Скорочення армії чиновників на часі. Та чи буде для них інша робота?
Щоб заощадити кошти, влада ініціює масштабне скорочення у держслужбі. Але десятки тисяч вивільнених не залишать напризволяще
Інформуючи про затвердження Кабінетом міністрів проєкту державного бюджету України на 2023 рік, прем’єрміністр Денис Шмигаль, поміж іншого, повідомив про зменшення на понад 11 мільярдів гривень фінансування органів влади як про одну з можливостей наступного року заощадити бюджетні кошти. До того ж, за словами глави Уряду, вже цьогоріч кількість українських чиновників хочуть скоротити на 30%.
На перший погляд, рішення, виправдане і давно суспільством очікуване. Але ж маємо враховувати й інтереси тих, хто опиниться “за бортом”. Як їм годувати свої родини? І як вплине на ринок праці поява ще десятків тисяч людей, котрі нагально потребуватимуть роботи?
Скорочення держапарату: різати “не по живому”, а з розумом
За словами прем’єра, до кінця нинішнього й на початку наступного року на Україну чекають масштабні скорочення не лише у структурі міністерств, а і в інших органах виконавчої влади.
“Протягом останнього часу, приблизно два місяці, ми працюємо над функціональним обстеженням вертикалі кожного міністерства. Дивимося на функції держави, які виконує те чи інше міністерство як галузева структура. Таких функцій досить багато, у різних міністерствах їхня кількість коливається від кількох десятків до кількох тисяч. Серед цих функцій є такі, які застаріли і вже ніколи не виконуватимуться державою в тому обсязі чи напрямах, як раніше”, - наголосив Шмигаль.
На підставі цього аналізу, вочевидь, і зробили висновок, що скорочення чиновницької армії на 30% - цілком реальне. Цьогоріч вже скоротили майже 8 тисяч чиновників, попереду ще кілька десятків тисяч скорочень.
За даними Національного агентства державної служби України (НАДС), загальна кількість посад за штатним розписом у публічній службі - 204 869. Отже, під скорочення можуть потрапити приблизно 61,5 тисячі посад. Але, згідно з інформацією агентства, в країні є 33,5 тисяч чиновницьких вакансій. Тобто, реально “по живому” доведеться скоротити приблизно 28 тисяч людей.
Але. Маємо розуміти, що просто переглянувши списки, оперуючи кнопкою “Delete”, аби викреслити всі вакантні посади (а далі — уже як буде), проблему не розв’яжеш. На публічну службу чекають ретельний аудит, перегляд і перерозподіл функцій.
Визначити, без яких структур, служб, підрозділів в системі управління державою не обійтися, а які дублюють функції одне одного чи й просто є “п’ятим колесом до воза”, доручили Міністерству цифрової трансформації, оскільки його фахівці одразу ж можуть оцінити кадрову потребу з урахуванням майбутньої цифровізації та автоматизації управлінських процесів.
В Національному агентстві державної служби наполягають: саме суцільна цифровізація має стати основою нової моделі публічної служби після війни. А це означає, що для виконання одного й того ж обсягу робіт людей знадобиться менше. Звідси - позитивний для країни і громадян та водночас неприємний для чиновницької армії висновок: з тими, хто не зможе перелаштуватися, перевчитися й адаптуватися, доведеться попрощатися. Для решти — є варіант залишитися на держслужбі, але вже в інших структурах.
Приміром, є пропозиція централізувати організаційні та супровідні функції держвідомств у межах єдиної служби - Центру Уряду. Його співробітники вестимуть бухгалтерію всіх урядових органів, здійснюватимуть управління персоналом та фінансами, юридичне забезпечення, куруватимуть ІТ-сектор, безпеку та адміністративно-господарську діяльність. Таким чином, потреба у відповідних відділах і департаментах у складі окремих міністерств зникне.
І це — лише один з майбутніх практичних кроків. Згідно зі стратегією трансформації держапарату, хочуть не лише скоротити працівників, а й значно зменшити кількість органів влади. Скажімо, число міністерств можуть зменшити з 20 до 12. Очікується, що завдяки об’єднанню міністерств, перегляду й оптимізації їхніх функцій штат центральних апаратів скоротиться на дві третини - з понад 9 тисяч до менш ніж 3 тисяч. Ледь не вдвічі скоротять кількість працівників територіальних органів – з понад 15 тисяч до 9 тисяч. Те ж стосується і скорочення штатів Пенсійного фонду, Податкової служби, Державної служби статистики. Роботу їхніх центральних апаратів забезпечуватимуть 4,3 тисячі працівників замість нинішніх 13 тисяч, а штати територіальних органів скоротять удвічі — із 80 до 40 тисяч.
Сама ідея скорочення кількості чиновників за різними напрямами й на різних рівнях, як відомо, не нова. Та й обʼєднували міністерства та відомства вже не раз. Нині ж маємо розуміти, що тенденція до зменшення кількості людей, котрі перебувають на публічній службі, пов’язана не лише з поточною потребою в заощадженні державних коштів. Ключове завдання держави полягає в тому, щоб через чиновницький апарат надавати населенню якомога якісніші послуги, а не працевлаштувати якомога більше чиновників. А згаданий уже тренд на цифровізацію публічної служби, на думку голови НАДС Наталії Алюшиної, якраз і дозволить забезпечити якість послуг для громадян, а також - заощадити ресурси і час.
“Ми рухаємося за траєкторією із фокусом у бік спрощення, оптимізації, відмови від зайвої бюрократії. Входимо в епоху перегляду функцій, аналізу діяльності та результативності. Прошу всіх забути звичні шаблони та обирати кращі практики. Відбулася зміна мислення громадян. Ми усі змінилися. Це пов’язано з підвищеним запитом суспільства щодо ефективності та доброчесності на державній службі”, - наголосила Алюшина.
Держслужба: тут ще й зарплату платять
Досвід цивілізованих країн свідчить: щоб забезпечити таку якість, не потрібно розширювати армію чиновників. Треба підвищувати спроможності тих, хто працює в цій сфері, та в усілякий спосіб їх мотивувати - до креативу, ініціативності, процедурних спрощень, а також оберігати від корупційних спокус. У такий спосіб вирішила діяти й Україна.
Одне з важливих завдань на цьому шляху - зміна підходів до оплати праці публічних службовців. Їхні заробітки мають бути конкурентними, аби вони по-справжньому трималися за посаду і не ризикували навіть натякати комусь із клієнтів на власну неправомірну винагороду.
З огляду на виклики війни, перехід на нові умови оплати праці державних службовців можливий не раніше 2024 року, - наголошують в НАДС.
Там чекають на схвалення Урядом нової системи оплати праці та класифікації посад держслужби, що дозволить запровадити нову модель оплати з 2024 року для першої черги державних органів. А з 2025-го – запровадити єдині умови оплати праці у всіх держорганах.
Відповідним законопроєктом пропонується встановити європейську структуру зарплати в Україні: 70% на 30% (обмежені преміальні та інші додаткові виплати на рівні до 30% і стала частка заробітної плати - у 70%). “Його ухвалення дозволить вивести заробітні плати державних службовців у прозору площину”, - переконані в НАДС.
Робота - є: для всіх, хто готовий змінити фах чи піти в бізнес
28-35 тисяч людей, яких реально доведеться звільнити, не працевлаштувавши одразу ж у інших держорганах, - це приблизно 5-7% від кількості безробітних, котрі офіційно зареєстровані в Центрі зайнятості (щомісяця відповідна статистика змінюється). І менше 1% від реальної кількості незайнятих українців, яку вирахували в Нацбанку. Тож на загальній картині по країні скорочення такої чисельності працівників начебто суттєво і не позначиться. Але може стати проблемою для окремих населених пунктів, де навіть у мирні часи було сутужно з роботою.
У великих містах працевлаштувати вивільнених чиновників буде легше: при бажанні більш-менш прийнятну вакансію в бюджетній сфері чи у приватному секторі там можна знайти (говоримо, принаймні, про мирні часи). У невеликих містечках та селищах — набагато складніше. Нещодавнє укрупнення районів — тому за приклад. В багатьох колишніх райцентрах - особливо у селищах міського типу - чимало працівників ліквідованих райдержадміністрацій залишилися без роботи, адже органи управління територіальних громад, куди вдалося працевлаштувати певну кількість посадовців, як-то кажуть, “не гумові”. Вони мають іншу структуру і менший штат, ніж адміністрації районів.
І тут вже йдеться про нове завдання для держави: створити умови, за яких усіх (хто, звісно ж, хоче цього) експосадовців буде працевлаштовано. Адже звична для багатьох українців думка про те, що “чиновники мають фінансову подушку на все життя”, тож можуть певний час обійтися без роботи, - не більше, ніж міф.
Правда це лише стосовно невеликої частини високопосадовців, котрі мають доступ до ухвалення рішень і до фінансового ресурсу (й більшість із них, повірте, знайдуть можливість залишитися “у системі”). Основна ж маса службовців — звичайнісінькі виконавці, чия заробітна плата в багатьох випадках не дотягує до середньої по країні, а то й на рівні мінмальної. Чимало хто з них із задоволенням поміняв би свій куточок у “владному кабінеті” на нормальне робоче місце в приватному секторі з конкурентною на ринку зарплатнею. Ось тільки — чи то через вік, пропрацювавши в чиновницькому апараті десятиліття, чи з інших причин — зробити цього люди не можуть. Здебільшого, просто через відсутність альтернативи і соціальних гарантій.
Влада ж обіцяє не кидати таких наших співвітчизників напризволяще. Принаймні, тих, хто готовий до кардинальних змін у своєму житті. І, що головне, - змін на краще. Нині в Уряді розробляють спеціальну програму з працевлаштування вивільнених чиновників. Упродовж трьох місяців після звільнення вони зможуть розраховувати на фінансову підтримку чи гранти (до 10 тисяч гривень) на перенавчання. Також держава оплачуватиме послуги рекрутингових агенцій, які шукатимуть роботу для цих людей.
Однак все це, зрозуміло, - додаткові кошти, які нівелюватимуть економію бюджетного ресурсу. За підрахунками фахівців, у перші роки після реформи на навчання, працевлаштування, компенсації колишнім чиновникам доведеться витрачати до 3 мільярдів гривень. Але далі потреба у таких витратах зникне й завдяки оптимізації системи держуправління Україна зможе щороку заощаджувати до 15 мільярдів.
Звісно, головною передумовою успішного працевлаштування ексбюрократів та ритмічного фінансування відповідних програм є якнайшвидше закінчення війни. Але і в нинішніх умовах українці можуть скористатися державною підтримкою у пошуку роботи та відкритті власного бізнесу. Нагадаємо, перші програми зі стимулювання працевлаштування тимчасових переселенців було затверджено ще в буремному березні. Відтоді фактично щомісяця з’являлися зміни й доповнення, покликані полегшити пошук роботи усіма, хто цього потребує, і стимулювати тих, хто в таких непростих умовах створює для них робочі місця.
Підтримка тих, хто живе за принципом “нележачого каменя”
Скажімо, програмою компенсацій за працевлаштування переселенців (по 6,5 тисяч гривень упродовж двох місяців за кожного працівника) скористалися вже понад 6 тисяч працедавців, які забезпечили роботою більше 11 тисяч людей. Держава компенсувала таким роботодавцям 122 мільйони гривень.
А в межах програми «єРобота» (надання грантової підтримки тим, хто відкриватиме чи розширюватиме свій бізнес) влада планує працевлаштувати понад 300 тисяч громадян. За словами секретаря Нацради з відновлення України Данила Гетманцева, 5 вересня стартувала шоста хвиля подання заявок на отримання грантів у межах програми “Власна справа”. Нею передбачено вже 6 напрямків, за якими можна отримати грант: на відкриття/розширення бізнесу, створення та розвиток переробних підприємств, закладку саду/виноградарство, створення тепличних господарств, підтримку IT-стартапів, старт роботи у IT-сфері. За всіма напрямками подано понад 10 тисяч заявок, з яких обрали більше 1100 переможців.
Тим часом в Україні запрацював "Єдиний портал вакансій", який допоможе знайти інформацію про роботу відповідно до регіону, галузі та очікуваного рівня зарплат.
“Працевлаштування – надзвичайно актуальна проблема для багатьох українців. Надто для тих, хто змушений був покинути домівки через бойові дії в своєму регіоні та переїхати. Водночас бізнес, який через війну змінив локацію, а також підприємства, що відкриваються чи розширюються, в тому числі за допомогою наших грантових програм, потребують робочої сили. Новий інструмент допоможе і роботодавцям, і працівникам та сприятиме відновленню і подальшому розвитку економіки. План Відновлення України передбачає створення більше 1 мільйона 700 тисяч робочих місць протягом наступних років. Отже, “Єдиний портал вакансій” буде дуже корисним і в майбутньому», - наголосила, коментуючи нововведення, перший віцепрем'єр-міністр — міністр економіки України Юлія Свириденко.
Про нову ініціативу для українців, які вже мають освіту, повідомили в Міністерстві освіти і науки. При бажанні люди можуть отримати нову спеціальність у закладах професійно-технічної освіти, вступивши до них у будь-який час упродовж року.
“Дорослі можуть вступати до профтеху протягом року, а не лише в період вступної кампанії. Вартість і термін навчання залежать від оцінювання наявних знань, умінь та навичок. Оплата навчання відбувається власним коштом або за рахунок роботодавця", - інформує МОН.
В міністерстві також нагадали про навчально-практичні центри при профтехах, де можна пройти короткі курси - від кількох тижнів до кількох місяців – для здобуття нової робітничої професії.
Принагідно тут варто згадати про перспективи повоєнного відновлення України. Потреба в людях із робітничими спеціальностями після перемоги суттєво зросте, рівень заробітних плат, за прогнозами аналітиків, також. Адже за хороших фахівців конкуруватимуть не лише вітчизняні, а й зарубіжні компанії, які готові інвестувати в майбутнє нашої країни та виконуватимуть роботи з її відбудови.
Надалі ж комплексному підходу до розв’язання проблем, від яких потерпає нині ринок праці в Україні, має допомогти ухвалений цими днями Верховною Радою законопроєкт №6067 щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці.
Зокрема, документом передбачено виплату компенсацій єдиного соціального внеску або частини виплаченої людям заробітної плати роботодавцям, які працевлаштовуватимуть молодь (на перше робоче місце), учасників бойових дій, одиноких батьків, батьків дітей з інвалідністю, осіб передпенсійного віку та інші категорії вразливих громадян. Також пропонується залучати більше безробітних до громадських робіт з відновлення країни, за що вони отримуватимуть вищий дохід, ніж допомога по безробіттю.
Висновок очевидний: для тих, хто не звик сидіти склавши руки і плакатися на нелегку долю – чи то ексчиновник, чи пересічний громадянин, - кому добре відомо, що під лежачий камінь вода не тече, після війни робота (нехай, і з меншим рівнем заробітків, ніж нам би хотілося) знайдеться. Головне хотіти цього. І звісно ж — якнайшвидше перемогти агресора.
Владислав Обух, Київ