Проблему з українським агроекспортом майже вирішено, але питання залишаються

Непорозуміння з агроекспортом викликані недостатньо ефективною комунікацією та звичкою розв’язувати проблеми замість того, щоб запобігати їх виникненню

Історія з забороною експорту української сільгосппродукції до трьох країни Європи – Польщі, Словаччини та Угорщини — має декілька складових. У аналізі подій здебільшого обговорюється економічний та політичний аспекти. Але є ще одна складова частина цього процесу, можливо, найголовніша у цій ситуації – моральна. Європейські країни, які зіткнулися з низкою проблем, що виникли після скасування обмежень на український аграрний експорт, опинилися перед необхідністю дати відповідь на питання, чи готові вони нести витрати, які вимірюються не у грошах, а у співчутті та солідарності.

 Як поєднати солідарність і прибутки

Лідери країн Євросоюзу та ЄС у цілому опинилися перед складним вибором – як знайти баланс між прагненням підтримати країну і народ, що потерпають від збройної навали агресора і одночасно не виявитися аутсайдерами у майбутніх виборчих перегонах, як витримати критику та невдоволення власних громадян, які почали відчувати  велику європейську війну на своїй власній кишені. Позиція України зрозуміла і проста, ми воюємо, ми потребуємо допомоги і сподіваємося на розуміння і солідарність. Позиція багатьох мешканців європейських країн, прикритих натівською парасолькою, які почали відчувати «втому від України», також зрозуміла – на їхні домівки не летять ракети, сім’ї потрібно годувати, дітей навчати, а підвищення цін та поява на ринках більш дешевої української продукції безпосередньо впливає на їхній рівень добробуту.

Вихід з ситуації, що склалася, буде знайдено, адже загальноєвропейська суспільна думка позитивно налаштована до України і українців. Не припиняється допомога грошима та зброєю, мільйони українських біженців отримали прихисток по усьому європейському континенту. Водночас українській владі потрібно працювати на упередження, заздалегідь продумуючи наслідки нашої взаємодії з країнами ЄС, у тому числі й в торговельно-економічній галузі. Проблема дешевшої української продукції виникла не вчора і не тиждень тому. Після того, як ЕС скасував експортні квоти, а сусідні країни дозволили вільний транзит по своїх територіях, було зрозуміло, що колись виникне питання щодо українського демпінгу та ринках сільгосппродукції.

Варто було заздалегідь обдумати заходи, які б якщо не виключили, то принаймні мінімізували цілком природний спротив європейських виробників продуктів харчування. Адже фермер, який втрачає покупців або змушений продавати свою продукцію за низькими цінами, внаслідок появи на ринку більш дешевої продукції, перш за все вбачатиме в українських постачальниках конкурентів, що займаються демпінгом, а вже потім зважатиме на ситуацію, в якій опинилася Україна.

Наша країна є одним з найбільших у світі виробників різноманітної сільськогосподарської продукції, це не лише зерно, а й різні види м’яса, молочна продукція, олія, мед, горіхи тощо. Після того, як Росія, розпочавши агресивну війну, унеможливила безперебійний експорт морським транспортом, захопивши та заблокувавши українські порти на Чорному та Азовському моря, український агроекспорт був змушений шукати нові логістичні шляхи до споживачів. Поставки у рамках «зернової угоди» усіляко гальмується Росією, судна з українською продукцією затримуються для перевірки на декілька діб. Росія, захопивши частину української території, привласнила й чималу кількість українського зерна, олії тощо. Блокада українських портів, з подальшою згодою на «зернову угоду», під соусом розв’язання проблеми можливого голоду у Африці та Азії, надала змогу Росії реалізувати вкрадене в українців збіжжя.

Перевезення залізничним та автотранспортом до європейських портів пов’язане зі збільшенням витрат на логістику та забирає набагато більше часу, потребує декількох перевантажень. Природно, що постачальники намагаються реалізувати продукцію якомога швидше та ближче до місця виготовлення, приміром, у Польщі. Наслідком стало невдоволення польських фермерів, непорозуміння між урядами наших країн і потреба у розв'язанні проблеми не на рівні технічних консультацій, а у переговорному режимі. І усі попередні, і теперішня влада в Україні, на жаль, звикли розв’язувати проблеми тільки в режимі реального часу, тоді, коли ці проблеми накопичуються і загострюються. Це не питання персоналій, а питання системи функціонування державного апарату, у якому не закладено механізм виявлення та передбачення можливих майбутніх викликів та ускладнень.

Додружилися до конфлікту, якого могло не бути

Якщо подивитися статистичні викладки, то виявиться, що у процентному відношенні на Європу припадає лише близько 26 відсотків українського експорту зерна, на Польщу – близько 7 відсотків. Загалом продукція українського сільськогосподарського експорту, яка вивозилася у Польщу, складала приблизно 10 відсотків від загальних обсягів. Минулого року експорт до країн Європейського Союзу склав приблизно половину від усього українського експорту агропродукції. Фермери з країн Східної Європи заявляли, що збільшення українського експорту знижує ціни на внутрішніх ринках. Ще у січні група з шести східноєвропейських країн звернулася до керівних органів ЄС з проханням врегулювати проблеми щодо різкого збільшення українського експорту. Для прикладу, обсяги постачання української кукурудзи на польські ринки збільшилися на тисячі відсотків, така сама ситуація склалася в Угорщині та Болгарії. Збільшення експорту напряму пов’язане з російською блокадою українських портів та створенням  нових логістичних коридорів суходолом.

На січневій зустрічі міністрів сільського господарства ЄС представники зацікавлених країн просили знайти рішення для розв’язання цієї проблеми та компенсації втрат власних фермерів від зниження цін. ЄС ухвалив рішення про компенсаційні виплати для декількох країн, проте обсяги компенсацій, на думку урядів і представників виробників, виявилися замалими для покриття можливих збитків.

Наприкінці березня єврокомісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський повідомив, що ЄС виділяє 56 млн євро Румунії, Польщі та Болгарії. Проте формула та спосіб обчислення відшкодування для фермерів залишили без виплат Угорщину та Словаччину, а також, на думку фермерських спільнот, не компенсують їхні реальні збитки.

Якщо уряди країн, до яких різко збільшився український аграрний експорт, із розумінням ставляться до українських проблем і розуміють, що первинною проблемою є агресія Росії проти України, то сільськогосподарські виробники, не відмовляючись від солідарності з Україною, не готові нести тягар збитків від зниження цін та конкурентної переваги більш дешевого українського зерна. Ціна має значення, й польські компанії, замість реекспорту до Єгипту, почали скуповувати та переробляти українське зерно на власних підприємствах. Раніше Польща, з огляду на проблеми України з експортом, погодилася стати головним європейським хабом для транспортування українського зерна до країн Африки через свої порти та для транзиту до Клайпеди. Значну частину українського зернового експорту також забезпечує Румунія.

13 квітня уряд Словаччини заборонив переробку та продаж зерна з України, оскільки в одній з партій зерна було виявлено пестициди. 16 квітня стало відомо, що Польща та Угорщина тимчасово заборонили експорт українського зерна, з метою захисту власних виробників. Наступного дня Словаччина також припинила експорт. Європейська комісія з питань сільського господарства заявила, що вона розгляне питання щодо додаткових можливостей підтримати агробізнес у країнах-транзитерах. Міністерство аграрної політики України відреагувало на ситуацію, заявивши, що рішення польського уряду суперечить раніше досягнутим домовленостям і закликало до переговорів, з метою розв’язання ситуації. Мінагропром України зазначив, що із розумінням ставиться до проблем польських фермерів, одночасно наголосивши, що «у найскладнішому становищі перебувають фермери України. Саме на території України йде війна, саме українські фермери зазнають колосальних збитків, і саме українські фермери гинуть на своїх полях від російських мін".

У переговорах, які відбулися у Польщі, взяли участь перша віцепрем'єр-міністр та міністр економіки Юлія Свириденко та міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський. Польський міністр розвитку й технологій Вальдемар Буда повідомив, що пропуск українських сільськогосподарських товарів через Польщу розпочнеться опівночі 21 квітня. Міністр сільського господарства та розвитку села Роберт Телюс завіряє, що розроблено механізми, які гарантують транзит українського зерна без того, щоб воно залишалося у Польщі. Транспортування відбуватиметься під контролем відповідних служб та буде підлягати моніторингу через систему електронного спостереження.

Отже, конфлікт розв’язується на наших очах, у цивілізований спосіб, прийнятний для усіх сторін. Поза всяким сумнівом, спільну мову буде знайдено й зі Словаччиною, і, сподіваємося, з Угорщиною. І з тими країнами, які не застосували обмеження для українського експорту, але прозоро натякнули на нагальну потребу врегулювати як обсяги транзиту, так і ціни на нашу агропродукцію на їхніх внутрішніх ринках. Європейські держави чимало робили й роблять для України, допомагаючи нам не лише вистояти на полі бою, але й утримати економіку. Потрібно і нам зважувати на їхні потреби, адже після перемоги треба буде пристосовуватися до загальноєвропейських правил та узгоджувати спільні інтереси. Бажано вже зараз усвідомити необхідність напрацьовувати такі способи взаємодії, які враховували хоча б середньотермінову перспективу та наслідки рішень і дій. Щоб знову і вчергове не шукати розв’язання конфлікту, якого могло б і не бути.

Дмитро Редько, Київ