Тарифи на електроенергію: підвищувати зараз чи вже по війні?
Найімовірніший варіант — помірне зростання вартості електроенергії з літа і остаточне приведення тарифів до ринкового рівня вже після перемоги
Продовження до кінця травня дії фіксованого тарифу на електроенергію для населення, поміж іншого, дало час, щоб визначитися з термінами й параметрами майбутнього підвищення вартості ресурсу. У тому, що рано чи пізно робити це доведеться, сумнівів вже ні в кого немає. І влада, й енергетики та споживачі розуміють: електрика для домогосподарств коштує набагато менше рівня економічного обґрунтування. Звідси — купа проблем: і збитки енергетиків, котрі, в тому числі, не мають грошей для відновлення зруйнованої ворогом інфраструктури, і втрати бюджету, який замість того, щоб отримувати надходження від роботи державної генерації, змушений дотувати її, і нехтування ринковими умовами в енергосекторі, коли бізнес платить за один і той же ресурс учетверо чи й уп’ятеро дорожче, ніж домогосподарства. Зрештою, на кону “соціальна справедливість”, апелювати до якої так люблять наші політики і суспільство: субсидуючи людей завдяки низьким тарифам, держава витрачає в рази більше для задоволення потреб заможних верств населення з високим рівнем споживання електроенергії, аніж “бідняків” та “середнячків”, котрі на ній намагаються заощадити.
Невідворотність змін: ключові аргументи
Розплутати клубок накопичених за останні роки і каталізованих війною проблем та протиріч давно пора, - кажуть експерти. Проте тут є кілька “але”. Перше із них — війна, одним із наслідків якої є втрата доходів мільйонами громадян. До того ж, у воєнний період діє мораторій на підвищення тарифів на інших сегментах енергоринку - зокрема, у теплозабезпеченні. А цими днями країна отримала новий меседж від партнерів з Міжнародного валютного фонду: там не проти, щоб передбачене меморандумом України з МВФ приведення енерготарифів до економічно обґрунтованих рівнів відбулося вже після війни.
За словами постійного представника Фонду в Україні Ваграма Степаняна, основні заходи з реформування українського енергосектору, у тому числі підвищення тарифів на енергоносії, визначатимуться саме на другому етапі виконання програми розширеного фінансування України (EFF) після закінчення війни.
“Реформам та заходам в енергетичному секторі справді відводили чільне місце в кількох попередніх програмах Фонду. У програмі EFF також приділятиметься увага цій важливій сфері, але очікується, що основні заходи з реформування будуть визначені на другому етапі реалізації програми”, - сказав представник МВФ.
При цьому він вкотре нагадав, що розв’язання давніх структурних проблем в енергетичному секторі, передовсім, в інтересах самої України. Адже це, поміж іншого, сприятиме відновленню та посиленню конкуренції на енергоринках. “Забезпечення стійкості системи та зменшення квазіфіскальних зобов'язань вимагатиме поступового підвищення тарифів на енергоносії для забезпечення окупності витрат. У той же час важливо буде надавати достатні та адресні ресурси для захисту вразливих домогосподарств", - наголосив Степанян.
Чи означає ця заява, що українська влада може з чистою совістю відкласти вирішення тарифного питання на післявоєнне “потім”? Експерти енергоринку сумніваються. Саме через тиск обставин, які на цьому ринку склалися. Ключовий з аргументів: якщо держава не зможе знайти ресурс (в умовах війни фінансувати роботи з інших джерел, навіть із врахуванням потужної міжнародної підтримки, дуже складно) для відновлення пошкоджених рашистами енергооб’єктів, наступної зими може статися те, про що ворог так мріяв упродовж минулого опалювального сезону, - енергетичний колапс в Україні.
Як пояснив голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Костянтин Ущаповський, “після ворожих обстрілів енергетичних об’єктів для відновлення живлення споживачів використовувалися тимчасові схеми подачі електроенергії. А для забезпечення проходження нового опалювального сезону такі схеми неможливі”.
Аби власними силами профінансувати бодай частину робіт, уряд і хоче підвищити тариф. Уже зрозуміло, що про радикальну зміну показників поки що не йтиметься. Але й незначне підвищення для багатьох домогосподарств стане доволі відчутним ударом. “Будь-які зміни тарифів в піки зростання - це важкі та вимушені рішення. Наразі уряд і НКРЕКП опрацьовують питання, щоб зрозуміти, наскільки потрібно збільшувати тариф. Але все одно доведеться таке рішення ухвалити, інакше енергетика не зможе не те що відновитися, а й підготуватися до наступної зими, яка може бути набагато складнішою, ніж попередня”, - застеріг в ефірі загальнонаціонального телемарафону “Єдині новини” заступник міністра енергетики Фарід Сафаров.
Зміни електротарифів: які варіанти
Офіційно про параметри очікуваних змін не повідомляють. За неофіційною ж інформацією з різних джерел, є варіанти доволі скромного підвищення - до 2,4 гривень та 2,8 гривень за 1 кВт/год (замість нинішніх 1,44 грн/кВт-год при споживанні до 250 кВт-год на місяць та 1,68 грн/кВт-год — при перевищенні цього ліміту). Інша пропозиція — ще більш поміркована: зміни, відповідно, до 2 та 2,4 гривень за кВт-год.
Тоді як ціна електрики для комерційних споживачів, з урахуванням вартості ресурсу, ПДВ, тарифів на розподіл, передавання, диспетчеризацію та постачання, перевищує 6 гривень за кВт-год. І саме це — сто разів уже згаданий економічно обґрунтований рівень. До того ж, за висновками експертів, Україні вже незабаром доведеться компенсувати нестачу власної генерації за рахунок імпорту. А це — ще вищі цифри (біржова ціна на електроенергію у Східній Європі перевищує 180 євро за МВт, що в перерахунку — понад 7,2 гривень за кВт.год) та більші витрати бюджету для компенсації різниці в тарифах.
Якщо ж вартість електрики для значної частини споживачів учетверо чи й уп’ятеро вища, маємо розуміти: за все хтось має платити. Формально збитки від застосування знижених тарифів через механізм покладання державою спеціальних обов'язків (ПСО) лягають на дві державні компанії – "Енергоатом" (85% навантаження) та "Укргідроенерго".
Фактично ж за це платимо усі ми, через державний бюджет. Бо в умовах війни держкомпанії вже не можуть, як раніше, компенсувати свої втрати через продаж електроенергії бізнесу за ринковими цінами. Адже споживання у комерційному сегменті різко знизилося. Менше споживають і побутові споживачі, але це падіння не таке суттєве. Такий дисбаланс вже призвів до виникнення боргу у понад 30 мільярдів гривень, який, ймовірно, доведеться гасити за рахунок бюджету. І якщо не підвищувати тарифи, то до кінця року спільний борг Укргідроенерго й Енергоатома сягне 48 мільярдів гривень.
За цих умов навіть незначне підвищення тарифів для домогосподарств і некомерційних непобутових споживачів дозволить принаймні уповільнити накопичення нового боргу (мова про мільярди гривень щомісяця). За розрахунками Міненерго, поріг нульової рентабельності роботи згаданих суб’єктів господарювання - 2,88 гривень за кВт-год. Окремо доведеться шукати ще щонайменше 10 мільярдів гривень для відновлення зруйнованої енергоструктури для нормального проходження нового опалювального сезону.
І тут повертаємося до вже згаданого питання соціальної справедливості: більшість грошей, які держава витрачає на компенсацію виробникам за спожиту населенням електрику, припадає на підтримку забезпечених громадян з високим рівнем споживання — у тисячі, а то й десятки тисяч кВт-год на місяць. При цьому, погодьтеся, не факт, що всі ці люди роблять більший внесок у наш бюджет через сплату податків (а відповідний аргумент часто звучить при виправданні такого статус-кво).
За підрахунками експертів, якщо змінити підхід і максимально наблизити понаднормовий тариф до ринкового рівня, щорічні витрати держави на механізм ПСО можна зменшити зі 140 мільярдів до 40 мільярдів гривень. І, за даними ЗМІ, варіанти більш радикального підвищення вартості електрики для тих, хто споживає понад 1000 кВт-год на місяць, також обговорюють. Але не факт, що це рішення ухвалять вже зараз. Бо про те, яким буде “ранжування” споживачів, поки що також офіційно не говорять.
Зрозуміло, що навіть відносно м’який варіант підвищення тарифів для багатьох українців стане дошкульним ударом. Судіть самі — за не високого рівня споживання у 200 кіловат-годин на домогосподарство за місяць додатково доведеться платити приблизно 300 гривень (а не забуваймо ж при цьому, що й тарифи на водопостачання та водовідведення, які приблизно на 40% залежать від вартості електрики, буде підвищено, рішення про що вже майже ухвалено). Плюс можливе підвищення інших тарифів, щодо яких не діє ПСО та яких не стосується мораторій на підвищення, запроваджений Верховною Радою на період дії воєнного стану, то, як мовиться, “на круг” набігатиме доволі пристойна сума додаткових щомісяних витрат.
Ймовірне підвищення: як захистити інтереси споживачів
Хоча малозабезпечені українці можливого зростання тарифів на собі, сподіватимемося, не відчують. Влада запевняє, що система субсидування збережеться. Ба, більше — її буде спрощено. За розрахунками, рішення про підняття тарифів призведе до зростання числа субсидіантів. Якщо зараз це 2,2 мільйона домогосподарств, то навіть незначне тарифне підвищення подвоїть цю кількість. А сума, яка знадобиться для виплати субсидій, зросте до приблизно 8 мільярдів гривень (а виділено на ці потреби наразі лише 3,8 мільярда). В Мінцифри, яке опікується Дією, запевнили, що можуть забезпечити безперебійний прийом заяв від субсидіантів не раніше червня. Ймовірно, це — одна із причин відтермінування підвищення тарифів, яке раніше прогнозували вже з 1 травня.
Для частини забезпечених наших співвітчизників ці 300 чи навіть півтори тисячі гривень (при споживанні у 1000 Квт-год на місяць) - також невелика проблема. Проблема, схоже, “світить” тим, чий рівень доходів коливається довкола середнього показника, хто й на субсидію не може розраховувати, і, як кажуть у народі, не жирує. Тому розрахунки мають вестися, передусім, виходячи з інтересів саме цієї категорії людей. Також деталізації потребує застосування вже згаданого диференційованого підходу, коли за певного рівня споживання (зараз — це понад 250 Квт-год), діє підвищений тариф. Поки що різниця незначна: 1,68 проти 1,44 гривні “для всіх”. Можливо, якщо ми хочемо соціальної справедливості, аби не було так, що держава активніше субсидуватиме не тих, хто заощаджує, а тих, хто більше споживає, варто переглянути цей поріг. Приміром, підвищивши рівень споживання, який вважається “базовим”, до 500 чи уже згаданих 1000 Квт-год. І для тих, хто споживає понад цю норму, тариф варто підвищити більш суттєво. Проте й тут маємо “але”. З одного боку, потребують врегулювання питання, пов’язані з домогосподарствами, які використовують електроенергію для приготування їжі, і тим паче — із тими, хто опалює помешкання електрикою взимку. Бо для них (якщо мова про родини із середнім достатком) це може стати величезною проблемою.
Водночас саме в “середньому сегменті”, коли люди готові додатково вкладатися в майбутню економію, - найбільший розрахунок на енергозаощадження. До того ж, це важливо і з точки зору забезпечення нормального функціонування вітчизняної енергосистеми майбутньої зими.
“Перш за все, кожен має дбати про енергоефективність, відповідальне й ощадливе споживання електроенергії та інших ресурсів — навіть, за відносно спокійних часів. Що вже й казати про необхідність заощадження у періоди пікового навантаження. Це вечірні години (з 17-18-ої до 22-ої). Ощадливе споживання, з одного боку, знижує загальне навантаження на енергосистему, а з іншого — зменшує рахунки за електроенергію, що для домогосподарств теж дуже важливо”, - наголосив у коментарі Укрінформу голова комітету ВР з питань енергетики та ЖКГ Андрій Герус.
Також, за його словами, у споживачів (і в побутових, і в бізнесу) є можливість встановлювати власні об’єкти генерації. В першу чергу, мова про сонячні батареї, сонячні електростанції.
“В ідеалі плануємо мати в країні акумулюючі потужності, щоб повсюди були Energy storage, системи накопичення електроенергії. Зараз, звичайно, такі накопичувачі доволі дорогі, але, швидше за все, їхня ціна поступово знижуватиметься”, - додав народний депутат.
Усе це, за його словами, важливо і з огляду на наближення повної лібералізації енергоринку, і відновлення пошкоджених об’єктів електрогенерації й системи передачі електрики.
“Навіть за консервативними підрахунками, щоб підготуватися до наступної зими, нам треба більше мільярда доларів на термінове відновлення електростанцій, підстанцій, трансформаторів, деяких ліній електропередачі. При цьому, попри те, що багато українців перебувають у складній фінансовій ситуації, є частина громадян, чиї доходи перевищують тисячу доларів на місяць. Для таких домогосподарств не буде великою проблемою сплачувати підвищені тарифи. Переконаний, коли у цих людей запитати: що краще - коли тарифи будуть трохи вищими, чи будуть проблеми зі світлом?, - багато хто обере перший варіант, щоб мати світло й мінімізувати ймовірні обмеження, від яких ми, на жаль, не застраховані”, - додав Герус.
Тому, вважає парламентарій, процес ухвалення рішень про перегляд тарифів такий складний. Дуже складно шукати баланс.
“З одного боку, не варто обтяжувати людей, які перебувають у фінансовій скруті і яким потрібна допомога, субсидії. З іншого - є більш забезпечені громадяни, котрі навіть в умовах війни розраховують на певний рівень комфорту та мають змогу додатково платити за це. Адже, переконаний, суспільство усвідомлює, що левову частку фінансового ресурсу для термінового ремонту й відновлення енергосистеми країна має забезпечувати із тарифних джерел”, - підсумував Андрій Герус.
А ось директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що після обговорення уряд може продовжити ПСО в цій галузі ще на деякий час.
“Так розумію, уряд не думає зараз активно над тим, щоб втілити кардинальну реформу. Хоча вона не те що болить - вона абсолютно необхідна. В тій ситуації, в якій зараз перебуває країна, відновлення енергетики неможливе. Але, думаю, для побутових споживачів ціну буде збережено. А ось для індустріальних зміни, скоріш за все, відбудуться. Не можу прогнозувати, за яким сценарієм розвиватиметься ситуація, але впевнений, що доведеться у той чи інший спосіб підвищувати ціни для промисловості. Наприклад, якщо споживачі напряму імпортують електрику, це автоматично означатиме для них підвищення, бо європейські ціни значно вищі, ніж українські. Або треба відпускати внутрішні ціни, які для індустріального споживача також, вже “у природний спосіб”, зростуть. І, по суті, тоді ці споживачі продовжуватимуть компенсувати низькі тарифи для населення”, - сказав експерт на брифінгу в Медіацентрі “Україна - Укрінформ”.
Словом, поки що так зване “тарифне питання” залишається невирішеним. Сподіватимемося, щойно влада остаточно визначиться із цифрами та термінами, вона про всі ці нюанси нас із вами поінформує. А поки що — передчасно не панікуймо.
Владислав Обух, Київ