над цим працюють. Зокрема, ліберальні умови для українських перевізників запровадили Румунія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, а також Італія, Туреччина, Болгарія, Грузія, Данія, Греція та нещодавно Австрія. Активно використовувався новий інтермодальний маршрут, що сполучає українські транспортні вузли з румунським портом Констанца. Втім, наразі це сполучення призупинено через російські ракетні удари.

Таким чином, попри задіяння усіх можливих альтернативних шляхів експорту продовольчого зерна з України вони виявляються неспроможними забезпечити перевезення великих обсягів вантажів у стислі терміни. Тому зростає актуальність якомога швидшого розблокування українських портів для відновлення експорту зернових. Між іншим, транспортування морським шляхом дозволить також зменшити вартість продовольства.

Вирішення питання полягає у концентрації спільних зусиль ООН, ЄС і НАТО в напрямку посилення тиску на РФ з метою припинення війни проти України, розблокування морських і річкових шляхів експорту, розмінування тощо. З огляду на стратегічну важливість розблокування українського зернового експорту експерти вивчають питання щодо можливості проведення у Чорному морі під егідою ООН спеціальної місії з залученням Військово-морських сил низки провідних країн світу. Важливими елементами операції мали б бути заходи безпеки: закриття неба над українськими портами і морською акваторією, розмінування фарватерів і акваторій портів та супроводження вантажних суден на переході військовими кораблями.

Ще один спосіб змусити агресора відступитись від своїх планів дестабілізації Європи – розгромити його військо. І знищення ЗСУ ракетними ударами цілей на о.Зміїний та на мілітаризованих газовидобувних платформах в Чорному морі, що перетворені на розвідувальні пункти агресора, можна вважати першим переконливим і успішним кроком до деблокади українських портів. Рецепт тут також відомий – треба більше підтримки Україні в її справедливій боротьбі проти російського агресора та якомога скоріша передача важких озброєнь – в першу чергу систем протиповітряної оборони середнього та великого радіусу дії, а також ударних систем, що дозволять швидко звільнити захоплені агресором території та відновити виробництво та постачання основних товарних позицій на міжнародний продовольчий ринок.

Володимир Заблоцький, Defense Express для Укрінформу