На порозі малої приватизації: за новими правилами та на користь бізнесу
В Україні стартують аукціони з малої приватизації за новими правилами.
Скоро десятки неефективних держпідприємств матимуть інвестиції, що вдихнуть в них нове життя.
Точкою відліку стало ухвалення парламентом законопроєкту 7451 мого авторства, за співавторства ще 19 народних депутатів, розробленого за допомогою фахівців Фонду держмайна. Ми відновили приватизаційний процес і адаптували його до умов воєнного часу.
Що саме змінилося?
Приватизація тепер відбуватиметься швидше. Час від оголошення аукціону до підписання договору скоротиться із шести до двох місяців. На підприємство зайдуть інвестиції, воно відновиться чи модернізується, розпочнеться виробництво.
Арешти цілісних майнових комплексів більше не перешкода для приватизації. Такі об’єкти виставлятимуть на аукціони, арешти зберігатимуться для нового власника, допоки він не погасить усі борги.
Гарантійні внески збільшаться, а платитимуть за об’єкт до укладання договору купівлі-продажу. Так держава убезпечила себе від махінацій, коли плата не вносилася, результати аукціону оспорювалися, а проведення повторних торгів зривалося.
Нові власники єдиних майнових комплексів отримають ліцензії та дозволи, які мало підприємство до роздержавлення. Це автоматично збільшує привабливість активу, адже бізнесу не потрібно оббивати чиновницькі пороги для переоформлення документів, витрачати час та ресурси.
Протоколи аукціонів підписуватимуть в електронному вигляді. Так приводимо до цифрової реальності процедури, які не відповідають викликам часу.
Що приватизуємо в першу чергу?
Мала приватизація – це не про активи-гіганти, яких не так і багато в держави. Йдеться про окремі приміщення, будівлі, малі та середні підприємства за стартовою ціною від кількох тисяч гривень до десятків мільйонів. Є можливість зацікавити не лише великий, середній, але й мікробізнес.
Попередньо Уряд здійснює тріаж – сортування активів на три категорії. Стратегічні залишаться у власності держави. Привабливі для бізнесу йдуть на приватизацію. А ті, які існують лише на папері та по вуха в боргах, – на ліквідацію чи банкрутство.
Для інвесторів найцікавіші, вочевидь, комбінати хлібопродуктів (КХП) та спиртзаводи.
По-перше, частина з них - вже готові виробництва з налагодженими процесами, які треба лише оновити.
По-друге, вони надають широкий спектр можливостей реалізації інвестиційних проєктів – від використання приміщень під склади до випуску переробної продукції.
По-третє, об’єкти мають вдале логістичне розташування, що знімає низку проблем з постачанням сировини та вивезенням готової продукції.
Спиртові активи в авангарді приватизації
З 2020 року в Україні ліквідували державну монополію на виробництво спирту. Об’єкти ДП «Укрспирт» поступово почали передавати на приватизацію. Фонд держмайна мав успішні кейси залучення інвесторів на ці підприємства. Наприклад, Вишняківське МПД (місце провадження діяльності, - ред.) на Полтавщині продали за рекордні 234 млн грн.
Деякі спиртові підприємства нині мають боргові обтяження перед ДП «Укрспирт». Законодавством передбачено специфіку приватизації спиртових активів. Переможці аукціону мають не лише оплатити вартість лота, але й погасити борг в розмірі стартової балансової вартості об’єкта. Проте спиртзаводи – це перспективні виробництва, які випускатимуть продукцію з високою часткою доданої вартості та з перспективою її реалізації на зовнішніх ринках.
У цьому разом з колегами народними депутатами переконалися особисто, коли відвідали низку таких підприємств на Київщині.
Наприклад, Стадницьке МПД в Білоцерківському районі. Це 510 одиниць устаткування, майже 90 працівників, обсяги виробництва – 1340 декалітрів на добу.
Це та інші підприємства спиртової галузі за умов умілого менеджменту можуть та будуть ефективними й успішними.
Чому саме зараз?
Приватизація під час війни декому здається недоречною. Мовляв, в мирний час держава може виручити за свої активи набагато більше. Можливо, але в умовах воєнного стану на перший план виходять не фіскальні потреби, а працююча економіка. Та й насправді кожен об’єкт щодня лише дешевшає, накопичуючи борги і завдаючи збитків державі.
Натомість кожне ефективне підприємство – це робочі місця, експорт продукції, валютна виручка, сплата податків. Й, відповідно, більші можливості України для боротьби з ворогом та наближення перемоги.
Треба бути реалістами – ресурси країни нині обмежені. Але нічого не заважає створити найоптимальніші умови для відновлення та розвитку бізнесу. І насамперед надати майданчики для реалізації інвестиційних проєктів.
Тож, приватизація зараз – це дієвий інструмент стимулювання економічного росту. У першу чергу, для малого та середнього бізнесу і в тих галузях, в яких ми маємо конкурентні переваги на світових ринках.