Андрій Пишний, голова НБУ

19 грудня МВФ ухвалив 4-місячну Моніторингову програму для України, яка за висловом учасників перемовин, відкриває двері до наступної програми з широким фінансуванням. За кілька днів до цієї події до Вашингтона вирушила невелика делегація НБУ на чолі з новим очільником Національного банку Андрієм Пишним, аби особисто зустрітися з керівництвом Міжнародного валютного фонду та познайомитися з представниками державних структур США напередодні важливих для України рішень. Одразу після повернення з поїздки Андрій Пишний погодився зустрітися з кореспондентом Укрінформу, щоб розповісти подробиці візиту. Цікаво було почути, як сприймають Україну у міжнародних фінансових колах, яку допомогу пропонують, від чого застерігають, на що ми врешті можемо розраховувати з початком нової активної фази співпраці з МВФ .

- Розкажіть, будь ласка, подробиці візиту до Вашингтона. Яка була ціль та завдання?

- Після свого призначення на посаду Голови НБУ я отримав запрошення від МВФ приїхати до Вашингтона. Я використав цей робочий візит для проведення робочих зустрічей та особистого знайомства із керівництвом Фонду, зокрема з Директоркою-розпорядницею Крісталіною Георгієвою, групою європейських виконавчих директорів, а також іншими колегами з МВФ, котрі мають відношення до розвитку відносин з Україною.

Особливо актуальними ці зустрічі стали у світлі запланованої на 19 грудня процедури обговорення Радою виконавчих директорів Міжнародного валютного фонду Моніторингової програми для України. Адже я зміг в очному форматі підтвердити мої пріоритети на посаді Голови Національного банку України, обговорити нагальні питання нашої взаємодії, і, що навіть більш важливо – визначити спільні плани на майбутнє.

Було багато “рядових” зустрічей із співробітниками фонду, які, на мою думку є не менш важливими, ніж протокольні. Як для мене то, вони нічим не поступаються своєю важливістю, тому що саме рядові співробітники фонду, особливо його європейського департаменту, потім, як то кажуть, на кінчиках пальців відпрацьовують проблематику України. З ними ми проживаємо місію за місією, спілкуємося фактично в режимі онлайн, обговорюємо дуже непрості питання та шукаємо спільні рішення. З ними ми визначали вимоги угоди, яка лягла в основу Моніторингової програми, саме з ними ми будемо обговорювати конкретні параметри майбутньої програми великого фінансування. Але про ці параметри ще рано говорити.

Тож завданням було продемонструвати, що Україна навіть попри війну готова брати на себе дуже серйозні зобов'язання. І що вона потребує, як сказав Президент, не благодійної допомоги, а інвестицій. Інвестицій у те, щоб сьогодні вистояти, завтра відновитися, а післязавтра продовжити розвиток. І Моніторингова програма, яку рада керуючих директорів ухвалила 19 грудня, це один із ключових елементів таких інвестицій, вона відкриває двері для програми розширеного фінансування.

- В чому особливість та унікальність Моніторингової програми? Наскільки складні її вимоги? Та на які суми потім можемо розраховувати?

- Протягом всього року ми знаходилися в постійному контакті з експертами Фонду та обговорювали наші заходи у монетарній сфері, підтримку фінансової системи, забезпечення цінової та макрофінансової стабільності. І весь цей час ми наголошували нашим колегам, що Україні потрібна повноцінна програма, яка б включала як фінансування, так і заходи координації політик, чіткі червоні лінії для всіх стейкхолдерів, спільні для досягнення цілі. Ми переконували Фонд, що не зважаючи на невизначеність та складність у формуванні макропрогнозів, Україна зможе виконати таку програму.

Що ж стосується умов Моніторингової програми, то вони відомі. Це комплекс заходів направлених на збільшення податкових надходжень та пожвавлення внутрішнього ринку запозичень, забезпечення довгострокової стабільності фінансового сектору, стримування монетарного фінансування, а також покращення державного управління та прозорості державних інституцій. Зауважу, ця програма не передбачає виділення коштів, але вона важлива тим, що є своєрідним “екзаменом” для отримання коштів вже за наступною програмою розширеного фінансування, запуск якої вже в березні наступного року є нашою спільною метою.

Моніторингова програма створює можливості для Фонду проявити те лідерство, на яке він абсолютно обґрунтовано претендує і в минулому ефективно проявляв – об’єднання коаліції, яка має забезпечити необхідний рівень фінансування потреб України у наступному році. Це колосальні гроші з точки зору витрат – щонайменше 38 млрд доларів. В США та наших партнерів є абсолютно беззаперечна, як на мою оцінку, підтримка та розуміння потреб України. Але важливо, щоб допомога відповідала як критерію достатності, так і критерію своєчасності надходження. Саме про це все я говорив під час зустрічей із керівництвом МВФ. Там це розуміють.

- А чи були несподіванки у цих розмовах?

- Ні, несподіванок не було. Тому що, ми їхали з чітким розумінням, чого хочемо досягти. До того ж, мій візит мав представницький характер та досить прикладну мету. Я мав дати чіткі відповіді на запитання керуючих директорів та продемонструвати готовність нашої команди виконати зобов’язання в тій частині, за яку відповідає Національний банк. А також запевнити, що рівень взаємодії НБУ з іншими членами української команди буде максимально конструктивним, оскільки усі ми розуміємо ступінь відповідальності.

- Розкажіть детальніше, у чому полягають зобов'язання НБУ в рамках Моніторингової програми?

- Власне всі пункти меморандуму мають значення для нас, оскільки вони визначають основу для формування спільної політики Мінфіну, Уряду та НБУ в рамках своїх мандатів. Мандат НБУ передбачає відповідальність за макрофінансову та цінову стабільність. В частині фінансової стабільності закріплено структурний маяк: ми повинні підготувати технічне завдання для проведення діагностики стану банківської системи. Потім – зробити оцінку якості активів та здійснити наступне стрес-тестування з розробкою подальших планів та концепції, які забезпечуватимуть стійкість нашого банківського сектору у майбутньому.

Тобто, ми сьогодні маємо визначити, що потрібно зробити фінансовій системі завтра, аби післязавтра вона стала повноцінним масштабним учасником програми відбудови. Щоб система функціонувала безперебійно, стійко та забезпечувала необхідний рівень впевненості.

Також важливим аспектом домовленостей в рамках меморандуму є наше спільне з Мінфіном зобов’язання уникнути емісійного джерела фінансування бюджетного дефіциту наступного року за рахунок максимального використання потенціалу внутрішнього боргового ринку.

Вже сьогодні плануємо певні кроки для перезавантаження внутрішнього боргового ринку, щоб зробити його активним компонентом фінансування потреб України. Звісно, наряду з допомогою міжнародних партнерів. Цього року вона, за нашими оцінками, перевищить 31 млрд доларів. Але бюджетна потреба наступного, як я вже згадував, буде більшою - щонайменше 38 млрд доларів. Тому наше спільне з Мінфіном завдання забезпечити, аби ці два джерела стабільно закривали фінансові потреби країни, що воює. Партнерам важливо, щоб емісія не використовувалася як основне внутрішнє джерело наповнення бюджету, щоб вона не створювала додаткові монетарні ризики та не чинила тиск на макрофінансову стабільність.

- Повертаючись до питання стану банківської системи. У чому зараз вбачається головна її проблема, яка може завадити виконанню вимог Моніторингової програми?

- Банки навіть попри війну почувають себе досить непогано. Це пов'язано з тим, що банківська система “зайшла” у війну добре капіталізованою та глибоко реформованою з 2015 року. З точки зору операційної діяльності система сьогодні безперебійно функціонує. Так, є певні обмеження в рамках антикризових заходів, що покликані зменшити економічні шоки та відтік капіталу. Звісно, це створює незручності. Але з точки зору операційної стійкості навіть попри дуже високі операційні ризики, які зростають з огляду на енергетичний терор, вітчизняна банківська система демонструє непогані результати. Так, прибутки зменшилися більше ніж у тричі. За січень-листопад 2022 року банки заробили майже 20 млрд грн, хоча минулого року ця цифра сягала 66 млрд грн. Але зверніть увагу, банки продовжують кредитувати та працювати навіть попри падіння дохідності та енергетичний терор.

Чи може щось завадити виконанню вимог Фонду? Такого сценарію ми не передбачаємо. Переконаний, що навіть якщо виникне ситуація, що якісь умови, визначені в програмі, Україна не зможе виконати, то це станеться не через брак волі, а через непереборні обставини. Війна триває, ворог постійно вносить корективи у наше життя та, відповідно, у прогнози та плани. Всі наші складнощі ми безперечно обговорюватимемо з колегами з Фонду. Вони завжди ретельно вивчають ситуацію. Тому, думаю, що ми спільно знайдемо вихід з будь-якої ситуації.

Сьогодні системно важливі банки за ініціативою НБУ реалізують безпрецедентний проект Power Banking – периметр, побудований на базі чергових банківських відділень, які надаватимуть клієнтам фінансові послуги в умовах тривалої відсутності електропостачання. Проєкт має на меті забезпечити роботу відділень навіть у критичних умовах. Цей досвід з точки зору банківської практики унікальний. І він до речі також був предметом жвавих дискусій з колегами в усіх організаціях, де ми побували. Їх цікавило питання: як нам це вдається? Коли розповідаєш їм, що як голова Нацбанку я починаю свій робочий ранок не з інформаційної довідки про стан грошово-кредитного ринку, а з інформації про безпекову ситуацію, щоб визначити який протокол сьогодні повинен діяти, то колеги дивуються. Це створює правильний контекст в переговорах та розуміння того, що насправді відбувається в Україні.

В результаті, окрім великої людської емпатії, я бачу з боку наших партнерів досить високу мотивацію шукати нові нестандартні рішення в цих непростих для нас умовах. Те, що українська банківська система безперебійно функціонує – це безумовно перевага, яку потрібно максимально підтримувати та нарощувати. А для цього й потрібна детальна “ревізія” її активів, яку ми маємо за умовами Моніторингової програми здійснити протягом найближчих чотирьох місяців.

- Чи обговорювали Ви з американськими партнерами інші нагальні питання? Наприклад, план конфіскації заморожених російських активів чи посилення секторальних санкцій щодо фінансових установ рф?

- Так, на нашому порядку денному було багато питань. Про деякі з них я не можу зараз розповідати. Але повірте на слово, коли зустріч триває по кілька годин, а такий регламент, наприклад, був у Міністерстві фінансів США, Раді нацбезпеки, Держдепі - то це значить: нам дійсно було що обговорити. Це і безпекові питання, і звісно питання санкційної політики.

Позиція Національного банку щодо фінансових санкцій полягає у тому, що існуюча практика застосування персональних санкцій лише до окремих установ російської федерації, які надають фінансові послуги, не тільки не сприяє їх ефективності, але й створює умови для поширення механізмів уникнення санкційних обмежень. Питання щодо застосування США секторальних санкцій до всіх фінансових установ російської федерації, у тому числі до центрального банку рф, та їх дочірніх компаній в росії та за кордоном для мінімізації можливостей уникнення застосованих персональних санкцій із залученням інших не підсанкційних осіб я порушував на багатьох зустрічах. Впевнений, розширене застосування секторальних санкцій було б потужним сигналом для іноземних країн до більш активної санкційної політики з їхнього боку.

Йшлося також про практичну допомогу Україні у забезпеченні безперебійної діяльності фінансових установ, наприклад, у постачанні генераторів та засобів зв'язку (старлінків). Це були предметні зустрічі, за результатами яких ми привезли з собою цілий конспект завдань, над якими будемо працювати.

- І все ж, що Вас найбільше непокоїть після цієї поїздки? Дехто схильний вважати, що безгрошова програма – це повернення із порожньою торбою.

- Ми не брали із собою торби, бо українці із торбою по світу не ходять! Про що, до речі, аналітики Нацбанку видали ґрунтовне дослідження. Навіть наші мігранти, не тягар, а потужна підтримка економік тих країн, в яких вони опинилися. Я ж їхав з певною місією – дати тверді запевнення партнерам у тому, що ми вистоїмо. І цю місію вважаю виконаною. Крокуємо далі.

Що непокоїть… Час, стислі строки для виконання вимог, для отримання допомоги, яка нам потрібна. Українська команда про це говорила неодноразово, і треба віддати належне нашим колегам, вони цю позицію сприйняли: ми готові рухатися в напрямку розвитку наших взаємовідносин з МВФ так швидко, як тільки це можливо. Нагадаю, що перший дизайн Моніторингової програми передбачав не один, а два перегляди. Це означало б відтермінування остаточних рішень про розширене фінансування. Бо ж таке фінансування від МВФ – це не лише про гроші, а й про реформи, структурні зобов'язання, підзвітність, і взагалі про дуже амбітні цілі в умовах повномасштабної війни. Тож питання часу для нас є дуже важливим. І воно якраз непокоїть. Я робитиму усе, щоб команда Національного банку рухалася у визначеному Меморандумом напрямку, аби уже в березні ми розпочали з партнерами обговорення великої програми, яка передбачає вже безпосереднє фінансування. Далі відкладати не можна.

Іще один фактор нашого занепокоєння - це ритмічність надходжень фінансової допомоги. Це те, на що я завжди звертав увагу під час наших дискусій з колегами. Тобто є дві умови, які треба тримати в голові і через які доведеться хвилюватися, коли мова йде про доступ України до необхідних фінансових ресурсів під час війни. Це достатність та ритмічність надходжень – ось що непокоїть.

- Від чого Вас застерігали партнери як керівника центробанку воюючої країни?

- Не було якихось прямих застережень та вони мені власне і не потрібні. Тому що ще під час моєї номінації на посаду голови НБУ я чітко заявив про свої принципи – забезпечити та захищати інституційну незалежність Національного банку. Сильний та незалежний Національний банк – це наш спільний національний ресурс, який дає можливість сідати за стіл переговорів з міжнародними фінансовими інституціями, сміливо дивитися в очі своїм фінансовим партнерам.

До речі, мене щиро вразила під час зустрічей дуже висока обізнаність партнерів в деталях нашої поточної ситуації. З точки зору розуміння економічних процесів, причинно-наслідкових зв'язків, цифр, ми говорили однією мовою.

- Чи висловлювали партнери критику антикризових рішень НБУ?

- Ні, такої критики не було. Є повне розуміння політики, яку нині веде Національний банк з метою забезпечення цінової та фінансової стабільності. Звісно, цікавилися, чому саме так, а не інакше ми бачимо розвиток тих чи інших подій, чому і який базовий сценарій ми розглядаємо, плануючи ті чи інші наші дії. Але за великим рахунком наші прогнози були дуже близькими з тими, які давали наші партнери. І тому наші дії у них не викликали заперечень.

- В підсумку що можна вважати основним досягненням вашого візиту?

- Нашим спільним досягненням, звісно, є відкриття Моніторингової програми. Це важливий етап у формуванні нових відносин між Україною, в якій йде повномасштабна війна, та МВФ, який абсолютно обґрунтовано претендує на лідерство у питаннях формування донорської коаліції та наданні фінансової підтримки України під час цієї війни. Моніторингова програма – це водночас заява української сторони про те, що ми готові брати на себе зобовʼязання, ми не боїмося їх, та демонструємо попри повномасштабну війну досить високий рівень спроможності забезпечити ефективне управління економікою.

Свою місію я вбачав у тому, щоб цю стратегічну заяву закріпити, сформувати нове коло довіри, дати чіткі запевнення та пряму відповідь навіть на найбільш некомфортні питання. Оскільки командою України, в широкому розумінні, на всіх рівнях, була проведена велика робота ще на етапі підготовки меморандуму, тому й візит був результативним – дискусії завершилися досягненням угоди, яка дозволить нам тепер впевнено дивитися у майбутнє. Мене надихнула мотивація наших партнерів шукати і знаходити непрості, але такі потрібні сьогодні для України важливі рішення.

Мені видається, це непоганий початок. Міг судити про це навіть з розмов у кулуарах. Із позитивного – відмітив велику користь такого нетворкінгу. Наче обговорювались якісь окремі деталі, а загалом все точилося навколо того, як ще можна допомогти Україні. Наприклад, під час одного такого спілкування отримав звіт про те, що в приміщенні Національному банку присутні 20 діток наших співробітників, які беруть їх з собою на роботу і в безпекових цілях, і тому що вдома немає світла чи тепла… Розказав колегам про цю соціальну ініціативу, показав фотознімки, як наші співробітники працюють в укриттях під час повітряних атак, показав їм що ми організували навіть можливість залишитися на ніч на робочому місці, розказав, що ми формуємо запаси їжі та питної води. У себе ми називаємо це протокол “Прихисток”. Наші партнери були щиро здивовані нашою стійкістю.

Оксана Поліщук, Київ

Фото: Володимир Тарасов