Навіщо Україні свій банк реконструкції та розвитку
Світовий досвід створення подібних фінустанов переконує в їхній ефективності. Та чи спрацює це в нашій країні в наш час?
Планом відновлення України, який цього тижня представили на Міжнародній конференції у швейцарському Лугано, поміж іншого, передбачено створення в нашій країні власного банку реконструкції та розвитку економіки. Нова фінустанова, яка, ймовірно, працюватиме на базі одного із державних банків, акумулюватиме кошти, що надходитимуть від донорів та інвесторів, а також як репарації від країни-агресора, і спрямовуватиме їх на проєкти з відновлення та на кредитування реального сектора економіки.
За яких умов це спрацює і чи великі шанси, що новий банк стане справді помічним для українського відродження, як це сім десятиліть тому було в повоєнній Європі?
Банк реконструкції та розвитку: класична модель...
Інформації про те, якою буде нова банківська установа та коли її планують створити, поки що небагато. Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев повідомив лише, що йдеться про аналог KfW - кредитної установи, створеної в Німеччині для відновлення після Другої світової війни. “Банк зможе кредитувати, навіть коли це пов’язано з підвищеними ризиками, і тим самим надавати можливість розвиватися підприємцям. Це - один з елементів системи фінансування. Фінансування здійснюватиметься не тільки через банк, будуть гроші у вигляді грантів, кредитів, інвестицій. Щось піде через державний бюджет, щось - через фонди й рахунки МФО (Світовий банк, МВФ, ЕБРР тощо), щось - через суверенні або приватні інвестиційні фонди”, - розповів парламентарій.
Як відомо, німецький банк розвитку KfW (Kreditanstalt für Wiederaufbau, у перекладі — кредитна установа для відбудови) заснували 1948 року як елемент Плану Маршалла. Тоді банк сприяв швидкому відновленню німецької економіки через кредитну підтримку найрізноманітніших бізнес-проєктів та ініціатив. Поступово він перетворився на один з провідних банків розвитку на планеті. І нині установа за дорученням німецького уряду фінансує програми розвитку по всьому світу.
Зокрема, пріоритети KfW в Україні - підтримка малого й середнього бізнесу; будівництво та енергозбереження, охорона навколишнього середовища; фінансування соціальної інфраструктури (водопостачання, енергопостачання, освіта, охорона здоров’я); експортне та проєктне фінансування; рефінансування. За даними Міністерства фінансів, із загального обсягу кредитного портфеля за чинними проєктами в нашій країні - 507,5 млн євро, - станом на кінець червня використано 380 млн, 300 млн із них спрямували до загального фонду державного бюджету.
... та робота в українських умовах
Що ж маємо зробити, аби піти правильним шляхом і не зіпсувати апробовану світовим досвідом хорошу ідею?
Що стосується завдань власного банку розвитку в Україні, то, звичайно ж, у найближчі десятиліття про перспективи підтримки ним проєктів поза межами нашої держави не йтиметься. Основний та безумовний акцент — на внутрішнє відновлення.
“Такому банку не потрібні велика кількість співробітників й розгалужена мережа філій та відділень. Цілком вистачить двох-трьох регіональних офісів. Загальний штат установи — до 100 людей. При цьому непогано було б, аби співзасновником українського банку розвитку став ЄБРР. Тоді можна буде не винаходити власний велосипед, а одразу ж застосовувати напрацювання і механізми роботи цієї європейської фінансової інституції”, - каже у коментарі Укрінформу голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук.
Економіст вважає, що, подібно до Європейського банку реконструкції та розвитку, така структура в Україні також має бути так званою “установою другого рівня”. Тобто, вона не повинна видавати кредити безпосередньо бізнесу. Як і у випадку з ЄБРР, кошти надаватимуть класичним банкам під конкретні проєкти. А вже вони рефінансуватимуть їх, надаючи кредити. “Таким чином, ризики неповернення кредиту лягають на плечі самих банків. Так, банк реконструкції та розвитку повинен спільно з ними аналізувати, що треба зробити, аби мінімізувати ризики, якими мають бути пріоритети для фінансування. Але при цьому відповідальність братимуть на себе банки-контрагенти. Другий важливий момент — чітко прописані алгоритми роботи та процедури. Нова фінустанова має працювати лише над аналізом проєктів та оцінкою того, наскільки той чи інший банк — учасник програми - відповідає визначеним критеріям, чи професійно він може займатися кредитуванням реального сектору”, - переконаний Кушнірук.
Також потрібні прозорі процедури призначення менеджменту банку, аби уникнути надання у майбутньому кредитів пов’язаним та “своїм” компаніям. Інакше є ризик створення в Україні чергової “контори для дерибану”, як це, на жаль, вже траплялося. Як наприклад такого зведення нанівець добрих намірів, експерт наводить ситуацію зі створенням на початку 2000-их Державної іпотечної установи. З різних причин вона так повноцінно і не запрацювала, а після кризи 2008 року перетворилась на елемент піару тодішнього політичного керівництва. Таким чином, нівелювали саму ідею роботи в Україні класичної інституції, що створювалася за західними лекалами.
Про подібні ризики говорить у коментарі Укрінформу і президент інвестиційної групи УНІВЕР Тарас Козак. “У мене подвійне враження від ідеї. З одного боку, така фінустанова потрібна, особливо в очікуванні перемоги й відновлення економіки України та зруйнованої ворогом інфраструктури. Країні потрібен банк, який міг би кредитувати на нетрадиційних засадах — не під бізнес, а саме під масштабні проєкти із реконструкції. З іншого боку, є ризики збільшення частки державних банків у нашій банківській системі, а держбанки в Україні, на жаль, малоефективні”, - каже економіст.
За його прогнозами, нині є ризики, що частка держбанків на ринку й без того зростатиме. Адже деякі комерційні банківські структури можуть не витримати ударів війни — зокрема, катастрофічного зростання кількості неповернених кредитів — і за власним бажанням чи за рішенням регулятора (НБУ) залишити ринок, деякі фінустанови при цьому можуть бути націоналізовані. Це збільшить роль держави у банківському секторі та в економіці країни загалом. Тобто, (у тому числі) й нівелює попередні здобутки реформування банківського сектора. Друга ж загроза, на думку Козака, - ризик корупції.
Фінансовий аналітик Олексій Кущ звертає увагу ще й на проблему відсутності спеціалізації українських державних банків, та й стратегії, яка б її визначала, у нас теж немає. Виявляється, економічної спеціалізації позбавлені усі чотири українські держбанки. “Наприклад, Укрексімбанк — класичний банк для кредитування вітчизняного експорту. Замість цього він надає кредити під заставу торговельного центру у Києві на $50 млн. Причому, ринкова вартість цього об’єкта набагато менша. Хіба прерогатива Укрексімбанку здійснювати такі операції?, - цікавиться економіст, - Те ж стосується Приватбанку, який можна було б орієнтувати на кредитування малого й середнього бізнесу. Ощадбанк мав би кредитувати населення, передовсім, у межах іпотечних програм. Але він кредитує, приміром, якісь енергетичні проєкти на мільярд гривень. Більше того, в країні створюється державне Експортно-кредитне агентство, яке має видавати гарантії на користь наших експортерів, хоча це те, що міг би успішно робити Укрексімбанк. Тобто, ми створюємо ще одну структуру, за рахунок державних коштів формуємо статутний капітал, призначаємо керівництво, правління з величезними зарплатами, наглядові ради, персонал... Результат — майже нульовий”.
Кущ застерігає від можливого дублювання функцій і при створенні банку реконструкції та розвитку економіки. Діяльність такої установи, за його висновками, буде ефективною лише за умов прозорості і контролю за використанням коштів.
Тарас Козак вважає не зайвим такий контроль і з боку міжнародних партнерів України. “Якщо такий банк буде створено за підтримки і з контролем з боку іноземних партнерів — чи то міжнародних фінансових організацій, чи профільних іноземних банків, - ця ідея може спрацювати. Йому точно знайдеться місце в національній економіці під час відновлення”, - переконаний президент інвестиційної групи УНІВЕР.
Владислав Обух, Київ