Світлана Рекрут, директор-розпорядник ФГВФО

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подовжив до 19 липня термін подання конкурсних пропозицій інвесторів, котрі зацікавлені взяти участь у виведенні з ринку неплатоспроможного Мегабанку. Таким чином потенційним покупцям надали додатковий час для ухвалення рішень та формування конкурсних пропозицій. У Фонді сподіваються, що це також можливість залучити до участі в конкурсі нових претендентів. 

Чи ж великі шанси на те, що в умовах війни вдасться розв’язати проблему неплатоспроможного АТ “Мегабанк” у спосіб, інший ніж ліквідація? З таким запитанням Укрінформ звернувся до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Світлани Рекрут. 

Принагідно поцікавимося й іншими завданнями, які Фонду доводиться вирішувати в ці непрості для України часи. 

ПРО ДОЛЮ МЕГАБАНКУ І ВИПЛАТИ ЙОГО КРЕДИТОРАМ

- Пані Світлано, літо в роботі ФГВФО почалося “під знаком” Мегабанку. Це - перший банк, що виводиться з ринку під час війни. Процес був доволі непростим: рішення правління Національного банку про визнання фінустанови неплатоспроможною, незадоволення і незгода її власників, певний період, коли до банку не хотіли допускати тимчасову адміністрацію. Що відбувається зараз?

- Зараз в Мегабанку тимчасова адміністрація працює у штатному режимі. Усі негаразди, які виникали у перші після рішення НБУ дні, позаду. Так, справді Мегабанк став першим з початку війни банком, який виводиться з ринку саме з причин неплатоспроможності. Ще два банки - МР Банк (Сбєрбанк росії) та Промінвестбанк (ВЕБ.рф) - ліквідовуються з інших причин, оскільки належали державі-агресору.

Ситуація з Мегабанком насправді склалася задовго до війни (банк вивели з ринку 2 червня, - ред.). Він перебував у проблемному стані пів року. До менеджменту і власників регулятор доводив конкретні вимоги, які банк повинен був виконати, аби подолати проблеми. Але їх не виконали, тому, власне, й настала неплатоспроможність. 

Це сталося вже під час дії нового Закону, згідно з яким сума вкладів фізичних осіб гарантується повністю, на 100%. Отже, нам належить виплатити вкладникам Мегабанку понад 4,1 мільярда гривень. Враховуючи специфіку базового регіону банку (Харків, який продовжує потерпати від ворожих атак), а також те, що більшість його вкладників — фізичні особи, вважаю рішення про повне відшкодування дуже важливим. Адже саме для захисту людей у такий складний час на початку квітня цей закон і ухвалювали.                          

Зараз ми перебуваємо на стадії конкурсу, очікуємо на пропозиції від інвесторів. Спочатку їх мали подати до 7 липня. Проте згодом виконавча дирекція ФГВФО ухвалила рішення про продовження терміну подання конкурсних пропозицій, аби охочі взяти участь у виведенні банку із ринку мали більше часу для вивчення документів, а також, щоб по-можливості залучити до конкурсу інших претендентів. 

- Перспективи оптимістичні? 

-  Річ у тім, що стан активів банку досить складний, більшість портфелів пов’язані з Харковом та з Харківською областю, які потерпають від бойових дій. В цьому регіоні розташовані й більшість об’єктів нерухомості, які належать банку чи перебувають у нього в заставі. А це майже унеможливлює будь-які достовірні розрахунки для того, щоб потенційний приймаючий банк або інвестор міг ухвалити обґрунтоване рішення. Якщо конкурс не відбудеться, Мегабанк доведеться виводити з ринку через ліквідацію - за звичною процедурою: реалізація активів і поетапне задоволення вимог кредиторів.

- Що це означає для клієнтів банку? Для вкладників-фізичних осіб, так розумію, різниці немає, а от для юридичних осіб - є нюанси.

- Так. Після набрання чинності новим законом про забезпечення стабільності системи гарантування  вкладів фізичні особи взагалі можуть не хвилюватися. Для них неважливо, чи є інвестор у банку, чи ні. Вони знають, що Фонд гарантування їм усе виплатить. А ось у випадку з юридичними особами шанси отримати кошти напряму залежать від якості активів. Ми, зі свого боку, робитимемо усе, аби вимоги кредиторів банку були задоволені у максимально повному обсязі. 

- 21 червня почалися виплати фізичним особам – вкладникам банку. Яка ситуація? Чи немає такого ажіотажу, як бувало кілька років тому, коли до банків вишиковувалися величезні черги вкладників: люди боялися, що їм не вистачить грошей...

- Ми вже давно не спостерігаємо черг у банках. І це завдяки автоматизованій системі виплат, яку Фонд започаткував чотири роки тому. Що стосується Мегабанку і взагалі виплат під час війни, звісно, ми розуміємо: не всі люди можуть прийти у відділення та не всі відділення можуть працювати. Тому запровадили можливість дистанційних виплат. І те, що Фонд готувався до цієї опції ще до війни, допомогло пришвидшити впровадження новації. 

Наразі чотири банки здійснюють виплату відшкодування від ФГВФО дистанційно - Укргазбанк, ПУМБ, Приватбанк та банк “Південний”. І такою можливістю люди досить активно користуються. Саме в тих регіонах, де інколи  навіть буває просто небезпечно йти до банківського відділення. Взагалі за всю історію Фонду, незважаючи на ковід і на війну, виплати ми не зупинили ні на день. 

- Скільки вже виплатили клієнтам цієї фінустанови? 

- Станом на 13 липня ми виплатили вкладникам Мегабанку 602,2 мільйона гривень (із 800 мільйонів, які підлягають виплатам в межах роботи тимчасової адміністрації). На етапі ліквідації банку, у разі, якщо конкурс не буде успішним, почнемо виплати уже всім вкладникам, незалежно від терміну дії договорів. 

За законом, тимчасова адміністрація може працювати в банку до двох місяців. Тобто, якщо про неплатоспроможність Мегабанку оголосили 2 червня, то 2 серпня -  крайній термін початку ліквідації або застосування іншого способу врегулювання. І якщо конкурс не відбудеться та не вдасться знайти інвестора, буде ухвалено рішення про відкликання ліцензії Мегабанку і розпочнеться ліквідація. 

- Ситуація з юридичними особами - вкладниками Мегабанку неоднозначна. З одного боку, розуміємо, що бізнес має бути готовим до  ризиків. Але проблема в тому, що в цьому банку відкривалося багато рахунків комунальних підприємств Харкова. Й відсутність доступу до заблокованих ресурсів негативно позначиться як на їхній поточній роботі, так і, вочевидь, на повоєнної відбудові міста. Вам відомо, як ця проблема розв’язується на рівні місцевої влади? Чи може якось втрутитися держава? 

- На жаль, це не перший банк, де ми можемо стикнутися з проблемою втрати коштів державними підприємствами. Таких випадків дуже багато. І закон не надає жодних преференцій для державних чи комунальних підприємств, для нас вони є звичайними кредиторами. Тобто, при ліквідації банків вони перебувають у сьомій черзі на отримання своїх коштів.

Щодо роботи із цими підприємствами з боку місцевої або центральної влади, то, думаю, по кожному підприємству ситуація відрізняється. В когось, можливо, були рахунки і в інших банках, у когось — лише в цьому. Єдиний шанс, яким чином можна врятувати кошти цих юридичних осіб, - знайти інвестора, котрий погодиться купити банк у цілому — з його активами і пасивами. Але ми розуміємо, що за нинішніх обставин такі плани є вкрай амбітними.

ПРО ВИВЕДЕННЯ З РИНКУ БАНКІВ РФ ТА ПРО СИТУАЦІЮ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ 

- Ви вже згадували про початок ліквідації банків, пов’язаних з російським капіталом. Деталізуйте, що з ними зараз відбувається. 

- Мова про два банки, якими Фонд займається з перших днів війни. Це - Промінвест і МР Банк. Незважаючи на те, що їх об’єднує один “акціонер”, специфіка банків дещо різна. Промінвестбанк давно вже не був активним на ринку, в нього майже не було вкладників, там гарантована до виплати сума складає лише 3,4 мільйона гривень. Активність щодо отримання цих коштів майже нульова. Це - давні рахунки і в принципі ми не бачимо попиту на ці гроші узагалі. Кредитний портфель банку глибоко прострочений, вже багато років кредити не обслуговуються. Також на балансі є чимало  нерухомості. Зараз передаємо багато об’єктів цього банку в користування ЗСУ.

Друга установа — МР Банк - була більш активною на ринку, мала непогану ліквідність. Тобто, на момент ухвалення рішення про ліквідацію банк фактично мав на рахунках кошти для задоволення більшості вимог кредиторів. 

На ці банки поширюється закону про примусове вилучення активів держави-агресора. Передбачено вилучення коштів з рахунків, а також облігацій державної позики України і деяких кредитів держпідприємств. Але наразі це ще не реалізовано. Кабінет міністрів шукає шляхи реалізації законодавчої норми.  

Сподіваємося, найближчим часом вилучення відбудеться. Але це жодним чином не впливає за розрахунки із вкладниками. Ми вже погасили кредиторські вимоги  третьої черги і почали задовольняти вимоги кредиторів четвертої черги - фізичних осіб, які тримали на рахунках у банку понад 200 тисяч гривень. І навіть, попри те, що ліквідація МР Банку почалася ще під час дії старого закону (гарантована сума відшкодування — лише 200 тисяч гривень), всі вкладники - фізичні особи зможуть отримати кошти у повному обсязі. Розраховуємо, що згодом і юридичні особи також отримають свої гроші за рахунок надходжень від продажу  активів.  

- Що з виплатами кредиторам інших банків, які були виведені з ринку ще до війни?

- З початку війни Фонд виплатив вкладникам банків, що виводяться з ринку, майже 1,25 млрд грн. Приблизно 22% цієї суми, понад 266 мільйонів гривень, вкладники отримали дистанційно, не відвідуючи відділення банків-агентів. Можливість отримувати гарантовані виплати від Фонду віддалено вкладники, нагадаю, отримали з 18 квітня. Левова частка виплачених коштів — гарантовані виплати вкладникам банків, рішення про виведення яких із ринку ухвалені цьогоріч, - АТ “МР Банк”, АТ “Мегабанк” і ПАТ “Промінвестбанк”. Майже 20 мільйонів гривень отримали вкладники банків, рішення про ліквідацію яких ухвалювалися до 2022 року.

Банків, що перебувають у процесі ліквідації, нині небагато - наслідки кризи 2014-2015 років ми вже давно подолали. Зараз в активній роботі 5-6 банків, в інших установах ліквідаційні процедури на стадії завершення.  І робота з їхніми кредиторами не зупинялася. Єдине, з початком війни було тимчасово зупинено продаж активів. Адже в Україні не працювали державні реєстри. Крім того, ми ще маємо сумніви, що зараз вдалий час для продажу активів: незрозуміло, якими будуть попит і активність інвесторів, складно оцінити капіталізацію ринку, чи є гроші для купівлі об’єктів. Але з другої половини червня ми поновили продаж активів, відновили поки що індивідуальні, тобто непулові, продажі. І зараз спостерігаємо за ринком, щоб оцінити рівень попиту та з’ясувати, чи він взагалі є. Під час війни провели близько 90 аукціонів. На жаль, поки що жоден із них не був успішним. Але ми розраховуємо, що коли почнемо виставляти на продаж активи МР Банку та Промінвестбанку, які будуть новими для ринку, можливо, побачимо певний інтерес з боку інвесторів. Тоді вже ухвалюватимемо стратегічні рішення про доцільність виходу на продаж із пулами. Думаю, є сенс почекати, доки ринок стабілізується й остаточно пристосується до умов війни та до нових “правил гри”.

- А як Ви оцінюєте ситуацію в банківському секторі загалом? Час від часу на ринку з’являються тривожні сигнали, лунають застереження експертів, що, мовляв, низка фінустанов може не витримати нинішніх специфічних умов і на нас чекатиме черговий “банкопад”.

- Мабуть, не існує в нашій країні і у світі загалом людини, яка може в умовах війни хоча б приблизно прорахувати кредитні ризики для того чи іншого банку. Для цього необхідно розуміти бодай дві основні речі: платоспроможність позичальника (стан його бізнесу) та якість застави, яка є забезпеченням за кредитом. Зрозуміло, що відбувається із заставами: на жаль, як би дивно це не звучало, зараз навіть нерухомість -  вже не статична величина, а динамічна, змінна. Заставна нерухомість постійно у зоні ризику, багато чого вже зруйновано, та, боюся, це ще далеко не кінець. Що вже говорити про інші застави, такі як товари в обороті, обладнання чи надходження за майбутніми контрактами... Тому прогнозувати обсяги кредитних ризиків майже неможливо.

Ми розуміємо, що наразі для банків основним завданням є утримання ліквідності: для того, щоб проводити платежі, щоб не було відтоку депозитів, щоб банківська система функціонувала повноцінно та ще й кредитувала. Станом на зараз ми не очікуємо масових банкрутств банківських установ через недостатність капіталу. Адже НБУ надає банкам певні пом’якшення на період дії воєнного стану. 

ПРО ВИПЛАТИ В ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РАЙОНАХ І ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

- Пані Світлано, розкажіть про виплати вкладникам, котрі мешкають на тимчасово окупованих територіях. Чи мають вони можливості отримати кошти бодай дистанційно?

- Незважаючи на жахливу ситуацію, вони, переважно, мають таку можливість. Іноді дистанційні виплати — чи не єдиний канал, за допомогою якого можна отримати кошти.                                                                Основна проблема у тимчасово окупованих ворогом населених пунктах пов’язана з ідентифікацією вкладників. Тому що навіть для проведення дистанційних виплат людину треба ідентифікувати.

Також люди часто не можуть додзвонитися до Фонду та банків - немає мережі, Інтернету. Звісно, у нас працюють усі можливі канали зв’язку, починаючи з усіх месенджерів, закінчуючи особистим прийомом, працює гаряча лінія, є можливості для листування. Але й цим розширеним інструментарієм, на жаль, мають змогу скористатися не всі.

- До речі, про відновлення особистого прийому не тільки для жителів тимчасово окупованих районів, а й для усіх громадян. З якими проблемами люди найчастіше звертаються до Фонду?

- Активність відвідувачів не дуже висока. За 2 місяці до нас прийшли лише кілька десятків людей. Я це пов’язую із тим, що усе ж залишається багато альтернативних каналів зв’язку.

Хто звертається особисто? В основному, люди, котрі мають проблеми із написанням тих або інших заяв. Декому простіше прийти сюди й оформити документ разом із нашим консультантом. В основному, йдеться про заяви при переоформленні спадщини, при потребі стати в черги кредиторів. Нагадаю, вкладникам, розмір чиїх депозитів не перевищує гарантованої суми, жодних заяв писати не треба. Достатньо лише з паспортом та ідентифікаційним кодом з’явитися до відділення одного з банків-агентів Фонду або скористатися можливістю дистанційних виплат. Тому ажіотажу ми не бачимо. Зараз ведемо прийом двічі на тиждень і всім, кому потрібно, допомагаємо.

- А цифровізація, створення додаткових каналів у месенджерах і чатботів допомагають у вашій роботі?

- Безперечно. Ми завжди ставили перед собою завдання – зробити процес спілкування із Фондом максимально технологічним та комфортним для людей. Під час коронакризи, коли тривалий час були фізичні обмеження у спілкуванні, ми налагодили дистанційну роботу на досить високому рівні. 

Це розширює спектр можливостей. У тому числі, в частині гарантування безпеки людей.

ПРО НОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРО ЗМІНИ, НЕОБХІДНІ, ЩОБ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ЄС

- Ви вже згадали про оновлення законодавства, завдяки чому, поміж іншого, в разі ліквідації банків-учасників ФГВФО  їхні кредитори - фізичні особи зможуть отримати усю суму вкладів. Що ще змінилося з ухваленням цього закону?

- Цей документ справді є епохальним. Він передбачає не лише збільшення гарантованої суми відшкодування (плюс повне відшкодування під час дії воєнного стану), а й приєднання до ФГВФО Ощадбанку, урівнюючи його в правах з іншими учасниками ринку, а також реструктуризацію заборгованості Фонду перед Міністерством фінансів.

Насправді ж проблеми реструктуризації боргу та участі у системі гарантування Ощадбанку актуальні вже 5-6 років. І те, що цей закон у квітні нарешті було ухвалено, пов’язано не тільки з війною. Це пов’язано з довгим шляхом, який ми подолали для того, щоб зробити цей документ якщо не ідеальним, то близьким до цього.

ФГВФО реструктуризував борги перед Міністерством фінансів. Це означає, що капітал Фонду є позитивним, Фонд повністю фінансово спроможний та інституційно сильний. Також цей закон нарешті нівелював усі дисбаланси, які були в банківській системі, стосовно Ощадбанку. “Ощад” тепер є частиною Фонду гарантування і працює на таких же умовах, як і решта банків. І третє, звичайно, - це підвищення суми гарантування. Важливий крок, який було запропоновано Президентом України на час дії воєнного стану, - 100% гарантія повернення вкладів фізичним особам. За три місяці піісля того, як воєнний стан буде скасовано, ми повернемося до гарантованої суми відшкодування у 600 тисяч гривень, що втричі більше, ніж було протягом останніх десяти років. 

Тому, по-перше, цей закон, вважаю, - така собі риска під кризою попередніх років і гарантія позитивних змін у банківській системі після війни. По-друге, це ще й доволі потужний меседж для вкладників про те, що держава їх захищає,  що система гарантування є повністю ліквідною, повністю платоспроможною. Чому це важливо? Тому що ми побачили позитивні ефекти від цього одразу ж - приріст депозитів у банківській системі. Це взагалі нетипово у світовій практиці, коли під час війни обсяг депозитів у банківській системі країни, на яку напали, не зменшується, а навпаки зростає. Так протягом першого місяця активних воєнних дій приріст депозитної бази в Україні становив 10%. Не в останню чергу - через віру у 100% гарантію повернення коштів. 

- Нагадайте читачам історію з боргом Фонду перед Мінфіном. Як виникла заборгованість і що означає для вас полегшення цього боргового тягаря?

- Ми пам’ятаємо, що у 2014-2016 роках в країні був шалений “банкопад”. Фонд гарантування отримав в управління 96 банків та був вимушений виплатити понад 90 мільярдів гривень гарантованої суми. Звичайно, кошти, яких не вистачало, ми змушені були запозичувати у держави - НБУ та Мінфіну - під ринкові відсотки. Тобто, ми брали кредит для того, щоб віддати гроші фізичним особам, і сплачували при цьому 10-14% річних.

На момент реструктуризації боргу Фонд повністю погасив кредит, наданий Національним банком (перерахувавши 25,6 млрд грн), а також майже 21,7 млрд грн повернув Міністерству фінансів. Решта боргу підлягала погашенню до 2032 року. Це борг, який суттєво тиснув на систему гарантування.                               

Тому й було ухвалене рішення про  реструктуризацію. Тобто, основна частина боргу (45,7 мільярда) переходить в умовне зобов’язання та  погашатиметься і надалі за рахунок коштів ФГВФО. А сума відсотків (це 62,5 мільярда) погашатиметься за рахунок грошей, стягнених із так званих пов’язаних осіб, що є досить потужним стимулом для держави боротися за повернення коштів, виведених із банків до кризових часів.

- Ухвалені законодавчі зміни, безумовно, призвели до суттєвих змін у роботі Фонду. Але ці зміни, певно, неостаточні. Попереду приведення системи гарантування вкладів в Україні до європейських правил та норм, що актуалізувалося з набуттям нашою країною статусу кандидата у члени Європейського Союзу.

- Останні два роки ми декларували стратегічний курс на  зближення з європейськими директивами та їх імплементацію. Не тільки тому, що ми розуміли: рано чи пізно Україна приєднається до ЄС. А ще й тому, що у Європейському Союзі система гарантування досить розвинена і ґрунтується на правильних засадах. Це стосується, передовсім, раннього реагування на виклики, недопущення неплатоспроможності банків. Це, в тому числі, гарантування вкладів не тільки фізосіб, а й юридичних осіб, клієнтів небанківських фінустанов. А найголовніше: наша мета – норма у 100 тисяч євро як сума гарантії, яка підлягає відшкодуванню в країнах ЄС. Але чому вона там така висока? Тому що відповідні процеси й системи реагування налагоджені так, що на практиці майже ніколи не доходить до виплати цих 100 тисяч. Проблеми банків розв’язуються на ранніх стадіях.

Тож саме ці засади ми декларували як мету протягом кількох останніх років. Зараз же отримання Україною статусу кандидата у члени ЄС просто прискорює цей процес. І всі напрацювання, які ми вже маємо, треба швидкими темпами імплементувати через вітчизняне законодавство.

Крім того, дуже важливими в контексті набуття нового статусу є останні новини Фонду гарантування — я увійшла до Ради директорів Європейського форуму страховиків депозитів. Це асоціація, яка об’єднує всі країни ЄС та низку його важливих партнерів і досить потужно впливає на внесення змін до євродиректив та правил роботи систем страхування в країнах Європейського Союзу.

Переконана, що обрання представника України на цю посаду - ще один крок, який демонструє: демократія переможе агресію. 

Владислав Обух, Київ

Фото — Руслан Канюка