Державні фінанси: маємо не лише позичати, а й заробляти
Жахалки про осінній “фінансовий голод” в Україні, сподіваємося, не справдяться, але приводів для занепокоєння чимало
Впливове видання Financial Times попередило, що восени, незважаючи на домовленості про перенесення термінів розрахунків з міжнародними кредиторами, фінансові ресурси України можуть вичерпатися. Непросту фінансову осінь нашій країні вангують і міжнародні експертні інституції. Одразу два провідні рейтингові агентства - Fitch і S&P - погіршили кредитні рейтинги України. Формальний привід — згадане відтермінування платежів за держборгом.
З одного боку, зниження рейтингів не через невчасні виплати чи відмову розраховуватися з позикодавцями, а лише з огляду на перенесення дат погашення суверенних цінних паперів, - та ще й із бонусом для кредиторів — не таке страшне, адже не є прямою ознакою дефолту (хоча в документах Fitch та S&P ситуація і визначається як “обмежений дефолт”). Проте з іншого боку, рішення аналітиків впливових агенцій, безумовно, призведе до подорожчання нових запозичень для України на світових фінансових ринках. Дорожчими для нас, схоже, стануть і внутрішні запозичення — зокрема, після червневої ухвали НБУ про різке підвищення облікової стави до 25%.
За цих обставин Україні доводиться розраховувати на некомерційні запозичення та грантову допомогу від міжнародних партнерів, відновлення власних заробітків через пожвавлення ділового життя та збільшення експорту, заощадження на “невоєнних” витратах, а також — на емісію грошей. Останній варіант вкрай небажаний, бо з початку війни Нацбанк вже й так надрукував понад 240 мільярдів нічим не підкріплених гривень, що разом із впливом інших чинників неабияк пришвидшило інфляцію та девальвацію національної валюти.
Фінанси в умовах війни: коли потреби зростають в рази
Верховна Рада нещодавно збільшила цьогорічні видатки державного бюджету на понад 270 мільярдів гривень. Фактично усі ці гроші підуть на безпеку та оборону. Загалом, як підрахував голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, цьогорічні видатки перевищать 2 мільярди 660 мільйонів гривень, що майже удвічі більше, ніж передбачалося “бюджетом мирного часу”. При цьому поточний фіскальний дефіцит, за підрахунками Уряду, становить приблизно $5 мільярдів на місяць. Це приблизно третина довоєнного місячного ВВП. За таких умов бюджетний дефіцит на кінець року може сягнути 25% валового внутрішнього продукту. Замість 3,5%, як передбачалося Законом про держбюджет-2022, ухваленим у грудні минулого року.
Навіть якщо Україна до кінця року отримає усю міжнародну фінансову допомогу, яку нам пообіцяли, грошей може не вистачити. За словами голови Нацбанку Кирила Шевченка, влада має чотири шляхи покриття бюджетного розриву:
- використання раніше накопичених резервів (які, на жаль, вкрай обмежені);
- залучення коштів на внутрішньому ринку, для чого Мінфіну доведеться підвищувати ставки дохідності ОВДП;
- скорочення дефіциту через оптимізацію видатків та пошук джерел додаткових доходів, зокрема, наповнення бюджету за рахунок податків;
- емісійне фінансування через увімкнення Нацбанком грошового верстата.
В НБУ категорично проти останнього варіанту. “Якщо обмежимося обсягами (емісії) у 400 мільярдів гривень на 2022 рік, вплив на економіку буде контрольованим. Якщо ж “друкування грошей” для фінансування дефіциту бюджету зростатиме суттєвішими темпами, це посилить ризики. Значна емісія може розігнати інфляційно-девальваційну спіраль, коли виникне необхідність індексувати витрати, “друкуючи” для цього нові й нові гроші. Звісно, найпростіше покладатися на емісію, але це найзагрозливіше для країни”, - переконаний Шевченко.
За такий підхід і експерти, котрі вважають: бюджетний дефіцит треба фінансувати переважно в немонетарний спосіб.
Міжнародна підтримка: коли немає трьох років, щоб чекати обіцяного
Дещо зменшити цьогорічні бюджетні витрати допоможуть домовленості з іноземними кредиторами про перенесення запланованих на нинішній рік виплат за борговими зобов’язаннями. Минулого тижня переговори з позикодавцями завершилися. І завершилися позитивом для нас: Україна отримала згоду від власників євробондів на реструктуризацію боргу – перенесення виплат та термінів погашення за ними на два роки. Як уточнив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, інвестори погодилися відтермінувати платежі до 2024 року, що допоможе Україні заощадити на виплатах майже $6 мільярдів.
”Власники цінних паперів державних "Укренерго" й "Укравтодору" так само пристали на пропозицію про відтермінування. Це дозволить Україні краще підготуватися до найскладнішого в історії опалювального сезону та ефективніше відновлювати зруйновану російськими терористами інфраструктуру”, - додав Шмигаль. Загалом йдеться про перенесення виплат цих двох держкорпорацій на понад $1,5 мільярда.
Тим часом Україна розраховує на активізацію надання міжнародної фінансової підтримки в умовах війни. Як відомо, іноземні партнери пообіцяли майже $38 мільярдів фіндопомоги у формі грантів, кредитів та кредитних гарантій. Але поки що нам надійшло менше $13 мільярдів. Хоча серпень приніс кілька новин, які додають оптимізму. Приміром, минулого тижня Україна та Світовий банк підписали угоду про грантову підтримку - $4,5 мільярдів, - які нададуть Сполучені Штати Америки. Кошти нового гранту підуть на пенсійні виплати та програми державної соціальної допомоги - у тім числі, на житлово-комунальні субсидії. Те, що йдеться саме про грантові кошти, дуже важливо. Адже це — ресурс, який потім не доведеться повертати. Бо насправді понад дві третини обсягів міжнародної фінансової допомоги, яку ми отримуємо від партнерів, надається у вигляді кредитів або кредитних гарантій. Тобто, рано чи пізно ці гроші доведеться віддавати. Та ще й з відсотками, нехай і порівняно невеликими. Хоча, з іншого, боку це, певно, дисциплінує. Та й додає гідності: навіть у жахливих умовах війни ми не йдемо із простягнутою рукою й готові розраховуватися з кредиторами. Головне — перемогти.
А ось надходження коштів у межах обіцяної ще в травні і затвердженої наприкінці червня екстреної програми макрофінансової допомоги від ЄС у розмірі €9 мільярдів, затримується. На початку серпня Україна одержала від партнерів лише €1 мільярд. Можливості й терміни переказу решти €8 мільярдів наразі обговорюють. Щоправда, частково затягування дискусії пояснюють можливістю приємного для нас збільшення частки грантової (безповоротної) допомоги порівняно з її “кредитною” частиною. Очікується, що новий транш макрофіну надійде безпосередньо до бюджету. Європейські партнери обіцяють: станеться це щонайпізніше у вересні.
А ось із термінами та обсягами кредитної підтримки від МВФ поки що майже нічого незрозуміло. Говорити про започаткування нової програми співпраці України з Фондом зарано. “Надання нової позики на $5 мільярдів від МВФ допомогло б запевнити інших кредиторів у тому, що макроекономічна ситуація в країні з війною під контролем”, - вважає головний економічний радник Президента Олег Устенко. За його словами, нове фінансування від Фонду, розраховане приблизно на півтора року, стане хорошим початком для більшого пакета кредитної підтримки — на $15-20 мільярдів.
Нагадаємо, попередню кредитну програму на $5 мільярдів скасували у березні, Натомість МВФ надав Україні екстрене фінансування в $1,4 мільярда в перші тижні російського вторгнення. Устенко вважає, що допомога від МВФ може стати каталізатором для фінансування країни із інших джерел. Щоправда, це — перспектива не найближчих місяців, проблеми тотального дефіциту цьогорічного українського бюджету вона не розв’яже. Нову програму започаткують у кращому випадку в листопаді. А судячи з минулого досвіду та з огляду на те, що небезпека значного збільшення дефіциту нашого держбюджету вже викликала палкі дискусії в середині Фонду (і, на жаль, аргумент “війна й захист світу від агресора” не завжди спрацьовує), підписання Меморандуму може затягнутися до грудня чи й до січня-лютого наступного року.
Із комерційними запозиченнями також проблеми. Інвесторів, охочих позичати Україні, через війну небагато. Невтішні для нас висновки міжнародних кредитних агенцій та перенесення виплат за чинними борговими зобов’язаннями аж ніяк не сприятимуть збільшенню їх числа. До того ж, Україна останнім часом фактично перестала позичати на комерційних умовах, оскільки вартість грошей для нас дуже висока.
Натомість внутрішні запозичення обмежені через небажання Міністерства фінансів суттєво збільшувати дохідність українських ОВДП. Приміром, під час первинних аукціонів у вівторок, 9 серпня, дохідність 5-місячних гривневих облігацій зросла з 10 до 12%. Це дещо стимулювало попит на цінні папери. Тож до бюджету вдалося залучити 3,36 мільярда гривень. У цьому випадку порівняно невелике підвищення ставки обійдеться державі додатково майже у 30 мільйонів гривень за 5 місяців. А з урахуванням реальних масштабів запозичень, до яких нині змушена вдаватися Україна, складно навіть спрогнозувати, скільки мільярдів десятків мільярдів може втратити на цьому держава, а отже — й ми з вами. Тому позиція Мінфіну начебто зрозуміла: ми справді маємо думати не лише про те, як екстрено латати бюджетні дірки зараз, а й про те, як жити та відбудовувати країну після війни. З “борговим зашморгом” на шиї робити це дуже складно.
Власні заробітки: коли “затягнути паски” і викластися на повну мають всі
А щоб менше позичати та не зловживати грошовою емісією, маємо збільшувати власні доходи і по можливості обмежувати “необов’язкові” видатки, жорсткіше контролювати, як витрачаються кошти, запобігати їх неефективному використанню, розкраданню та виведенню капіталів, мінімізувати використання бізнесом та чиновництвом “схем” і лазівок.
Дедалі частіше в контексті збільшення бюджетних надходжень депутати, чиновники та експерти говорять про запровадження нових податків, подальше скасування впроваджених в умовах дії воєнного стану пільг, підвищення ставок оподаткування. І Урядові тут справді не позаздриш: де знайти баланс інтересів держави, суспільства загалом та окремо різних його груп? На експертному рівні представники різних економічних шкіл та прибічники різних підходів до розв’язання проблеми запекло сперечаються, як (і чи потрібно) поєднувати непоєднуване: збільшити фіскальні надходження, не підвищуючи при цьому податків і навіть напряму дотуючи бізнес. Упродовж п’яти місяців, доки Україна мала змогу витрачати накопичені раніше резерви, акумулювати внутрішній фінансовий ресурс через відносно вигідне розміщення ОВДП та без (умовно) катастрофічних наслідків юзати грошовий друкарський верстат, держава віддавала перевагу другому шляху, підтримуючи бізнес і громадян. Тепер же доводиться робити дедалі рішучіші кроки у напрямку фіскалізації.
Однією з “перших ластівок” було скасування митних і податкових пільг для імпортерів. На порядку денному зараз — повернення акцизу на пальне та додаткове оподаткування імпорту і операцій з обміну валюти. Надалі ж можливе збільшення військового збору (хоча раніше такі спроби не підтримувалися парламентом) та підвищення інших податкових платежів.
Приміром, частина експертів наполягає на необхідності збільшення оподаткування імпорту, а також встановлення чіткого переліку товарів і послуг критичного імпорту для потреб оборони, критичної інфраструктури та соціальної підтримки вразливих категорій і груп. В НБУ оцінюють економічний ефект від запровадження податку у розмірі 10% на операції з купівлі валюти для імпорту товарів та послуг у 15-18 мільярдів гривень на місяць. Повернення акцизу на пальне щомісяця приноситиме ще 2-3 мільярди. За словами голови Нацбанку Кирила Шевченка, додатковий збір поліпшить ситуацію з дефіцитом бюджету, зменшивши потребу в емісії, коли не підкріплена гривня потрапляє на валютний ринок і тисне на резерви. Щоправда, другим кінцем ця “податкова палиця” вдарить по інфляції, прискоривши її приблизно на 1%. Але за нинішніх обставин це, погодьтеся, некритично.
Щодо інших джерел додаткових надходжень, то у Фонді держмайна повідомили про плани цьогоріч залучити від 600 мільйонів до 1 мільярда гривень у процесі приватизації. До продажу готують непрацюючі комбінати хлібопродуктів, спиртові заводи та низку об‘єктів нерухомості, які можуть зацікавити малий та середній бізнес. Щоправда, на тлі загальних витрат на оборону і функціонування держави в умовах війни це — крапля у морі...
Куди більші сподівання на відновлення експорту — передовсім, аграрного, оскільки вітчизняна металургія неабияк потерпіла від дій агресора і розраховувати на швидке відновлення експортного потенціалу в цій сфері, на жаль, не доводиться.
Серпень, безумовно, запам’ятається відновленням експорту агропродукції морськими шляхами, який упродовж п’яти місяців було заблоковано. З портів одеського регіону продовжують виходити кораблі із сільгосппродукцією — передовсім, із кукурудзою, ячменем та олією. Від початку дії “зернової угоди” за допомогою понад двох десятків суден вдалося вивезти більше пів мільйона тонн зерна й олії. Це принесе виробникам, переробникам і трейдерам десь півтора мільярда доларів.
Хоча через війну ми вже втратили на експорті щонайменше $10 мільярдів (без урахування зростання вартості продукції на світових ринках). Коли йдеться про фізичні обсяги поставленої закордон продукції, втрати ще більші. За даними Держстату, в першому півріччі з України експортували товарів на $22,7 мільярда. Це - 76% від минулорічних показників. Падіння могло бути ще більшим, якби не значне перевищення показників у січні-лютому, доки в Україну не прийшли рашисти. Майже чверть у структурі українського експорту припадало якраз на зернові та продукти їх переробки, ще понад 12% - на олію.
У вівторок з українських портів вийшов сьомий караван суден з українською агропродукцією. "Загалом за 16 днів роботи зернового коридору з українських портів вийшло 21 судно. Ми наполегливо працюємо над збільшенням інтенсивності роботи коридору на вхід до портів Великої Одеси", - наголосив тимчасовий виконувач обов’язків голови Адміністрації морських портів України Олексій Востріков.
Україна розраховує, що найближчим часом щомісяця агропродукцію з наших портів вивозитимуть до 80 суден. А це вже інший рівень прибутків аграріїв та бюджетних надходжень.
Владислав Обух, Київ