Віталій Іщенко, заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства Степу НААН України

Національна академія аграрних наук України розпочинала свою діяльність як Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук у 1931 році. Сучасну назву та статус національної академія набула 6 січня 2010 року. Одна з установ НААН - Інститут сільського господарства Степу розташовується на Кіровоградщині, у передмісті Кропивницького - селі Созонівка. Детальніше про роботу закладу кореспонденту Укрінформу розповів заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства Степу НААН України Віталій Іщенко. Бесіда починається серед полиць із насінням рослин різних видів та сортів.

НАШІ ДОСЯГНЕННЯ - ТО НАШІ СОРТИ

- Це все ваше насіння? Чим опікуєтеся у нинішній час?

- Насіння наше. Ми розробляємо насінницькі технології, проводимо випробування у наших дослідницьких господарствах, адаптацію до сільського господарства та впровадження для виробників.

Оскільки клімат змінюється, потрібно адаптувати технології до нових умов, й інститут займається саме розробкою зональних технологій вирощування, а також створення сортів сільськогосподарських культур: ярого ячменю, сої, еспарцету і коріандру. Крім того, займається насінництвом більш як 48 сортів сільськогосподарських культур - озимих пшениці та ячменю, ярого ячменю, сої, кукурудзи, соняшника, коріандру.

На сьогодні провели сівбу ярого ячменю селекції нашої наукової установи, для того, щоб отримати насіннєвий матеріал еліти для виробничників. Ми пропонуємо щороку п'ять-шість сортів ячменю ярого і виробляємо понад 200 тонн високоякісного насіннєвого матеріалу разом з нашими дослідними господарствами й впроваджуємо це насіння у виробництво.

- Чим можете похвалитися, які досягнення?

- Наші досягнення - то наші сорти, які є у Державному реєстрі сортів рослин України, крім того, напрацювання нового селекційного матеріалу, наприклад, голозерного ячменю, зернового ячменю фуражного напрямку використання, які відрізняються високою якістю продовольчої сировини й, крім того, вони адаптовані для умовно стійкого зволоження степу. Є напрацювання сортів сої, селекція якої ведеться в установі понад 50 років, за цей час багато сортів внесли у реєстр.

Унікальним є те, що наша установа в Україні єдина, яка займається селекцією коріандру - розробкою адаптивних технологій вирощування даної культури.

ЖОДЕН СОРТ НЕ ЗМІГ ВИТІСНИТИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ КОРІАНДР

- Чому саме коріандр?

- Коріандр широко використовується, він потрібен у харчовій галузі, у парфумерії (містить ефірні олії, що закріплюють запах, а це основа у парфумерній продукції). Загалом це культура, яка може використовуватись у різних напрямках і власне через те ми й займаємось насінництвом цієї культури. Є напрацювання селекційного матеріалу, по цій культурі технологічні дослідження проводяться понад 20 років. Якщо раніше ми співпрацювали й координувалися з колегами в Криму, то з 2014 року ми практично не проводили дослідження по технології під їхньою координацією -  після анексії втратилися ці зв'язки.

Але ми проводимо власні дослідження, напрацьовуємо технологію, проводимо випробування.  Ця культура має у міжнародному реєстрі чотири сорти - два закордонні й два українські - один харчовий та один універсальний - наш сорт Оксаніт. Він більш як 15 років у реєстрі і його ніякий сорт не зміг витіснити. Його висівають і в степовій, і в лісостеповій зоні, тобто від Одеси й Миколаєва до Києва.

Коріандр закуповують у нас як насіннєвий матеріал і далі вже вирощують товарну сировину. В Україні як такого виробництва ефірної олії немає, тому сировина експортується, як правило, через порти Одеси, тому більшість площ та виробників зосереджені на півдні країни, тим більш що коріандр посухостійка культура.

- Хто придумує назви для сортів рослин?

- Група авторів, які дотичні до створення сорту. Назву намагаються обирати водночас яскраву, яка б запам'ятовувалася, й унікальну, яка не буде повторювати назви з великого переліку сортів, зареєстрованих в Україні. Це обовʼязково перевіряють при реєстрації.

ЗБЕРІГАЄМО ЗЕРНО, ВИВЕЗЕНЕ З ДОНЕЧЧИНИ - БУКВАЛЬНО ПО МІШКУ КОЖНОГО СОРТУ

- Де вирощують куплене у вас насіння?

- Насіннєвий матеріал реалізуємо виробникам, які працюють як на Кіровоградщині, так і у найближчих областях, що знаходяться у зоні степу - це Миколаївська, Дніпропетровська, Полтавська, Черкаська, частково Вінницька. Звичайно, з війною ареал поширення та впровадження сортів знизився, але думаємо, що через певний час все налагодиться і виробники продовжать купувати насіннєвий матеріал та вирощувати культури на теренах нашої держави.

Зараз ми власним досвідом допомагаємо колегам Інституту зрошуваного землеробства, який переїхав з Херсонщини під Одесу, - зокрема, випробовуємо їхні сорти у наших погодно кліматичних умовах. Колеги встигли надати насіння ще торік, ми такі сорти випробовуємо мінімум три роки. Крім того, минулого року від Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції, що у Покровську, прийняли на зберігання та розмноження їхні сорти пшениці і ярого ячменю, аби зберегти генетичний фонд, не втратити насіннєвий матеріал.

Колеги вивезли на зберігання зразки - буквально по мішку кожного сорту. Підстрахувалися. Фронт від них був дуже недалеко.

- На які культури найбільший попит сьогодні?

- Традиційно найбільший попит має зерново-колосова група. Є попит і на сою, у нас вона не генномодифікована, харчова, з високим вмістом олії, але з цією соєю виробникам потрібно трохи більше працювати. Зернова група - це продовольча безпека держави. І тому, наприклад, соняшник, кукурудза в Україні має дуже багато імпортних гібридів. Їх завозять тому, що вітчизняне насіннєве виробництво через воєнний стан постраждало.  Зокрема,  у Харкові Інститут рослинництва імені Юр'єва, який займався селекцією соняшника - постраждав, на Донеччині постраждали інші наші установи.

Через війну є певна переорієнтація вирощування культур. Минулої осені  сільгоспвиробники знизили посівні площі пшениці, більше площ залишили на цей рік під соняшник, хоча в Кіровоградській області, здавалося б куди далі збільшувати, ми й так лідери по соняшнику.  Це при тому, що  монокультура соняшнику приводить до накопичення інфекцій у ґрунті.

Наприклад, є такий паразит - вовчок соняшника, який може по суті знищувати посіви. Ми намагаємось захистити їх генетично - впровадити нові гібриди з більшою стійкістю, але ж і паразити також мутують, адаптуються, і ми, збільшуючи стійкість сортів, пришвидшуємо процес та адаптацію шкодочинних організмів.

Однак потрібно розуміти, що через залежність від імпортного виробника, більшість зерна була зафрахтована, але так і не завезена до України, тому виробничники змушені були шукати інший матеріал для посівів. Або заплатили гроші, а насіння не було поставлене вчасно і це стало серйозною проблемою. А зараз утворюються залишки насіння, яке втрачає свою всхожість.

- Які ще труднощі спричинила війна у роботі установи?

- В першу чергу виникла проблема з персоналом через мобілізацію. У нас є мобілізовані механізатор та агроном з насінницького селекційного відділу. Є складнощі у логістиці продукції, все ж війна наклала свій відбиток, люди економлять, висівають власне насіння. Якщо фермери раніше дозволяли собі купити 10-15 тонн насіннєвого матеріалу для оновлення, то зараз часто закуповують всього 3-4 тонни.

- Як люди дізнаються про діяльність інституту?

- Ми проводимо наукові семінари, як правило два на рік: перший у липні - це озима та яра зернова група і у вересні для пізніх господарських культур - кукурудзи, соняшнику, сої. Під час семінарів демонструємо напрацювання нашої установи та установ НААН України. Вітчизняне насіння - і сорти, й гібриди, не гірші, ніж закордонні. Маємо можливість показати переваги, особливості тих чи інших сортів, чи гібридів, і відповідно ми рекомендуємо технології вирощування для кожного конкретного сорту.

Коли до нас приїжджає виробник, ми підбираємо йому сорти культур  відповідно до його умов вирощування. У господарстві за можливості краще вирощувати декілька сортів, які відрізняють за вимогами до технологій, тоді гарантована загальна висока врожайність. Деякі виробники приїжджають з метою сортооновлення. Тобто якщо у них третя репродукція вихідна (із зростанням кількості репродукції сортова якість знижується), то вони купують еліту, насіння першої репродукції, далі розмножують у себе на великих масивах для отримання продовольчого зерна.

В інституті також є сертифікована лабораторія для перевірки насіннєвого матеріалу. Товаровиробники привозять свій насіннєвий матеріал, щоб перевірити її якісні показники. Наше насіння вони отримують з відповідними сертифікатами.

400 ГЕКТАРІВ ДЛЯ НАУКИ

- Де ви все це вирощуєте?

- Наш інститут має 400 гектарів землі, де ми вирощуємо насіннєвий матеріал, проводимо наукові дослідження, випробування, апробацію наших розробок, щоб далі їх впроваджувати у дослідних господарствах та надавати виробникам. Сьогодні озима пшениця та ячмінь відновили активну вегетацію після зими, закладають врожай, сівбу коріандру ми вже завершили, далі буде ярий ячмінь, потім горох, еспарцет, ближче до травня сіятимемо кукурудзу, соняшник, сою.

….Тут же Віталій пропонує показати ділянку, де просто зараз ведуться роботи. І розповідає вже там…

- Насіннєва ділянка, на якій проводиться сівба - це ділянка розсадника розмноження другого року, з якого ми потім отримуємо еліту на реалізацію. Насінницькі ділянки невеликі, оскільки це розмноження сортів, то займають по 15-20 гектарів.

….Показує озимі, які вже зеленіють та набираються сил, підкопує ґрунт та розповідає про зерно, що лежить в землі та кожну стеблинку в руках…

- Видно, ви дуже любите свою землю й роботу…

- Тут інакше неможливо.

Мирослава Липа. Кропивницький